Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11673/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2021. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" червня 2021 р.                            м.Київ                          Справа№ 910/11673/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Яковлєва М.Л.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Куксова В.В.
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.  
		 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.06.2021 року у справі №910/11673/20 (в матеріалах справи).
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, повний текст якого складено 04.12.2020 
		у справі №910/11673/20 (суддя Привалов А.І.)
		за позовом Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр"
		до Київської міської ради
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2. Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Заклад освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка"; 2. Приватне акціонерне товариство "Імпульс-МДЦ"; 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка"
		про визнання незаконним (протиправним) рішення.
		 
		                                                   В С Т А Н О В И В:
		Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" (далі - Благодійний Фонд "МДЦ", позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - КМР, відповідач) про визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088 "Про припинення Благодійному Фонду "МДЦ" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва" (далі - оспорюване рішення), як таке, що прийнято з порушенням положень Регламенту Київської міської ради, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та всупереч Правовому висновку до проекту Рішення від 07.07.2020 №08/230-1001, яким проект Рішення повернуто без погодження через його істотну невідповідність вимогам чинного законодавства.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із відсутності таких складових предмету доказування як порушене право та ефективність обраного способу захисту, що нівелює наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та відповідно визнати незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088 "Про припинення Благодійному Фонду "МДЦ" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва".
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладенні в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а також прийняте з порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права. Крім того, скаржник вказує на наступне: 
		- факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особою, законний інтерес або право якої порушено. Відтак, Благодійний Фонд "МДЦ" як особа, якій належить право постійного користування спірною земельною ділянкою з 2001 року, наділена правом на звернення до суду з метою порушеного права та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання незаконним (протиправним) оспорюваного рішення;
		- станом на день прийняття оспорюваного рішення, Благодійний Фонд "МДЦ" був землекористувачем, право постійного користування землею якого є зареєстрованим у встановленому законом порядку, а також Державний акт про право постійного користування землею ІІ-КВ №006712 від 23.10.2001 скасовано не було. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок передачі Благодійному Фонду "МДЦ" у лютому 2012 року ТОВ «Фінансова компанія «Веселка» нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, у Благодійного Фонду "МДЦ" право постійного користування земельною ділянкою автоматично було припинено в силу приписів п. «е» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України та перейшло у вигляді права користування до ТОВ «Фінансова компанія «Веселка» є помилковими, оскільки доказів оформлення та видачі ТОВ «Фінансова компанія «Веселка» державного акту про право користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять. До того ж, Благодійним Фондом "МДЦ" згоди на вилучення спірної земельної ділянки не надавав та впродовж 23 років безперервно користувався нерухомим майном та спірною земельною ділянкою, докази на підтвердження звернення останнього з проханням про припинення права постійного користування земельною ділянкою відсутні, тому у Київради були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення;
		- оспорюване рішення не містить конкретного пункту ст.141 Земельного кодексу України, як підставу для його прийняття. До того ж, неналежність Благодійного Фонду "МДЦ" до об`єктів державної та комунальної власності, як причина, у зв`язку з чим, земельна ділянка відповідно до ст.92 Земельного кодексу України не може перебувати в постійному користуванні останнього, яка вказана у пояснювальній записці №ПзН-7078 від 15.06.2020 до проекту оспорюваного рішення та в клопотанні Київського міського голови №001-01-39 від 06.07.2020 «Про включення до порядку денного пленарного засідання сесії Київради проект рішення Київської міської ради «Про припинення Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" права постійного користування земельною ділянкою», не може та не могла бути підставою для такого припинення;
		- приймаючи оспорюване рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Благодійним Фондом «МДЦ», яке є безстроковим, набуте згідно з державним актом та на якій розташоване майно землекористувача, Київрада без належних на те законодавчо встановлених підстав втрутилася у його право на мирне володіння своїм майном чим порушила ст.1 Першого протоколу до Конвенції та є підставою для визнання його недійсним; 
		- судом першої інстанції в порушення норм процесуального права враховано додаткові пояснення Департаменту Київради від 23.11.2020 та додані до них докази, оскільки вони були подані поза межами встановленого судом відповідного строку, а також без доказів направлення додатків до них, зокрема, позивачу.
		Крім того, скаржником подано до Північного апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, в яких просить взяти до уваги наведені в них доводи та, за результати розгляду апеляційної скарги, скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. 
