Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8396/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2021. Зареєстровано: 24.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" червня 2021 р.           Справа№ 910/8396/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Разіної Т.І.
		суддів:            Іоннікової І.А. 
		          Тарасенко К.В. 
		 
		Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В.
		За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 08.06.2021р.
		 
		Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 (суддя Мудрий С.М.,  м. Київ, повний текст рішення складено 10.02.2021) 
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС"  
		до Державного підприємства "Гарантований покупець" 
		за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 
		1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 
		2) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 
		про стягнення 22 105 472,80 грн
		 
		За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд 
		 
		                                        ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС"  (далі -позивач/ТОВ "Михайлівська СЕС") звернулося до Господарського суу міста Києва віз позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач/ДП "Гарантований покупець"), за участю у справі третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національної комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа-1) та  Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі -третя особа -2) про стягнення 22 105 472,80 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за Договором №900/01 від 29.10.2019 в частині оплати за отриману в березні - серпні 2020 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
		02.09.2020 позивач до Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54 448    170,61 грн  (березень-липень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 1    117     182,68 грн, штраф у сумі 3    050     363,83 грн., 3% річних у сумі 267    231,83 грн. 
		30.09.2020 позивач до Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 56    164    513,83 грн (березень-серпень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 1     634    075,69 грн, штраф у сумі 4    034    599,85 грн, 3% річних у сумі 396    455,10 грн. 
		19.10.2020 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54    229 430,57 грн (березень-липень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 1    634    075,69 грн, штраф у сумі 4    034       599,85 грн, 3% річних у сумі 396    455,10 грн. Зазначити у рішенні суду про стягнення  боргу згідно з положенням частини 10 статті 238 ГПК України про нарахування пені, 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 суд прийняв до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 02.09.2020 та 30.09.2020.
		23.11.2020 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 54    229    430,57 грн (березень-серпень 2020 року), штрафні санкції у вигляді пені у сумі 2    611 983,48 грн, штраф у сумі 4    034    599,85 грн, 3% річних у сумі 640    931,06 грн. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 прийнято до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2020 та про зменшення позовних вимог від 19.10.2020.
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі                № 910/8396/20  позов задоволено частково.
		Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" заборгованість у розмірі 54 229 430,57 грн, пеню у розмірі 1 305 991,74 грн, штраф в розмірі 2 017 299,93 грн, 3% річних у розмірі 320 465,53 грн та судовий збір у розмірі 735 700,00 грн.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленої позивачем у березі - серпні 2020 року електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії, а також нарахованих за прострочення обов`язку щодо її оплати пені та штрафу, є законними та обґрунтованими.
		Водночас, за наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, 3% річних  враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1       305       991,74 грн, штраф в розмірі 2       017       299,93 грн та 3% річних до 32 465,53 грн
		Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції спростував посилання ДП "Гарантований покупець" на те, що факт нездійснення Приватною акціонерною компанією "Національна енергетична компанія "Укренерго" своєчасних розрахунків з відповідачем виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем, оскільки за спірним договором саме відповідач узяв на себе зобов`язання купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату. 
		Суд першої інстанції наголосив на тому, що умовами договору та положеннями Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019, обов`язок ДП "Гарантований покупець" з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПрАТ            "НАЕК      "Укренерго" своїх зобов`язань перед ДП      "Гарантований покупець". Недодержання своїх обов`язків ПрАТ      "НАЕК      "Укренерго" не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості отриманої електроенергії. Крім того, на момент розгляду цієї справи жодного нормативного акта щодо відшкодування заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років не прийнято, тому до правовідносин між сторонами мають застосовуватися норми чинного законодавства та договору.
		Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що зменшення неустойки та 3% річних є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При цьому щодо зменшення 3% річних місцевий господарський суд керувався висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням ТОВ "Михайлівська СЕС" (далі - скаржник-1) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасувати в частині зменшення пені до 1 305 991,74 грн, штрафу до 2    017 299,93 грн та 3 % річних до 320    465,53 грн та прийняти в цій частині рішення про стягнення з відповідача пеню в сумі 2   611 983,48 грн, штрафу у сумі 4 034 599,85 грн та 3% річних в сумі 640     931,06 грн, судового збору 81 984,54 грн (т.4, а.с. 23-28).
		Апеляційна скарга ТОВ "Михайлівська СЕС" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ст.ст. 551, 625 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме- ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
