Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 401/1141/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: 61-2468ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 червня 2021 року
		м. Київ
		справа №401/1141/20
		провадження №61-2468св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області                          від 10 вересня 2020 року у складі судді Макарова Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі - СП ТОВ «Світловодськпобут») з позовом, в якому просила: 
		- розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 11 березня 2005 року, укладений між нею та            СП ТОВ «Світловодськпобут»;
		- зобов`язати СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 31 липня 2019 року.
		Позов мотивовано тим, що 11 березня 2005 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі - договір), терміном на 1 рік, строком до 01 січня 
		2007 року.
		Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. 
		За умовами вказаного договору виконавець зобов`язаний надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення.
		ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконувала в повному обсязі, проте відповідач послуги з централізованого опалення надавав низької якості, а гаряче водопостачання взагалі було відсутнє.
		Позивач, скориставшись своїм правом, з метою відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання, звернулась з відповідною заявою до виконавчого комітету Світловодської міської ради.
		Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 459                від 19 червня 2019 року позивачу надано дозвіл на улаштування в її квартирі індивідуального опалення, шляхом відключення її квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в міжопалювальний період при наявності отримання відповідних технічних умов.
		31 липня 2019 року рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було затверджено акт від 25 червня 2019 року про відключення квартири ОСОБА_1 від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. 
		Оскільки акт про відключення було затверджено 31 липня 2019 року, відповідно послуги з централізованого опалення відповідачем ОСОБА_1 з цієї дати не надавались.
		27 квітня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та припинити нарахування за послуги теплопостачання її квартири з                     31 липня 2019 року, проте відповідач не виконав її вимог, про що повідомив у листі від 18 травня 2020 року.
		Не зважаючи на те, що акт про відключення разом з заявою про дострокове розірвання договору та іншими документами було надано відповідачу для припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення, відповідач безпідставно продовжує нараховувати плату за ці послуги, розмір якої в період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2020 року складає 9 384,43 грн.
		Відповідач порушує умови договору та права позивача, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.  
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області      від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено.
		Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 11 березня 2005 року між                          СП ТОВ «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 .
		Зобов`язано СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з            31 липня 2019 року.
		Стягнуто з СП ТОВ «Світловодськпобут» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звернення позивача з заявою щодо надання дозволу на улаштування індивідуального опалення, надання виконавчим комітетом Світловодської міської ради позивачу дозволу на улаштування індивідуального опалення шляхом відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в міжопалювальний період за умови отримання відповідних технічних умов, розроблення за замовленням позивача робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключення приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлення індивідуального опалення, затвердження Міжвідомчою комісією з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 належним чином реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії.
		За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
		Право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 31 липня 2019 року Міжвідомчою комісією акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, відтак і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги                                                     
		У касаційній скарзі СП ТОВ «Світловодськпобут» не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.      
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховним Судом України               від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, постановах Верховним Суду від 19 червня 2018 року у справі №766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі №415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня                 2019 року у справі № 447/2450/15 (провадження № 61-36581св18,                   від 05 листопада 2020 року №229/4116/17 (провадження №К/9901/1414/19, від 19 червня 2019 року у справі №606/2204/16, від 17 квітня 2019 року у справі №683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №554/7927/15.
		Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання, оскільки таке відключення може мати місце лише у разі відключення будинку АДРЕСА_1 у цілому. У матеріалах цивільної справи відсутні докази, а саме протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про прийняте рішення щодо відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення.
		Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином підприємство виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. Відключення квартири від теплопостачання без дотримання встановленого порядку не породжує правових наслідків як для осіб, які надають послуги з теплопостачання, так і для тих, кому ці послуги фактично надаються, та не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за теплову енергію.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі  № 6-1706 цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі                            № 6-1192цс15, а також Верховним Судом у постанові від 14 серпня            2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18). Проте вказані висновки судами не враховано. 
		Акт про відключення квартири від 25 червня 2019 року, затверджений рішенням міжвідомчої комісії 31 липня 2019 року не є належним доказом і підтвердженням правомірного відключення квартири АДРЕСА_1 .
		Суди дійшли помилкового висновку, що позивач мав право одноособово без рішення усіх власників будинку здійснити відключення своєї квартири від централізованого опалення. Договір про надання послуги з централізованого опалення має застосовуватися у контексті  з відповідним положенням Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, а одне лише бажання щодо відключення квартири від мережі теплопостачання не може бути підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами.  
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи         
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		СП ТОВ «Світловодськпобут» є постачальником послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води в м. Світловодську, зокрема надає послуги з теплопостачання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
		11 березня 2005 року між СП ТОВ «Світловодськпобут» (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач), як власником квартири АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Кабінетом Міністрів України. 
		Договір укладено строком на 2 роки та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії, однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 7.1 договору).