		У вказаних доповненнях скаржник категорично не погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на момент прийняття Київрадою оспорюваного рішення, у нього було відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою.
		Крім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.236, 237 ГПК України взагалі не оцінював його доводи та не здійснив перевірку законності дій Київради під час прийняття оспорюваного рішення, хоча його прийняття відбулось з численними порушеннями Регламенту Київради та всупереч визначеному ч.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» принципу законності, як основному принципу місцевого самоврядування. До того ж, скаржник вказує, що оспорюване рішення суперечить рішенню Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 та правовому висновку до проекту рішення від 07.07.2020 №08/230-1001, підготовленому Управлінням правового забезпечення діяльності Київського міської ради, яким проект рішення повернуто без погодження через його істотну невідповідність вимогам чинного законодавства.       
		Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставини, встановленні судами у рішеннях, які набрали законної сили, зокрема по справі №2а-8874/11/2670 від 06.08.2012 та по справі №57/139-51/176-2012 від 18.06.2012. До того ж, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог і предмета доказування та фактично перебрав на себе повноваження суб`єкта владних повноважень - представництво органу місцевого самоврядування території громади міста Києва яким є Київрада, змінив оспорюване рішення, встановивши нові, не відомі Київраді підстави для його прийняття. 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2020, справу №910/11673 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий суддя; судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 03.02.2021.
		Через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли: 16.01.2021 від відповідача - відзив на апеляційну скаргу, 19.01.2021 від третьої особи-1 - відзив на апеляційну скаргу, 19.01.2021 від третьої особи-2 - пояснення, в яких останні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
		22.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив зупинити дію рішення Київської міської ради №9/9088 від 07.07.2020 "Про припинення Благодійному Фонду "МДЦ" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва", а також заборонити Київській міській раді передавати земельні ділянки у користування будь-яким третім особам до вирішення спору щодо них по суті та заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відмовлено у задоволенні заяви Благодійного Фонду "МДЦ" про забезпечення позову у справі №910/11673/20.
		02.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити Київській міській раді вчиняти дії з виконання рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088 "Про припинення Благодійному Фонду "МДЦ" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва" до вирішення спору по суті.
		Цього ж дня через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням уповноваженого його представника у відрядженні. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у задоволенні заяви Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про забезпечення позову у справі №910/11673/20 відмовлено.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 розгляд апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 відкладено на 24.02.2021.
		22.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" надійшли заяви про вступ у справу третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та клопотання про поновлення строку на подання вищевказаних заяв; від позивача - доповнення до заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		Цього ж дня через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ", Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" надійшли заяви про долучення нових доказів на обґрунтування апеляційної скарги, а також клопотання про поновлення строку на подання відповідних заяв.
		23.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення нових доказів на обґрунтування апеляційної скарги.
		Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 вищевказані заяви Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" про приєднання до апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 залишено без розгляду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 залучено Заклад освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" (ідентифікаційний код юридичної особи: 25916800, юридична адреса: 01030, місто Київ, вул. Івана Франка, буд. 28) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено Приватне акціонерне товариство "Імпульс-МДЦ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 23165229, юридична адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 8) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веселка» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35947688, юридична адреса: 01030, місто Київ, вул. Івана Франка, буд. 28) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; клопотання Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про долучення нових доказів на обґрунтування апеляційної скарги залишено без розгляду; оголошено у розгляді справи №910/11673/20 перерву на 24.03.2021 о 16:20; зобов`язано Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" направити на адресу Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веселка» копії позовної заяви з додатками, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі      №910/11673/20 з додатками та надати суду докази виконання вказаних дій до 10.03.2021.
		05.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ", Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких у повному обсязі підтримують вимоги апеляційної скарги та просять скасувати оскаржуване судове рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.  
		17.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заява про забезпечення позову та доповнення до заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а від третіх осіб-3, 4, 5 - пояснення щодо заяви про забезпечення позову, в яких останні просять задовольнити її.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 відмовлено Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/11673/20.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №910/11673/20 відмовлено Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" в задоволенні заяви про залучення Господарського суду міста Києва до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		24.03.2021 позивачем подано заяву про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В. від розгляду даної справи. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 відмовлено Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" в задоволенні заяви про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. від розгляду справи №910/11673/20 та оголошено у розгляді даної справи перерву до 01.04.2021.
		30.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. від розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 відмовлено Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" в задоволенні заяви про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. від розгляду справи №910/11673/20.
