Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/15886/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2021. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Результат оскарження 28.09.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/140/15947/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15886/20 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі судді ВалюхаВ.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА в Волинській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКСУ у Волинській області) про визнання протиправними дій ТУ ДСА в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди в обмеженому розмірі, за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, згідно із статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ (далі - Закон №294-ІХ) - у розмірі, що не перевищує 10 мінімальних заробітних плат, встановленого на 01.01.2020, та стягнення з ТУ ДСА в Волинській області недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в сумі 242129,71грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивач отримала суддівську винагороду у розмірі меншому, ніж визначено чинним законодавством України, загальна сума обмеження винагороди за вказаний період становить 242129,71грн.
		Позивач вказує, що норми статті 130 Конституції України, частини другої статті 4, частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) мають імперативний характер та чітко визначають те, що розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Позивач покликається на висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020, які полягають у тому,що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, та звертає увагу, що до статті 135 Закону №1402-VIII не вносилося жодних змін щодо розміру суддівської винагороди шляхом прийняття закону про внесення змін саме до цього Закону №1402-VIII. 
		Позивач також стверджує, що застосувавши обмеження щодо виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, відповідач ТУ ДСА в Волинській області, як суб`єкт владних повноважень, діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.30).
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. №2256/05-09 від 01.12.2020) відповідач ТУ ДСА в Волинській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що відповідач як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом № 294-ІХ, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ) (а.с.34-39).
		В поданих до суду поясненнях від 02.12.2020 №04-08-10/5823 третя особа ГУ ДКСУ у Волинській області вказало, що ТУ ДСА в Волинській області діяло відповідно до вимог чинного у період виникнення спірних правовідносин законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню (а.с.42-46).
		Ухвалою суду від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ТУ ДСА в Волинській області про зупинення провадження у цій справі (а. с. 54).
		18.03.2021 суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України) (а.с.55-56).
		02.04.2021 до суду надійшли пояснення ТУ ДСА в Волинській області (вих.№931/05-09), у яких відповідач повідомив, що у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 був наявний дефіцит річних призначень для нарахування та виплати заробітної плати (обов`язкових складових видів нарахувань) як суддям, так і працівникам апаратів місцевих загальних судів Волинської області. Крім того, звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначена бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України (а. с.63-66).
		05.04.2021 до суду надійшли пояснення від 30.03.2021 №10-6154/21, у яких представник ДСА України ОСОБА_2 позов не визнала з аналогічних підстав, які викладені у відзиві ТУ ДСА в Волинській області (а.с.69-72).
		Ухвалою суду від 25.05.2021 залучено до участі у справі як другого відповідача ДСА України (а.с.80-81).
		22.06.2021 до суду надійшов відзив (вих.№10-11876/21 від 14.06.2021), у яких представник відповідача Перова О.В. вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні, вказуючи при цьому, що відповідач ТУ ДСА в Волинській області не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом №553-ІХ. Додатково повідомила, що у 2020 році виплата суддівської винагороди здійснювалася за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», кошторисні призначення ТУ ДСА в Волинській області для місцевих загальних судів за зазначеним КЕКВ станом на 31.12.2020 становили 131156,904тис.грн., зміни до кошторису ТУ ДСА в Волинській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» ДСА України у 2020 році не вносилися та були відкриті у повному обсязі (а.с. 88-91).
		Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
		Ухвалою суду від 22.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ДСА України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 101).
		Крім того, суд наголошує, що за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.
		Отже, заявлене у відзиві ТУ ДСА в Волинській області клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягало судом вирішенню по суті. Додатково суд звертає увагу, що дана справа не належить до тієї категорії справ, які в розумінні пунктів 1 - 6 частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, повинні бути розглянуті судом виключно за правилами загального позовного провадження. Враховуючи передбачені частиною третьою статті 257 КАС України обставини, а також сформовану правову позицію Верховного Суду у цій категорій справ (постанова Верховного Суду від 03.03.2021, справа №340/1916/20), суд дійшов висновку про можливість та доцільність розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до частини другої статті 12, частин другої, третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
		Судом встановлено, що відповідно до протоколу виборчої комісії народного судді Горохівського районного суду Волинської області (виборчий округ №2) від 07.09.1986 ОСОБА_1 обрано суддею Горохівського районного суду Волинської області (а.с.28).
		Постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 №3433-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Горохівського районного суду Волинської області безстроково (а.с.23-26).
		Позивач ОСОБА_1 на даний час працює суддею Горохівського районного суду Волинської області, виконує повноваження голови цього суду з 30.07.2020, що підтверджується наказом від 30.07.2020 №09/02-59 «Про призначення голови Горохівського районного суду» (а. с. 22).
		Відповідно до довідки ТУ ДСА в Волинській області від 08.10.2020 №549 обмежена суддівська винагорода голови Горохівського районного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 становить 242129,71грн. (а.с. 21).
		При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
		Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		За частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
		Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
		Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		За приписами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Згідно із частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VІІІ) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
		18.04.2020 набрав чинності Закон №553-ІХ, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон №294-ІХдоповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28.08.2020): «установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
		Крім того, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20, які полягають у такому.
		З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені доКонституції України згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VІІІ(далі - Закон № 1401-VIII). Цим Законом, з-поміж іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій». З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
		Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на користь спеціального закону (про судоустрій). Норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).
		Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.
		Щодо Закону №553-ІХ (яким внесено зміни до Закону №294-ІХ), то цей Закон, позаяк він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону №1402-VIII(стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом №553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону №1402-VIII. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №294-ІХ (у редакції Закону №553-ІХ).
		Закон №294-ІХ(у редакції Закону №553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
		Відтак, обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18.04.2020, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ; тут ці закони - у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним. Оскільки розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, тому позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки ТУ ДСА в Волинській області, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ), діяло з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача ТУ ДСА в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 включно згідно із статтею 29 Закону №294-ІХ у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, належить задовольнити.
		При вирішенні позовної вимоги про стягнення недорахованої та невиплаченої суддівської винагороди суд враховує, що за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач ТУ ДСА в Волинській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила на 2020 рік.
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень. Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
		В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів (зокрема, паспорт вказаної бюджетної програми на 2021 рік затверджений розпорядчим документом ДСА України від 12.02.2021 № 50). При цьому, саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону № 4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 року №845 (далі - Постанова №845). Крім того, таке стягнення, на підставі пункту 9розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Закону №4901-VI, Постанови №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, не є органом примусового виконання.
		Відповідно до статті 3 Закону №4901-VI, пункту 25 Постанови №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
		Отже, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів»), тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою. Звідси, саме ДСА України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150.
		Відтак, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту її порушених прав та вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про стягнення з ДСА України на користь позивача недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 242129,71грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
		Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно згідно із статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
		Стягнути з Державної судової адміністрації України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 242129 гривень 71 копійка (двісті сорок дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень сімдесят одна копійка), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
		Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя В.М.Валюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...