Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/498/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2021. Зареєстровано: 18.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/4607/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 815/498/18
		адміністративне провадження № К/9901/4607/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (судді: Крусян А.В. (головуючий), Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.) у справі № 815/498/18.
		 
		У С Т А Н О В И В:
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» (далі - позивач, ТОВ «ОЛВІА») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 0002131401.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 0002131401, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як такі господарські відносини носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 12 січня 2018 року   № 0002131401. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 0002131401 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки надані первинні документи підтверджують факт господарських відносин між позивачем та ТОВ «Грін Паллет Логістік», ТОВ «КОРЕС ЛТД», ТОВ «ТТС Комплект», ТОВ «ПАТТЕРН АЛЬЯНС» та ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТИ ДИСТРИБ`ЮШН» використання їх наслідків у господарській діяльності позивача, що не спростовано відповідачем жодними належними доказами.
		4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, контролюючий орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОЛВІА» у повному обсязі.
		5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 815/498/18 скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОЛВІА» у повному обсязі. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 0002131401 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено наявності у контрагентів позивача по відповідним договорам власних або орендованих матеріальних засобів, офісних та складських приміщень, наявність кваліфікованого персоналу, техніки та професійних засобів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «ОЛВІА» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 815/498/18.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 29.11.2017 по 12.12.2017 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача. За результатами даної перевірки складено акт № 1993/15-32-14-01/31431811 від 26.12.2017. Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму         393  950,00 грн. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 № 0002131401 про донарахування податку на додану вартість на суму 393  950,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 196  975,00 грн.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ОЛВІА» (покупець) та ТОВ «Грін Паллет Логістік» (продавець) 12.03.2015 був укладений договір поставки           № 02/03/15. Згідно п. 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця піддони нові або бувші у використанні (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його згідно умов цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору, кількість, сортимент та ціна товару визначається в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткова накладна затверджується двома сторонами та скріплюється печатками сторін.
		На підтвердження здійснення господарської операції позивачем було надано рахунок на оплату по замовленню № ГРН00000057 від 24.03.2015 на суму 60 483,02 грн в тому числі ПДВ у сумі 10 080,50 грн, видаткову накладну № 2 від 30.03.2015 на суму          60 483,02 грн в тому числі ПДВ у сумі 10 080,50 грн, податкові накладні № 6 від 24.03.2015 та № 9 від 30.03.2015 та платіжні доручення № 1422 від 24.03.2015 на суму 30 241,51 грн та № 1423 від 31.03.2015 на суму 30 241,51 грн. Сума ПДВ, зазначена у податкових накладних у загальному розмірі 10 080,50 грн, була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у березні 2015 року.
		Судом першої інстанції встановлено та зазначено, що в акті перевірки відповідач вказує, що основні  фонди на балансі  підприємства (ТОВ «Грін Паллет Логістік») відсутні, згідно даних фінансової звітності (баланс) за 2015 рік, а також, що на підприємстві працювала 1 особа, а самостійно виготовлювати вказаний товар ТОВ «Грін Паллет логістік» також не могло з причин відсутності на балансі основних фондів та трудових ресурсів, однак жодних належних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було. Тоді як, позивачем були надані всі первині документи на підтвердження господарських відносин з вказаним контрагентом, а також в матеріалах справи наявні докази подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Грін Паллет Логістік» позивачем піддонів. Так, судом встановлено, що між ТОВ «ОЛВІА» (продавець) та Vitan SP.Zo.o (покупець) 09.03.2015 укладений договір поставки № 1/3. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця піддони б/в, далі товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його згідно мов договору. На підтвердження умов вказаного договору позивачем надані інвойс від 24.03.2015, митну декларацію та CMR.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Одеський припортовий завод» (покупець) та ТОВ «ОЛВІА» (постачальник) був укладений договір на поставку запасних частин від 14.04.2015 № 20/СН-161. Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник у 2015 році передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно з додатком № 1. Що складає невід`ємну частину цього договору. Відповідно до п. 4.3. договору постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP (склад АТ «ОПЗ», Одеська область). Згідно додатку № 1 до договору, позивач мав поставити ПАТ «Одеський припортовий завод» товар на загальну суму 2  228 612,40 грн. В подальшому, до договору від 14.04.2015  № 20/СН-161 вносились зміни згідно додаткової угоди № 1 від 24.06.2015. 
