Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/242/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2021. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  903/242/20 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання:  Гогусь В. О.
		 
		за участю представників сторін:
		позивача  - не з`явилися, 
		відповідача - Матвіюк Н. Р. (адвоката, в режимі відеоконференції), 
		прокуратури - Семенчука М. А.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватної фірми "Ельбе"
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 (судді: Василишин А. Р. - головуючий, Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) у   справі
		 
		за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради
		до Приватної фірми "Ельбе"
		про розірвання договору оренди землі,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради до Приватної фірми "Ельбе" (далі - ПФ "Ельбе") з позовною заявою, в якій просив розірвати договір оренди землі № 01 від 14.02.2008, укладений між Лищенською сільською радою та ПФ "Ельбе" (далі - спірний договір оренди). 
		 
		1.2. Прокурор зазначав про істотне порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором оренди, зокрема про систематичну несплату орендних платежів за використання земельної ділянки. 
		 
		2. Короткий зміст судових рішень 
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 (суддя: Слободян О. Г.) у позові заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради до ПФ "Ельбе" про розірвання договору оренди землі відмовлено. 
		 
		2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що із вимогою про розірвання спірного договору оренди прокурор звернувся передчасно, оскільки на момент звернення з позовом - Лищенська сільська рада (сторона спірного договору оренди) не припинена у встановленому законом порядку (не внесені записи про її припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), не внесено змін до договору оренди щодо правонаступника сторони договору - орендодавця, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, реквізитів сторін, їх рахунків. Зважаючи на те, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін, суд відмовив у задоволенні позову.
		 
		2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради задоволено. Вирішено розірвати спірний договір оренди землі, укладений між Лищенською сільською радою та ПФ "Ельбе". 
		 
		2.4. Судове рішення суду апеляційної інстанції аргументовано тим, що у спірних правовідносинах органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, є Підгайцівська сільська рада, оскільки рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 припинено з 04.01.2019 діяльність Лищенської сільської ради шляхом реорганізації. Тому Лищенська сільська рада увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; повноваження Лищенського сільського голови припинилися, а Лищенська сільська рада перестала існувати як орган місцевого самоврядування відповідно до положень статті 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад". Отже, стороною (орендодавцем) спірного договору оренди є Підгайцівська сільська рада як правонаступник Лищенської сільської ради. Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статей     1,     13,     21,     32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу  України та    статті 651 Цивільного кодексу України, та зважаючи, що ПФ "Ельбе" систематично (з березня 2019 року по квітень 2020 року) порушувало зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2 спірного договору оренди щодо внесення орендної плати, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди.
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги
		 
		3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021, ПФ "Ельбе" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021, рішення Господарського суду Волинської області від 06.10.2020 залишити в силі. 
		 
		3.2. ПФ "Ельбе" зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13, постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 921/383/15-г/17, від 11.07.2018 у справі № 484/3687/16-ц (щодо відсутності підстав для розірвання договору оренду у зв`язку з відсутністю на момент вирішення справи заборгованості з орендної плати). Крім того, суд апеляційної інстанції, за твердженням скаржника, не дослідив зібрані у справі докази щодо повної оплати відповідачем боргу, щодо неповідомлення нового власника земельної ділянки про зміну сторони у договорі оренди, щодо перебування у стані припинення  на момент подання позову Лищенської сільської ради. 
		 
		3.3.   У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Прокурор зазначає, що зі змісту положень статті 104 Цивільного кодексу України, частин 3, 4  статті 8 і частин 1, 3 статті 83 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" з 04.01.2019 діяльність Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради, припинилася, і сільська рада як орган місцевого самоврядування перестала існувати. Тому суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є саме Підгайцівська сільська рада. Встановлення судом факту систематичного порушення сплати орендних платежів відповідачем прокурор вважає достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди. Прокурор зазначає, що незважаючи на те, що ПФ "Ельбе" не була проінформована про  реорганізацію Лищенської сільської ради, обов`язок самостійно сплачувати кошти за використання земельної ділянки визначений положеннями статті 286 Податкового кодексу України.     
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 14.02.2008 між Лищенською сільською радою (Орендодавець) та ПФ "Ельбе" (Орендар) було укладено спірний договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав орендарю в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, кадастровий номер 0722883600:03:000:0938, площею 2,4 га, цільове призначення - землі громадського призначення, для розміщення соціально-культурної бази відпочинку з обслуговуючими спорудами на території Лищенської сільської ради, а орендар зобов`язався прийняти таку земельну ділянку та використовувати її відповідно до цільового призначення, а також сплачувати орендну плату.
		 