		30.03.2021 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду  у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. подано заяву про самовідвід у справі 910/11673/20 у зв`язку з тим, що Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" має сумніви в неупередженості та об`єктивності вказаної колегії суддів.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. про самовідвід у справі 910/11673/20 задоволено та дану справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу і визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
		Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/192/21 від 31.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021, справу №910/11673/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Яковлєв М.Л., суддів: Шаптала Є.Ю. та Куксов В.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20, а також розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 18.05.2021 о 10:15 год.
		06.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла копія заяви-запиту, яка адресована першому заступнику голови Київської міської державної адміністрації Поворознику М.Ю.
		13.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Куксова В.В. від розгляду апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20.                                                                                                                                   
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 заяву Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про відвід судді Куксова В.В. від розгляду апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 визнано необґрунтованою та матеріали справи №910/11673/20 передано на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2021, заява Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» про відвід судді Куксова В.В. від розгляду апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 у задоволенні заяви Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» про відвід судді Куксова В.В. від розгляду апеляційної скарги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 - відмовлено.
		19.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Київської міської ради №9/9088 від 07.07.2020 «Про припинення Благодійному Фонду «МДЦ» права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва», а також заборонити Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) передавати земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:88:199:0090; 8000000000:88:199:0091; 8000000000:88:199:0092; 8000000000:88:199:0093, загальною площею 0,1990 га, що розташовані за адресою: м. Київ, район Шевченківський, вул. Франка Івана, 28, у користування Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс», Господарському суду міста Києва або будь-якій іншій особі до вирішення спору щодо них по суті.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 заяву Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про забезпечення позову у справі №910/11673/20 задоволено частково. З метою забезпечення позову: - заборонено Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) передавати земельні ділянки з кадастровиминомерами: 8000000000:88:199:0090;8000000000:88:199:0091;8000000000:88:199:0092;8000000000:88:199:0093, загальною площею 0,1990 га, що розташовані за адресою: м. Київ, район Шевченківський, вул. Франка Івана, 28, у користування Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс», Господарському суду міста Києва або будь-якій іншій особі до вирішення спору щодо них по суті. В іншій частинні заяву про забезпечення позову у справі №910/11673/20 залишено без задоволення.      
		11.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткової пояснення, в яких вказує на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з повним з`ясуванням всіх обставин справи та вірним застосування норм законодавства, а отже підлягає залишенню без змін.
		18.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2021 на 10:00 год. та повідомлено учасників справи про дату та час наступного судового засідання під розписку.    
		28.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду позивачем подано додаткові пояснення, в яких підтримує свої вимоги викладені в апеляційній скарзі у повному обсязі та просить задовольнити їх. Крім того вказує, що право постійного користування земельною ділянкою, яке позивач набув у встановленому станом на 2001 рік законом порядку, та яке посвідчене Державним актом на право постійного користування земельною ділянку, є безстроковим та може бути припинене тільки з підстав визначених ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Водночас, у позивача відсутній обов`язок на переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. В свою чергу, відповідач немає права припиняти право постійного користування земельною ділянкою з підстав не переоформлення такого права на право власності чи право оренди, оскільки така підстава відсутня в ст.141 Земельного кодексу України.    
		Цього ж дня через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду позивачем подано відкрите звернення про те, що в разі винесення на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради (в супереч вимог п.2.3 рішення Київради №9/9088 від 07.07.2020) питання передачі частини прибудинкової земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. І. Франка, 28 третім особам, просить заслухати його за участю представників Благодійного Фонду «МДЦ», Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ", Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веселка», 29-ти довірителів Фонду фінансування будівництва, вчителів, викладачів і науковців, чиї інтереси визначені Договором №2/02/16-1 про спільну діяльність сприянню розвитку гуманітарних та економічних наук від 16.02.2011, що внесені до Іпотечного договору №5746 від 20.11.2018, - до моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі. 
		31.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Закладом освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватним акціонерним товариством "Імпульс-МДЦ" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веселка» подано додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вказують про відсутність законних підстав для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Цього ж дня через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано додаткові пояснення, в яких вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веселка», з огляду на приписи ч.2 ст.92 Земельного кодексу України, не набуло право постійного користування земельною ділянкою, не вчинило (як новий власник нерухомого майна) жодних дій, спрямованих на виконання приписів п.6 розділу Х Земельного кодексу України, а також зазначені приписи останнього нехтувалися позивачем. 