		Крім того, судами встановлено, що для виконання умов вказаного договору від 14.04.2015 № 20/СН-161 між ТОВ «ОЛВІА» (покупець) та ТОВ «ПАТТЕРН АЛЬЯНС» 06.11.2015 укладений договір купівлі-продажу № 0611. Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (далі - товар). Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 1.2 договору ціна, кількість, асортимент, терміни поставки визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані рахунки-фактури від 09.11.2015 № 091112 на суму         173 767,20 грн в тому числі ПДВ у сумі 28 961,20 грн, від 25.11.2015 № 2511157 на суму 43  458,00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 7 258,00 грн, видаткові накладні № 091112 від 09.11.2015, № 2511157 від 25.11.2015, податкові накладні № 12 від 09.11.2015 та № 157 від 25.11.2015, платіжні доручення № 2208 від 10.11.2015 та № 2304 від 26.11.2015.
		Також, для виконання умов договору від 14.04.2015 № 20/СН-161, між позивачем та ТОВ «КОРЕС ЛТД» була укладена усна угода про постачання товарів. На підтвердження вказаної угоди позивачем надані рахунок-фактура № 27-15 від 27.05.2015 на загальну суму 68 434,80 грн в тому числі ПДВ 11 405,80 грн, видаткову накладну № 225 від 27.05.2015 на аналогічну суму, платіжне доручення № 1595 від 27.05.2015 та податкову накладну № 225 від 28.05.2015.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що товари придбані позивачем у контрагентів ТОВ «КОРЕС ЛТД» та ТОВ «ПАТТЕРН АЛЬЯНС» поставлялись безпосередньо на склад ПАТ «Одеський припортовий завод» розташований в м. Южному, Одеської області, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та був отриманний ПАТ «Одеський припортовий завод», що підтверджується видатковими накладними № 67 від 17.11.2015, № 71 від 02.12.2015, № 23 від 28.05.2015.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Одеський припортовий завод» (покупець) та ТОВ «ОЛВІА» (постачальник) 13.07.2015 був укладений договір поставки запасних частин № 214/2. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник передає у 2015 році у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари 100% імпортного походження та вітчизняного виробництва на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікаціях, згідно з додатком № 1 та додатком № 2, що складають невід`ємну частину цього договору. Згідно п. 4.3 договору постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP склад АТ «ОПЗ», м. Южне, Одеська область. В матеріалах справи наявні додатки № 1 та № 2 (специфікації) до договору, де перелічений товарний асортимент та його вартість, а також специфікації на постачання. В подальшому у договір вносились зміни додатковими угодами.
		Також, між ПАТ «Одеський припортовий завод» (замовник) та ТОВ «ОЛВІА» (підрядник) 12.05.2015 укладений договір № 215 на капітальний ремонт. Згідно ст. 2 вказаного договору замовник доручає, а підрядник переймає на себе виконання капітального ремонту к.168 РБЦ.
		Крім того, між ПАТ «Одеський припортовий завод» (покупець) та ТОВ «ОЛВІА» (постачальник) 14.04.2015 укладений договір на поставку запасних частин № 20/СН-160. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник у 2015 році передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари на умовах викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації, згідно додатком № 1, що складає невід`ємну частину цього договору. Відповідно до  п. 4.3 договору постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP (склад АТ «ОПЗ», Одеська область). В матеріалах справи наявний додаток № 1 (специфікація) до договору де визначений асортимент та вартість товару. В наступному вносились зміни до договору згідно додаткової угоди № 1 від 12.05.2015.
