Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2954/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2021. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.06.2021
Номер судового провадження: 518 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" червня 2021 р. Справа № 905/2954/17 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя 
		Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. 
		за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вх. № 518 Д/2) та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (вх. № 580 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі №905/2954/17 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Шиловою О.М., повний текст рішення складено 18.12.2020) 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ,
		до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області,
		про стягнення 72 491 111,44 грн пені, 10 561 107,52 грн 3% річних, 36 142 014,11 грн інфляційних втрат (всього 119 194 233,07 грн),
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз боргу у розмірі 119 194 233,07 грн, з яких: 72 491 111,44 грн пені, 10 561 107,52 грн 3% річних та 36 142 014,11 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №16-109-Н від 30.12.2015.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 позов задоволено частково.
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 826 688,49 грн 3% річних, 5 822 240,19 грн інфляційних втрат, 13 392,00 грн судового збору.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі №905/2954/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 3 325 690,20 грн та інфляційних втрат у сумі 4 038 447,31 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.
		Скарга обґрунтована тим, що відповідач не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії, а тому дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII не поширюється на спірні правовідносини сторін.
		Зазначає, що докази укладення відповідачем відповідних договорів на постачання теплової енергії зі споживачами, які відносяться до категорії «населення», в матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам Закону України «Про теплопостачання». Відповідно до ст.23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом. Доказів отримання відповідачем відповідної ліцензії на здійснення теплопостачання до матеріалів справи не надано. За таких обставин, на думку позивача, є помилковим висновок суду першої інстанції про застосування положень наведеного Закону до спірних правовідносин та, як наслідок, відмова у задоволенні позовних вимог.
		Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз з рішенням суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі №905/2954/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Скарга обґрунтована тим, що пунктами 2-4 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, визначено, що споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. АТ «Ощадбанк» здійснював перерахування грошових коштів, які надходили на рахунок із спеціальним режимом використання, належний ПАТ «Донецькгаз» виключно із дотриманням нормативу розподілу грошових коштів, який визначений чинним законодавством України. Таким чином, всі платежі, які здійснювалися відповідачем з власного рахунку, який відкрито у АТ «Ощадбанк» та є рахунком із спеціальним режимом використання, здійснювалися із суворим дотриманням нормативу розподілу грошових коштів. Проте, з огляду на наявність заборгованості за газ, поставлений категорії «побутові споживачі» «населення» з цього рахунку автоматично (поза волею і бажанням відповідача) здійснювалося погашення заборгованості, яка виникла за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015.
		Зазначає, що у спірний період між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької обласної державної адміністрації, ПАТ «Донецькоблгаз» та НАК «Нафтогаз України» з метою погашення взаємної заборгованості оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Підписавши зазначені спільні протокольні рішення сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Кошти в якості погашення пільг та субсидій за 2016 рік надійшли з державного бюджету на рахунок ПАТ «Донецькоблгаз» лише в квітні, травні, липні та грудні 2016 року та одразу були перераховані на рахунок позивача. Матеріали справи не містять підтверджуючих даних про те, що частина суми боргу була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів, так як власними коштами з інших рахунків ПАТ «Донецькоблгаз» оплату не здійснював, а тому застосування судом першої інстанції ст.625 ЦК України та стягнення 3% річних в розмірі 826 688,49 грн та інфляційних втрат в розмірі 582 240,19 грн є неприпустимим.
		Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №905/2954/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О.
		10.06.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6707), в якому відповідач просить зупинити провадження у справі №905/2954/17 у зв`язку з неможливістю її розгляду до набрання чинності рішення у пов`язаній з нею іншою справою №910/369/21, яка перебуває на розгляді у Господарському суду м.Київа, посилаючись на те, що у справі №910/369/21 будуть встановлені обставини стосовно дійсності/недійсності вимоги (відсутності/наявності переплати ПАТ «Донецькоблгаз» на користь АТ НАК «Нафтогаз України»), які безпосередньо впливають на оцінку доказів у справі №905/2954/17.
		Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.
		Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.
		Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Отже, зупинення провадження у справі може мати місце лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у випадку неможливості встановити і оцінити обставини, що мають значення для справи на підставі зібраних у справі доказів.
		Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду справи №910/369/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, є:
		- зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абз.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 "Питання споживання природного газу";
		- визнання протиправними дій АТ "НАК "Нафтогаз України" з повернення ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" коригувальних актів листом вих. №23-3640/1.8-20 від 11.12.2020;
		- зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати передплату ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на користь відповідача у сумі 861 567 161,47 грн за договорами купівлі-продажу природного газу №13-380-Н від 24.01.2013, №16-109-Н від 30.12.2015, №16-407-Н від 22.08.2016, №17-206-Н від 12.04.2017, №17-406-Н від 03.10.2017, №18-306-Н від 03.10.2018, №18-506-Н від 06.11.2018 та оформити первинні документи на підтвердження їх визнання.
		Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 18.03.2021 Господарським судом міста Києва у справі №910/369/21 була прийнята ухвала, зі змісту якої вбачається, що 01.03.2021 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" безпідставно збережені кошти у розмірі 861 567 1661,47 грн. Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 відкладено підготовче засідання на 18.03.2021 для з`ясування думки відповідача щодо заяви позивача про зміну предмета спору. Зупинено провадження у справі №910/369/21 до вирішення Східним апеляційним господарський судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.12.2020 у справі №905/1855/20.
		З урахуванням положень п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, предмету та підстав позову в межах даної справи та предмету та підстав позову в межах справи №910/369/21, відповідачем не доведено обставин неможливості розгляду даної справи, з огляду на те, що матеріали справи №905/2954/17 містять достатньо доказів, належна оцінка яких у відповідності до ст. 86 ГПК України дозволить суду встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі. 
		Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував.
		Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги позивача заперечував.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», продавцем, та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», покупцем, укладено договір №16-109-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець  прийняти та оплатити газ на умовах договору.
		Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
		Згідно з п.2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 175000,000 тис.куб.м.
		Умовами п.6.1. договору передбачено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
		Відповідно до п.6.2. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
		За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (п.7.1. договору).
		Згідно з п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років (п.9.3. договору).
		Відповідно до п.11.1. договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення. 
		В подальшому до договору укладались додаткові угоди.
		Так, відповідно до додаткової угоди №3 від 31.03.2016, зокрема: п.6.1. договору викладено в такій редакції: « 6.1 Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.».
		Додатковою угодою №4 від 30.04.2016 п.11.1. договору викладено в такій редакції: « 11.1. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення.».
		Відповідно до додаткової угоди №6 від 22.08.2016 п.6.1. договору доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
		«Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.
		Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 не змінює строків та умов розрахунків за договором.
		Пункт 7.2. договору викладено в такій редакції: У разі невиконання покупцем п.6.1. договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.»
		Додатковою угодою №7 від 27.02.2017 п.2.1. договору викладено в наступній редакції: « 2.1. Продавець передає покупцю з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) газ обсягом 207 004,638 тис.куб.м.».
		На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ в обсязі 207 004,638 куб.м. на загальну суму 1 086 597 094,28 грн, на підтвердження чого надав акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 275 795 584,64 грн, від 29.02.2016 на суму 216 990 048,58 грн, від 31.03.2016 на суму 232 249 773,49 грн, від 30.04.2016 на суму 129 315 081,36 грн, від 31.05.2016 на суму 60 228 910,18 грн, від 30.06.2016 на суму 36 448 713,31 грн, від 31.07.2016 на суму 33 713 883,19 грн, від 31.08.2016 на суму 32 099 716,51 грн, від 30.09.2016 на суму 69 755 383,02 грн. 
		Акти підписані без зауважень і скріплені печатками сторін.
		У 2016 році між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької обласної державної адміністрації, ПАТ «Донецькоблгаз» та НАК «Нафтогаз України» з метою погашення взаємної заборгованості оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України:
		- від 01.03.2016 №792 на суму 142 739 344,46 грн; 
		- від 17.05.2016: №1479 на суму 49 570 243,47 грн, №1480 на суму 78 352 255,11 грн, №1481 на суму 49 526 200,60 грн, №1482 на суму 79 011 892,59 грн, №1483 на суму 49 979 409,14 грн, №1484 на суму 50 001 622,22 грн;
		- від 31.05.2016: №1633 на суму 86 698 504,76 грн, №1634 на суму 62 453 138,75 грн, №1635 на суму 62 501 873,16 грн; від 13.09.2016 №2280 на суму 1 333 043,23 грн, №2275 на суму 7 756 183,87 грн, №2276 на суму 223 249,83 грн, №2277 на суму 267 026,33 грн, №2278 на суму 37 668,84 грн, №2279 на суму 780 547,02 грн, №2281 на суму 1 271 849,23 грн, №2284 на суму 316 466,59 грн, №2285 на суму 1 522 806,50 грн, №2286 на суму 4 169 215,07 грн, №2287 на суму 1 665 516,53 грн, №2288 на суму 735 261,56 грн, №2290 на суму 1 839 116,66 грн;
		- від 19.10.2016: №2544 на суму 11 538,90 грн, №2530 на суму 2 945 577,45 грн, №2531 на суму 44 100,59 грн, №2532 на суму 2 242 946,25 грн, №2533 на суму 239 200,33 грн, №2535 на суму 40 926,49 грн, №2536 на суму 3 486 895,90 грн, №2539 на суму 928 143,92 грн, №2541 на суму 234 004,82 грн, №2550 на суму 386 800,51 грн, №2551 на суму 981 681,66 грн. 
		Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.6.1. договору, в зв`язку з чим позивачем нараховано 72 491 111,44 грн пені, 10 561 107,52 грн 3% річних та 36 142 014,11 грн інфляційних, загалом 119 194 233,07 грн.
		Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
		Рішення суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 74 491 111,44 грн пені не оскаржується жодною із сторін, тому з урахуванням приписів ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.
		Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Позивач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції помилково застосовано положення ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII, з огляду на те, що відповідач не є теплогенеруючою організацією та не є суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та не має відповідної ліцензії на здійснення такої діяльності.
		Колегія суддів погоджується з зазначеними твердженнями апелянта, з огляду на наступне.