		01.06.2021 заслухавши учасників справи, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2021 на 11:30 год. та повідомлено учасників справи про дату та час наступного судового засідання під розписку, а також наголошено на тому, що наступне судове засідання розпочнеться із судових дебатів.    
		07.06.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду позивачем подано заяву, яка залишається без розгляду, оскільки вона подана на стадії судових дебатів. 
		08.06.2021 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.
		Представники відповідача та третіх осіб (Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс") в даному судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.    
		Представник третіх осіб (Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка") в даному судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скарга, а оскаржуване судове рішення скасувати.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень (заяв, звернень, доповнень) та відзивів, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.1995 було проведено державну реєстрацію Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр", про що видано відповідне свідоцтво №453097.
		Рішенням №10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок" затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на вул.Івана Франка, 28 у Радянському районі (назву змінено на Шевченківський район). Надано Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" за умови виконання п.20.1 рішення в постійне користування земельну ділянку площею 0,20 га для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на вул. Івана Франка, 28 у Радянському районі за рахунок земель міської забудови. 
		23.10.2001 Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" видано Державний акт №006712 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель.
		Рішенням №9/9088 від 07.07.2020 Київської міської ради "Про припинення Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва" припинено Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010) на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, наданою згідно пункту 20 рішення №10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок", право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 23.10.2011 за №88-4-00051 та віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови (справа №592838111).
		Предметом позову у даній справі є вимога Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради №9/9088 від 07.07.2020 "Про припинення Благодійному Фонду "МДЦ" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва" (далі - оспорюване рішення), яке було прийнято з метою забезпечення дотримання вимог земельного законодавства України та впорядкування земельних відносин у місті Києві, відповідно до статей 9, 83, 92, 96, 141 Земельного кодексу України, пункту 11 частини першої статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		В силу положень ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		У відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Частиною 2 ст.4 ГПК України      визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Згідно з ст.15 Цивільного кодексу України кожна      особа      має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. 
		У рішенні №18-рп/2004      від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
		Щодо порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. 
		Одночасно, згідно ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до приписів ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст.4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
		Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Відтак, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.  
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору      статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини      наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Таким чином, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. 
		Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		У відповідності до положень ст.ст.142, 143 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого           самоврядування, крім інших об`єктів, належить           земля,           управління           якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		За приписами ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Частинами 1 та 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		У відповідності  до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		Дана норма кореспондується з ч.1 ст.74 ГПК України.
		Відтак, з викладеного випливає, що позивачем при зверненні до суду з позовом      про визнання      незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради повинно бути доведено суду обставини порушення прав та законних його інтересів внаслідок прийняття оспорюваного рішення, невідповідність вказаного рішення вимогам чинного на момент його видання законодавства, а також ефективність обраного способу захисту, а саме обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси заявника буде відновлено.
		Доводи позивача загалом зводяться до того, що оспорюване рішення відповідачем прийнято з грубим порушенням вимог чинного земельного законодавства та Регламенту Київської міської ради, внаслідок чого порушено його право постійного користування, яке посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №006712 від 23.10.2001, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 23.10.2011 за №88-4-00051.  
		Згідно з положеннями ст.7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент передання земельної ділянки у постійне користування позивача) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним  визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. 
		Стаття 22 Земельного кодексу України (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
		Право власності  або  право  постійного  користування  землею посвідчується державними  актами,  які  видаються  і  реєструються сільськими, селищними,  міськими,  районними   Радами    народних депутатів (ст.23 ЗК України).
		Як встановлено вище, позивачем було одержано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №006712 від 23.10.2001, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 23.10.2011 за №88-4-00051, відповідно до якого надано останньому у постійне користування 0,1990 га землі для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на вул. І. Франка, 28.  
		За змістом     статті 92 Земельного кодексу України     (у редакції чинній з 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
		Пунктом 6     розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України     було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
		Проте     Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 №5-рп/2005     визнав таким, що не відповідає     Конституції України     (є неконституційним) положення пункту 6     розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України     щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
		Отже громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду на яку посилається позивач та яка викладена у постанові від 05.11.2019 по справі №906/392/18, від 16.10.2019 по справ №663/1738/16-ц та від 23.06.2020 по справі №922/989/18).
		Тобто, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. 
