Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14913/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, їхнього затримання.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2021. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2021.

Номер судового провадження: 2-а/761/352/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/14913/21
		Провадження № 2-а/761/352/2021
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       22 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючий суддя Мальцев Д.О.,
		при секретарі -          Колодяжний В.Є.
		позивач ОСОБА_1 
		представники позивача Мороз Я.С., Чекарьов Є.В, 
		представник відповідача Дубняк Н.К.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Київ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про визнання протиправним і скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Служби Безпеки України (далі по тексту - відповідач, СБУ), відповідно до якого просив визнати протиправним рішення Начальника Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України Олександра Кукси , затвердженого Головою Служби Безпеки України Сергієм Андрущенком від 21.04.2021 про примусове повернення за межі України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати його.
		Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є громадянином Республіки Білорусь, постійно проживає на території України з 2014 року, в 2018 році отримав посвідку на постійне проживання. Позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 .
		21.04.2021р. працівниками СБУ позивачу надано рішення про примусове повернення позивача, підставою для прийняття якого стала діяльність позивач, що суперечить інтересам національної безпеки України, її суверенітету, територіальної цілісності і конституційному ладу. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки останнім не вчинялось жодних дій, що можливо кваліфікувати як так, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, зокрема рішенням не визначено в чому саме полягають такі дії позивача, що суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України. Крім того, позивачу не було забезпечено право скористатись послугами перекладача з української на білоруську мову, а надано перекладача з української на російську мову. Вказана обставина є підставою для скасування рішення відповідача. Також працівниками СБУ не було з`ясовано, чи має останній намір оскаржити зазначене рішення та не було роз`яснено наслідки оскарження рішення СБУ. Крім того, замість передбачених Інструкцією про примусове повернення і видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженого наказом МВС України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Службою Безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, 30 діб для виконання вказаного рішення позивачу надано одну добу, що в умовах карантинних обмежень, а також з врахуванням тривалого проживання позивача на території України неможливо. 
		Позивач також вказує, що відносно позивача в Республіці Білорусь порушена кримінальна справа, на підставі неправдивих показів свідків, а тому відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач не може бути повернутий до Республіки Білорусь, оскільки його життю загрожує небезпека.
		Представник відповідача у своєму відзиві вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Вказав також, що згідно з рішенням про примусове повернення з України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 у ході здійснення заходів у сфері забезпечення національної безпеки України у встановленому Законом України «Про контррозвідувальну діяльність», отримано інформацію щодо порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також щодо того, що його діяльність суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України.
		Так, за оперативними даними та інформацією з відкритих джерел, громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 є прихильником анархістської ідеології та має відношення до підпільних анархістських організацій « Революційна дія » та « La Revolte » , які здійснюють підбурювання громадськості до повалення діючої влади насильницьким шляхом, що виражається у розповсюдженні агітаційних матеріалів екстремістського змісту, розмальовування фасадів будівель антидержавними надписами. Також як на доказ наявності протиправної діяльності представників підпільних анархістських рухів, посилається на висновок експерта за результатами проведення судово - лінгвістичного (семантико-текстуального) експертного дослідження ІСТЕ СБУ, який виконувався на підставі наданих Департаментом захисту національної державності СБУ матеріалів агітаційної продукції, розміщеної на веб-сторінці « Революційної дії » (www.redsa.org) та в якому зокрема, підтверджується наявність ознак складу злочину, передбаченого статтями 109, 110, 258, 258-1, 258-2 та 345 КК України у вищевказаних публікаціях.
		Вказав також, що позивачем організовувались акції протесту, на якій ОСОБА_1 відкрито критикував діяльність працівників поліції та правоохоронних органів. Крім того, ОСОБА_1 організував протестну акцію біля посольства Республіки Білорусь в м. Києві, під час якої він відкрито пропагував силовий метод зміни влади в Білорусі, публічно заявляв, що він дотримується поглядів революційного анархізму. 
		Представниками СБУ також було отримано інформацію про те, що на даний час позивач переслідується правоохоронними органами Республіки Білорусь, відносно позивача порушено кримінальне провадження за фактом пошкодження або знищення майна.
		З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що вказана діяльність позивача створює передумови до загострення суспільно-політичної ситуації, фізичних протистоянь з ідеологічними опонентами та правоохоронцями у тому числі з використанням засобів ураження.
		Крім того, позивач, перебуваючи на території України, не звертався із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував, відсутні обставини, які унеможливлюють примусове повернення або заборону в`їзду вказаній особі на територію України.
		26.04.2021 ухвалою суду по справі відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
		11.05.2021 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
		11.05.2021 представником відповідача подано відзив.
		24.05.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
		26.05.2021 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
		31.05.2021 від представника позивача надійшла ще одна відповідь на відзив.
		31.05.2021 від представника позивача надійшла заява про виправлення щодо змісту позовних вимог.
		22.06.2021р. ухвалою су дуду закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.
		У судовому засіданні позивач, представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
		Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. 
		Відповідно до положень ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. 
		Відповідно до ч.1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
		21.04.2021р. начальником Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України Куксою Олександром Іллічем прийняте рішення, затверджене Заступником Голови Служби безпеки України Сергієм Андрущенко 21.04.2021 про примусове повернення з України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) (далі по тексту - Рішення). Так згідно вказаного Рішення діяльність громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, її суверенітету, територіальної цілісності і конституційного ладу. З урахуванням наведеного та з метою забезпечення вимоги законодавства України, на підставі положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути за межі України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його покинути територію України у термін до однієї доби.
