Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/474/20(5021/2509/2011) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2021. Зареєстровано: 21.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  920/474/20(5021/2509/2011) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,
		 
		за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
		за участю представників: Скаржника (представник ПАТ "Сумихімпром") - Шевцов П.В. (ордер ВІ № 1030673 від 25.01.2021)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
		на постанову  Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021
		у справі
		за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
		до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
		про стягнення 3 688 582,39 грн, -
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. У провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром".
		2. У квітні 2020 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Сумської області (далі в тексті - позивач) з позовом до ПАТ "Сумихімпром" (далі в тексті - відповідач) про стягнення 3 688 582,39 грн, в тому числі: 3  687  476,15 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році та 1  106,24 грн пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
		3. Рішенням господарського суду Сумської області від 08.10.2020 (повний текст складено 13.10.2020) у задоволенні позовної заяви відмовлено.
		Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
		4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/474/20(5021/2509/2011) скасовано і прийнято нове рішення, яким позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково і вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  3  687  476 (три мільйона шістсот вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 15 коп. адміністративно-господарських санкцій, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
		5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки відповідачем не дотримано чинного законодавства щодо соціального захисту інвалідів у частині невиконання квоти по працевлаштуванню інвалідів, не вжито усіх залежних від нього заходів для виконання обов`язку із виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, не сплачені адміністративно-господарські санкції, що передбачені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого чинним законодавством України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 687 476,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		6. До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій  Скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 3 687 476,15 грн адміністративно-господарських санкцій і залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у зазначеній частині.
		7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
		7.1. Суд апеляційної інстанції не навів висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, стосовно того, що лише на підприємство покладається обов`язок та відповідальність стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю.   
		Інші заяви та клопотання
		8. Від Фонду соціального захисту інвалідів надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти її задоволення.
		9. Також від ПАТ "Сумихімпром" надійшли додаткові пояснення.
		Позиція Верховного Суду
		10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді - доповідача колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, виходячи з наступного.
		11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		12. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не навів висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, стосовно того, що лише на підприємство покладається обов`язок та відповідальність стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів зазначає наступне.
		13. Усталена судова практика судів касаційної інстанції (Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) свідчить, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості (постанови від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №   804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 21.08.2018 у справі №   К/9901/29529/18, від 22.01.2020 у справі №    920/472/16(5021/2509/2011), від 17.06.2020 у справі № 5021/2509/2011, від 24.06.2020 у справі № К/9901/31243/19) .
		14. Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено обов`язок роботодавця, серед іншого, створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
		15. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
		16. Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаним шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.
		17. До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 по справі № 920/385/19).
		18. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
		18.1. Згідно наданого відповідачем звіту форми 10-ІІI №527 за 2019 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ "Сумихімпром" у 2019 році становила 4160 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 137 осіб. Разом з цим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону, становить 166 осіб.
		18.2. Протягом 2019 року відповідач направляв до Сумського міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (в період січня-грудня 2019 року).
		18.3. Згідно матеріалів справи, у 2019 році Сумським міським центром зайнятості на підприємство відповідача було направлено 5 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При цьому працевлаштовано було лише ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не були працевлаштовані відповідачем з різних підстав.
		18.4. Так, зі змісту направлень слідує:
		- ОСОБА_2 (направлення №18501812280011001 від 01.02.2019) відмовився від працевлаштування по причині «низької заробітної плати, шкідливих факторів на виробництві для здоров`я»;
		- ОСОБА_5 (направлення №18501812280034001 від 21.06.2019) відмовилася від працевлаштування по причині «шкідливі фактори для здоров`я»;
		- ОСОБА_3 (направлення №18501812280017001 від 04.02.2019) відмовлено у працевлаштуванні з причин «не рекомендовано програмою»;
		- ОСОБА_4 (направлення №185000910032600001 від 11.03.2019) відмовлено у працевлаштуванні у зв`язку з невідповідністю вимогам «працевлаштування не рекомендоване програмою ІПР, протипоказана робота на висоті та біля рухливих механізмів» (т.1, а.с. 124-127).
		19. Наведені обставини справи свідчать про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено у прийнятті на роботу у зв`язку з тим, що працевлаштування не рекомендоване програмою ІПР, відсутні підстави стверджувати про те, що роботодавець безпідставно відмовив у працевлаштуванні вказаних осіб.
		20. Частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно частини першої цієї статті, вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
		21. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
		22. Відтак, виконанням нормативу робочих місць в розумінні статті 19 цього Закону вважається саме працевлаштування підприємством інвалідів, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію інвалідів на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування. Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №819/537/16.
		23. Суд апеляційної інстанції встановив, що за змістом поданої відповідачем до Сумського міського центру зайнятості звітності за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" в період січня-грудня 2019 року вбачається, що відповідач звітував перед центром зайнятості щодо наявності у нього 21 вакансії для працевлаштування на посади "діловод 0,5 шт.од." - 1 вакансія, "підсобний робітник 0,5 шт.од." - 10 вакансій та "прибиральник службових приміщень 0,5 шт.од." - 10 вакансій.
		24. З урахуванням того, що працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю є за своєю сутністю створення робочих місць у кількості, визначеній згідно Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" і для вказаних осіб таке місце роботи є основним, створення відповідачем вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю на посади з окладом нижчим від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі - 4 173 грн, який встановлено Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» (про що встановлено у постанові суду апеляційної інстанції) є свідченням того, що така пропозиція відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідає гарантіям щодо працевлаштування інвалідів на умовах виконання роботи з одержанням заробітної плати, не нижчої від визначеної законом (частина 4 статті 43 Конституції України) і вказане свідчить, що відповідач не створив належних умов для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		25. Вказане є підтвердженням правильності висновку суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для виконання обов`язку із виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, а тому позовні вимоги       Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі       3 687 476,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		26. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не навів висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, стосовно того, що лише на підприємство покладається обов`язок та відповідальність стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю.   
		27. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 по справі №5021/2509/2011 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак задоволення позовних вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є неможливим.
		28. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році є поточними зобов`язаннями ПАТ "Сумихімпром", Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів правомірно звернулось до суду з даним позовом.
		29. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		30. За результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		31. За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на підставі приписів ст. 309 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 - залишенню без змін.
		32. Оскільки за результатами касаційного розгляду колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
		Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 у справі №   920/474/20 (5021/2509/2011) в частині стягнення з   Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів        3    687 476,15 грн адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           С.В. Жуков
		 
		Судді                                                                                                     К.М. Огороднік
		 
		                                                                                                       Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...