		З огляду на що, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що набуте ним у встановленому законодавством порядку право постійного користування спірною земельною ділянкою, що діяло на момент набуття такого права, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.
		Разом з тим, право постійного землекористування може бути припинене з підстав, передбачених     статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, а дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у      статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
		Так, у відповідності до положень ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
		В силу положень п.1 ч.2      ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII      Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Згідно з частинами п`ятою, шостою      статті 13 цього Закону      висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Дані положення кореспондуються з ч.4 ст.236 ГПК України.  
		У постанові від 04.12.2018 по справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом статей      120,      140      та      141 Земельного кодексу України      законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах      статті 120 Земельного кодексу України,      статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
		З встановленого вище вбачається, що позивачу надано у постійне користування 0,1990 га землі для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель на вул. І. Франка, 28.  
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2012 право власності на нежитлові будівлі загальною площею 720,210 кв.м, в тому числі, будівлю літ. А площею 662 кв.м, будівлю літ. Б площею 58,10 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський район), буд.28, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка", що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №230802844 від 03.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
		Також судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №6/529 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" до Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" та закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані в місті Києві по вулиця Івана Франка, 28.
		Ухвалою Господарського суду мста Києва від 14.05.2012 у справі №6/529 затверджено мирову угоду від 24.02.2012, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка", Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" та Закладом освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", згідно змісту п.п.1, 2 якої      Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" набуває у власність предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.02.2009, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка", Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" та Закладом освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", а саме: нежитлову будівлю загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі: будівля літ. "А" площею 662,0 кв.м., будівля літ. "Б" площею 58,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28. За Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" визнається право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі: будівля літ. "А" площею 662,0 кв.м, будівля літ. "Б" площею 58,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28.
		Відтак, фактично у 2012 році право власності на нерухоме майно, для експлуатації якого позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку згідно рішення №10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок", було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка".
		Згідно з п. е ч.1 ст.141 Земельного      кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є самостійною      підставою      припинення права користування земельною ділянкою.
		Вказане узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у поставі від 19.09.2019 по справі №916/2459/18.
		З огляду на що, колегією суддів відхиляються посилання позивача на не надання згоди щодо вилучення (припинення права користування) спірної земельної ділянки. 
		Таким чином, з огляду на набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" на підставі мирової угоди, яку затверджено ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012, права власності на нерухоме майно, для експлуатації якого позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку згідно рішення №10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок", у позивача право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га у місті Києві по вул. Івана Франка, 28, яке посвідчувалось Державним актом      №006712, автоматично було припинено в силу приписів п. е ч.1 ст.141 Земельного      кодексу України.
		Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах      статті 120 Земельного кодексу України ,      статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
		Разом з тим, у даному випадку до нового власника нерухомого майна перейшло не право постійного користування земельною ділянкою, оскільки вказане право згідно ч.2 ст.92 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" права власності на нерухоме майно)      право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства,      установи      та      організації,      що      належать до      державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України,      їх підприємства (об`єднання), установи та організації;           в)      релігійні      організації України, статути (положення) яких      зареєстровано           у      встановленому законом     порядку,      виключно      для будівництва           і           обслуговування           культових та     інших      будівель,      необхідних      для забезпечення їх діяльності; г)      публічне акціонерне товариство     залізничного транспорту загального користування, утворене  відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту      загального      користування".
		Тобто, особа, яка набула право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні, набула право користування      на земельну ділянку, яке підлягало оформленню у відповідності до норми ч.3 ст.124 Земельного кодексу України у порядку, визначеному ст.123 вказаного нормативно-правового акту. 
		Згідно інформаційної довідки №230802844 від 03.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 15.10.2012 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2012 було зареєстровано право власності Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на нежитлову будівлю загальною площею 720,1 кв.м, в тому числі: будівля літ. "А" площею 662,0 кв.м, будівля літ. "Б" площею 58,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28.
		Наразі, обставини набуття 15.10.2012 права власності на нерухоме майно вказують на те, що у відповідності до принципу єдності об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якому останній розташовано, що декларується ст.120 Земельного кодексу України та      ст.377 Цивільного кодексу України, до Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій воно розміщено, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Водночас, до позивача переходить право користування, проте, не повертається право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010) на вул.Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м.Києва, наданою згідно пункту 20 рішення №10/731 від 03.02.2000 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок", яке було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 23.10.2011 за №88-4-00051.
