Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 401/795/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: 61-2768ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 401/795/20
		провадження № 61-2768св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року у складі судді Макарової Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про розірвання договору та вчинення певних дій. 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до СП - ТОВ «Світловодськпобут» про розірвання договору та вчинення певних дій.
		 
		В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що рішенням міжвідомчої комісії з питань відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 13 березня 2015 року (протокол № 2), позивачу було надано дозвіл на відключення вищевказаної квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення. 29 вересня 2017 року рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було затверджено акт від 20 травня 2017 року про відключення квартири від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. 30 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та припинення нарахування плати за вказані послуги з підстав відключення квартири від центральної мережі теплопостачання. Незважаючи на звернення позивача відповідач продовжує нараховувати плату за послуги з централізованого опалення.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 23 грудня 2007 року та зобов`язати відповідача припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення в приміщенні квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення від централізованого опалення.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року, позов задоволено. 
		 
		Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 23 грудня 2007 року між СП - ТОВ «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 . 
		 
		Зобов`язано СП - ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 29 вересня 2017 року.
		 
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач реалізував своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувався послугами відповідача, а тому наявні правові підстави для розірвання договору та зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, СП - ТОВ «Світловодськпобут», посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.
		 
		09 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі № 415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі № 447/2450/15-ц (провадження № 61-36581св18), від 05 листопада 2020 року у справі № 229/4116/17 (провадження № К/9901/1414/19), від 19 червня 2019 року у справі № 606/2204/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 554/7927/15-ц.
		 
		Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання, оскільки таке відключення може мати місце лише у разі відключення будинку АДРЕСА_2 у цілому. У матеріалах цивільної справи відсутні докази, а саме протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про прийняте рішення щодо відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення.
		 
		Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг відповідачем. Таким чином підприємство виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. Відключення квартири від теплопостачання без дотримання встановленого порядку не породжує правових наслідків як для осіб, які надають послуги з теплопостачання, так і для тих, кому ці послуги фактично надаються, та не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за теплову енергію.
		 
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, а також Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18). Проте вказані висновки судами не враховано.
		 
		Акт про відключення квартири від 20 травня 2017 року, затверджений рішенням міжвідомчої комісії 29 вересня 2017 року не є належним доказом і підтвердженням правомірного відключення квартири АДРЕСА_1 від центрального опалення.
		 
		Суди дійшли помилкового висновку, що позивач мав право одноособово без рішення усіх власників будинку здійснити відключення своєї квартири від централізованого опалення. Договір про надання послуги з централізованого опалення має застосовуватися у контексті з відповідним положенням порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, а одне лише бажання щодо відключення квартири від мережі теплопостачання не може бути підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами.
		 
		Відзив на касаційну скаргу 
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд установив, що СП - ТОВ «Світловодськпобут» є виконавцем послуг з централізованого опалення у м. Світловодськ Кіровоградської області та подає теплову енергією в багатоквартирні будинки, зокрема надає послуги з теплопостачання у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 .
		 
		23 грудня 2007 року між СП - ТОВ «Світловодськпобут» (виконавцем) та ОСОБА_1 (споживачем), як власником квартири АДРЕСА_1 , укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Кабінетом Міністрів України (а. с. 5).
		 
		Згідно із пунктом 28 договору він укладений строком на 5 років та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
		 
		Пунктом 29 договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково, зокрема у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця відповідно до норм та правил діючого законодавства України.
		 
		Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП було розглянуто та затверджено акт від 20 травня 2017 року про відключення квартири АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення (а. с. 7).
		30 березня 2020 року позивач звернулася з письмовою заявою до СП - ТОВ «Світловодськпобут», у якій повідомила про відключення її квартири від централізованого опалення, про намір дострокового розірвання договору та порушувала питання про закриття особового рахунку та припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення (а. с. 8).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (чинний на момент виникнення спірних відносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (частина шоста  статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). 
		 
		 
		 
		 
		Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
		 
		Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).
		 
		Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
		 
		Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).
		 
		У пунктах 2.1, 2.2 Порядку обумовлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.
		 
		За пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
		 
		У справі установлено, що за результатами звернення позивача до міжвідомчої комісії із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення належної їй квартири, їй надано дозвіл на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення та затверджено міжвідомчою комісією акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.
		 
		Тобто, відсутні підстави вважати, що позивач здійснила самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки наведене свідчить, що ОСОБА_1 у належний спосіб реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії. 
		 
		Установивши, що позивач реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувалася послугами відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору та зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання».
		 
		Такого ж висновку, за аналогічних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №401/799/18 (провадження  №61-703св19).
		 
		 
		 
		 
		Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 29 вересня 2017 року міжвідомчою комісією акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, а отже і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.
		 
		Колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що позивач при відключенні квартири від теплопостачання порушив встановлений законом порядок відключення, адже не надав до суду рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та рішення органу місцевого самоврядування про відключення багатоквартирного будинку від мереж централізованого опалення на момент здійснення нею відключення своєї квартири, тобто з 29 вересня 2017 року, з наступних підстав.
		 
		Так, відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «Про місцеве самоврядування в Україні» питання відключення від мереж централізованого опалення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування. 
		 
		Рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені відповідно до статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Відключення квартири ОСОБА_1 відбулось на підставі акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП від 20 травня 2017 року, затвердженого рішенням мжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП від 29 вересня 2017 року, відповідно до протоколу № 2 від 13 березня 2015 року, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.
		 
		Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що законність прийняття міжвідомчою комісією рішення про відключення квартири позивача від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та затверджений нею акт про відключення квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання не може встановлюватися в межах розгляду цієї справи. 
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі № 415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі № 447/2450/15-ц (провадження № 61-36581св18), від 05 листопада 2020 року № 229/4116/17 (провадження № К/9901/1414/19), від 19 червня 2019 року у справі № 606/2204/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 554/7927/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18), оскільки висновки у вказаних справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, зокрема у справі, яка переглядається, на підставі оцінки доказів встановлено наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору у зв`язку із зникненням потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що обумовлено сторонами у договорі та відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання». При цьому встановлено відсутність підстав вважати здійснене позивачем відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води самовільним.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування судових рішень.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду попередніх інстанцій.
		 
		Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді: А. І. Грушицький      В. С. Висоцька      І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...