Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/6875/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 23.06.2021. Зареєстровано: 24.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2021.
Дата набрання законної сили: 22.06.2021
Номер судового провадження: 22-ц/803/4341/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/4341/21 Справа № 182/6875/19   Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська  А. П.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 червня 2021 року                                м.Кривий Ріг
		справа № 182/6875/19
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого  судді: Барильської А.П.,
		суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., 
		секретар судового засідання: Голуб О.О.
		сторони:
		позивач:  ОСОБА_1 
		відповідач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від01 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, відомості про дату складення повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, визнання дій такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики та відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 26 лютого 2018 року, приблизно о 15-30 год., вона звернулася до пункту видачі банківських карт Моnobank\Universal Bank у м. Нікополі, де нею була підписана Анкета Заява про надання банківських послуг.
		Відповідно до п. 3 Анкети  Заяви позивач мала отримати у мобільному додатку примірники Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифи, таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які разом з підписаною Анкетою-Заявою складають договір про надання банківських послуг. Однак скористатися мобільним додатком не виявилося можливим, оскільки при спробах позивача активації додатку приходило попередження про вхід з недовіреного пристрою. На скарги позивача до служби підтримки, працівники Банку радили переустановити додаток, в іншому допомогти не змогли, і оскільки позивач так і не змогла скористатися карткою, перевипустили її.
		Позивач вважає, що примірник кредитного договору, у порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вона не отримала. Про суму кредитних коштів, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вона також повідомлена не була.
		25 березня 2018 року позивачу почали надходити повідомлення від відповідача про заборгованість за кредитом та оскільки вона не користувалася кредитними коштами, вона звернулася до банку для отримання інформації.
		З довідки про рух коштів, яку було надано ПАТ «Універсал Банк», з`ясувалося, що за наданою позивачем кредитною карткою проводилися операції 26 лютого 2018 року о 14:29:27 год., о 14:29:30 год. та о 14:29:54 год.
		Згідно листа ПАТ «Універсал Банк» № 35648 від 28 грудня 2018 року, направленого на адресу позивача, їй була видана 26 лютого 2018 року картка, яка була активована о 10:58 год. того ж дня у мобільному додатку Монобанк, встановленому на мобільний пристрій iPhone 7 iOS 11.2.1 bild 1.9 (280), хоча має пристрій iPhone 5. 
		При цьому позивач до пункту видачі банківських карт Моnobank\Universal Bank у м. Нікополі звернулася лише о 15:30 год. того ж дня, а вже о 15:34 год., без її відома, відбулося списання суми коштів у розмірі 15 155 грн. та о 15:56 год. відбулося друге списання суми коштів у розмірі 13 500 грн.
		25 березня 2018 року позивачу почали надходити повідомлення від відповідача про заборгованість за кредитом. 
		25 березня 2018 року позивач зверталася до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про злочин, за даним фактом 21 липня 2018 року порушено кримінальне провадження № 12018040340002310 за ст. 185 ч. 1 КК України, яке постановою про закриття кримінального провадження від 17 липня 2019 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. 
		Про обставину відкриття кримінального провадження нею було повідомлено відповідача з проханням на строк розслідування припинити безпідставні вимоги про погашення боргу за кредитом, якого вона не брала.
		Однак, з боку відповідача продовжили надходити смс  повідомлення, повідомлення в месенджерах та дзвінки з вимогами погашення кредиту, з різними погрозами.
		Позивач вважає, що такі погрози та постійні дзвінки є незаконними, порушують її права як споживача, приносять їй стрес та душевні страждання, підірвали її здоров`я і завдали моральної шкоди, яку вона оцінює в суму 10000 грн. 
		Позивач зазначає, що в діях відповідача вбачає ознаки нечесної підприємницької практики, яка, згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється.
		На підставі викладеного позивач просила суд визнати дії ПАТ «Універсал Банк» такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики, зобов`язати ПАТ «Універсал Банк» відшкодувати їй моральну шкоду у сумі 10000 грн. та стягнути на її користь витрати на правничу допомогу, орієнтовна вартість яких, на час звернення до суду, складає 12000 грн.
		Рішенням Нікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від01лютого 2021року взадоволенні позовнихвимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та ненадання обставинам справи належної правової оцінки.
		Апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що надання банківських послуг відбулось без підписання позивачем Анкети-Заяви, без її згоди, без повідомлення позивача про проведення банківських операцій, без обговорення істотних умов договору. 
		Зауважує на тому, що банківські операції, які мали місце 26.02.2018 року о 03.53.35 год.  надання кредиту в сумі 29854,16 грн. згідно кредитного договору по особовому рахунку № НОМЕР_1 та 26.02.2018 року о 03.53.35 год.  надання кредиту в сумі 29854,16 грн. згідно кредитного договору по особовому рахунку № НОМЕР_2 , були проведені заздалегідь, без її письмової згоди, а вказані особові рахунки були відкриті незаконно.
		Апелянт наполягає на тому, що банківська карта була видана о 10.58 год. невідомій особі, відсканована з мобільного додатку, встановленого на мобільний пристрій iPhone 7 iOS 11.2.1 bild 1.9 (280), який позивачу не належить.