		Скаржник-1 зазначає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (пені та штрафу) поза увагою місцевого господарського суду залишився майновий інтерес позивача, ступінь виконання відповідачем умов Договору №990/01 від 29.10.2019, наслідків порушення зобов`язання з боку відповідача, які можуть призвести до банкротства позивача, а також поведінку винної особи (ДП «Гарантований покупець») у виникненні заборгованості. Відтак, на думку заявника апеляційної скарги, для зменшення неустойки (пені в розмірі 1    305    991,74 грн та штрафу у розмірі 2    017    299,93 грн) повинні існувати реальні істотні підстави, які місцевий господарський суд повинен був обґрунтувати в оскаржуваному рішенні.
		ТОВ "Михайлівська СЕС" вражає, що нарахування на боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне  виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справі №703/271816-ц, від 04.02.2020 від №912/1120/16.
		На думку заявника апеляційної скарги, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.
		Також не погоджуючись із прийнятим рішенням ДП "Гарантований покупець" (далі - скаржник-2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасувати в частині стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 54 229        430,57 грн, пені в розмірі 1 305 991,74 грн, штрафу у розмірі 2 017 299,93 грн та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ( т. 4, а.с.79-108).
		Апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 6   921   671,04 грн обґрунтована тим, що в цій частині рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 253, 525, 526, 530,612, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу  України, частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також порушенням місцевим господарським судом  норм процесуального права, а саме: ст.ст.  2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграфів 2-4 Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник -1  послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на специфіку правовідносин в частині способу та порядку розрахунків відповідачем з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язання з оплати спірної енергії.
		Також заявник апеляційної скарги  послався на те, що судом першої інстанції не враховано строки виникнення у відповідача зобов`язання з оплати теплової енергії, оскільки за умовами спірного договору (пункт 3.3.) та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (пункт 10), обов`язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної позивачем електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає після настання двох обов`язкових умов (отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії та затвердження Регулятором розміру вартості Послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), проте наявність в матеріалах справи підписаних актів купівлі-продажу жодним чином не підтверджує виникнення зобов`язання відповідача з оплати електричної енергії, оскільки акт купівлі-продажу складається та підписується відповідачем і в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню, а обов`язок з оплати у відповідача виникає лише після отримання ним акту з підписом позивача. Однак, позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати надходження на адресу відповідача акту купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду після підписання його позивачем, а відтак, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії, придбаної у спірному періоді, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірного періоду, що не взято до уваги судом першої інстанції.
		Суд безпідставно не застосував положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності ДП "Гарантований покупець".
		Із урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану Гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню за клопотанням відповідача на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України до 1,00 грн.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
		23.03.2021 від відповідача  через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача,    у якому ДП «Гарантований покупець» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Михайлівська СЕС»  на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20.
		01.04.2021 від позивача  через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача,    у якому ТОВ «Михайлівська СЕС» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДП «Гаратований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20; рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 скасувати в частині зменшення пені до 1      305 991,74 грн, штрафу до 2    017 299,93 грн та 3 % річних до 320    465,53 грн та прийняти в цій частині рішення про стягнення з відповідача пеню в сумі 2       611 983,48 грн, штрафу у сумі 4 034 599,85 грн та 3% річних в сумі 640     931,06 грн, судового збору 81 984,54 грн
		Відзив на апеляційну скаргу від третіх осіб 1, 2  до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.
		Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що треті особи 1, 2 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу        через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що третя особа 1, 2 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзивів на апеляційну скаргу,        суд дійшов висновку, що неподання  треті особами 1, 2 відзивів        не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		Відповідно до  протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.02.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/8396/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8396/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі № 910/8396/20  призначено розгляд справи на 06.04.2021.
		Відповідно до  протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.03.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі №910/8396/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі                           № 910/8396/20- залишено без руху.
		23.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну каргу та  заява про усунення недоліків.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021    відкрито провадження у справі № 910/8396/20 та об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі № 910/8396/20 в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.04.2021.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 розгляд справи №910/8396/20 відкладено на 20.05.2021.
		20.05.2021 розгляд справи №910/8396/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням колегії суддів у складі Разіна Т.І. - головуючий суддя, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. у відпустці.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  24.05.2021  розгляд справи №910/8396/20 призначено на 08.06.2021.
		 