		Судом першої інстанції встановлено, що з метою виконання обов`язків за договорами укладеними між позивачем та ПАТ «Одеський припортовий завод», позивач укладав договори з ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ`ЮШН», ТОВ «ТТС КОМПЛЕКТ» та Науково-виробничою фірмою «СИСТЕМА ВААЛ» у формі ТОВ.
		Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ`ЮШН» (постачальник) та ТОВ «ОЛВІА» 23.04.2015 був укладений договір поставки № Ю_04-15/1297. Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання відповідно до специфікацій і видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах. Визначених цим договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків-фактур. Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказується у специфікаціях, рахунках фактурах, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід`ємними частинами договору. Згідно п. 2.2 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA - Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3 у відповідності з МПТ ТТ Інкотермс. Якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару. В подальшому була укладена додаткова угода від 30.07.2015 № 1 до договору.
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані: рахунок на оплату № 10791 від 30.04.2015 на загальну суму 2  013 650,40 грн, у тому числі ПДВ у сумі 335 608,40 грн, видаткова накладна № 2454 від 30.07.2015, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 2456 від 10.08.2015, платіжні доручення № 1531 від 30.04.2015, № 1562 від 15.05.2015, № 1895 від 26.08.2015, № 1917 від 28.08.2015, податкова накладна № 33 від 10.08.2015 з розрахунками, податкова накладна № 335 від 30.07.2015, податкова накладна № 92 від 15.05.2015, податкова накладна № 262 від 30.04.2015.
		Товари придбані позивачем у контрагента ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ`ЮШН» поставлялись безпосередньо на склад ПАТ «Одеський припортовий завод» розташований в м. Южному, Одеської області, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною та був отриманий ПАТ «Одеський припортовий завод», що підтверджується видатковими накладними № 37 від 06.08.2015 та № 38 від 06.08.2015.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Науково-виробничою фірмою «СИСТЕМА ВААЛ» у формі ТОВ (замовник) та ТОВ «ОЛВІА» (підрядник) був укладений договір № 3815 від 26.08.2015. В наступному була укладена додаткова угода до договору від 14.10.2016. Згідно п. 2.1 вказаного договору замовник доручає. А підрядник переймає на себе виконання робіт по вентиляції, холодопостачання, автоматизованої системи вентиляції і автоматизації систем контролю параметрів повітря. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані: договірна ціна, кошторисний звіт, рахунок фактура № 127 від 05.11.2016, акт переробки матеріалів, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт.
		Крім того, встановлено, що між ТОВ «ОЛВІА» та ТОВ «ТТС Комплект» була укладена усна угода про поставку товару. Так згідно видаткової накладної № 392 від 28.05.2015 ТОВ «ТТС Комплект» поставлено позивачу «антивібраційну вставку ДУ 150», 2 шт, загальною вартістю 3816,00 грн в тому числі ПДВ у сумі 636 грн. На підтвердження виконання умов вказаної усної угоди позивачем надані рахунок-фактура від 27.05.2015 № 792, платіжне доручення № 1625 від 28.05.2015, податкова накладна № 22 від 28.05.2015, накладна на внутрішнє переміщення № ПМ-0000120 від 28.05.2015.
