Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/854/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2021.
Дата набрання законної сили: 22.06.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Київський апеляційний суд
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		 
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		22 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: 
		 
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю секретаря  ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв`язку під час трансляції з приміщення Державної установи Одеський слідчий ізолятор кримінальне провадження № 12019110330000021 щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця с. Фастівець Фастівського району Київської області,
		громадянина України, що зареєстрований за адресою: 
		АДРЕСА_1 , 
		проживає за адресою: 
		АДРЕСА_2 , згідно ст.89 КК України не судимого, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України,
		за апеляційною скаргою прокурора на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2021 року,
		 
		у с т а н о в и л а :
		 
		Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2021 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.259 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
		Цим же вироком прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат, щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі про скасування арешту, накладеного на визнаний речовим доказом мобільний телефон Alcatel imei НОМЕР_1 з sim-карткою абонента стільникового зв`язку Київстар НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , та про повернення йому вказаного телефону.
		В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури  ОСОБА_7 просить вирок суду в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо речових доказів скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити  ОСОБА_6 за ч.1 ст.259 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і на підставі ст.ст.961, 962 КК України конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя вчинення злочину  мобільний телефон Alcatel imei НОМЕР_1 з sim-карткою абонента стільникового зв`язку Київстар НОМЕР_2 . 
		Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правильність кваліфікації його дій, однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, ст.75 КК України, безпідставно звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, і призначив йому покарання на мінімальний строк, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м`якість. 
		На переконання прокурора, суд належним чином не вмотивував застосування положень вказаної норми, не дав належну оцінку тому, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких кримінальних правопорушень, тримається під вартою в іншому кримінальному проваджені, в якому обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , вчинено умисно, з хуліганських мотивів, у стані алкогольного сп`яніння. Звертає увагу, що згідно з висновком у досудовій доповіді Фастівського МРВ філії Державної установи Центр пробації у м. Києві та Київській області рівень ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є високим. Отже, наведене свідчить про неможливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства. 
		Не погоджується прокурор і з тим, що суд врахував як обставину, що пом`якшує покарання,  щире каяття, посилаючись на те, що обов`язково необхідно враховувати вагомість отриманої інформації, момент її надання, важливість для слідства, тощо. Визнання ж ОСОБА_6 своєї вини просто підтверджує бажання уникнути справедливого покарання. 
		Крім того, посилаючись на положення ст.ст.961, 962 КК України, вказує про наявність підстав для спеціальної конфіскації належного ОСОБА_6 мобільного телефону з sim-карткою, який є знаряддям неправдивого повідомлення про підготовку до вибуху та визнаний речовим доказом, яке суд вирішив у порядку, передбаченому ст.100 КПК України, тобто не застосував закон, який підлягає застосуванню. 
		Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
		Вироком суду визнано доведеним, що 31 січня 2019 року о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в електропоїзді № 6015 сполученням Київ-Фастів, під час слідування зі станції Вишневе у напрямку станції Фастів-1, діючи умисно, з хуліганських спонукань, усвідомлюючи, що поширювана ним інформація є неправдивою, розуміючи, що таке повідомлення породить паніку, страх серед населення та порушить громадську безпеку, здійснив дзвінок зі свого мобільного телефону Alcatel з sim-карткою абонента стільникового зв`язку Київстар НОМЕР_2 на службу 102 Головного управління Національної поліції в Київській області та повідомив чергового про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками через мінування вокзалустанції Фастів-1, розташованого за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка,30.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
		За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.259 КК України  завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,  є вірною.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає. 
		Разом з тим, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.50, 75 КК України, без достатніх підстав, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, звільнив від його відбування з випробуванням, на що обґрунтовано послався в апеляційній скарзі прокурор.
		Так, згідно з ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням
		Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав і, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів проти власності, хоча судимості і зняті, не працює. Поза увагою суду залишилися обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, хуліганський мотив, тобто намір показати своє нехтування до оточуючих, суспільства, громадського порядку, адже, як показав обвинувачений, у такий спосіб він вирішив насолити дружині, а також стан алкогольного сп`яніння, в якому перебував обвинувачений. Рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення згідно з висновком у досудовій доповіді Фастівського МРВ філії Державної установи Центр пробації у м. Києві та Київській області є високим. 
		Сумнівними є і висновки суду, який врахував як обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття лише з огляду на те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення. 
		А тому колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене ОСОБА_6 покарання на мінімальний строк, встановлений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, а також про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.961 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі. 
		Згідно з п.4 ч.1 ст.962 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		Всупереч цим вимогам закону, вирішуючи питання щодо речових доказів у порядку, визначеному ст.100 КПК України, суд повернув ОСОБА_6 належний йому мобільний телефон Alcatel imei НОМЕР_1 з sim-карткою абонента стільникового зв`язку Київстар НОМЕР_2 . При цьому не врахував, що цей мобільний телефон постановою слідчого СВ ВП на станції Фастів Васильківського ВП ГУНП у Київській області від 31.01.2019 визнаний речовим доказом,оскільки з нього обвинувачений здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, тобто що цей речовий доказ підпадає під критерії знаряддя вчинення злочину.
		У відповідності з положеннями ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто застосування закону, який не підлягає застосуванню, що потягло за собою неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, а також незастосування закону, який підлягає застосуванню, є підставами для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції, у тому числі із застосуванням спеціальної конфіскації.
		При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів відповідно до вимог ст.65 КК України враховує, що ОСОБА_6 вчинив умисний тяжкий злочин проти громадської безпеки, обставини його вчинення, особу винного, який згідно з ст.89 КК України судимостей на має, не працює і не займається суспільно корисною роботою, викладений раніше висновок Фастівського МРВ філії Державної установи Центр пробації у м. Києві та Київській області. 
		Обставин, що пом`якшують покарання, колегією суддів не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		А тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції частини відповідної статті на строк, запропонований прокурором, яке належить відбувати реально. 
		Саме таке покарання, яке полягає в ізоляції та поміщенні до кримінально-виконавчої установи закритого типу, буде відповідати вимогам ст.65 КК України за своїм видом та буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		При цьому колегія суддів не може врахувати доводи прокурора, який, посилаючись на Єдиний державний реєстр судових рішень, стверджує про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності. Жодних доказів на підтвердження цих обставин прокурором надано не було, а самостійне збирання даних про особу обвинуваченого не входить у компетенцію суду. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, 
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
		Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2021 року щодо  ОСОБА_6 в частині призначеного покарання із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати. 
		Призначити  ОСОБА_6 за ч.1 ст.259 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з 22 червня 2021 року.
		На підставі ст.ст.961, 962 КК України конфіскувати у власність держави мобільний телефон Alcatel imei НОМЕР_1 з sim-карткою абонента стільникового зв`язку Київстар НОМЕР_2 .
		У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		На вирок може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,  в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		  ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...