Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/18276/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2021. Зареєстровано: 24.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/16467/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа №240/18276/20
		адміністративне провадження №К/9901/16467/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року (суддя Шидловський В. Б:) у справі № 240/18276/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила:
		 визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
		 стягнути з відповідача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 квітня по 10 червня 2020 року у сумі 26 124,15 грн.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що після її звільнення зі служби відповідачем, усупереч вимогам чинного законодавства невиплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби. Належна позивачці до сплати сума компенсації була перерахована відповідачем на виконання рішення суду лише 10 червня 2020 року. У зв`язку з цим позивачка уважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно з 07 квітня (день виключення зі списків) до дня фактичного розрахунку 10 червня 2020 року, як це передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України ( далі  КЗпП України).
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у день звільнення позивачки відповідач не провів повного розрахунку, то в силу положень статті 117 КЗпП України позивачка має право на відшкодування за час затримки такого розрахунку.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
		Ухвалою від 03 березня 2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишив без руху та надав скаржнику строк для сплати судового збору.
		23 березня 2021 року відповідач надіслав докази сплати судового збору на виконання вимог ухвали суду від 03 березня 2021 року та заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду обґрунтувавши своє клопотання обмеженнями, впровадженими карантином.
		Ухвалою від 24 березня 2021 року апеляційний суд визнав неповажними причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржником не надано доказів того, що саме карантинні обмеження слугували причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху та визначив строк для зазначення скаржником інших підстав для поновлення строку.
		Ухвалою від 05 квітня 2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року.
		На обґрунтування ухвали апеляційний суд зазначив, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження попередньо були визнанні судом неповажними, інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не наведено, доказів звернення з апеляційною скаргою до суду 11 лютого 2021 року не надано, що є перешкодою для відкриття апеляційного провадження.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи
		Не погодившись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати.
		Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що 11 лютого 2021 року ним було відпрацьовано, оформлено та направлено апеляційну скаргу з дотриманням процесуального строку визначеного у статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України). Указане підтверджується доказами, а саме оригіналом квитанції від 11 лютого 2021 року про відправку ним апеляційної скарги. Наводить доводи щодо обмеження фінансування судового збору, у зв`язку із чим він не міг виконати вимоги ухвали суду від 03 березня 2021 року та сплатити судовий збір вчасно. 
		Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини  НОМЕР_1 у зазначеній справі. 
		Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Соколова В .М. від 18 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статі 345 КАС України.
		Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Відповідно до ухвали Верховного Суду від 24 травня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
		Частиною першою статті 13 КАС передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках  на касаційне оскарження судового рішення.
		Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
		Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС, строки подання скарги  статтею 295 цього Кодексу.
		Статтею 295 КАС передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду  протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду  якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Положеннями статті 169 КАС визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
		Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС).
		Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункти 4 статті 299 КАС).
		Отже, до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС.
		Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
		Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
		Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін  учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
		Так, усунення певних недоліків скарги, не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги, однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
		Аналогічні висновки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
		З матеріалів справи, що розглядається, убачається, що копію оскаржуваного рішення від 28 грудня 2020 року представником відповідача отримано 12 січня 2021 року (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).
		Як зазначає скаржник апеляційна скарга на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року направлена до суду першої інстанції поштою 11 лютого 2021 року.
		Разом з тим, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, дійсну дату відправлення апеляційної скарги по відбитку штемпеля на поштовому конверті розпізнати неможливо.
		Апеляційна скарга надійшла до Сьомого апеляційного адміністративного суду 18 лютого 2021 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції суду.
		В обґрунтування дотримання процесуальних строків звернення до апеляційного суду відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку та як доказ направлення апеляційної скарги 11 лютого 2021 року надано квитанцію про купівлю поштових марок 11 лютого 2021 року.
		Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що надана скаржником квитанція не підтверджує відправлення саме апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки поштові марки могли придбаватися відповідачем для відправлення будь-якої іншої кореспонденції.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання й оскаржуваною ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Військової частини  НОМЕР_1 .
		Верховний Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, адже відповідачем не було надано суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли останньому подати апеляційну скаргу в строк, і суд апеляційної інстанції надав йому достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження. 
		Однак скаржником у заяві про усунення недоліків таких причин (інших ніж ті, що суд умотивовано визнав неповажними) не наведено та інших доказів на надано.
		Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від особи унеможливила своєчасне вчинення процесуальних дій.
		Таким чином, оскільки вказані відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження попередньо були визнанні судом неповажними, інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не наведено, доказів звернення з апеляційною скаргою до суду 11 лютого 2021 року не надано, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
		Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.
		При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що саме 11 лютого 2021 року було реалізовано апеляційну скаргу, а контролювати хід чи перебіг відправки листів у нього не має повноважень, оскільки нормативний строк пересилання поштових відправлень та надання послуг унормовано наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 14 листопада 2005 року № 759 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів». Дія цих нормативів і нормативних строків поширюється на операторів поштового зв`язку всіх форм власності.
		Верховний Суд уважає безпідставними аргументи Військової частини НОМЕР_1 про поважність причин пропуску через неможливість сплатити судовий збір вчасно, адже особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року  без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 240/18276/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько  А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...