Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/20072/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2021.
Дата набрання законної сили: 16.06.2021
Номер судового провадження: 61-13673ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		16 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 161/20072/18  
		провадження № 61-13673св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області,  
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К. 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст скарги
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління у Волинській області Білової В. А. щодо внесення постанови про звернення стягнення на заробітну  плату, стипендію та інші доходи боржника.
		Скаргу мотивовано тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-4092/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Другим відділом ДВС Луцького МУЮ 03 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48006549 з примусового виконання виконавчого документа, виданого на виконання вказаного судового рішення суду.
		21 вересня 2018 року постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Білової В. А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернено стягнення на його доходи в розмірі 70 % до виплати загальної суми заборгованості.
		03 грудня 2018 року вказану постанову надіслано державним виконавцем на  його електронну адресу. 
		Вважав, що зазначена постанова про звернення стягнення на заробітну плату винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню, оскільки може призвести до порушення його прав. 
		Зазначав, що протягом 2014-2016 років він працював у ТзОВ «АПГ «Пан Курчак» та протягом цих років проводились відрахування з його заробітної плати по сплаті аліментів, тому йому не зрозуміло як у державного виконавця виникла заборгованість по сплаті аліментів з 2015 року. Крім того вказував, що не мав можливості добровільно сплачувати аліменти, матеріально допомагати та брати участь у вихованні дитини, оскільки йому невідомо місце її перебування. 
		У зв`язку з цим просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області 
		Біловою В. А. від 21 вересня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21 вересня 2018 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 
		2019 року у складі судді Олексюка А. В. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.  
		Суд першої інстанції керувався тим, що в зв`язку з невиконанням заявником, як боржником у межах виконавчого провадження, зобов`язань по сплаті аліментів, утворилась заборгованість станом на 19 квітня 2017 року в розмірі 48 456,56 грн, а обмеження розміру всіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі стягнення аліментів, тому постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату в розмірі 70% від її розміру відповідає Закону України «Про виконавче провадження».
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Волинського апеляційного суду від 12 червня 2019 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2019 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 48006549 від 21 вересня 2018 року державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Білової В. А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
		Зобов`язано державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції 
		у Волинській області Білову В. А. винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з врахуванням положень частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якою розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику. Положення Закону щодо можливості звернення стягнення із заробітків боржника в розмірі до 70 відсотків стосуються періодичних стягнень аліментів на неповнолітніх дітей за кількома виконавчими провадженнями. Безпідставне звернення стягнення на заробітну плату заявника у розмірі визначеному державним виконавцем в оскаржуваній ухвалі, порушуватиме законні права та інтереси іншої малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є ОСОБА_1 згідно поданого ним свідоцтва про народження.
		Аргументи учасників справи
		У липні 2019 року Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління у Волинській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що невиконання заявником, як боржником 
		в межах виконавчого провадження, зобов`язань по сплаті аліментів, що призвело до утворення заборгованості станом на 21 вересня 2018 року в розмірі 48 456,56 грн, а обмеження розміру всіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі стягнення аліментів. Заборгованість за минулий час не може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно, оскільки у боржника на праві власності майно відсутнє.
		Заявником не надано доказів про сплату ним існуючої заборгованості по аліментам, розмір якої є значним, що порушує права дитини ОСОБА_4 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , на достатнє матеріальне забезпечення.
		Тому оскаржена постанова від 21 вересня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника в розмірі 70% до виплати загальної суми заборгованості є законною та відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження».
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи
		Ухвалою від 28 серпня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.  
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва 
		у справі № 2-4092/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
		На виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області знаходиться виконавче провадження № 48006549 відкрите на підставі виконавчого листа 
		№ 2-4092/11, виданого Деснянським районним судом міста Києва 06 вересня 2018 року, згідно з яким стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 лютого 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
		21 вересня 2018 року постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Білової В. А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 в розмірі 70 % до виплати загальної суми заборгованості, яка станом на 19 квітня 2017 року становить 48 456,56 грн.  
		Вказана постанова боржником отримана 03 грудня 2018 року шляхом надіслання на електронну пошту.
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно 
		і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт 
		і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		Встановивши, що у зв`язку із невиконанням заявником зобов`язань по сплаті аліментів станом на 19 квітня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 
		48 456,56 грн, а обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оспорюване рішення прийняте відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.
		Крім того, відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Отже, за змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов`язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення право заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.
		Згідно з частинами першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, 
		в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідно до частини першої, четвертої та шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які 
		є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		У справі, що переглядається, боржник не заявляв вимоги про зобов`язання державного виконавця винести постанову про звернення стягнення на його заробітну плату та інші доходи боржника, не вказував, щоце необхідно для усунення порушення або поновлення його прав; виходячи за межі вимог та доводів скарги  ОСОБА_1 в цій частині апеляційний суд зазначеного не обґрунтував та не звернув уваги, що прийняття такого рішення і визначення певного розміру відрахувань в межах, визначених законодавством, віднесено до компетенції державного виконавця.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України 
		у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Зважаючи на задоволення касаційної скарги, судові витрати Головного територіального управління у Волинській області у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 921 грнпідлягають відшкодуванню за рахунок заявника.
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління у Волинській області задовольнити.
		Постанову Волинського апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасувати.
		Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 
		2019 року залишити в силі.  
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного територіального управління у Волинській області витрати на сплату судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, 
		в розмірі 1 921,00 грн.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Волинського апеляційного суду від 12 червня 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконаннюне підлягає.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                             Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                      Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                      М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...