Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/26434/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		9 червня  2021 року                                                                                 місто  Київ
		 
		                                                                                                   справа № 757/26434/20-ц
		                                                                                   провадження №22-ц/824/7181/2021
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів -  Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
		 
		сторони: 
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач -  ТОВ «РБК-Медіа»
		відповідач - ОСОБА_2 
		відповідач - ГО «Громадське телебачення»
		відповідач - ОСОБА_3 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа», подану адвокатом Братківським Климом Сергійовичем, 
		на рішення  Печерського районного суду м.Києва  від 18 січня 2021  року, ухвалене у складі судді Ільєвої Т.Г., 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа», ОСОБА_2 , Громадської організації «Громадське телебачення», ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірно інформації,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні  2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
		Позов обґрунтовано тим, що в статті, розміщеній на веб-сайті «РБК - Україна» напряму та однозначно  вказано, що позивач: «… ІНФОРМАЦІЯ_6 »… «, ІНФОРМАЦІЯ_7», проте дані твердження не відповідають дійсності, оскільки відсутні жодні докази їх правдивості. Дані вислови створюють враження, що нібито позивач вчинив ряд протиправних дій. У зв`язку з цим, позивач звертає увагу суду, що  вказана інформація є недостовірною, її опублікування та  поширення спрямоване на опорочення ділової репутації позивача, а висловлювання такої інформації принижує його честь, гідність та  ділову репутацію, оскільки негативно відображається на його репутації. 
		Наведена інформація є неправдивою, не має жодного підтвердження. Відповідачі, поширюючи таку інформацію, на жодні обґрунтовані чи достовірні  джерела не посилаються, висвітлюють негативну інформацію на шкоду позивача, 
		Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 18 січня 2021 року  позов ОСОБА_1 о задоволено частково.
		Визнано недостовірною інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «РБК - МЕДІА» в мережі Інтернет на веб-сайті «РБК - Україна» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8» інформацію: «….ІНФОРМАЦІЯ_6 » … «, ІНФОРМАЦІЯ_7».
		Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК - МЕДІА» спростувати вказану інформацію шляхом видалення інформації «….ІНФОРМАЦІЯ_6 » … «, ІНФОРМАЦІЯ_7» зі статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», розміщеної в мережі Інтернет на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 »  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом місяця з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК - МЕДІА» на користь ОСОБА_1 1681 грн.80 коп. судового збору.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		З таким рішенням не погодився відповідач ТОВ  «РБК-Медіа»,  подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції  скасувати в частині задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції всупереч  засадам верховенства права, неповно з`ясував обставини, що мають  значення для справи, визнав встановленими обставинами, які не були доведені в суді, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, грубо порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права
		Зокрема, посилається на те, що суд не з`ясував, хто саме поширив спірну інформацію, відповідач же не має ніякого відношення до поширення спірної інформації; не має ні власних, ні орендованих серверів, на якому могла б зберігатися файли веб-сайт РБК -Україна, не має найманих працівників. Позивачем не надано доказу того, що ТОВ «РБК-Медіа»  є зареєстрованим інформаційним агентством.
		Позивачем не доведено, що в спірній інформації йде мова про позивача, а не про іншу особу з однаковим ім`ям і прізвищем. Позивачем не доведено, що спірна інформація є недостовірною. У спірних фразах немає жодної вказівки на те, що позивач є злочинцем, а відповідно апелянт вважає, що позивачем не доведено, що його немайнові права порушені.
		Позивач є маловідомою в Україні особою, про його ділову репутацію нікому не відомо. Він мав довести, що після поширення спірної інформації в нього погіршилася ділова репутація, проте жодних доказів ним не було надано. Всі доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, які не є доказами
		Крім того, посилається на те, що правових підстав для проведення експертизи не було. Рішення суду не може обґрунтовуватися висновками лінгвістичної експертизи, оскільки саме суд має з`ясувати, чи є висловлювання оціночним судженням чи твердженням з урахуванням практики ЄСПЛ. В рішенні процитовані формальні висновки експерта без оцінки самим судом спірних фраз.
		Обраний позивачем спосіб захисту - спростування спірної інформації шляхом її видалення чинним законодавством України не передбачено, тому суд неправильно застосував норму матеріального права.
		Оскільки представник позивача відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3 , , тому про нього в резолютивній частині рішення суд не повинен був згадувати.
		Крім того, апелянт посилається на те, що судом  з товариства стягнуто судового збору на 20 коп. більше, ніж  це передбачено законом.