		Таким чином, між сторонами існували договірні відносини. 
		19 червня 2019 року виконавчий комітет Світловодської міської ради рішенням надав ОСОБА_1 дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення.
		На замовлення позивача розроблено Робочий проект за замовленням          № ЕО.0089 «Реконструкція системи централізованого опалення квартири              АДРЕСА_1 », де визначено наявність технічної можливості встановлення індивідуального опалення в помешканні позивача.
		25 червня 2019 року представником власника будинку, представником монтажної організації, власником квартири складено акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення. 
		Даний акт затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, протокол № 2 від 31 липня 2019 року.
		Позивач зверталась з письмовою заявою до СП ТОВ «Світловодськпобут», у якій повідомляла про відключення її квартири від централізованого опалення, дострокового розірвання договору та порушувала питання про закриття її особового рахунку та припинення нарахування з цих підстав плати за послуги з централізованого опалення.
		Листом від 18 травня 2020 року відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення її заяви в зв`язку з тим, що реалізація споживачами права на відмову від послуг ЦО і ГВП можлива лише шляхом відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень у будинку, а рішення міжвідомчої комісії про надання дозволу про відключення квартири від централізованого опалення є неправомірним.
		За наданими відповідачем довідками станом на 01 жовтня 2019 року на час відключення від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, заборгованість у позивача перед відповідачем була відсутня, а станом на 01 квітня 2020 року заборгованість складає 9384 грн, тобто відповідач нараховує позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (чинний на момент виникнення спірних відносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (частина шоста            статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня           2004 року). 
		Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
		Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630   (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).
		Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
		Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).
		У пунктах 2.1, 2.2 Порядку обумовлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.
		За пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
		У справі установлено, що за результатами звернення позивача до Міжвідомчої комісії із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення належної йому квартири, їй надано дозвіл на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення, на її замовлення розроблено робочий проект із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключено приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлено індивідуальне опалення, затверджено Міжвідомчою комісією акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.
		Тобто, відсутні підстави вважати, що позивач здійснила самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки наведене свідчить, що остання у належний спосіб реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії. 
		Установивши, що позивач реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувалася послугами відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору та зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання».
		Такого ж висновку, за аналогічних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №401/799/18 (провадження  №61-703св19).
		Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 31 липня 2019 року Міжвідомчою комісією Акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, відтак і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що позивач при відключенні квартири від теплопостачання порушив встановлений законом порядок відключення, адже не надав до суду рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та рішення органу місцевого самоврядування про відключення багатоквартирного будинку від мереж централізованого опалення на момент здійснення нею відключення своєї квартири, тобто з 31 липня          2019 року, з наступних підстав.
		Так, відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про місцеве самоврядування в Україні» питання відключення від мереж централізованого опалення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування. 
		Рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
		Відключення квартири ОСОБА_1 відбулось на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 19 червня 2019 року  № 459, яким надано дозвіл на відключення квартири позивача та акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 25 червня 2019 року, затвердженого рішенням Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, відповідно до протоколу № 2 від 31 липня 2019 року, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.
		Таким чином відповідач не був позбавлений можливості оскаржити наведені вище рішення Міжвідомчої комісії та затверджений нею акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП у порядку адміністративного судочинства, проте судами під час розгляду справи не встановлено, що відповідач звертався до суду із таким позовом.
		Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що законність прийняття Міжвідомчою комісією рішення про відключення квартири позивача від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та затверджений нею акт про відключення квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання не може встановлюватися в межах розгляду цієї справи. 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року у справі                    № 6-1706 цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі                            № 6-1192цс15, постановах Верховним Суду від 19 червня 2018 року у справі №766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі №415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі                           № 447/2450/15 (провадження № 61-36581св18, від 05 листопада 2020 року №229/4116/17 (провадження №К/9901/1414/19, від 19 червня 2019 року у справі №606/2204/16, від 17 квітня 2019 року у справі №683/2223/17,             від 24 жовтня 2018 року у справі №554/7927/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18), оскільки висновки у вказаних справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, зокрема у справі, яка переглядається, на підставі оцінки доказів встановлено наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору у зв`язку із зникненням потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що обумовлено сторонами у договорі та відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги»                    від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання». При цьому встановлено відсутність підстав вважати здійснене позивачем відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води самовільним. 
		Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема у тому контексті, що на думку відповідача свідчить про незаконність відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
		Проте такі аргументи належним чином перевірені судами під час розгляду справи та спростовані з урахуванням установлених конкретних обставин та оцінки поданих сторонами доказів на предмет їх належності і допустимості.
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.  
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення.
		Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області             від 10 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                 В. С. Висоцька
		 
		  А. І. Грушицький
		 
		  І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...