		Явка учасників справи 
		У судове засідання, призначене на 08.06.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. 
		Треті особи 1, 2  у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
		Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від третіх осіб 1, 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.
		Відповідно до ч. 12     ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З огляду на те, що треті особи були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від третіх осіб 1, 2 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб 1, 2.
		 
		Позиція представників сторін у справі
		Представник скаржника -1  у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із викладених, у ній підстав та просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 скасувати в частині зменшення пені до 1      305 991,74 грн, штрафу до 2    017 299,93 грн та 3 % річних до 320    465,53 грн та прийняти в цій частині рішення про стягнення з відповідача пеню в сумі 2       611 983,48 грн, штрафу у сумі 4 034 599,85 грн та 3% річних в сумі 640     931,06 грн, судового збору 81 984,54 грн. 
		Представник скаржника -2 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із викладених, у ній підстав та просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 в частині стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 54 229    430,57 грн, пені в розмірі 1 305 991,74 грн, штрафу у розмірі 2 017 299,93 грн та 3% річних у розмірі 320 465,53 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги ТОВ «Михайлівська СЕС», ДП «Гарантований покупець» заперечував з підстав викладених у відзиві на на неї.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		Як убачається із матеріалів, 29.10.2019 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та ТОВ "Михайлівська СЕС" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) укладено Договір № 900/01 (далі - Договір), за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
		У відповідності до  п. 2.1. Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
		Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом (п. 2.2. Договору).
		Згідно із п. 2.3. оговору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
		У п.п. 2.4., 2.5. Договору сторони обумовили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. 
		Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
		У п. 3.1. Договору визначено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
		Положеннями п.п. 3.2., 3.3. Договору визначено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
		Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
		У пункті 4.5. Договору передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
		12.03.2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 435/01/20 до Договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.
		За умовами п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) 
		Згідно із 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
		У п. 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
		Згідно із  п. 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
		Положеннями п.п. 2.4., 2.5. Договору в редакції Додаткової угоди погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, а разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом", за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України. 
		Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
		Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди).
		За умовами п.п. 3.2., 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
		Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
		Пунктом 4.5. Договору передщбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
		На виконання умов Договору між сторонами підписано акти купівлі-продажу електроенергії, а саме: 
		- за січень 2020 року (за період з 15.01.2020 року по 31.01.2020 року) на суму 2    243 152,84 грн;
		-           за лютий 2020 року (за період з 01.02.2020 року по 19.02.2020 року) на суму 6    469    293,16 грн;
		-           за березень 2020 року (за період з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року) на суму 9    781    476,98 грн;
		-           за квітень 2020 року (за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року) на суму 13    289    719,85 грн;
		-           за травень 2020 року (за період з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року) на суму 11    400    713,10 грн;
		-           за червень 2020 року (за період з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року) на суму 11       929       816,70 грн,
		-           за липень 2020 року (за період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року) на суму 14    568    331,16грн;
		-           за серпень 2020 року (за період з 01.08.2020 року по 31.08.2020 року) на суму 12     094    355,36 грн.
		Як зазначено позивачем в позовній заяві, за розрахункові місяці січень та лютий 2020 року відповідач здійснив оплату за придбану електричну енергію у повному обсязі, проте починаючи з березня 2020 року ДП "Гарантований покупець" порушує свої договірні зобов`язання із вчасної оплати за придбану електричну енергію.