		У відзиві  на апеляційну скаргу  представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Варакіна О.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
		Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
		В судове засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , представник ГО «Громадське телебачення» не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені,  ОСОБА_5 , ОСОБА_3 причини своєї неявки суду не повідомили, від представника ГО «Громадське телебачення» надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу  у відсутність осіб, які не з`явилися.
		В судовому засіданні представник ТОВ  «РБК - Медіа» адвокат  Братківський К.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
		Представник ОСОБА_1 адвокат Кірчев В.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без  змін.
		Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного
		Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року на веб-сайті «РБК-Україна» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 у статті під назвою:  «ІНФОРМАЦІЯ_8» була зазначена наступна інформація: «ІНФОРМАЦІЯ_11».
		Згідно висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи,  висловлювання  щодо ОСОБА_10 , зафіксоване у тестовому матеріалі ««….ІНФОРМАЦІЯ_6 » … «, ІНФОРМАЦІЯ_7», що міститься у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», розміщений в мережі Інтерне на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 »  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. Крім того, експерт дійшов висновку про те, що  у досліджувальному висловлюванні міститься інформація про те, що ОСОБА_11 є представником  угрупування «Лужниковская», а стверджувальний характер, а стверджувальний характер висловлювання та відновлення з контексту дієслівної форми «є» вказують на те, що автор інформує про цю ситуацію як про таку, що мала місце насправді (в дійсності), а отже викладає інформацію про неї у формі твердження про факт.
		Крім того, судом установлено, що  відповідно до наданої позивачем відповіді Офісу Генерального прокурора від 20 травня 2020 року № 25/3-434вих-20, за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальних проваджень, в яких наявні  відомості про притягнення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого, не встановлено.
		У довідці ГУ МВС Російської Федерації по Московській області  від 31 липня 2020 року №В/6-3313 зазначено, що ОСОБА_1 немає судимості на території Російської Федерації.
		В матеріалах справи відсутні документи, що можуть свідчити про те, що позивач підпадає під ознаки особи у статусі «вора в законі» чи члена будь-якого угрупування. Також в матеріалах справи відсутні докази, що з боку правоохоронних органів здійснюються кримінальні провадження за ст.ст.255, 255-1, 255-3 КК України, в яких позивач є підозрюваним, обвинуваченим або підсудним.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що  фраза  «ІНФОРМАЦІЯ_12»,  «ІНФОРМАЦІЯ_13» є фактичними твердженнями, така інформація  поширена  на веб-сайті, що належить ТОВ «РБК-МЕДІА», не відповідає  дійсності та спрямована виключно на завдання шкоди діловій репутаці, а також честі і гідності позивача.  Твердження відповідача стосуються публічного звинувачення невинуватої особи, якою є позивач, у вчиненні діянь, що підпадають під ознаки окремих злочинів.  Оскільки позивач не притягувався до кримінальної відповідальності за діяння, про які стверджує відповідач, останній, звинувачуючи позивача у вчиненні  відповідних діянь, діяв абсолютно протиправно, що є додатковим підтвердженням посягання на недоторканість ділової репутації позивача. Будь-яких доказів на підтвердження достовірності інформації, зазначеній у цій фразі, відповідачем суду  надано не було.
		Такі висновки  суду першої інстанції  ґрунтуються на встановлених обставинах, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Конституція України визнає честі і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності. 
		Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію  усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір. 
		Однак такому праву відповідає  також і обов`язок не поширювати про інших осіб недостовірну інформацію та таку, що ганьбить їх гідність, честь чи ділову репутацію. 
		У статті 32 Конституції України  кожному гарантується  судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і морально шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема,  честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до  ст. ст. 297, 299 ЦК України  кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом  про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. 
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. 
		Згідно із ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться  у постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справи зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної  особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або  перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок  цього було порушено його особисті немайнові права.
		Встановивши, що відповідачем ТОВ «РБК-МЕДІА»  на власному сайті rbc.ua у мережі Інтернет була поширена інформація  стосовно позивача ОСОБА_1 , яка є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію особи, відповідно завдає шкоди її немайновим правам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така інформація має бути спростована  відповідачем ТОВ «РБК-МЕДІА», як особою на веб-сайті якої розміщено інформаційний матеріал.
		Доводи апеляційної скарги в тій частині, що  відповідач ТОВ «РБК-МЕДІА» не має жодного відношення до поширення спірної інформації , не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, відповідно до листа  ТОВ «НІЛ.Юей» № 20201022-1 від 22 жовтня 2020 року Згідно бази даних WHOIS» доменне ім`я rbc.ua функціонує на підставі свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 ,  яке, відповідно до відомостей з Державного реєстру свідоцтв України, належить ТОВ «РБК-МЕДІА». Саме на веб-сайті rbc.ua  було розміщено інформація відносно позивача ОСОБА_1 . Відповідачем така інформація  належними та допустимими доказами не спростована.
		Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п.9 постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року, відповідачами у справі про захист гідності, честі та ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет  авто відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо  автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту -  вільним , належним відповідачем є власник  веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації ( правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18).
		Отже, оскільки власником веб-сайту, на якому було розміщено та поширено  недостовірну інформацію є ТОВ «РБК - Медіа», тому саме товариство має нести відповідальність за поширення такої інформації.
		Поширена відповідачем інформація стосується позивача ОСОБА_1 ,  про що  конкретно зазначено в  інформації, яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач.
		Вирішуючи питання  про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як  такі, що  містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно- стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками та відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст.10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» ( рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 6 жовтня 2015 року)
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Прагер і Обершлік)  свобода вираження поглядів  гарантована  пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свободи вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суд з прав людини щодо різниці між «оціночним судженням»» та «фактів». Так у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словачиини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, які і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав ( Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n.43,   ECHR 2001-11).
		Відповідно до ст.62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Посилання на конкретну  фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливе лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.
		Суд першої інстанції дійшов  правильних висновків, що поширена відповідачами інформація носила негативний характер та однозначно вказувала на причетність позивача до протиправної діяльності. При цьому оспорювана позивачем  інформація за своїм змістом не була критикою, оскільки містила  в собі посилання на факти, яких не існувало у дійсності, зокрема  відсутні докази того, що  з боку правоохоронних органів здійснюються кримінальні провадження за ст.ст.255, 255-1, 255-3 КК України, в яких позивач є  підозрюваним, обвинуваченим або підсудним.
		Негативний характер  поширеної відповідачем інформації підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової лінгвістичної  (семантико-текстуальної)  експертизи № 23644/20-39 від 20 жовтня 2020 року, проведеної  експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Долинківською С. на замовлення сторони позивача.. Будучи допитаною в суді першої інстанції в судовому засіданні 24 грудня 2020 року , експерт ОСОБА_14 , підтвердила свій висновок, а також пояснила, що у статті мова йде про ОСОБА_15 , текст має негативну тематику.
		Доводи апеляційної скарги  щодо відсутності правових підстав для проведення лінгвістичної експертизи, оскільки предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а «оціночне судження» - не правова категорія,   не заслуговують на увагу,  виходячи з наступного.
		За загальним правилом процесуального закону висновок експертизи є доказом, на підставі якого  суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення  яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		Відповідно до п.2.1.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або в інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико - текстуальних експертних досліджень, в якому може досліджуватись, в тому числі і питання: «Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?»
		Отже, питання чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судження можуть бути досліджені експертами. 
		Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв наданий  стороною позивача висновок експерта як доказ, його дослідив  разом з іншими доказами,   та врахував цей висновок  при встановленні обставин справи, про що зазначив у рішенні.
		Доводи  апеляційної скарги в тій частині, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки такий спосіб захисту як спростування спірної інформації шляхом її видалення чинним законодавством України не передбачено,  не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення,  оскільки саме позивачу належить  право вибору способу захисту, спосіб захисту має бути ефективним та не суперечити закону. Оскільки відновити порушене право позивача можливо  лише шляхом видалення спірної інформації  з веб-сайту  і такий спосіб захисту порушеного права не суперечить закону,  висновок суду про  задоволення позовних вимог у спосіб,  про який просив позивач,   є правильним.
		Зазначення у резолютивній частині рішення  прізвище ОСОБА_3 , від вимог до якого  сторона позивача відмовилася під час розгляду справи,   не впливає на висновки суду щодо доведеності позовних вимог до ТОВ «РБК-МЕДІА».
		Що стосується питання розподілу судових витрат, то в цій частині доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції  невірно визначена сума судового  збору. Відтак рішення суду в частині  стягнення з ТОВ «РБК-Медіа»  на користь ОСОБА_1 судового збору підлягає зміні, а стягнута сума зменшенню на 20 коп.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права,  доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
		Керуючись  ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376,  381-384, 390  ЦПК  України, 
		суд,-
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК-Медіа», подану адвокатом Братківським Климом Сергійовичем,  задовольнити частково.
		Рішення  Печерського районного суду м.Києва  від 18 січня 2021  року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБК - Медіа» на користь ОСОБА_10 судового збору з 1681 грн.80 коп. до 1681 грн.60 коп.
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з  дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Повна постанова складена 18 червня 2021 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:                                                                     О.І. Шкоріна 
		 
		Судді:                                                                                        Л.Д. Поливач
		 
		                                                                                                  А.М. Стрижеус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...