Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/2222/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору комісії.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2021. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/2222/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
		за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від  08 лютого 2021 року (головуючий - Діброва Г. І., судді: Принцевська    Н.    М., Ярош   А.   І.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року (суддя Ржепецький В. О.) у справі
		за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Реконструкція" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення"
		до Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове"
		про стягнення 5 454 099,71 грн,
		(за участю представника відповідача - Єрмаков А.М.) 
		 
		Вступ
		1. Сторонами спору є Державне підприємство "Дослідне господарство "Реконструкція" Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" (далі - ДП "Реконструкція", позивач) та Державне підприємство "Племрепродуктор "Степове" (далі - ДП "Степове", відповідач), між якими укладено договір поставки.
		2. Позивач поставив відповідачу товар вартістю 1   031 400 грн., який останній своєчасно не оплатив. У зв`язку з чим на суму основного боргу позивач нарахував 48% річних в сумі 797 700,69 грн., які просив стягнути з відповідача.
		3. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, констатувавши, що розмір процентної ставки 48 процентів річних замість встановлених законом 3 процентів передбачений договором поставки. 
		4. Апеляційний суд також вказав, що відповідач не заявляв про зменшення суми відсотків річних в суді першої інстанції, а докази у підтвердження підстав для такого зменшення долучені лише до апеляційної скарги, без обґрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції. 
		5. Позиція відповідача полягає в тому, що незалежно від ініціативи заінтересованої особи та наявності або відсутності відповідних доказів суд у будь-якому випадку повинен був за власною ініціативою вирішити питання про зменшення відсотків річних, які є несправедливими та явно неспівмірними з сумою основного боргу. 
		6. Отже, Верховний Суд має відповісти на питання, чи може суд апеляційної інстанції з власної ініціативи розглянути питання про зменшення розміру процентів річних за умови, що: (а) відповідач про необхідність зменшення в суді першої інстанції не заявляв; (б) навів відповідні аргументи та надав додаткові докази в суді апеляційної інстанції без клопотання про необхідність долучення таких доказів на стадії апеляційного розгляду та зазначення причин неможливості подання їх в суді першої інстанції.
		Історія справи
		Фактичні обставини  справи, встановлені судами 
		7. 06.04.2018 між ДП "Реконструкція" (постачальник) та ДП "Степове" (покупець) укладено договір поставки № 06/04/18-П (далі - договір № 06/04/08-П), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар - гібридне насіння соняшнику у кількості 6,876 тон загальною вартістю 1 031 400 грн., а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість, визначену на умовах договору.
		8. За умовами договору №06/04/08-П:
		8.1.          оплата товару здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту здійснення поставки (пункт 3.6);
		8.2.          перехід права власності на товар та всіх ризиків, пов`язаних з цим товаром відбувається в момент передачі товару, що підтверджується видатковою накладною продавця або актом приймання - передачі товару та підписанням їх з боку покупця. Датою передачі є дата оформлення видаткової накладної або акту приймання-передачі товару (пункт 4.1);
		8.3.          в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику 48 % річних від простроченої суми за весь час її прострочення (пункт 9.1);
		8.4.          у разі прострочення оплати товару відповідно покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 300 % від вартості всього неоплаченого товару, крім того покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікових ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 9.2);
		8.5.          згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором здійснюється протягом трьох років (пункт 9.6).
		9. На виконання умов договору №06/04/08-П позивач за видатковою накладною від 06.04.2018  № 2 поставив відповідачу товар загальною вартістю 1 031 400 грн. та цього ж дня виставив відповідачу рахунок-фактуру № 14 на суму 1 031 400 грн., який був отриманий останнім.
		Короткий зміст позовних вимог
		10. У листопаді 2019 року ДП "Реконструкція" звернулося до суду з позовом до ДП   "Степове" про стягнення 1 031 400 грн. основного боргу, 767 700,69 грн. 48 % річних, 3   094   200   грн. штрафу та 560 799,02 грн. пені.
		11. Позов мотивований порушенням відповідачем умов договору №06/04/18-П в частині оплати поставленого та прийнятого без зауважень товару.
		12. У зв`язку з добровільною оплатою відповідачем суми основного боргу після порушення провадження у справі позивач відмовився від позову в частині  стягнення основного боргу, штрафу та пені, наполягаючи лише на стягненні суми відсотків річних.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		11. Рішенням Господарського суду  Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 767 700,69 грн. 48% річних. Закрито провадження у справі в частині стягнення 1 031 400 грн. основного боргу, 3 094 200 грн. штрафу та 560 799 грн. пені у зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.