		З огляду на викладене, станом на момент      прийняття відповідачем оспорюваного рішення у позивача вже було відсутнє право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010) на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, яке було посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, внаслідок його припинення з підстав, встановлених законом. 
		Як зазначено вище, застосування судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність).      Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		До того ж, під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
		Отже, відсутність таких складових предмету доказування як порушене право та ефективність обраного способу захисту нівелює      наявність підстав для задоволення позовних вимог. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право, на захист якого позивачем було подано відповідний позов, відсутнє, а також з тим, що визнання незаконним (протиправним) оспорюваного рішення не є ефективним способом захисту прав позивача на земельну ділянку, оскільки скасування такого рішення, як таке, що прийнято з грубим порушенням вимог чинного законодавства та Регламенту Київради, ніяким чином не вплине на його права та законні інтереси.
		Також, з огляду на викладене, прийняте відповідачем оспорюване рішення не порушує право позивача на мирне володіння майном відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції. До того ж, позивач не позбавлений права на оформлення права користування земельною ділянкою у відповідності до законодавства для володіння та обслуговування належним йому майном.         
		 Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
		Посилання позивача на відсутність доказів оформлення та видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" права користування земельною ділянкою, колегією судді не приймаються до уваги, оскільки не спростовують вищевстановленого та не впливають на висновки суду. До того ж, саме вказане товариство повинно було ініціатором щодо оформлення права оренди на земельну ділянку, на якій розміщено набуте ним у 2012 році нерухоме майно, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.  
		Посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.11.2019 по справі №906/392/18, від 16.10.2019 по справ №663/1738/16-ц, від 23.06.2020 по справі №922/989/18, від 30.05.2018 по справі №923/466/17, від 30.09.2020 №6/88-Б-05 також не спростовують вищевстановленого та не впливають на висновки суду. До того ж, підстави позову та фактичні  обставини, установлені у цих справах, є іншими, ніж у справі №910/11673/20, тому ці справи не є подібними. 
		Щодо посилання позивача на судові рішення від 06.08.2012 у справі №2а-8874/11/2670 та від 18.06.2012 у справі №57/139-51/176-2012, колегія суддів зазначає наступне. 
		У справі №2а-8874/11/2670     розглядалися позовні вимоги Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" до Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у м.Києві  про визнання протиправним та нечинним Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А305/02 від 17.05.2011, складений Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві, а також визнання протиправними дії Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів України у м. Києві під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Благодійним Фондом «МДЦ» при використанні земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. І.Франка, 28.
		Позовні вимоги вмотивовані порушенням Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві порядку проведення перевірок, невідповідності зафіксованого в Акті перевірки дійсним обставинам, порушенням вимог щодо змісту та порядку складання Акту та відсутністю на час проведення перевірки повноважень у останнього на проведення перевірки.
		Задовольняючи позовні вимоги суд вказав на відсутність порушення земельного законодавства в діях Благодійного Фонду «МДЦ», а викладені в Акті обставини по суті не відповідають дійсності (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 у справі №2а-8874/11/2670). 
		У справі №57/139-51/176-2012 розглядалися позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради до     Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача     - Закладу освіти «Центр дошкільної освіти «Веселка», про     припинення права постійного користування земельною ділянкою (Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 1990 га серія ІІ-КВ № 006712, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 88-4-00051).
		Обґрунтовуючи позов прокурор зазначав, що земельна ділянка площею 0, 1990 га, по вул. І. Франка, 28, у місті Києві була передана Благодійному Фонду «МДЦ» для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель, в той час, як фактично використовується останнім для комерційних цілей, що є порушенням норм чинного законодавства України.
		Нормативно обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на     положення ст.96 Земельного кодексу України, якою до обов`язків землекористувачів віднесено забезпечення використання землі за цільовим призначенням. 
		Також прокурор посилався на викладені у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А305/02 від 17.05.2011 щодо захаращення земельної ділянки по вул. І. Франка, 28 у місті Києві будівельним та побутовим сміттям,  якому було надано оцінку в межах справи №2а-8874/11/2670.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що ані прокурором, ані позивачем не надано доказів використання Благодійним Фондом «МДЦ» земельної ділянки по вул. І. Франка, 28 у місті Києві не за цільовим призначенням та доказів наявності екологічної шкоди на вказаній земельній, а також враховуючи відсутність матеріалів справи про адміністративне правопорушення, формування якого є обов`язковим відповідно Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312, суд визнав недоведеними твердження прокурора, викладені у позовній заяві (рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 у справі №57/139-51/176-2012). 
		Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України  Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Водночас відповідно до частини сьомої     статті 75 ГПК України     правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
		Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
		Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
		Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена у постанові від 11.12.2019 по справі №320/4938/17.
		Таким чином, обставини встановленні судовими рішеннями у справах №2а-8874/11/2670 та №57/139-51/176-2012 не потребують доказуванню. 
		Разом з тим, наявність або відсутність обставин відносно яких виник спір у даній справі, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, не досліджувалися та не суперечать обставинам встановлених судовими рішенням у справах №2а-8874/11/2670 та №57/139-51/176-2012, а також не впливають на висновки суду першої інстанції. 
		Посилання позивача на те, що судом першої інстанції внаслідок прийняття до уваги пояснень Департаменту Київради від 23.11.2020 та додані до них доказів (інформаційна довідка №230802844 від 03.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна)  було порушено норми процесуального права, оскільки вони були подані поза межами встановленого судом відповідного строку, а також без доказів направлення додатків до них позивачу, колегія суддів відхиляються з огляду на наступне. 
		У відповідності до ст.168 ГПК України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.
		Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником.
		До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені     частинами третьою - сьомою     статті 165 цього Кодексу.
		Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.
		Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду від 17.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зобов`язано вказану третю особу надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч.ч.3-7 ст.165 ГПК України. 
		Тобто, суд першої інстанції визнав за необхідне зобов`язати вказану третю особу надати відповідні письмові пояснення без встановлення строку на їх подання, що не суперечить положенням ГПК України.  Крім того, у даному випадку, подання третьою особою відповідних письмових пояснень є обов`язком, а не його правом.  
		Так, на вимогу вказаного судового рішення третьою особою на стадії проведення підготовчого засідання подано 03.11.2020 та 25.11.2020 до суду першої інстанції письмові пояснення (а.с.4-24 т.3) та відповідно додаткові пояснення (а.с.102-147 т.3). Дані пояснення за своїм змістом в розумінні §1 глави 1 розділу ІІІ ГПК України є заяви по суті справи. (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 11.09.2018 по справі № 916/1461/16 та від 12.03.2019 по справі №918/361/18).
		Встановлення судом першої інстанції в судових рішеннях строку на подання всіх заяв та клопотань, як випливає з них, стосується лише заяв (клопотань) з процесуальних питань (§2 глави 1 розділу ІІІ ГПК України).      
		З огляду на що, твердження скаржника про те, що відповідні пояснення з доданими до них доказами були подані поза межами встановленого судом строку, колегією суддів відхиляються. 
		Щодо посилань позивача на відсутність доказів надсилання йому інформаційної довідки №230802844 від 03.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.131-133 т.3) разом з додатковими поясненнями третьої особи, колегією суддів встановлено, що, як свідчить опис вкладення у цінний лист (№0100186847428 від 20.11.20), дійсно на адресу позивача було лише направлено додаткові пояснення без долученої до них вказаної довідки. Разом з тим, оскільки інформація, яка міститься у вказаній довідці, була відображена у відповідних додаткових поясненнях третьої особи та про неї позивач однозначно був обізнаний, а також є відкритою та доступною відповідно до законодавства, тому в розумінні ч.9 ст.80 ГПК України обов`язок третьої особи щодо надсилання даної довідки позивачу відсутній.
		Посилання позивача на те, що зазначена вище інформаційна довідка була не засвідчена належним чином, тому вона не повинна братися до уваги судом, колегією суддів відхиляються, оскільки остання була сформована із використанням засобами ідентифікації особи (третьої особи) з дотриманням та в порядку визначеним законодавством України та підзаконними актами КМУ, а також містить номер, дату, час і ким сформована, тобто її однозначно можна ідентифікувати та не викликає сумнівів з приводу її достовірності.    
		Посилання позивача на те, що копію ухвали від 14.05.2012 по справі №6/529 (а.с.204-206 т.3) Господарським судом міста Києва видано третій особі з грубим порушенням чинного процесуального законодавства, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказану копію ухвали видано не судом першої інстанції (суддею), впровадженні якого перебувала дана справа, а службою особою  апарату відповідного суду, що узгоджується з положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень». До того ж, копія зазначеного судового рішення засвідчена належним чином, а також відсутні будь-які докази вчинення протиправних дій (перевищення службових обов`язків) відповідною особою та сприяння судом першої інстанції (суддею) в отриманні даного судового рішення. 