		Відповідачем здійснені наступні платежі: 
		1) за придбану у березні 2020 року електричну енергію на загальну суму 4       565     649,06 грн:
		- 16.03.2020 року у розмірі 469 518,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням №19    660 від 16.03.2020 року,
		- 25.03.2020 року у розмірі 688     420,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням №20 913 від 25.03.2020 року,
		- 12.06.2020 року у розмірі 120     950,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням №30 888 від 12.06.2020 року),
		- 18.06.2020 року у розмірі 232    739,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 32 141 від 18.06.2020 року,
		- 25.06.2020 року у розмірі 232 677,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 34 145 від 25.06.2020 року,
		- 30.06.2020 року у розмірі 348 795,81 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 34 808 від 30.06.2020 року),
		- 15.07.2020 року у розмірі 385    971,38 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37 117 від 15.07.2020 року,
		- 23.07.2020 року у розмірі 313    892,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37 800 від 23.07.2020 року,
		- 30.07.2020 року у розмірі 992    906,97 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 39 642 від 30.07.2020 року,
		- 31.07.2020 року у розмірі 369    927,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 39 854 від 31.07.2020 року,
		- 31.07.2020 року у розмірі 409 848,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 40 486 від 31.07.2020 року,
		2) за придбану у квітні 2020 року електричну енергію на загальну суму 640    645,51 грн:
		- 15.04.2020 року у розмірі 270     686,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №24       080 від 15.04.2020 року,
		- 24.04.2020 року у розмірі 369     959,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням №25       377 від 24.04.2020 року),
		3) за придбану у травні 2020 року електричну енергію на загальну суму 561    983,67 грн (зазначено позивачем, проте копії платіжних доручень не долучені до матеріалів справи):
		- 15.05.2020 року у розмірі 176    494,67 грн, згідно платіжного доручення №29       194 від 15.05.2020 року,
		- 25.05.2020 року у розмірі 385 489,00 грн, згідно платіжного доручення №29       892 від 25.05.2020 року,
		4) за придбану у червні 2020 року електричну енергію на загальну суму 464 532,40 грн:
		- 15.06.2020 року у розмірі 223 266,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням №31 440 від 15.06.2020 року,
		- 25.06.2020 року у розмірі 241 266,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №32 813 від 25.06.2020 року,
		5) за придбану у липні 2020 року електричну енергію на загальну суму 507     816,58 грн:
		- 15.07.2020 року у розмірі 276    315,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням №36 383 від 15.07.2020 року,
		- 24.07.2020 року у розмірі 231 501,12 грн, що підтверджується платіжним дорученням №38 868 від 24.07.2020 року,
		6) за придбану у серпні 2020 року електричну енергію на загальну суму 12    094    355,36 грн:
		- 14.08.2020 року у розмірі 944    960,07 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42 358 від 14.08.2020 року,
		- 19.08.2020 року у розмірі 1    800 332,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42 697 від 19.08.2020 року,
		- 15.08.2020 року у розмірі 2    534    777,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням №43 498 від 25.08.2020 року,
		- 31.08.2020 року у розмірі 1    134    189,95 грн, що підтверджується платіжним дорученням №45 141 від 31.08.2020 року),
		- 04.09.2020 року у розмірі 1     293     921,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №46 774 від 04.09.2020 року,
		- 25.09.2020 року у розмірі 2    451    090,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням №48 373 від 25.09.2020 року,
		- 30.09.2020 року у розмірі 1    518    194,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням №49 903 від 30.09.2020 року,
		- 01.10.2020 року у розмірі 416    888,38 грн, що підтверджується платіжним дорученням №50 674 від 01.10.2020 року.
		Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №900/01 та норм Порядку не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану у березні-серпні 2020 року електричну енергію, у зв`язку з чим у останнього, виникла заборгованість у розмірі 54    229    430,57 грн, стягнення якої, а також нарахованих на неї штрафних санкцій  (пені та штрафу) є предметом позову в даній справі.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)     суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» (в оскаржуваній ДП «Гарантований покупець» частині) не підлягає задоволенню. 
		Однак, апеляційна скарга ТОВ «Михайлівська СЕС» підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню (в оскаржуваній ТОВ «Михалівська СЕС» частині). 
		В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 підлягає залишенню без змін.
		 