		З Рішення також вбачається, що позивач підписав його, однак вказав також про надання можливості скористатись послугами перекладача на білоруську мову. Крім того, на вказаному рішенні позивач також вказав про намір таке рішення оскаржити. Написи здійснені білоруською мовою. Крім цього, аналогічні написи щодо оскарження даного рішення зроблені адвокатом Воробйовим І.А.
		Відповідно до положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. 
		Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (ст. 19 Конституції України).
		Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).
		Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституції України, законами чи міжнародними договорами України.
		Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
		Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 26 вказаного Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
		Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
		Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
		Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
		Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (ч. 8 ст. 26 Закону).
		За змістом ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
		    Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.
		Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2021р. першим заступником начальника Департаменту Романом Матковським направлено керівнику Шевченківської окружної прокуратури м.Києва О.Химченку повідомлення щодо рішення про примусове повернення, в якому зазначено, що Службою безпеки України прийнято рішення № 5/1/4-4242 від 21.04.2021 про примусове повернення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:
		- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
		- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
		- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
		Відповідно п. 2.1. Інструкції, Рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства(додаток 1) (далі - рішення про примусове повернення) готується у двох примірниках посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, яких затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) та органу СБУ і затверджується начальником (заступником начальника) відповідного органу або особою, яка виконує його обов`язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 1.6 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (додаток 2) протягом 24 годин прокуророві за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.
		Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.
		Як вбачається, оскаржуване рішення оголошувалось ОСОБА_1 у присутності захисників Воробйова І.А. та захисника Чекарьова Є.В. Під час оголошення рішення захисниками зазначено, що рішення вручено на українській мові, проте у судовому засіданні сторонами не заперечувався факт, що зміст рішення перекладався ОСОБА_6 на російську мову. При цьому, у судовому засіданні на неодноразові запитання головуючого щодо необхідності участі перекладача, позивач повідомив суд що він розуміє українську мову, проте у нього викликають окремі складнощі щодо сприйняття юридичних термінів, проте у засіданні присутні його захисники, які зможуть пояснити значення цих термінів. Крім цього, у судовому засіданні, позивач надавав пояснення та ставив питання представнику відповідача на російській мові без допомоги перекладача. При цьому, відповідно до ст. 17 Конституції Республіки Білорусь, державними мовами в Республіки Білорусь є білоруська та російська мови. 
		       У позові представник позивача зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено жодної дії як і не вказано у чому її протиправність, що суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, її суверенітету, територіальної цілісності і конституційного ладу. 
		Відповідно до ст.ст.1, 24 Закону України «Про Службу безпеки України», СБУ є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, і зобов`язана здійснювати контр розвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань. 
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.
		Одним із принципів контррозвідувальної діяльності у відповідності до ст.4 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»  є конспірація, поєднання гласних та негласних форм і методів діяльності.
		Положеннями частини 1 ст.5, п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про контр розвідувальну діяльність» передбачено, що СБУ є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контр розвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань щодо контр розвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці. 
		Згідно з рішенням про примусове повернення з України громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 затверджене заступником Голови Служби безпеки України С.Андрущенко у ході здійснення контр розвідувальних заходів у сфері забезпечення національної безпеки України отримано інформацію щодо порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. 
		В обґрунтування прийнятого рішення представником відповідача надано висновок експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 10.04.2021р. № 488/1, акти огляду Інтернет - ресурсів від 02.04.2021р., 13.04.2021р., 14.04.2021р., 16.04.2021р. При цьому представником відповідача повідомлено що частини вказаних актів частково заретушовані, а саме прізвище, ім`я та по батькові оперативного співробітника СБУ з метою нерозголошення та неможливості розкриття його даних. 
		Разом з тим, суд не приймає до уваги копію повідомлення НЦБ Інтерполу в Республіці Білорусь від 03.03.2021р. «О проверке участников анархистских движений», оскільки вказаний доказ складений на російський мові без його офіційного перекладу на українську мову. Також, суд не приймає до уваги та ставиться критично до доказу, який наданий представником позивача, а саме «уведомление від 19.04.2018року» № 18-4/5125 про припинення кримінального провадження № 17124350940 за ч.2 ст.218 КК Республіки Білорусь, оскільки невідомо офіційне походження цього доказу, як і не надано його офіційний переклад. Крім цього, вказані докази суперечать один одному у частині припинення або наявності кримінального провадження відносно позивача. Тим більше вказані докази не доводять та не спростовують підстави прийняття оскаржуваного рішення. 
		Під час розгляду справи представниками позивача не надано, а судом не встановлено будь яких даних щодо наявності безпеки життю або здоров`ю, свободі позивача. Зазначене не дає підстави вважати що прийняте рішення порушує вимоги ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово витворені або видані чи передані до країн де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства чи систематичного порушення прав людини. 
		При цьому відсутність зазначення країни до якої примусово повертається ОСОБА_1 не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. 
		Відтак, проаналізувавши наведені законодавчі норми, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення ст. 19 Конституції України, а також наведені положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, оскільки у матеріалах справи встановлені належні та допустимі докази наявності підстав, передбачених ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для примусового повернення іноземця в країну походження, враховуючи той факт, що позивачем вчинено дії, які порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
		Відповідач в силу положень частини 2 статті 77 КАС України спростував доводи позивача і довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.2. ст. 2 КАС України.
		Позивач в силу положень  ч.1 ст.77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
		         Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 288, 296,297 КАС України, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150, суд, 
		 
		вирішив:
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення від 21.04.2021р. - повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення такого рішення у порядку перердбаченому ст.ст.272, 288,297 КАС України.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...