		Крім того, відповідно до ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази та не приховувати їх. З огляду на викладене вище та оскільки саме позивач однозначно був обізнаний про наявність як вказаного судового рішення, так і обставин державної реєстрації, які відображені в інформаційній довідці №230802844 від 03.11.2020, тому не повідомлення позивачем про існування вказаних вище обставин (доказів) свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.
		Твердження третіх осіб (Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка") про те, що внаслідок не залучення останніх до участі у справі судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для його скасування, колегія суддів відхиляються, з огляду на таке. 
		У відповідності до ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		Процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі за заявою учасників справи або з ініціативи апеляційного господарського суду: відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.
		 Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема викладена у постановах від 20.02.2020 по справі №910/17359/18 та від 18.11.2020 по справі №904/6059/19.     
		Відповідно до ст.51 ГПК України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
		У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
		Колегією суддів встановлено, що засновниками позивача (Благодійного Фонду «МДЦ», код ЄДРПОУ 23697676) є Заклад освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" (код ЄДРПОУ 25916800), Приватне акціонерне товариство "Імпульс-МДЦ" (код ЄДРПОУ 23165229) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" (код ЄДРПОУ 35947688), а керівником - Тищенко Микола Васильович.  
		У Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" (код ЄДРПОУ 25916800) одним із засновників є Приватне акціонерне товариство "Імпульс-МДЦ" (код ЄДРПОУ 23165229), а керівником - Тищенко Микола Васильович.
		У Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ" (код ЄДРПОУ 23165229) одним із засновників є Заклад освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" (код ЄДРПОУ 25916800), а керівником - Тищенко Микола Васильович . 
		У Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" (код ЄДРПОУ 35947688) одним із засновників та керівником є Тищенко Микола Васильович. 
		Встановлене вище міститься у вільному доступі в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджується, зокрема матеріалами справи.    
		Як свідчать матеріали справи, позовна заява та інші заяви (клопотання), які були подані позивачем в процесі розгляду судом першої інстанції даної справи, підписані Тищенко Миколою Васильовичем . Крім того, Тищенко Микола Васильович приймав участь в судових засіданнях як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції. 
		Викладене свідчить про обізнаність Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка" (код ЄДРПОУ 25916800), Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ" (код ЄДРПОУ 23165229) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка" (код ЄДРПОУ 35947688) щодо перебування даного спору на розгляді в суді першої інстанції.  
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв відповідного клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -  Закладу освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватного акціонерного товариства "Імпульс-МДЦ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка", як і не надходило відповідної заяви про вступ у справу будь-яких осіб, на чиї права або обов`язки може вплинути рішення у цій господарській справі. Тобто, позивач фактично самоусунувся від виконання такого обов`язку, що свідчить про недобросовісне користування учасниками справи своїми процесуальними правами.
		Відтак, саме вказані учасники справи мають нести ризики, пов`язані з незалученням вказаних вище юридичних осіб, а тому, у даному випадку, правильне по суті і справедливе судове рішення не може бути скасоване лише заради правового пуризму (прагнення до чистоти, переваги форми над змістом).
		 З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору,  та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип,      пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.   
		Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень (заяв, звернень, доповнень), та третіми особами (Закладом освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", Приватним акціонерним товариством "Імпульс-МДЦ", Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веселка»)  у відзивах та додаткових поясненнях, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вони не спростовують вищевикладеного та не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору, а також оскільки надано відповідь на всі вагомі аргументи, які мають значення для справи.  
		 При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1     статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1     статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Крім того, оскільки  оскаржуване судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, підлягає залишенню без змін, тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №910/11673/20 підлягають скасуванню.  
		Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 145, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		                                           П О С Т А Н О В И В :
		                 1.Апеляційну скаргу Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 залишити без задоволення. 
		                 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11673/20 залишити без змін.  
		           3.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №910/11673/20. 
		           4.Судові витрати покласти на Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр".     
		           5.Матеріали справи №910/11673/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		Повний текст судового рішення складено та підписано 22.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці з 14.06.2021. 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.Л. Яковлєв 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                В.В. Куксов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...