		Метою Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
		За визначеннями ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» постачальником природного газу є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України". 
		Статтею 2 даного встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
		Для застосування положень даного закону необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємством постачальнику до набрання чинності вказаним законом.
		У розумінні ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
		Господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
		Пунктом 29 ч.1 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" унормовано, що виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом, підлягають ліцензуванню. 
		Суд першої інстанції, застосовуючи Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII, послався на те, що в матеріалах справи наявна ліцензія відповідача на постачання природного газу за регульованим тарифом.
		Однак, з наявної в матеріалах справи ліцензії серія АЕ №299065 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вбачається, що ліцензія видана ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 26.06.2015 на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. 
		Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
		Цією ж статтею визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору, а постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
		Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
		Враховуючи вищевикладене, якщо теплова енергія виробляється та використовується для власних цілей, то отримання ліцензії не потрібно. У разі, якщо вироблена теплова енергія реалізується споживачу на підставі укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії, то для подальшого провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії необхідно звернутися до відповідного органу ліцензування за отриманням відповідних ліцензій.
		За таких обставин, наявна в матеріалах справи ліцензія відповідача на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом не є тотожною ліцензії, яка необхідна для виробництва та постачання теплової енергії та яка підлягає окремому ліцензуванню. 
		Крім того, представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» не має ліцензії відповідно до п.29 ч.1 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
		За таких обставин, застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якою передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, є неправомірним.
		Зі змісту апеляційної скарги НАК «Нафтогаз України» вбачається, що позивачем з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.08.2020 у справі №902/517/18, та постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 здійснено розрахунок інфляційних та 3% річних на кошти сплачені згідно порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» та не оскаржується рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих НАК «Нафтогаз України» на заборгованість, яка була сплачена згідно порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 №20 на підставі спільних протокольних рішень. В зв`язку з чим позивачем до апеляційної скарги було надано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який не містить нарахування штрафних санкцій на кошти, які отримані НАК «Нафтогаз України» в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
		Як свідчать матеріали справи, відповідачу у філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання структурних підрозділів постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 11.11.2019 №104.33-14/839/93819/2019-04/вих, договором банківського рахунку №ДЮП_3_1399 (у національній валюті) від 10.04.2008 та додатковими договорами до нього (а.с.103-109 т.3).
		Розрахунки між сторонами у даній справі здійснювались двома способами: на підставі спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались з рахунку відповідача із спеціальним режимом використання. 
		За змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам. 
		Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
		Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
		Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
		Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.
		Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.
		Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком № 256 (пункт 4 Постанови № 792).
		За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
		Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу.
		Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
		Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
		За змістом пунктів 1- 8 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
		Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
		Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
		Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.
		Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.
		Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
		У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.
		У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.
		Так, у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
		Отже, враховуючи вказану правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду слід вважати, що приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
		Крім цього, варто враховувати, що у пункті 6.2. договору сторони чітко передбачили, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
		Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №902/517/18.
		За таких обставин, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних у період січень-квітень 2016 року та вересень 2016 року, колегія суддів зазначає, що: 
		-3% річних, нараховані за зобов`язаннями січня 2016 року є правомірними та підлягають задоволенню у розмірі 340 117,82 грн; за зобов`язаннями лютого 2016 року - у розмірі 618 720,48 грн; за зобов`язаннями березня 2016 року - у розмірі 2 459 015,73 грн; за зобов`язаннями квітня 2016 року - у розмірі 520 947,61 грн; за зобов`язаннями вересня 2016 року - у розмірі 213 577,05 грн, всього 4 152 378,69 грн.
		-інфляційні, нараховані за зобов`язаннями січня 2016 року є правомірними та підлягають задоволенню у розмірі 523 201,77 грн; за зобов`язаннями лютого 2016 року - у розмірі 3 012 782,45 грн; за зобов`язаннями березня 2016 року - у розмірі 3 747 274,14 грн; за зобов`язаннями квітня 2016 року - у розмірі 1 807 516,69 грн; за зобов`язаннями вересня 2016 року - у розмірі 769 912,45 грн, всього 9 860 687,50 грн.
		За таких обставин, рішення суду щодо стягнення інфляційних та річних підлягає зміні.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в силу передбачених нормативними актами порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, він не може впливати на порядок розрахунків по рахункам із спеціальним режимом використання, з огляду на те, що як вже зазначалось, абзацом 2 пункту 6.2 договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець (відповідач) перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (позивача). 
		Тобто, відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку. 
		Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №902/517/18.
		Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі №905/2954/17 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід змінити.
		Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити. 
		Рішення Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі №905/2954/17 в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: 
		«Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1; ідентифікаційний код 03361075) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 4 152 378,69 грн  3% річних, 9 860 687,50 грн інфляційних втрат, 28 215,59 грн судового збору за подання позовної заяви».
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1; ідентифікаційний код 03361075) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720) 165 693,09 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 18.06.2021. 
		 
		 
		Головуючий суддя Я.О. Білоусова
		 
		Суддя О.О. Крестьянінов 
		 
		Суддя О.А. Пуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...