Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/4359/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2021. Зареєстровано: 24.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Номер судового провадження: 854/4649/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/4359/20Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду 
		у складі: головуючої судді  Зуєвої Л.Є.,
		суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.06.1991р. по 16.11.1996р. в Скадовській районній лабораторії експертизи умов праці при нарахуванні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу указаний період роботи і здійснити відповідний перерахунок розміру пенсії з дня виникнення права на пенсію.
		В обґрунтування позову зазначалось, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, відповідач виходив з того, що в записі про звільнення №17 від 16.11.1996р. дата звільнення виконана більш жирним шрифтом і відрізняється від інших записів трудової книжки, унаслідок чого відповідач дійшов хибного висновку про те, що це ставить під сумнів припинення трудових відносин саме з 16.11.1996р. Як зазначає позивач, окремі недоліки запису про звільнення не можуть слугувати підставою для його невизнання та відмови у зарахуванні періоду роботи в Лабораторії експертизи умов праці та екології до страхового стажу, якщо зважити також на те, що запис скріплений підписом директора та печаткою підприємства і не містить ознак його підробки. 
		Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції у м. Херсоні о 12:02 год позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів трудової діяльності з 03 червня 1991 року по 08 лютого 1992 року та з 09 лютого 1995 року по 16 листопада 1996 року.
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди трудової діяльності з 03 червня 1991 року по 08 лютого 1992 року та з 09 лютого 1995 року по 16 листопада 1996 року в Лабораторії експертизи умов праці та екології. У задоволенні решти вимог  відмовлено.
		Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що запис про звільнення від 16.11.1996р. №17 у трудовій книжці НОМЕР_1 не відповідає вимогам Інструкції, оскільки він виконаний більш жирним шрифтом і відрізняється від інших записів трудової книжки, що на думку відповідача ставить під сумнів припинення трудових відносин саме з 16.11.1996р., а відтак взагалі не підтверджує усього періоду роботи позивача в Лабораторії експертизи умов праці та екології. Інші подані позивачем документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки оформлені усупереч вимогам чинного законодавства або не містять необхідної інформації. Відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 27 років і 10 днів, без урахування періоду роботи з 03.06.1991р. по 08.02.1992р. та з 09.02.1995р. по 16.11.1996р. в Лабораторії експертизи умов праці та екології, отже позивачу не може бути призначено пенсію в мінімальному розмірі, так як для цього необхідна наявність страхового стажу не менше 30 років для жінок. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що трудова книжка містить записи щодо роботи у зазначений період на вказаному підприємстві, наведені записи свідчать про зайнятість позивача за відповідною посадою, виправлення та наведення запису щодо дати звільнення з робти є несуттєвими, щоб не приймати їх при врахування при призначенні пенсії, тому рішення суду є обгрнутованим та таким, що не підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 20.01.2020р. до Скадовського сервісного центру ГУПФУ в Херсонській області за консультацією з приводу призначення пенсії за віком. В ході консультації позивачу повідомили про невідповідність записів в трудовій книжці щодо роботи в Лабораторії експертизи умов праці та екології вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58.
		06.03.2020р. позивачем подано до відповідача звернення, в якому ставилось питання про надання роз`яснення щодо підтвердження періоду трудової діяльності позивача в Лабораторії експертизи умов праці та екології та зарахування цих періодів до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
		Листом від 03.04.2020р. №1118-939/Д-02/8-2100/20 відповідач надав відповідь щодо застосування пенсійного законодавства, указав на невідповідність записів в трудовій книжці щодо роботи в Лабораторії експертизи умов праці та екології вимогам згаданої раніше Інструкції і повідомив, що від Лабораторії експертизи умов праці та екології не надходило відповіді на запити пенсійного органу щодо надання документів, які підтверджують період роботи позивача.
		В подальшому ОСОБА_1 06.07.2020р. звернулась до Скадовського сервісного центру ГУПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком.
		До заяви було додано ряд документів, передбачених затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі трудову книжку  НОМЕР_1 , в якій містились записи про роботу позивача з 03.06.1991р. по 16.11.1996р. в Скадовській районній Лабораторії експертизи умов праці та екології.
		Згодом позивачем були подані додаткові документи.
		На підставі поданих документів позивачу з 19.06.2020р. призначено пенсію за віком, при цьому не враховано до страхового стажу для призначення пенсії періоди її роботи в Лабораторії експертизи умов праці та екології з 03.06.1991р. по 08.02.1992р. та з 09.02.1995р. по 16.11.1996р. Пенсія була обчислена із заробітку за період роботи з 01.07.2000р. по 31.05.2020р. та визначено її у розмірі 1638,00 грн. (одного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), у тому числі: - 959,09 грн.  основний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - 215,80 грн.  підвищення відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - 463,11 грн.  доплата до мінімальної пенсійної виплати.
		У подальшому в зв`язку з підвищенням протягом 2020 року розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно перераховувався і підвищувався також і розмір пенсії позивача.
		На звернення позивача щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи Лабораторії експертизи умов праці та екології з 03.06.1991р. по 16.11.1996р. ГУПФУ в Херсонській області надало відповідь листом від 28.07.2020р. №2780-2680/Д-02/8-2100/20 про те, що запис №17 про звільнення не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58.
		09.11.2020р. позивач знов звернулась до відповідача із заявою довільної форми, в якій після викладу обставин щодо припинення як юридичної особи Лабораторії експертизи умов праці та екології і неможливості у зв`язку з цим надати додатково до трудової книжки документи на підтвердження стажу роботи, просила зарахувати до страхового стажу період роботи в Лабораторії експертизи умов праці та екології з 03.06.1991р. по 16.11.1996р. та провести відповідний перерахунок.
		Відповідач листом від 26.11.2020р. №4724-4528/Д-02/8-2100/20 повідомив про неможливість зарахування вказаного періоду до страхового стажу з тих саме підстав, що і раніше.
		Не погоджуючись із відмовою ГУПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів її роботи в Лабораторії експертизи умов праці та екології з 03.06.1991р. по 16.11.1996р., ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
		Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду трудової діяльності позивача відповідач не навів. Підставою для відмови в зарахуванні стажу є виключно виконання запису про звільнення більш жирним шрифтом і його відмінність від інших записів у трудовій книжці, що розцінюється відповідачем як дефект, який унеможливлює визнання достовірним цього запису та врахування інформації, яку він містить, при вирішенні питання про обчислення страхового стажу позивача для призначення пенсії, проте суд зазначив, що відповідач не наводить конкретної норми Інструкції, якій би не відповідали записи в трудовій книжці позивача за спірний період.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Колегією суддів встановлено, що спірними питаннями у цій справі є кількість років страхового стажу позивача, від якого залежить розмір її пенсії, а також правомірність відмови органу Пенсійного фонду у зарахуванні до такого стажу конкретних періодів роботи позивача  з 03.06.1991р. по 08.02.1992р. та з 09.02.1995р. по 16.11.1996р.
