Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11285/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2021. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: 285/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 червня 2021 р. Справа № 520/11285/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Катунова В.В.
		суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. 
		за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020, суддя Бідонько А.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 17.12.20 по справі № 520/11285/2020
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції в Харківській області третя особа Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 
		про визнання протиправними та скасування наказів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд :
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.07.2020 № 499 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області» в частині звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
		- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.07.2020 № 225 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0079496/ оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 31.07.2020.
		- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області або на іншій рівнозначній посаді з 01.08.2020.
		- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.08.2020 по день поновлення на службі в поліції.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що п.4 Наказу Головного Управління Національної поліції України в Харківський області № 499 від 21.07.2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУ НП в Харківський області» в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківської області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції та Наказ Головного Управління Національної поліції України в Харківський області № 225 о/с від 28.07.2020 року в частині звільнення оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківської області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 31.07.2020 року є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Також, позивач вважає, що рішення про його звільнення відповідачем прийнято передчасно та без будь-яких підстав, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019220750000075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, без належних доказів визнання позивача винним у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, позивач посилається на відсутність в його діях дисциплінарного проступку, а тому вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		В апеляційній скарзі позивач зазначає, що під час розгляду даної справи в судовому засіданні судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що досудове розслідування кримінального провадження №42019220750000075 не завершено, матеріали не направлено в суд та провину ОСОБА_1 у інкримінованому кримінальному проваджені судом не встановлено. Отже, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу, застосовано до ОСОБА_1 за відсутності правових підстав, без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності.
		В порушення 4.5 ст.19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не взято до уваги, що ОСОБА_1 є батьком і єдиним годувальником малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -, що підтверджується свідоцтвом про народження серії і- НОМЕР_2 . Крім того, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 01.07.2020р.
		Також позивач зазначає, що враховуючи принцип презумпції невинуватості, оскаржувані накази прийняті відповідачем передчасно, необґрунтовано та незаконно.
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.06.2021 представник позивача, ОСОБА_3 , та представник відповідача, Биковченко Н.І., підтримали свої правові позиції по справі.
		Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , з 05.03.2014 року працює в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 - органах Національної поліції України, з 24.12.2019 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
		08.07.2020 до ГУНП в Харківській області з Київського ВП ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області №4515/119-12/02-2020 від 08.07.2020 про те, що працівниками Територіального управління СБУ в Харківській області під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження від 08.04.2019 №42019220750000075, внесеного працівниками ТУ ДБР до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ухвал Октябрського районного суду м. Полтави, проводяться обшуки у службових приміщеннях Київського ВП, а також за місцем мешкання деяких поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області, зокрема, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (т.1, а.с. 139-140).
		Цього ж дня працівниками ТУ ДБР деяким поліцейським Київського ВП ГУНП в Харківській області, зокрема, старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 вручено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України (т. 2 а.с. 35-38)
		За вказаним фактом наказом ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 № 1344 призначено проведення службового розслідування, а також одночасно, відповідно до статті 70 Закону України «Про Національну поліцію», статті 17 Дисциплінарного статуту позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (п. 3 цього наказу), не допускаючи останнього до виконання службових обов`язків за посадою на період проведення службового розслідування, вилучено у позивача на період проведення службового розслідування службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак та табельну вогнепальну зброю (т. 1 а.с. 112-114).
		У ході службового розслідування старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 у порядку пп. 1 п. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VTTT, було запропоновано надати пояснення щодо інформації, викладеної у повідомленні їм про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 368 КК України; можливих фактів отримання від керівництва Київського ВП (чи іншими поліцейськими керівного складу ГУНП в Харківській області) вказівок щодо вчинення протиправних дій, пов`язаних з вимаганням неправомірної грошової вигоди з громадян, затриманих за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 309 КК України. На пропозицію надати пояснення позивач посилаючись на ст. 63 Конституції України, від надання пояснень відмовився, про що було складено відповідний акт №4567/119/12-2020 від 10.07.2020 року (т.1 а.с. 159-160).
		За результатами службового розслідування 20.07.2020 року складено висновок у якому було зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог ч. 1 ст. 22, ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», у частині використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, не реагування на виявлене правопорушення, п.п. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині неутримання від протиправних дій, які підірвали авторитет Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, у частині недотримання норм професійної етики, антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, непрофесійного виконання своїх службових обов`язків, ухвалено, що позивач заслуговує дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т. 1 а.с. 115-132).
		Наказом ГУНП в Харківській області від 21.07.2020 №499 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області», зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог ч. 1 ст. 22, ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» до оперуповноваженого ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т.1 а.с. 133-137).
		Наказом ГУНП в Харківській області від 28.07.2020 №225 о/с звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 31.07.2020, на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 21.07.2020 №499 (т.1 а.с. 108).
		Не погоджуючись з вказаними наказами позивач звернувся до суду за їх оскарженням та поновленням в органах поліції на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 01.08.2020 року.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки оскаржувані накази в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в з 31.07.2020 року прийняті Головним управлінням Національної поліції в Харківській області з дотриманням вимог чинного законодавства України.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною першою ст.3 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 1 та 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Відповідно до пункт 1.1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов`язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку.
