Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/8411/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2021. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2021.
Дата набрання законної сили: 18.06.2021
Номер судового провадження: 22-ц/818/2872/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 червня 2021 року
		м. Харків
		 
		справа № 644/8411/20
		провадження № 22-ц/818/2872/21
		 
		Харківський апеляційний суд у складі:
		головуючого - Пилипчук Н.П.,
		суддів - Маміної О.В., Кругової С.С., 
		 
		учасники справи:
		позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
		відповідач: ОСОБА_1 , 
		 
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу 
		 
		за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 
		 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року, ухвалене суддею Бабенко Ю.П.,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, проте відповідач порушила умови договору та ухилялася від погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого виникла вказана заборгованість. Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконувала, за нею перед банком виникла сума заборгованості, яка станом на 20.09.2020 року становить в загальному розмірі 58148 грн. 15 коп., яка складається з наступного: 46704 грн. 32 коп. - заборгованість за кредитом; 11443 грн. 83 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. В добровільному порядку відповідач не погашає наявну заборгованість.
		У зв`язку з викладеним АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 14.10.2010 року у розмірі 58148 грн. 15 коп. та судові витрати по справі.
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570) - 36816 грн. 49 коп.
		В задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - відмовлено.
		В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що позивач не має права нараховувати проценти, отже наданий позивачем розрахунок не може бути належним та допустимим доказом наявності боргу та його розміру. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не повернуто позичальнику отриманих відповідачкою використаних нею коштів за анкетою-заявою від 14 жовтня 2010 року у розмірі 35 532 грн. 04 коп. Вказує, що позивачем не надано нелажних та допустимих доказів, які підтверджують перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, а саме: первинних документів, оформлених у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність». Надана позивачем виписка по рахунку не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки не підписана уповноваженою особою, не містить дати складання, до суми боргу зараховуються платежі, які відсутні у розрахунку заборгованості. 
		Позивач не надав суду відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції не оскаржує.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором кредиту зобов`язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту.
		Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
		Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 14.10.2010 року відповідач ОСОБА_1 в присутності представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» надала представнику банку інформацію про себе і підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку. В даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомилась з умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку. Відповідач виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну кредитку «Універсальна» без зазначення кредитного ліміту по даній платіжній картці. Відповідач погодилася, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява була підписана і представником банку.
		За розрахунком банку станом на 20.09.2020 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість в загальному розмірі 58148 грн. 15 коп., яка складається з наступного: 46704 грн. 32 коп. - заборгованість за кредитом; 11443 грн. 83 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
		ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Водночас, у заяві позичальника від 14 жовтня 2010 року не зазначена сума кредитного ліміту, процентна ставка, пеня та штраф. 
		Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ, Банківській ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, Статуті Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", затвердженому постаново КМУ від 05 червня 2019 року №594 (а.с. 45-49).
		Частиною першою статті 1054ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти
		За змістом статей 525,526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		Відповідно до положень статей 610,611,625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
		Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		Отже, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		З розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 46704,32 грн. 
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками та штрафами.
		У заяві-анкеті від 14 жовтня 2010 року базова процентна ставка за кредитом не визначена.
		Крім того у заяві-анкеті неможливо визначити чи зазначені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
		Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
		Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19).
		Суд апеляційної скарги бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, оскільки спірні правовідносини та правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, хоча і стосуються іншого відповідача, проте за характером є тотожними.
		Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг
		Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з  ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за кредитним договором.
		За таких обставин, колегія суддів вважає що нарахування відсотків, пені та штрафу суперечить умовам договору. 
		Щодо суми основної заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції незаконними виходячи з наступного.
		Банком на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов`язань надано розрахунок заборгованості за договором та виписки по рахунку.
		Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:
		 касові, банківські документи;
		 повідомлення банків;
		 виписки банків;
		 корінці квитанцій і касових чекових книжок.
		Згідно із бухгалтерським обліком, якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.
		Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами маштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.
		З аналізу розрахунку заборгованості (а.с. 3-13) та виписки по рахунку відповідача (а.с. 51-73), наданих банком, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості: списував з рахунка відповідачки відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
		Отже, списуючи вказані нарахування з кредитного ліміту, банк штучно збільшував заборгованість відповідача за тілом кредиту.
		З досліджених судом розрахунків заборгованості за договором б/н від 14 жовтня 2010 року станом на 29 вересня 2020 року та виписки по рахунку вбачається, що за період з 18 жовтня 2011 року по 20 вересня 2020 з відповідача були неправомірно списано відсотків на загальну суму 59 368 грн. 09 коп. 
		Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірах, які не відповідають умовам укладеного кредитного договору, погашення відсотків відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, розмір списаних відсотків перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
		У зв`язку з наведеним, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Таким чином, розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. 
		Враховуючи вищевикладене рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За правилами ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню останньому, оскільки заявлений предмет спору визнаний судом не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Судовий збір, який підлягав сплаті під час подачі апеляційної скарги на Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року складав 1926,68 грн. (150 % від 1284,45 грн.)
		Апелянтом було сплачено на власний розсуд судовий збір у розмірі 3153 грн.
		Змістом п.1 частини першої ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		З урахуванням задоволення апеляційної скарги на користь  ОСОБА_1  з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1926 грн. 68 коп. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 ,- задовольнити частково.
		Рішення на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованість за тілом кредиту - скасувати, ухвалити нове.
		У задоволенні цих позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відмовити в повному обсязі. 
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь  ОСОБА_1  судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1926 грн. 68 коп.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий -                                                             Н.П. Пилипчук 
		 
		Судді -                                                                С.С. Кругова 
		                                                                               
		                                                                       О.В. Маміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...