		12. Суд першої інстанції констатував здійснення позивачем 06.04.2018 поставки відповідачу товару на загальну суму 1 031 400 грн., який не був оплачений останнім у встановлений договором строк. У зв`язку з чим позивач правомірно нарахував на суму основного боргу 767   700,69 грн. 48% річних, що було погоджено сторонами в умовах договору поставки №06/04/18-П.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		13. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		14. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки сторони передбачили збільшення розміру річних до 48 % в умовах договору, що узгоджується з приписами статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відповідає принципу свободи договору.
		15. При цьому апеляційний суд, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначив, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. 
		16. Однак вирішення питання про зменшення розміру відсотків річних є можливим тільки за наявності клопотання про це заінтересованої сторони, розглянувши яке суд має взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, та вказані обставини мають бути доведені заінтересованою стороною. Суд не наділений повноваженнями за своєю ініціативою вирішувати таке питання, оскільки буде порушено принцип диспозитивності та балансу інтересів сторін у справі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження
		17.          Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та постанову суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1,4 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові у відповідній частині.
		18.          Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
		Аргументи учасників справи
		Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		19.          Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо застосування частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 509, статей 551, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суд, з урахуванням конкретних обставин справи, може вирішити питання про зменшення штрафних санкцій та відсотків річних і за відсутності клопотання відповідача, якщо нарахований розмір відсотків річних є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності.
		20.          Відповідач до апеляційної скарги додав докази, які підтверджують важкий матеріальний стан підприємства. Відповідно вимог частин 9, 10 статті 80 ГПК України з урахуванням того, що копії нових доказів направлені іншій стороні, а процесуальним законодавством не передбачено жорстку форму клопотання про залучення доказів, скаржник вважає, що таке клопотання було заявлено під час подання апеляційної скарги, а отже мало бути розглянуто апеляційним судом. При цьому апеляційний суд не вказував та недоліки апеляційної скарги внаслідок не зазначення скаржником причин неподання доказів при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Отже, не прийнявши додаткові докази, суд порушив право відповідача на судовий захист.
		Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
		21.          Розмір відсотків річних був погоджений сторонами в умовах договору, який недійсним у цій частині не визнавався. Чинне законодавство передбачає право (а не обов`язок) суду на зменшення штрафних санкцій, яке може бути реалізовано судом з урахуванням конкретних обставин справи, проте у даній справі наявності підстав для зменшення відсотків річних судами не встановлено. 
		ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО  СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		22.          Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги ДП "Степове" фактично полягають у незгоді з тим, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про долучення додаткових доказів та, як наслідок, не врахував додані  скаржником до апеляційної скарги докази у підтвердження його майнового стану. Такі докази, на переконання скаржника, підтверджують наявність підстав для зменшення розміру процентів річних, який передбачений умовами договору №06/04/18-П. 
		23.          У підтвердження своїх мотивів скаржник апелює до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України та наполягає на тому, що суд може реалізувати це право і за власною ініціативою, без наявності клопотання відповідача.
		24.          Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги та зазначає про таке.
		25.          Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 
		26.          У частині другій цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		27.          Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
		28.          Так, у пункті 9.1 договору №06/04/18-П сторони визначили, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість 3 % річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зобов`язується сплатити постачальнику 48 % річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
		29.          Тобто, підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.
		30.          У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №   902/417/18, на неврахуванні якої судами вказував скаржник, викладений висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
		31.          Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
		32.          Водночас згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		33.          Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. 
		34.          За змістом частин 4, 8 статті 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		35.          Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		36.          Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
		37.          Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
		38.          Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі на виконання вимог частини 4 статті 80, пункту 6 частини 2 статті 258, частини 3 статті 269 ГПК України взагалі не заявляв про долучення додаткових доказів, не наводив їх переліку, не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.
		39.          Таким, чином відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.  
		40.          У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи, як помилково зазначає суд апеляційної інстанції. Проте у даному випадку такий висновок суду не призвів до прийняття незаконного судового рішення, оскільки у справі не встановлено визначених законом передумов для вирішення питання про зменшення розміру відсотків річних.
		41. Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 відхиляються, оскільки висновки судів щодо стягнення відсотків річних у цій справі не суперечать висновкам касаційного суду у наведеній справі про відмову у такому стягненні, адже зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
		42.          З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		43.          Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		44.          З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції та доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Щодо судових витрат
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Племрепродуктор "Степове" залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від  08 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року у справі № 915/2222/19 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                              Міщенко І.С.
		Судді                                                                                                         Берднік І.С.
		                                                                                                             Зуєв В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...