		Пунктом 2.2 Розділу ІІІ вищевказаного Наказу передбачено, що професійний обов`язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.
		Відповідно до п. 3.2 - 3.3 Розділу ІІІ, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до такого морального принципу як лояльність, що передбачає вірність державі, повагу і коректне ставлення до державних та громадських інститутів, державних службовців.
		Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання справа честі і обов`язку кожного працівника органів внутрішніх справ.
		Пунктом 4.1 Розділу ІІІ встановлено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов`язання, а саме: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності, виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.
		Згідно ч. 3 пункту 7.8 працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім`я і честь, дискредитує органи внутрішніх справ.
		У разі вчинення протиправних діянь згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Згідно із частиною 2 ст. 19 вищевказаного Закону, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Згідно з п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
		Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
		Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
		Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Із оскаржуваного наказу про звільнення позивача № 499 вбачається, що на позивача було накладено дисциплінарне стягнення саме за результатами службового розслідування у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 5 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».
		Частиною 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.
		Зокрема, п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено як підставу звільнення, реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Пунктом 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено також підставою для звільнення і випадок набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
		З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що законодавець визначає як дві різні самостійні підстави звільнення: за результатами службового розслідування та за наслідками набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а тому дії відповідача є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
		Таким чином, посилання позивача на незаконність його звільнення у зв`язку із недоведеністю вини у скоєнні кримінального правопорушення, у зв`язку із відсутністю на час звільнення вироку суду, який би набрав законної сили, є необґрунтованим.
		Колегією суддів встановлено, що відповідачем правомірно проведено службове розслідування, відповідно до вимог пункту 2.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, визначено, що службове розслідування не проводиться в разі отримання інформації про повідомлення особі про підозру в учиненні кримінального правопорушення, якщо його було проведено на підставі підпункту 2.2.2 цього пункту, а до особи (осіб), винної (их) у його скоєнні, ужито заходів дисциплінарного впливу.
		Оскільки, на момент повідомлення позивачу про підозру до нього не було вжито заходів дисциплінарного впливу, проведення службового розслідування на підставі підпункту 2.2.2 Інструкції в даному випадку є правомірним.
		Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справа №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення застосовано до ОСОБА_1 за відсутності правових підстав, без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності.
		Колегія суддів зазначає, що з особистої справи ОСОБА_1 під час службового розслідування встановлено, що 07.11.2015 ним дано Присягу на вірність Українському народові, у 2020 році позивач особисто ознайомився з пам`яткою щодо обмежень, пов`язаних зі службою в поліції, та вимогами антикорупційного законодавства, про що поставив свій підпис.
		Крім того, у ході проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність позивача не встановлені, що також не встановлено судом під час розгляду справи.
		При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2020 року позивач звертався до органів поліції із заявами та повідомленнями про пропозиції або надання йому неправомірної вигоди.
		На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що факт внесення відомостей до ЄРДР за №42019220750000075, зокрема, відносно позивача, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та повідомлення йому про підозру знайшов своє підтвердження.
		Таким чином, суд вважає, що висновок про порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, є обґрунтованим.
		Отже, службовим розслідуванням, проведеним на підставі наказу ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 №1344, встановлено та підтверджено порушення службової дисципліни з боку позивача, а саме, вчинення дисциплінарного проступку, який є не сумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, що виразилось у порушенні вимог ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».
		Викладене свідчить, що вказаними діями викликано суспільний резонанс та вчинено дії, які підривають авторитет Національної поліції України.
		А тому, відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		При цьому, відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
		Вказана позиція, зокрема, зазначена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №804/676/18.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачем було порушено вимоги ст. 22 Дисциплінарного статуту №2337-VІІІ, а саме видання та реалізація наказу ГУНП в Харківській області №225 о/с від 28.07.2020 року відбулося під час перебування позивача на лікарняному, суд зазначає, що під час винесення наказу та його реалізації відповідачу не було відомо про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , оскільки про перебування на лікарняному позивач повідомив Київський відділ поліції ГУНП в Харківській області лише 03.08.2020 року, вже на третій день після звільнення.
		Враховуючи те, що відповідачу на час винесення та на час реалізації наказу №225 о/с від 28.07.2020 року не було відомо про перебування ОСОБА_1 , на лікарняному та позивачем не було надано належних та допустимих доказів такого повідомлення, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час винесення наказу діяв на підставі та у межах чинного законодавства.
		Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Вище зазначені висновки також підтверджуються позицією Верховного суду викладеною у постанові від 26 травня 2020 року по справі №580/1117/19 адміністративне провадження №К/9901/27949/19.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а отже п.4 Наказу Головного Управління Національної поліції України в Харківський області № 499 від 21.07.2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУ НП в Харківський області» в частині застосування до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківської області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції та Наказ Головного Управління Національної поліції України в Харківський області № 225 о/с від 28.07.2020 року в частині звільнення оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківської області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 31.07.2020 року винесено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України.
		У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі №520/11285/2020 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. 
		Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 по справі № 520/11285/2020 залишити без змін 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя В.В. Катунов Судді   Г.Є. Бершов   І.М. Ральченко   Постанова складена в повному обсязі 18.06.21.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...