Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/32354/18-п : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2021. Зареєстровано: 22.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2021.

Номер судового провадження: 3-1953/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/32354/18-п 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15 червня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Галаган Г. О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Тарасова А. Г., прокурора Дроботової Є. В., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -
		 
		встановив:
		 
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 31-04/177 від 21.06.2018 ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі народного депутата України, тобто особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», 28.09.2017 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: користуючись наданими йому депутатськими повноваженнями у порядку статей 16, 17 Закону України «Про статус народного депутата України», звернувся до Генерального прокурора України Луценка Ю. В. із депутатським зверненням (від 28.09.2017 № 05/139/09/17), у якому порушувалось питання, зокрема, перевірки законності проведення обшуків у оселі та офісі ОСОБА_3 , що здійснювалися детективами Національного антикорупційного бюро України у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000429 від 16.11.2016, у результатах якого він зацікавлений, чим порушив встановлені пунктом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» вимоги, за що частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, не визнала. Так, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 звернувся до нього як громадянин, внаслідок чого він виконав обов`язок народного депутата України. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що він не був обізнаний про те, що дане кримінальне провадження стосується його, відповідно в нього був відсутній будь-який приватний інтерес.
		Захисник у судовому засіданні просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що жодного посилання на кримінальне провадження № 52016000000000429 від 16.11.2016 відповідне звернення народного депутата України не містить. Будь-яких доказів тієї обставини, що на момент звернення ОСОБА_1 знав або міг знати про те, що обшуки, про які йде мова у зверненні, стосуються справи про незаконне збагачення, до протоколу не долучено. Натомість, оскільки після проведення обшуків ОСОБА_3 залишили повістку про виклик для допиту щодо надання завідомо неправдивих показань, ОСОБА_1 вважав, що провадження, в якому проведено обшуки, розслідується саме за цією фабулою. До того ж захисник наголосив на тому, що з витягу з кримінального провадження № 52016000000000429 від 16.11.2016 вбачається, що жодній особі, у тому числі ОСОБА_1 , не повідомлено про підозру, а отже останній не є стороною у цьому кримінальному провадженні, та відповідно не може бути зацікавленим у результатах розслідування. Таким чином, на думку захисника, наявність у ОСОБА_1 факту приватного інтересу, який би був чітко сформульований та визначений, матеріалами справи не підтверджується.
		Прокурор у судовому засіданні вважав наявним в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та з огляду на закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, вважав необхідним провадження в справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		Суд, вислухавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також матеріали, долучені в судовому засіданні, дійшов наступного висновку.
		Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» народні депутати України є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, а отже дія вказаного Закону поширюється на ОСОБА_1 .
		Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		З матеріалів справи вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 52016000000000429 від 16.11.2016 за фактом незаконного збагачення народного депутата України ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України.
		У рамках зазначеного кримінального провадження Національним антикорупційним бюро України відповідно до ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (від 22.08.2017 та від 01.09.2017) 15.09.2017 у приміщеннях, які використовуються громадянином ОСОБА_3 (за адресами: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4) , було проведено обшуки.
		Народний депутат України ОСОБА_1 в порядку статей 16, 17 Закону України «Про статус народного депутата України» звернувся до Генерального прокурора України Луценка Ю. В. із депутатським зверненням (від 28.09.2017 № 05/139/09/17), у якому просив перевірити наведені в ньому факти, негайно вжити відповідних заходів, перевірити законність проведення обшуків у оселі та офісі ОСОБА_3 та дотримання процесуальних норм і дій співробітників Національного антикорупційного бюро України в їх процесі.
		Відповідно до ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
		Згідно з ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
		Дії особи, поведінка якої є предметом дослідження, у кожному випадку потрібно оцінювати у контексті положень ст. 9 КУпАП, де закріплено поняття адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї норми - адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, вчинена суб`єктом правопорушення, і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
		Диспозицією ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Частина 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» дає визначення, зокрема, наступним термінам:
		1) потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
		2) приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;  
		3) реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Аналіз термінів «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
		Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
		Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких фактів, як:
		1) наявність у особи факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
		2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняте рішення;
		3) у чому полягає ця суперечність, де знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
		4) наявність повноважень на прийняття рішень, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.
		Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.
		Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 31-04/177 від 21.06.2018, ОСОБА_1 , звертаючись до Генерального прокурора України Луценка Ю. В. із депутатським зверненням (від 28.09.2017 № 05/139/09/17) з питань законності проведення обшуку в оселі та офісі ОСОБА_3 , мав приватний немайновий особистий інтерес, зумовлений наявністю кримінального провадження за ознаками незаконного збагачення народним депутатом України ОСОБА_1 , у рамках якого проводився обшук у приміщеннях, що використовуються громадянином ОСОБА_3 .
		Зі змісту вищезазначеного звернення вбачається, що звернення народного депутата України ОСОБА_1 до Генерального прокурора України Луценка Ю. В. стосувалося перевірки законності проведення обшуків у оселі та офісі громадянина ОСОБА_3 , та дотримання процесуальний норм та дій співробітників Національного антикорупційного бюро України в їх процесі.
		При цьому матеріалами справи про адміністративне правопорушення не спростовано твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, що відповідне звернення було направлено у зв`язку зі зверненням ОСОБА_3 до ОСОБА_1 як до народного депутата, та стосувалось виключно перевірки фактів прямих погроз та шантажу, а також звинувачень ОСОБА_3 у дачі неправдивих показань.
		Крім того, жодного посилання на кримінальне провадження № 52016000000000429 від 16.11.2016 звернення народного депутата України не містить.
		Отже, будь-яких доказів тієї обставини, що на моменту звернення до Генерального прокурора України Луценка Ю. В. із депутатським зверненням ОСОБА_1 знав про те, що обшуки, про які йде мова у зверненні, стосуються справи за фактом незаконного збагачення ОСОБА_1 (кримінальне провадження № 52016000000000429), матеріали справи не містять.
		На підставі викладеного, виходячи із законодавчого визначення поняття приватного інтересу, суддя вважає недоведеним в ході розгляду даної справи, що при направлені депутатського звернення № 05/139/09/17 від 28.09.2017 у ОСОБА_1 був наявний приватний інтерес.
		Також за наведених обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинені дії, що суперечили його представницьким повноваженням як народного депутата України.
		Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, вважаю відсутнім в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 172-7, 247, 252, 280 КУпАП, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. 
		Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
		 
		Суддя                                                                                                                   С. В. Шапутько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...