		Судом першої інстанції встановлено та зазначено, що кримінальні справи відносно керівників та засновників ТОВ «Грін Паллет Логістік», ТОВ «КОРЕС ЛТД», ТОВ «ТТС Комплект», ТОВ «ПАТТЕРН АЛЬЯНС» та ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТИ ДИСТРИБ`ЮШН» за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, а доказів протилежного суду надано не було. Крім того, в матеріалах справи містяться документи про використання придбаних у ТОВ «Грін Паллет Логістік», ТОВ «КОРЕС ЛТД», ТОВ «ТТС Комплект», ТОВ «ПАТТЕРН АЛЬЯНС» та ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТИ ДИСТРИБ`ЮШН» робіт та послуг у власній господарський діяльності позивача, зокрема, договори укладені між ТОВ «ОЛВІА» та іншими суб`єктами господарювання, а саме: Vitan SP.Zo.o та ПАТ «ОПЗ», на замовлення яких в наступному здійснювалась поставка товарів та виконання робіт після отримання них від ТОВ «Грін Паллет Логістік», ТОВ «КОРЕС ЛТД», ТОВ «ТТС Комплект», ТОВ «ПАТТЕРН АЛЬЯНС» та ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТИ ДИСТРИБ`ЮШН».
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом під час проведення перевірки та вказує на неврахування судом апеляційної апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, щодо належного оформлення позивачем первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, а також, що відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження недотримання позивачем вимог чинного законодавства за господарськими операціями з відповідними контрагентами позивача та нереальності таких операцій, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
		9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Підпункти 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.
		Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
		податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з  розділом V  цього Кодексу.
		11.2. Пункти 44.1, 44.2 статті 44.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		У випадках, передбачених статтею 216  Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному  статтею 50  цього Кодексу.
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Платники податку, які відповідно до  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
		Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним  підпунктом 3 пункту 291.4  статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		11.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
		Об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
		Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до  підпункту 137.4.1  пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		11.4. Пункт 187.1 статті 187.
		Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту  14.1.266  пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		11.5. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.
		До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг;                      б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;     ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з  пунктом 187.8  статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.
		Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до  пункту 187.9  статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
		Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою  пунктом 193.1  статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими  пунктом 201.11  статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих  податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
		Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в  податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
		12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		12.1. Стаття 1.
		Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		12.2. Частина друга статті 3.
		Бухгалтерський облік є  обов`язковим  видом  обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		12.3. Стаття 9.
		1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
		Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
		Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
		4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
		5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
		6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
		7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
		8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.
		Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
		13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене  наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:
		13.1. Пункт 2.1.
		Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		13.2. Пункт 2.4.
		Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
		13.3. Пункт 2.15.
		Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
		13.4. Пункт 2.16.
		У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. 
		15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. 
		16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. 
		17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. 
		19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. 
		20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
		23. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОЛВІА», виходив з обґрунтованості висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки, що позивачем не було доведено та надано доказів на підтвердження товарності та реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також того, що контролюючим органом не встановлено наявності у контрагентів позивача по відповідним договорам власних або орендованих матеріальних засобів, офісних та складських приміщень, наявність кваліфікованого персоналу, техніки та професійних засобів, наявності розривів по ланцюгу постачання товарів контрагентам позивача від інших постачальників (суб`єктів господарської діяльності).
		Колегія суддів зазначає про необґрунтованість таких висновків суду апеляційної інстанції виходячи з наступного. Так, у справі що розглядається, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення та ін. були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеними договорами з позивачем, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а, отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
		Щодо доводів контролюючого органу відносно неможливості надання такого товару контрагентами позивача ТОВ «ОЛВІА», не надання позивачем пояснень щодо походження товару, його виробника, то такі доводи, як підстава невизнання реальності господарських операцій є безпідставними, оскільки будь-які пояснення не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами на їх виконання. Крім того, неналежне виконання контрагентом покупця свого обов`язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати негативних наслідків для самого покупця. 
		Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. 
		Положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів  можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені  облікові  документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів попередніх інстаніцій оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій з вказаними контрагентами. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій жодних належних, допустимих та достатніх доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.
		24. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що відповідачем було доведено відсутність реальності господарських операцій між ТОВ «ОЛВІА» та вказаними його контрагентами.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		25. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
		26. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		27. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
		28. З огляду на зазначене, враховуючи положення Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі»,  колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 815/498/18 підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛВІА» задовольнити.
		Постанову  П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 815/498/18 скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року в даній справі залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...