		Так, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі  Закон №1058-IV), Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
		Частиною 3 статті 28 Закону №1058-IV передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».
		Питання обчислення страхового стажу регулюються, зокрема, статтями 24, 25 Закону №1058-IV, відповідно до яких страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
		Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
		Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
		Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
		Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Відповідачем не визнаються окремі періоди трудової діяльності позивача, які мали місце до впровадження системи персоніфікованого обліку та до набрання чинності Законом №1058-IV, отже їх зарахування до страхового стажу має відбуватись в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
		Таким законодавством, зокрема, є Закон України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі  Закон №1788-XII).
		За змістом статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. 
		До стажу роботи зараховується також: 
		а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; 
		б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об`єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; 
		в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; 
		г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; 
		д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; 
		е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; 
		є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; 
		ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; 
		з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
		Статтею 62 Закону №1788-XII установлено припис, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		На виконання приписів статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі  Порядок №637).
		Відповідно до пунктів 1  3, 17, 18 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. 
		За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків
		За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
		За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що страховий стаж, а також періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії  до 01.01.2004р. підтверджуються трудовою книжкою. 
		І лише у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		У тому випадку, якщо і такі документи відсутні та їх неможливо одержати у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, а також при відсутності архівних даних з інших причин, ніж зазначені вище, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
		Разом з тим з матеріалів справи встановлено, що підставою відмови в зарахуванні стажу роботи позивача є виключно виконання запису про звільнення більш жирним шрифтом і його відмінність від інших записів у трудовій книжці, що розцінюється відповідачем як дефект, який на думку відпвідача унеможливлює визнання достовірним цього запису та врахування інформації, яку він містить, при вирішенні питання про обчислення страхового стажу позивача для призначення пенсії.
		Згідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2  2.4, 2.26, 2.27, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
		Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
		До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. 
		Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. 
		Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). 
		Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
		Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад: "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України". 
		При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов`язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад: "Звільнений за власним бажанням у зв`язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України". 
		Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. 
		Днем звільнення вважається останній день роботи. Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв`язку із скороченням штату працівників. 10 жовтня 1993 р. є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення.
		У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
		Апелянт зазначає, що запис про звільнення позивача від 16.11.1996р. №17 у трудовій книжці НОМЕР_1 не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, оскільки він виконаний більш жирним шрифтом і відрізняється від інших записів трудової книжки, що на думку відповідача ставить під сумнів припинення трудових відносин саме з 16.11.1996р.
		Разом з тим, колегія суддів встановила, що апелянт не наводить конкретної норми згаданої вище Інструкції, якому б не відповідали записи в трудовій книжці позивача за спірний період.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з трудової книжки НОМЕР_1 , не вбачається, що зроблений у ній запис №17 від 16.11.1996р. №17 не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що запис у графі дата звільнення « 16.11.1996», так само як і сам запис «Звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України Наказ №107 від 16.11.1996 року» на 9 аркуші трудової книжки виконана дещо більш «жирним» шрифтом, ніж інша частина запису, але ознак того, що дату звільнення було змінено шляхом нанесення інших цифр, не встановлено та не доведено будь-якими доказами, візуально дата нанесена тим самим способом та шрифтом, що і інша частина запису, при цьому на інших сторінках трудової книжки записи виконані також рукописними записами, які мають різні розміри шрифта та різну яскравість чорнил або коліру ручки, якими вони були здійснені у трудовій книжці позивачки. 
		Зазначений запис скріплений підписом директора установи та завірений печаткою, містить відомості про причину звільнення та підставу внесення запису, що відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58.
		Разом з тим, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтверджуєть, що у спірний період позивач працювала разом з ними в Лабораторії експертизи умов праці та екології.
		Згідно положень ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Право на пенсію включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пункт 98, «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 22).
		Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
		Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
		Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
		У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Отже, з огляду на викладене судова колегія суду апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду перщої інстанції щодо протиправності дій відповідача по не включенню до страхового стажу при призначенні та розрахунку розмірів пенсії спірних періодів роботи позивача, доводи апелянта про невідповідність зазначеного запису вимогам законодавства є хибними, інших підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду трудової діяльності позивача відповідач не наводить, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. 
		Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області  залишити без задоволення.
		Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року  залишити без змін.
		Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		 
		 
		Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва 
		 
		Суддя: М.П. Коваль 
		 
		Суддя: О.О. Кравець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...