		Відповідно до пункту 3.2 спірного договору, орендна плата становить 3 % від нормативної грошової оцінки, що складає 3 585,60 грн в рік і сплачується орендарем в порядку, визначеному чинним в Україні законодавством на рахунок Лищенської сільської ради.
		 
		Згідно з пунктом 3.3 спірного договору оренди, умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору на підставах, визначених відповідним чинним законодавством.
		 
		Пунктом 4.2. спірного договору оренди визначено, що строк дії договору становить 49 років з дня набуття чинності цим договором.
		 
		Відповідно до пункту 4.3 спірного договору оренди, цей договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за цим договором, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке буде суттєво перешкоджати передбаченому цим договором використанню земельної ділянки.
		 
		Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору оренди (пункт 4.5 спірного договору оренди).
		 
		Відповідно до пункту 7.2 спірного договору оренди, зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
		 
		4.2. Суди установили, що спірний договір оренди зареєстрований у Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.08.2008 №  040827600003.
		 
		4.3. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.05.2008 земельна ділянка була передана ПФ "Ельбе".
		 
		4.4. Як зазначили суди, за інформацією Луцької місцевої прокуратури ПФ "Ельбе" як орендар щомісяця мала сплачувати Орендодавцю 298,80 грн орендної плати згідно з умовами спірного договору оренди,   проте з березня 2019 року орендну плату не сплачувала. 
		 
		Відповідно до листа Підгайцівської сільської ради від 02.04.2020 № 198 ПФ "Ельбе" систематично порушує зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2 спірного договору оренди щодо внесення орендної плати, у зв`язку із чим місцевий бюджет Підгайцівської сільської ради недоотримує значних коштів.
		 
		4.5. Суд апеляційної інстанції зауважив, що, за твердженням прокурора, станом на 02.04.2020 заборгованість відповідача з орендної плати за період з березня 2019 року по лютий 2020 року становить 3  585,60 грн. 
		 
		4.6. Рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району від 12.09.2017 №  24/23 надано згоду на добровільне об`єднання територіальних громад сіл Підгайці, Крупа, Лище та інших сіл. Рішення такого ж змісту прийняте Лищенською сільською радою від 11.10.2017 № 21/2.
		 
		4.7. Рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 № 1/2 оголошено підсумки перших виборів депутатів Підгайцівської сільської ради ОТГ та Підгайцівського сільського голови 23.12.2018.
		 
		Згідно з рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 № 1/5 "Про реорганізацію Лищенської сільської ради" вирішено: припинити шляхом реорганізації діяльність Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; створити комісію з реорганізації Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради; доручено комісії з реорганізації: в установленому порядку письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації (перетворення) та подати необхідні документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідних записів; забезпечити здійснення усіх організаційно-правових заходів, пов`язаних з припиненням юридичної особи шляхом реорганізації, відповідно до вимог законодавства; подати в установленому порядку на затвердження ОТГ Підгайцівської сільської ради передавальні акти. Вважати правонаступником прав та обов`язків Лищенської сільської ради новостворену ОТГ Підгайцівської сільської ради.
		 
		Рішенням Підгайцівської сільської ради від 04.01.2019 № 1/6 передбачено: розпочати процедуру реорганізації юридичних осіб шляхом приєднання до Підгайцівської сільської ради Лищенської сільської ради; Підгайцівська сільська рада є правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) органів місцевого самоврядування територіальних громад, що об`єдналися; утворити комісію з реорганізації Лищенської сільської ради та затвердити їх персональний склад.
		 
