Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/48375/20-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про речові права на чуже майно, з них:; спори про володіння чужим майном.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 15.06.2021
Номер судового провадження: 61-2982ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/48375/20
		провадження № 61-2982св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Боримською Іриною Олегівною, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада                  2020 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду              від 01 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст заяви
		04 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 538 500 доларів США.
		17 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на:
		- квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081483380000, що належить ОСОБА_2 на праві власності;
		- на житловий будинок загальною площею 1 111,1 кв. м, житловою площею 160 кв. м, опис: Б-сауна; В-гараж; Г-будинок охорони; г-огорожа-корт, розташований по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992415632231, що належить ОСОБА_2 на праві власності;
		- на житловий будинок загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м, по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715396980000, що належить ОСОБА_2 на праві власності;
		- на земельну ділянку, кадастровий номер 800000000:82:143:0001, площею 0,0809 га, по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081510980000, що належить ОСОБА_2 на праві власності;
		- на грошові кошти ОСОБА_2 наявні на рахунках, в банківських установах України, зокрема, але не виключно: у АТ «Таскомбанк», у його філіях та (або) територіальних підрозділах; ПАТ «МТБ БАНК» у його філіях та (або) територіальних підрозділах;                            АТ «ПУМБ» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ КБ «Приватбанк» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «ОТП Банк» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «СБЕРБАНК» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; у інших банках або фінансових установах, які будуть виявлені при виконанні ухвали суду у межах суми позову 538 500 доларів США.
		Зазначена заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмета позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.
		Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 1 111,1 кв. м, житловою площею 160 кв. м, опис: Б-сауна; В-гараж; Г- будинок охорони; г- огорожа-корт, розташований по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992415632231, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
		Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м, розташований по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715396980000, що належить                         ОСОБА_2  на праві власності.
		Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 800000000:82:143:0001, площею 0,0809 га, по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081510980000, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
		В задоволенні решти вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що решта вимог заяви про забезпечення позову належним чином не обґрунтовані та не конкретизовані.
		Також суд першої інстанції зазначив про те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а відсутність обставин, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, -відсутність підстав для зустрічного забезпечення.
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову пов`язані із предметом позову, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, забезпечують збалансованість інтересів сторін справи та не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У лютому 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Боримська І. О. подала касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано, а судами не встановлено наявності належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі за позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів.
		У власності ОСОБА_2 є 17 об`єктів нерухомості, які розташовані у Києві та Київській області, тому у разі задоволення позову про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у ОСОБА_2 достатньо нерухомого майна, за рахунок якого позивач матиме можливість задовольнити свої вимоги як стягувача.
		У матеріалах справи відсутні докази щодо вартості майна, на яке було накладено арешт, тому не відомо, з яких даних про ринкову вартість майна, суд виходив визначаючи співмірність виду забезпечення позову із заявленими вимогами.
		У суду першої інстанції були підстави для повернення ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову на підставі частини десятої статті 153 ЦПК України, що судом зроблено не було.
		Заява про забезпечення позову подана після залишення позовної заяви без руху та до відкриття провадження у справі, що свідчить про порушення заявником порядку подання такої заяви, передбаченого частиною першою статті 152 ЦПК України.
		Справа підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки місце проживання ОСОБА_2 з 10 листопада 2020 року зареєстровано у квартирі АДРЕСА_4 .
		Накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу необґрунтовано призведе до вкрай негативних наслідків, а саме фактично безпідставно позбавлення особи права вільно розпоряджатись власним майном на свій розсуд, що є порушенням положень Конституції України, ЦК України, та не відповідає релевантній практиці Європейського суду з прав людини. 
		  
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Слесарчук В. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувані судові рішення прийняті при повному з`ясуванні обставин справи із додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до перегляду встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінці доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Позивачем належним чином підтверджено відповідними доказами припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошових коштів у випадку задоволення позову.
		Майже всі об`єкти нерухомого майна, на які посилається відповідач, обтяжені іпотекою, тому позивач і просив накласти арешт на майно, яке не перебуває в іпотеці та з вартості якого останній розраховував задовольнити свої грошові вимоги у випадку задоволення позову у цій справі.
		Обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків внаслідок накладення арешту на майно, тому доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення є безпідставними.
		На день звернення до суду з цим позовом відповідач був зареєстрований у Печерському районі міста Києва, що виключає можливість стверджувати про непідсудність такої справи Печерському районному суду міста Києва.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 березня           2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано копії її матеріалів із Печерського районного суду міста Києва.
		08 квітня 2021 року справа № 757/48375/20-ц надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		04 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
		17 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081483380000, що належить ОСОБА_2 на праві власності; на житловий будинок загальною площею 1 111,1 кв. м, житловою площею 160 кв. м, опис: Б-сауна; В-гараж; Г-будинок охорони; г-огорожа-корт, розташований по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992415632231, що належить ОСОБА_2 на праві власності; на житловий будинок загальною площею 50,4 кв. м, житловою площею                   30,9 кв. м, по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715396980000, що належить ОСОБА_2 на праві власності; на земельну ділянку, кадастровий номер 800000000:82:143:0001, площею 0,0809 га, по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081510980000, що належить ОСОБА_2 на праві власності; на грошові кошти                            ОСОБА_2 наявні на рахунках, в банківських установах України, зокрема, але не виключно: у АТ «Таскомбанк», у його філіях та (або) територіальних підрозділах; ПАТ «МТБ БАНК» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «ПУМБ» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ КБ «Приватбанк» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «ОТП Банк» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; АТ «СБЕРБАНК» у його філіях та (або) територіальних підрозділах; у інших банках або фінансових установах, які будуть виявлені при виконанні ухвали суду у межах суми позову 538 500 доларів США.
		Зазначена заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмета позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
		Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується:                            1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;                                        1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;  9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
		Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
		Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Враховуючи наведене при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
		Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
		Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
		Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що заявлено вимогу про стягнення безпідставно набутих коштів, та враховуючи доводи позивача про те, що до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі існує загроза відчуження майна відповідачем, що створює реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, надав правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову і вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами. 
		Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, врахували вимоги розумності, обґрунтованості позивачем необхідності забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін.
		Доводи касаційної скарги про те, що справа підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки місце проживання ОСОБА_2 з 10 листопада 2020 року зареєстровано у квартирі АДРЕСА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
		Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом                        04 листопада 2020 року. Відповідач ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовом був зареєстрований по АДРЕСА_5 , тому Печерським районним судом міста Києва відповідно до вимог ЦПК України розглянуто заяву про забезпечення позову.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу необґрунтовано призведе до вкрай негативних наслідків, а саме фактично безпідставно позбавлення особи права вільно розпоряджатись власним майном на свій розсуд, також не заслуговують на увагу, оскільки часткове задоволення заяви про забезпечення позову не порушує права відповідача щодо користування та розпорядження майном, а лише обмежує їх у здійсненні деяких дій на певний період.
		Аргументи касаційної скарги про те, що пропозиція не застосовувати зустрічне забезпечення, як і посилання на відсутність необхідності зустрічного забезпечення, не є пропозицією зустрічного забезпечення, тому у суду першої інстанції були підстави для повернення ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України також не заслуговують на увагу, оскільки частиною першою статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові                                       від 28 травня 2021 року у справі № 925/1502/20. 
		Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Оскаржувані судові рішення є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам процесуального права, тому інші наведені в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами не порушено норми процесуального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Щодо клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Боримської І. О. про розгляд касаційної скарги у цій справі за участю заявника та його представника
		У лютому 2021 року від представника  ОСОБА_2 - адвоката Боримської І. О. до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій заявник, зокрема просив повідомити заявника та представника заявника про дату та час розгляду касаційної скарги.
		Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Боримської Ірини Олегівни про розгляд касаційної скарги у цій справі за участю заявника та його представника.
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану адвокатом Боримською Іриною Олегівною, залишити без задоволення.
		Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                            В. С. Висоцька
		 
		                                                                                                           А. І. Грушицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...