Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/467/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Зовнішньоекономічна діяльність; Інша зовнішньоекономічна діяльність.
Надіслано судом: 18.06.2021. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  925/467/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., 
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		 
		 
		представників учасників справи:
		товариства з обмеженою відповідальністю «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» (Unifer International GmbH) - Шкворець Я.А., адвокат (дов. від 15.10.2019),
		товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» - не з`явився
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» (Unifer International GmbH) 
		на ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.12.2020                                     (суддя Чевгуз О.В.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (головуючий суддя: Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.)
		у справі № 925/467/20
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» (Unifer International GmbH, далі - ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ»)
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (далі - ТОВ «Седна-Агро»)
		про стягнення  3  876  169,15 грн. (130  782,88 євро),
		та за зустрічним позовом ТОВ «Седна-Агро»
		до ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ»
		про тлумачення пунктів контракту.
		1.  ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Седна-Агро» про стягнення 130  782,88 євро (що еквівалентно 3  876  169,15 грн. за офіційним курсом гривні до євро станом на дату складання позовної заяви) вартості поставлених за контрактом від 23.11.2015 № 05-2015-UKR та неоплачених відповідачем товарів.
		ТОВ «Седна-Агро» звернулося до ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» із зустрічним позовом у справі про тлумачення пунктів 11.1 та 11.3 контракту від 23.11.2015                    № 05-2015-UKR щодо права та законодавства, яке застосовується при вирішенні спорів за цим контрактом, та який судовий або інший компетентний орган повинен розглядати спір при вирішенні спорів за ним (контрактом).
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.12.2020 зі справи                             № 925/467/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані з посиланням на те, що за умовами контракту від 23.11.2015 № 05-2015-UKR сторони досягли згоди, що усі спірні питання, які виникають у зв`язку з цим контрактом, повинні бути вирішені у повноважному суді міста Росток/Німеччина. Сторонами у справі не доведено та судом не встановлено обставин, які, з огляду на положення ГПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право», можуть бути підставою для розгляду даного спору у господарських судах України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» зазначає про те, що оскаржує судові рішення попередніх інстанцій зі справи з підстав неправильного застосування норм процесуального права та просить суд касаційної інстанції направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		2.  АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» посилається, зокрема, на: рівнозначність пунктів частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»; відсутність заборони українським судам приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді; заборону позбавлення права на звернення до господарського суду з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 4 ГПК України.
		31.05.2021 скаржником на виконання вимог ухвали Суду від 25.05.2021 надано Суду докази направлення копії касаційної скарги з доданими до неї документами на адресу ТОВ «Седна-Агро».
		Доводи інших учасників справи
		ТОВ «Седна-Агро» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість та безпідставність її доводів.
		16.06.2021 від ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» надійшли письмові пояснення з урахуванням відзиву ТОВ «Седна-Агро» на касаційну скаргу.
		3.  СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		23.11.2015 ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ», що є юридичною особою за законодавством Німеччини та ТОВ «Седна-Агро» в                                                              м. Ельменхорст/Ліхтенхаген, Німеччина укладений зовнішньоекономічний контракт № 05-2015-UKR (далі- Контракт).
		У розділі 11 Контракту сторонами узгоджено чинне право та арбітраж.
		Відповідно до пункту 11.1 Контракту, останній регулюється законодавством Німеччини.
		Згідно з пунктом 11.2 Контракту, у разі виникнення суперечок, що мають місце при виконанні цього контракту або щодо його дійсності, сторони повинні докласти всіх зусиль для того, щоб вирішити ці суперечки дружнім шляхом.
		Відповідно до пункту 11.3 Контракту, у разі неможливості досягти згоди, всі спірні питання, що виникають у зв`язку з цим контрактом, повинні бути вирішені в повноважному суді міста Росток/Німеччина.
		Предметом спору за первісним позовом є вимога про стягнення з ТОВ «Седна-Агро» 130  782,88 євро (що еквівалентно 3  876  169,15 грн. за офіційним курсом гривні до євро станом на дату складання позовної заяви) вартості поставлених за Контрактом та неоплачених названим Товариством товарів.
		Предметом спору за зустрічним позовом є вимога про тлумачення пунктів 11.1 та 11.3 Контракту щодо права та законодавства, яке застосовується при вирішенні спорів за цим контрактом, та який судовий або інший компетентний орган повинен розглядати спір при вирішенні спорів за ним (контрактом).
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду Черкаської області від 24.12.2020 у справі № 925/467/20, якою провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, якою зазначену ухвалу залишено без змін.
		Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зазначає таке.
		Закриваючи провадження у справі № 925/467/20, місцевий господарський суд виходив з того, що переданий до суду спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки за умовами Контракту сторони досягли згоди, що усі спірні питання, які виникають у зв`язку з цим контрактом, повинні бути вирішені у повноважному суді міста Росток/Німеччина.
		Скаржник оскаржує судові акти попередніх інстанцій з підстав правильності визначення підсудності цього спору, а саме, судам України за правилами господарського судочинства чи судам іншої держави (Німеччина).
		Питання стосовно необхідності розгляду цього спору судами України чи судом іншої держави (Німеччини) стосується виведення спору з-під компетенції національних судів і за своєю правовою природою належить до питань визначення підсудності відповідного спору. Близька за змістом правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі                         № 910/5430/18.
		Верховний Суд зазначає, що частиною першою  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України  (далі -  ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями  статті 20 Господарського кодексу України  (далі -  ГК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		ГПК України  визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
		Параграфом 3  глави 2 ГПК України  урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
		Відповідно до  частини першої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Статтею 45 ГПК України  визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у  статті 4 цього Кодексу.
		Згідно з приписами частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Відповідно до частини другої  статті 4 ГПК України  юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Частиною четвертою статті 4 ГПК України унормовано, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
		Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).
		Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої  статтею 11 ГПК України  пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
		Згідно з частиною першою  статті 366 ГПК України  підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із  Законом України «Про міжнародне приватне право».
		Відповідно до приписів частини першої  статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»  підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
		Відповідно до статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
		Статтею 77 названого Закону   визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому  статтею 78 вказаного Закону  передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.
		Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у  статті 23 ГПК України.
		Так, відповідно до статті 23 ГПК України, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.
		Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2019 у справі № 910/5430/18 звернула увагу на те, що питання застосування статті 23 ГПК України до спірних правовідносин щодо визначення належності цього спору до юрисдикції судів різних держав можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.
		Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку у господарського судочинства.
		Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, факт місцезнаходження відповідача за первісним позовом - ТОВ «Седна-Агро» на території України не спростовує наявності угоди позивача та відповідача стосовно того, що всі спірні питання, які виникають у зв`язку з Контрактом, повинні бути вирішені у повноважному суді міста Росток/Німеччина (вказане не спростовує і скаржник).
		Умови Контракту не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього судам України.
		Спір у цій справі не відноситься і до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений у приписах Закону України «Про міжнародне приватне право».
		При цьому положення частини першої  статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення суду іншої держави (у даному випадку, сторони за взаємною згодою передали спір, пов`язаний з Контрактом, на вирішення суду іншої держави [Німеччини]).
		Верховний Суд вважає, що на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суди здійснили правильне застосування пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
		Посилання скаржника на законодавчу заборону позбавлення права на звернення до господарського суду з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 4 ГПК України Верховний Суд відхиляє, оскільки сторони власним волевиявленням та за взаємною згодою реалізували своє право на передачу спору (спорів) за Контрактом на вирішення суду іншої держави, уклавши пророгаційну угоду про розгляд справи в іноземному державному суді. Наслідки реалізації такого права скаржник помилково трактує як «позбавлення права» на звернення до господарського суду.
		Стосовно посилання скаржника на відсутність заборони українським судам приймати до свого провадження справи з іноземним елементом, у випадку наявності пророгаційної угоди про розгляд справи в іноземному державному суді, то Верховний Суд зазначає, що якраз наявність такої угоди, у даному випадку, виключає розгляд спору у судах України. 
		На переконання Суду, очевидним є намір сторін передати визначену категорію спорів на вирішення суду іншої держави (Німеччини), виключивши при цьому підсудність таких спорів судам України.
		Верховний Суд також враховує й те, що належних та достатніх доказів на підтвердження того, що скаржнику було відмовлено у відкритті провадження за його позовом у повноважному суді міста Росток/Німеччина (як зазначено у Контракті) суду не надано; відповідне питання не було ані серед доводів скаржника у судах попередніх інстанцій, ані доводом касаційної скарги.
		З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Інші доводи міркувань, наведених у цій постанові щодо правильного застосування судами попередніх інстанцій у цій справі пункту 1 частини першої  статті 231 ГПК України, не спростовують.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ»   не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу  ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати
		Понесені ТОВ «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Керуючись статтями  129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Уніфер Інтернешнл ГмбХ» (Unifer International GmbH) залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 925/467/20 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                              І.  Колос
		 
		Суддя                                                                                             І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                             Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...