		4.6. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для розірвання спірного договору оренди.
		 
		5. Позиція Верховного Суду
		 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не   підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13, постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 921/383/15-г/17, від 11.07.2018 у справі № 484/3687/16-ц (щодо відсутності підстав для розірвання договору оренду у зв`язку з відсутністю на момент вирішення справи заборгованості з орендної плати).
		 
		5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №  696/1693/15-ц (провадження №  14-737цс19).
		 
		5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися, з огляду на наступне.
		  
		5.6. Предметом позову у справі є вимоги позивача про розірвання спірного договору оренди. Підставою позову зазначено істотне порушення умов спірного договору оренди - систематична несплата орендної плати. 
		 
		5.7. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що з вимогою про розірвання спірного договору оренди прокурор звернувся передчасно, оскільки на момент звернення з позовом - Лищенська сільська рада (сторона спірного договору оренди) не припинена у встановленому законом порядку (не внесені записи про її припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), не внесено змін до договору оренди щодо правонаступника, реквізитів сторін, їх рахунків. Зважаючи на те, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін договору, суд відмовив у задоволенні позову.
		 
		5.8. Відповідно до частин 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини 3 і абзацами 1, 2 частини 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.
		 
		Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об`єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади. З моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об`єднаної територіальної громади.
		 
		Таким чином, моментом правонаступництва юридичних осіб (сільських, селищних, міських рад) внаслідок об`єднання територіальних громад є день набуття повноважень новообраною радою. 
		 
		Суд апеляційної інстанції установив, що 04.01.2019 припинено шляхом реорганізації діяльність Лищенської сільської ради, яка увійшла до складу ОТГ Підгайцівської сільської ради, повноваження Лищенського сільського голови припинилися, а Лищенська сільська рада перестала існувати як орган місцевого самоврядування. Тому дійшов вірного висновку, що стороною договору оренди є Підгайцівська сільська рада як правонаступник Лищенської сільської ради.   
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції послався на положення статей     1,     13,     21,     32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу  України та    статті 651 Цивільного кодексу України та встановив, що ПФ "Ельбе" систематично (з березня 2019 року по квітень 2020 року) порушувалися зобов`язання, визначені у пунктах 2.3, 3.1, 3.2 спірного договору оренди, щодо внесення орендної плати, тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди.
		 
		5.7. За змістом частини 9 статті 93 Земельного кодексу України та частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		 
		5.8. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		 
		5.9. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		5.10. Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Разом із тим, згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Отже іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного порушення умов договору, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення договірних правовідносин.
		 
		5.11. Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		 
		Разом із тим, за змістом частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору.
		 
		Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. 
		 
		Згідно з частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
		 
		Таким чином, підставою для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду відповідно до чинного законодавства є систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором. 
		 
		5.12. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		 
		Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06.03.2019 у справі №  183/262/17. 
		 
		5.13. Як установлено судом апеляційної інстанції, на виконання зобов`язань за спірним договором оренди, зокрема пункту 3.2, ПФ "Ельбе" необхідно було щомісяця сплачувати 298,80 грн орендної плати (3 585,60 грн за рік). Проте суд зазначив, що з березня 2019 року по квітень 2020 року відповідач орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачував, у результаті чого на момент звернення з цим позовом утворилася заборгованість з орендної плати у сумі 3  585,60 грн. Окрім того суд зауважив, що з 2017 року ПФ "Ельбе" систематично порушувалися зобов`язання щодо внесення орендної плати, що підтверджується листами Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області від 31.03.2020 та Підгайцівської сільської ради від 02.04.2020.
		 
		5.14. Оскільки відповідач протягом року (з березня 2019 по квітень 2020) не виконував обов`язку з внесення позивачеві орендної плати у порядку і розмірі, встановленому договором оренди, таке порушення є істотним і відповідно до умов пункту 4.3 договору оренди є підставою для дострокового розірвання договору. Тому, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову.  
		 