		Позивач зауважує на тому, що після вчинення Банком наведених вище дій, через обман, коли вона прийшла до пункту видачі банківських карт Моnobank\Universal Bank у м. Нікополі, їй була надана Анкета-Заява для підпису після 14.00 годин 26.02.2018 року, видана вже активована картка з проведеними п`ятьма банківськими операціями. 
		При цьому апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги твердження Банку про те, що нею була нібито проведена переустановка SIM-картки з фінансовим номером телефону в інший пристрій та здійснена авторизація в мобільному додатку Моnobank, оскільки позивач не могла скористатися послугами Банку, нікому і ніколи не передавала свої персональні дані, в тому числі і оператору Контакт-центру та не переустановлювала SIM-картку в інший пристрій. 
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «Універсал Банк» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку відповідача, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника  ОСОБА_2 ,які,кожна окремо,підтримали доводиапеляційної скаргита просилиїї задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 26 лютого 2018 року позивач звернулася до ПАТ «Універсал Банк» з метою укладення договору про надання банківських послуг «Моnobank», підписала Анкету-Заяву про надання банківських послуг та отримала відповідну банківську картку (том 1 а.с.109). 
		Для відкриття відповідного рахунку позивачу необхідно було також здійснити активацію Платіжної картки шляхом її сканування через мобільний додаток Моnobank, однак це, зі слів позивача, їй не вдалося.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 25 березня 2018 року їй від ПАТ «Універсал Банк» почали надходити смс  повідомлення, повідомлення в месенджерах та дзвінки з вимогами погашення кредиту, повідомлення з різними погрозами, які підпадають під ознаки нечесної підприємницької діяльності, оскільки вона не користувалася кредитними коштами, а списання коштів з її картки, що відбулися 26 лютого 2018 року о 15:34 год. на суму 15155 грн. та о 26 лютого 2018 року на суму 13500 грн., що підтверджується Довідкою про рух коштів від 17 вересня 2018 року (том 1 а.с.11-12), здійснилися без її відома. 
		Позивач зверталася до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з приводу викрадених коштів з її банківської картки, за даним фактом 21 липня 2018 року порушено кримінальне провадження № 12018040340002310 за ст. 185 ч. 1 КК України, яке постановою про закриття кримінального провадження від 17 липня 2019 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (том 1а.с. 37). 
		Позивач також неодноразово зверталася до відповідача та надсилала досудову претензію, пропонувала припинити постійно надсилати їй повідомлення та дзвонити щодо негайного добровільного погашення заборгованості, оскільки це приносить їй стрес та душевні хвилювання (том 1 а.с.4-5).
		Як вбачається із повідомлення директора ПАТ «Універсал Банк» від 10 вересня 2018 року, направленого на адресу позивача, операції списання грошей з її картки пройшли з проведенням коректних кодів 3D Secure, банком було проведено перевірку, в ході якої було встановлено, що позивачем особисто були передані ПІН-код, Коди доступу, Аутентифікаційні дані невстановленим третім особам за допомогою фейкового каналу зв`язку в Теlegram, внаслідок чого треті особи отримали доступ до картки позивача. Таким чином позивачем були порушені вимоги безпеки, передбачені договором, що створило передумови для несанкціонованого доступу третіх осіб до кредитних коштів (том 1 а.с. 9-10).
		Також, згідно повідомлення директора ПАТ «Універсал Банк» від 26 грудня 2018 року, направленого на адресу позивача, 26 лютого 2018 року позивач отримала випущену на її ім`я картку, після чого того ж дня о 10:58 год. відсканувала її у мобільному додатку Моnobank, встановленому на мобільний пристрій iPhone 7 iOS 11.2.1 bild 1.9. Після вчинення вказаних дій картку було активовано. 
		Обґрунтовуючи поданий позов позивач посилається на те, що вона вважає, що ПАТ «Універсал Банк» використовується нечесна підприємницька діяльність, оскільки примірник договору, у порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вона не отримала, про суму кредитних коштів, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вона також повідомлена не була.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання дій такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстнанції виходив з відсутності правових підстав для визнання дій Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
		Згідно з ч.1ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до статті 2 ЦПКУкраїни, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст. ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
		Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче користування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
		У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
		Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України«Про захист прав споживачів», недійсними є правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.
		Нечесна підприємницька практика включає наступне: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
		Згідно зст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»,нечесна підприємницька практика забороняється.
		Нечесна підприємницька практика включає в себе вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
		Згідно з ч. 2ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.
		Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики, як створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.
		Крім того, як роз`яснено урішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011положення п. п. 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору.
		Директива розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди.
		Згідно з п. 2 ст. 7 Директиви, комерційна діяльність вважається такою, що вводить в оману, якщо вона містить недостовірну інформацію або створює загальне враження, що вводить чи може ввести в оману, навіть, якщо інформація вірна у відношенні одного або декількох елементів такої інформації.
