Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/3506/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: 61-19287ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 456/3506/16-ц
		провадження № 61-19287св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач   ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником  адвокатом Кузиком Володимиром Івановичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Савуляка Р. В., Приколоти Т. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
		 
		 
		 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 18 жовтня 1986 року між ОСОБА_1  та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року шлюб розірвано. 
		 
		14 листопада 2015 року ОСОБА_2 придбав транспортний засіб марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане 14 листопада 2015 року. 
		 
		Вважає, що зазначений транспортний засіб фактично набутий під час шлюбу за спільні кошти, а тому належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що перебуваючи у шлюбі, вони були на заробітках в Італії та за спільно зароблені кошти ними і було придбано вказаний автомобіль. 
		 
		Окрім цього, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, ними було придбано: автомобіль марки «ГАЗ-24», 1976 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 , чорного кольору, р.н. НОМЕР_6 , та гараж № НОМЕР_7 , який знаходиться на території військової частини № НОМЕР_8 в м. Стрий. 
		 
		Оскільки сторони не досягнули домовленості щодо поділу майна подружжя, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.
		 
		На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просила визнати автомобіль марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску, кузов   НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та провести наступний поділ об`єкта спільної сумісної власності подружжя: визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль марки «Citroen Jumpy» та виділити це майно в натурі; визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль марки «ГАЗ-24», 1976 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , та гараж № НОМЕР_7 , який знаходиться на території військової частини № НОМЕР_8 у м. Стрий; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю у вартості майна в розмірі 117 436 грн, яке залишиться у власності  ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2020 року позов задоволено частково.
		 
		Визнано автомобіль марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
		 
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «Citroen Jumpy».
		 
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «ГАЗ-24», 1976 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 .
		 
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «ГАЗ-24».
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно з огляду на презумпцію спільності майна подружжя є спільною сумісною власністю.
		Не погодившись з таким рішенням частково, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в частині вирішення позовних вимог про визнання автомобіля марки «Citroen Jumpy» спільною сумісною власністю подружжя та його поділу. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року рішення місцевого суду скасовано в частині:
		визнання автомобіля марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя;
		визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину автомобіля марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ;
		визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину автомобіля марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
		Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний автомобіль марки «Citroen Jumpy» був придбаний відповідачем 14 листопада 2015 року не за час шлюбу, тому відсутні правові підстави для визнання його об`єктом права спільної сумісної власності та визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірного автомобіля. 
		Рішення в частині позовних вимог щодо поділу автомобіля марки «ГАЗ-24» та гаражу в апеляційному порядку не оскаржувалося і апеляційним судом в силу статті 367 ЦПК України не переглядалося.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1  адвокат Кузик В. І., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, уточнивши вимоги, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		На думку заявника, апеляційний суд не врахував, що норма статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		09 березня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що ОСОБА_1  та ОСОБА_2  з 18 жовтня 1986 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		 
		Вказане судове рішення набрало законної сили 09 листопада 2015 року.
		 
		Відповідно до відповіді начальника ТСЦ 4645 РСЦ МВС у Львівській області Надбережного В. В., відповідно до Єдиного державного реєстру МВС України, станом на 09 вересня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності транспортний засіб марки «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 видано 14 листопада 2015 року в ТСЦ 4645 РСЦ МВС у Львівській області.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316,317,319 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
		За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
		Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
		Відповідно до частини першоїстатті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
		Устатті 60 Сімейного кодексу України(далі  СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.
		Устатті 68 СК Українизакріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
		Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Зазначені нормизаконусвідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
		Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 09 листопада 2015 року.
		Тобто у день набрання чинності зазначеним рішенням суду  з 09 листопада 2015 року шлюб між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було припинено.
		Встановлено, що автомобіль «Citroen Jumpy», 1999 року випуску кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , було придбано відповідачем 14 листопада 2015 року, тобто після припинення шлюбу з позивачкою.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Апеляційним судом встановлено, що достатніх належних та допустимих доказів того, що на придбання автомобіля «Citroen Jumpy», 1999 року випуску, кузов НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , були витрачені спільні кошти  ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , суду надано не було.
		 
		 
		 
		При таких обставинах апеляційний суд, дослідивши докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок, що у цьому конкретному випадку відсутні правові підстави для визнання автомобіля, придбаного відповідачем не за час шлюбу, об`єктом права спільної сумісної власності та визнання за позивачем права власності на Ѕ частину спірного автомобіля.
		 
		При цьому слід ураховувати, що спільного проживання сторін після розірвання шлюбу у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства, тощо, не підтверджено, а відтак будь-яке майно, придбане відповідачем після розірвання шлюбу, є його особистою приватною власністю.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливає.
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником  адвокатом Кузиком Володимиром Івановичем, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:    Є. В. Коротенко
		 
		В. С. Жданова
		 
		А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...