		5.15. У справі № 910/16306/13, на яку посилається скаржник, за позовом прокурора в особі міської ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, підставою подання позову прокурором визначено сплату не у повному обсязі відповідачем орендних платежів та невчинення дій із забудови земельної ділянки. Верховний Суду України у постанові від 21.01.2015 у справі №  910/16306/13 відмовив у задоволенні заяви прокурора про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2014. Верховний Суд України зазначив, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, обґрунтовано  виходив із того, що прокурор і позивач не надали доказів використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також установили, що у відповідача повністю погашена заборгованість перед бюджетом з орендної плати на час ухвалення судового рішення. 
		 
		У справі № 484/3687/16-ц, на яку посилається скаржник, про розірвання договору оренди землі з підстав порушення відповідачем умов договору, що полягала в несплаті в повному обсязі орендної плати, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановив систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач сплачував орендну плату, однак у меншому розмірі. 
		 
		Отже, на відміну від справи, яка розглядається, у справах № 910/16306/13 та №  484/3687/16-ц не встановлено обставин істотного порушення умов договору оренди у вигляді систематичної несплати орендної плати. Крім того, справи № 910/16306/13, № 484/3687/16-ц, на які посилається скаржник, відрізняються від справи, що розглядається, установленими судами фактичними обставинами справи.
		 
		У справі № 921/383/15-г/17, на яку посилається скаржник, про припинення дії договору оренди шляхом його розірвання, підставою для вимог про розірвання договору стали обставини несплати орендної плати попереднім орендарем. Суди установили, що правонаступником попереднього орендаря, яким є відповідач, на час розгляду справи вказана заборгованість з орендної плати погашена, а обставини вчинення актуальних порушень договору оренди суди не установили. Тому апеляційний господарський суд прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки зазначив, що заборгованість правопопередника, присуджена рішеннями в адміністративних справах, в силу вимог закону та умов договору оренди землі не є самостійною підставою для його розірвання, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та застосування наслідків розірвання у вигляді повернення земельної ділянки. 
		 
		Отже, на відміну від справи, яка розглядається, у справі № 921/383/15-г/17 не встановлено обставин істотного порушення саме відповідачем умов договору оренди у вигляді систематичної несплати відповідачем орендної плати та встановлена сплата відповідачем як правонаступником попереднього орендаря заборгованості з орендної плати на час ухвалення судового рішення. 
		 
		5.16. З приводу підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.
		 
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		 
		За таких обставин доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів є недостатніми за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.
		 
		5.17. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження.
		 
		Тому у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не була підтверджена, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.
		 
		Наведене узгоджується з положенням другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
		 
		5.18. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.
		 
		5.19. Отже, викладені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із зазначених підстав.
		 
		5.20. Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки встановив наявність правових підстав для розірвання договору оренди.  
		 
		5.21. Доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції того факту, що відповідач не був обізнаний з фактом припинення Лищенської сільської ради, а ОТГ Підгайцівська сільська рада з моменту її створення жодного разу не звернулася до ПФ "Ельбе" з пропозицією про укладення договору оренди, не повідомила про заміну сторони у договорі оренди та про зміну реквізитів для оплати орендної плати, а після отримання інформації про утворення ОТГ Підгайцівської сільської ради, ПФ "Ельбе" своєчасно та у повному обсязі здійснює всі необхідні платежі, були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне. 
		 
		Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
		 
		Орендна плата за земельні ділянки комунальної власності відповідно до статті 14 Податкового кодексу України є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.  
		 
		Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		 
		Таким чином, сплата орендної плати є беззаперечним обов`язком земелекористувача, який не може залежати від обставин наведених скаржником, а залежить від добросовісного виконання орендарем свого обов`язку, передбаченого як чинним законодавством, так і договором . 
		 
		5.22. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.    
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
		 
		6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.5. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		6.6. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає.
		 
		7. Судові витрати
		 
		7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватної фірми "Ельбе" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №  903/242/20 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		Судді                                                                                                          Т. Б. Дроботова  
		                                                                                                                                
		                                                                                                                   Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...