		Щодо суми основного боргу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		 
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України  (далі -ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ст. 626 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		За правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором поставки.
		Згідно з приписами     ст. 265 ГК України      за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Аналогічні за змістом положення містяться у      ст. 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
		Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України "Про ринок  електричної енергії"      договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого      Законом України "Про альтернативні джерела енергії".
		Частиною 1      статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"  визначено, що гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - це суб`єкт господарювання, що відповідно до цього      Закону      зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
		Порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється гарантованим покупцем, порядок затвердження Регулятором розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється постачальником універсальних послуг, визначається Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (далі, Порядок). Постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2802 у цей Порядок внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
		Відповідно до пункту 1.3. вказаного Порядку виробник за "зеленим" тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
		Як зазначено у ч. 2      ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
		Відповідно до ч. 3     ст.  65 Закону України "Про ринок електричної енергії"      купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
		Згідно з главою 7 Порядку адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за "зеленим" тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за "зеленим" тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
		Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі ст.ст.  193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, у березні -серпні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах Договору №990/01 від 29.10.2019 електричну енергію на суму 4    565    649,06 грн (обсяг електричної енергії становить 14 554784,00 кВт*год), що підтверджується акти купівлі-продажу електроенергії, а саме: березень 2020 року від 31.03.2020, за квітень 2020 року від 30.04.2020, за травень 2020 року від 31.05.2020, за липень 2020 року від 31.07.2021, за серпень 2020 від 31.08.2020, який підписано уповноваженими представниками сторін.
		Тобто, як підтверджується матеріалами справи, загалом за березень-серпень 2020 року відповідачем за Договором було придбано у позивача електричної енергії на суму 54       229       430,57 грн.
		Згідно з ч. 1      ст. 691 ЦК покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Згідно із ч. 2 зазначеної статті покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
		Відповідно до ч. 1     ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно із ч. 5     ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії"      гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
		У пункті 10.1. глави 10 Порядку зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		Відповідно до пункту 10.4. глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
		Згідно пунктів 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
		Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
		Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до положень п. 10.4 Порядку № 641 відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів:за березень 2020 року - не пізніше 04 травня 2020 року; за квітень 2020 року - не пізніше 02 червня 2020 року; за травень 2020 року - не пізніше 26 червня 2020 року; за червень 2020 року - не пізніше 24 липня 2020 року; за липень 2020 року - не пізніше 21 серпня 2020 року; за серпень 2020 року - не пізніше 25 вересня 2020 року
		      Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії"      позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
		Проте, із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні-серпні  2020 року, лише частково.
		Належних та допустимих доказів на підтвердження оплати на користь позивача іншої частини заборгованості у розмірі 54    229    430,57 грн станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відповідачем суду не надано.
		Відповідач відповідно до ст.  76, 77 ГПК України      не надав доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
		За загальним правилом за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Частиною 1 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
		Згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		З огляду на наведені положення ч. 1 ст. 625, ст. 617 ЦК мУкраїни доводи апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" стосовно того,  що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ             "НАК             "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегією суддів відхиляються, оскільки за укладеним між сторонами Договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та Порядку. 
		Відтак, доводи скаржника-2 щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції положень ст. 614 ЦК України щодо звільнення від відповідальності ДП "Гарантований покупець" колегією суддів відхиляються.
		Колегією суддів також відхиляються доводи відповідача про те, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачений Договором та Порядком.
		Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 з аналогічних правовідносин.
		Із урахуванням обставин даної справи та наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості у сумі 54 229    430,57 за поставлену позивачем електроенергію у березні -серпні  2020 року на підставі Договору, у зв`язку з чим правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 54    229    430,57 грн основного боргу.
		 
		Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2     611     983,48 грн, штрафу 7% у сумі 4     034     599,85 грн. 
		 
		Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.
		В свою чергу, пунктом 4.6 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком або порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
		Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок пені,  суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
		В свою чергу, оскільки, відповідачем, порушено оплату електроенергії купленої у позивача у період березень-серпень 2020 року на строк понад 30 днів, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції  про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача  штрафу 7% у розмірі 4     034 599,85 грн.
		Відповідачем у запереченнях на відповідь позивача на відзив заявлене прохання про зменшення  розміру штрафних санкцій до 1 гривні.
		Водночас, за наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки,  враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1       305       991,74 грн, штраф 7% в розмірі 2      017      299,93 грн.
		Не погодившись з ухваленим рішенням у наведеній частині щодо зменшення 50%  розміру неустойки, ТОВ «Михайлівська СЕС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1       305       991,74 грн, штрафу в розмірі 2       017      299,93 грн  та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення неустойки задовольнити.
		Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи в цій частині, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України в контексті спірних правовідносин, вважає висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру пені - помилковими, з огляду на наступне. 
		Частинами 1 та 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. 
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
		Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
		Пред`явлену до стягнення неустойку нараховано на підставі договору, типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною" (у редакції постанови НКРЕКП від 13.12.2019 №2802).
		Державне регулювання ринку електричної енергії у правовідносинах щодо реалізації гарантованим покупцем обов`язку з купівлі електричної енергії виробленої за "зеленим" тарифом, є законодавчим обмеженням сторін щодо вільного визначення умов договору в т.ч. щодо порядку та розміру визначення неустойки ; договір, укладений між сторонами не може змінити базовий розмір неустойки, а сторони такого договору відповідно до викладеного у п. 2.1. такого договору змісту визнають свої зобов`язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення поданого до суду першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та зменшення неустойки, оскільки розмір такої неустойки визначено на законодавчому рівні.
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не  є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки розмір такої неустойки визначено на законодавчому рівні.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення  неустойки до 50%, у зв`язку з чим рішення суду у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2    611    983,48 грн та штрафу 7 у сумі  % 4     034     599,85 грн підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, за відсутності обумовлених  законом підстав для зменшення пені та штрафу.
		 
		Щодо висновку суду першої інстанції в частині зменшення розміру 3 % річних до 50 %, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги наступне.
		 
		Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
		Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
		Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
		Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018  у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018  у справі         № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020  у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
		Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
		При зменшенні розміру 3 % річних суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020  у справі №902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
		Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3 % річних з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини у справі №    910/8396/20 та справі             № 902/417/18 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
		Заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних не є надмірним, а є співмірним з розміром заявленої до стягнення з відповідача заборгованості.
		Окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
		При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір, як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів - стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції.
		Звертаючись з вимогою про стягнення 3 % річних за час затримки розрахунків відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розміру дійсних майнових втрат, яких він зазнав, тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
		З огляду на викладене, колегія суддів в цій частині погоджується із доводами скаржника викладеними в апеляційній скарзі, тому приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір 3 % річних до 50 %, оскільки обставини у даній справі не є винятковими для зменшення сум 3 % річних з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
		Відтак, беручи до уваги встановлені обставини у справі, а також здійснивши перевірку правильності нарахованих позивачем 3 % річних, виходячи із заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних  у розмірі 640       931,06 грн.
		 
		Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених  скаржником -1 в апеляційній скарзі та скаржником -2 в апеляційній скарзі.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника -1 щодо порушення місцевим господарським судом положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України (щодо зменшення неустойки до 50%)  та ст. 625 ЦК України (щодо зменшення 3% річних до 50%).
		Щодо тверджень скаржника - 2 (відповідача) про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"), яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання слід зазначити наступне. 
		За умовами Договору саме відповідач взяв на себе зобов`язання купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку.
		Таким чином, саме відповідач є зобов`язаною особою за виконання обов`язку щодо здійснення своєчасних розрахунків за куплену в позивача електричну енергію.
		При цьому, колегія суддів вважає, що невиконання обов`язку третіми особами перед відповідачем не звільняє його від виконання обов`язку за укладеним Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.
		З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються твердження скаржника про те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у березні-серпні 2020 року.
		Колегія суддів зазначає, що сам факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів від НЕК "Укренерго", у будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.
		Ані умовами Договору, ані положеннями Порядку обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем.
		Таким чином, недодержання своїх обов`язків НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.
		Крім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК "Укренерго".
		При цьому, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача відносно ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зводяться до відсутності бюджетного фінансування. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст. 525, 526 даного Кодексу і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через надходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.
		          Щодо тверджень відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу 5 років слід зазначити наступне.
		Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.
		Разом з тим, наразі відсутність розроблений Кабінетом Міністрів України, поданий до Верховної ради України та прийнятий останньою законопроект щодо відшкодування заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.
		Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.
		З цих же підстав колегію суддів апеляційної інстанції відхиляються аналогічні доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо погашення заборгованості шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позик.
		          Колегія суддів зазначає, що строк виконання зобов`язання відповідача є таким, що настав і посилання відповідача на те, що у позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати надходження на адресу Гарантованого покупця актів купівлі-продажу електричної енергії спірних періодів після підписання їх позивачем, з огляду на те, що в силу умов договору та Положень порядку, остаточний розрахунок за придбану гарантованим покупцем товарну продукцію здійснюється після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, що в свою чергу, враховуючи наявні у матеріалах справи підписані позивачем та відповідачем акт, а також те, що постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк виконання зобов`язання з оплати придбаної продукції на момент звернення з позовом є таким, що настав.
		    Інші доводи скаржника - 2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги  ТОВ «Михайлівська СЕМ» підлягають задоволенню у повному осбсязі, як такі, що належними чином доведені та обґрунтовані. 
		Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником -1 в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені, штрафу та 3% річних) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення пені, штрафу та 3% річних ), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України) ст. 625 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4  ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку  з прийняттям  нового рішення  про задоволення позовних вимог про стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Михайлівська СЕС» пені  у розмірі 1    305    991,74 грн, штрафу у розмірі 2 017 299,93 грн та 3% річних у розмірі 320    465,53  грн 
		Тобто,  рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі       № 910/8396/20 пілягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1     305     991,74 грн, штрафу у розмірі 2     017     299,93 грн та 3% річних у розмірі 320     465,53  грн (зменшено судом першої інстанції на 50%) та в цій частині прийняттям  нового рішення  про задоволення позовних вимог про стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Михайлівська СЕС» пені у розмірі 1      305      991,74 грн, штрафу у розмірі 2     017     299,93 грн та 3% річних у розмірі 320      465,53  грн.
		В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021  щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 305   991,74 грн, штрафу у розмірі 2    017    299,93 грн та 3% річних у розмірі 320 465,53  грн та основного боргу підлягає залишенню без змін.
		Оскільки доводи ДП «Гарантований покупець», викладені в апеляційній скарзі (в оскаржуваній ним частині), не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. 
		В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі №910/8396/20 підлягає залишенню без змін.
		 
		Розподіл судових витрат
		Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника. 
		Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		                                                  ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
		2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС"  задовольнити.
		3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі                           №910/8396/20 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1    305    991,74 грн, штрафу у розмірі 2    017    299,93 грн та 3% річних у розмірі 320    465,53  грн. 
		4. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
		5. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45А/2, офіс 64; ідентифікаційний код 41663068) пеню у розмірі 1    305    991 (один мільйон триста п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн 74 коп., штрафу у розмірі 2    017    299 (два мільйони сімнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 93  коп.  та 3% річних у розмірі 320    465 (триста двадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн 53 коп.
		6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 у справі  №910/8396/20 залишити без змін.
		7. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайлівська СЕС" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45А/2, офіс 64; ідентифікаційний код 41663068)  81    984 (вісімдесят одну тисячу  дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 54 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		9. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.
		10. Справу    №910/8396/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог   ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 23.06.2021.
		                                                                                               
		Головуючий суддя                                                            Т.І. Разіна 
		 
		Судді                                                                                І.А. Іоннікова
		 
		                                                                                К.В. Тарасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...