		Разом з тим, бездіяльністю, що вводить в оману вважається така комерційна діяльність, в котрій, виходячи з фактичної ситуації, приймаючи до уваги всі особливості, обставини та обмеження комунікативного середовища, продавець не надає суттєво необхідної середньостатистичному споживачеві інформації для прийняття обдуманого рішення щодо угоди, що веде або може призвести до укладення середньостатистичним покупцем угоди, яка не була б укладена ним при інших обставинах. Також, бездіяльністю, яка вводить в оману визнається ненадання продавцем або несвоєчасне надання в двоякій, нечіткій, незрозумілій формі інформації, що вважається суттєвою. Зокрема, суттєвою є інформація про ціну угоди.
		За змістом ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»,до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Закон України «Про захист прав споживачів»застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Універсал Банк» у письмовій формі, в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг, яка містить підпис ОСОБА_1 , надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили, що підписанням цієї Анкети-Заяви ОСОБА_1 підтверджує, що вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), та отримала їх примірники у мобільному додатку. ОСОБА_1 підтвердила, що їй зрозумілі Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту всі істотні умови договору, та не потребують додаткового тлумачення. 
		Зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб.
		Крім того, позивач не була позбавлена можливості відповідно до умов спірного договору, що узгоджується з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк вона від договору не відмовлялася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору.
		На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання дій Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики, задоволенню не підлягають через їх недоведеність, та як наслідок не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
		При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що надання банківських послуг відбулось без підписання позивачем Анкети-Заяви, без її згоди, без повідомлення позивача про проведення банківських операцій, без обговорення істотних умов договору, оскільки відповідно до підписаної ОСОБА_1 . Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідач надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили, що підписанням цієї Анкети-Заяви позивачем підтверджує, що вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), та отримала їх примірники у мобільному додатку. При цьому своїм підписом позивач підтвердила, що їй зрозумілі Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту всі істотні умови договору, та не потребують додаткового тлумачення. 
		Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача про визнання дій відповідача такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики доводи апеляційної скарги про те, що банківські операції, які мали місце 26.02.2018 року о 03.53.35 год.  надання кредиту в сумі 29854,16 грн. згідно кредитного договору по особовому рахунку № НОМЕР_1 та 26.02.2018 року о 03.53.35 год.  надання кредиту в сумі 29854,16 грн. згідно кредитного договору по особовому рахунку № НОМЕР_2 , були проведені заздалегідь, без її письмової згоди, а вказані особові рахунки були відкриті незаконно та про те, що банківська карта була видана о 10.58 год. невідомій особі, відсканована на з мобільного додатку встановленому на мобільний пристрій iPhone 7 iOS 11.2.1 bild 1.9 (280), який позивачу не належить, оскільки вказані доводи позивача фактично вказують на те, що позивач оспорює рух коштів по отриманій позивачем кредитній картці, які, як стверджує позивач, були зняті кошти без її відома, при цьому позовних вимог щодо виконання незаконними вказаних банківських операцій з рахунком позивача, остання не заявляє.
		Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що після вчинення Банком наведених вище дій, через обман, коли вона прийшла до пункту видачі банківських карт Моnobank\Universal Bank у м. Нікополі, їй була надана Анкета-Заява для підпису після 14.00 годин 26.02.2018 року, видана вже активована картка з проведеними п`ятьма банківськими операціями, оскільки позивача, в даному випадку, не оскаржуються дії відповідача щодо видачі їй кредитної картки, за якою, за твердженням позивача, були наявні банківські операції, яких позивач не здійснювала. 
		Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги твердження Банку про те, що нею була нібито проведена переустановка SIM-картки з фінансовим номером телефону в інший пристрій та здійснена авторизація в мобільному додатку Моnobank, оскільки позивач не могла скористатися послугами Банку, нікому і ніколи не передавала свої персональні дані, в тому числі і оператору Контакт-центру та не переустановлювала SIM-картку в інший пристрій, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для визнання дій ПАТ «Універсал Банк» такими, що здійснені із використанням нечесної підприємницької практики, при цьому позивачем не ставиться питання про незаконні, на її думку, дії щодо руху коштів за відритим на її ім`я банківським рахунком. 
		У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору.
		Директива розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди.
		Згідно з п. 2 ст. 7 Директиви, комерційна діяльність вважається такою, що вводить в оману, якщо вона містить недостовірну інформацію або створює загальне враження, що вводить чи може ввести в оману, навіть, якщо інформація вірна у відношенні одного або декількох елементів такої інформації.
		Разом з тим, бездіяльністю, що вводить в оману вважається така комерційна діяльність, в котрій, виходячи з фактичної ситуації, приймаючи до уваги всі особливості, обставини та обмеження комунікативного середовища, продавець не надає суттєво необхідної середньостатистичному споживачеві інформації для прийняття обдуманого рішення щодо угоди, що веде або може призвести до укладення середньостатистичним покупцем угоди, яка не була б укладена ним при інших обставинах. Також, бездіяльністю, яка вводить в оману визнається ненадання продавцем або несвоєчасне надання в двоякій, нечіткій, незрозумілій формі інформації, що вважається суттєвою. Зокрема, суттєвою є інформація про ціну угоди.
		Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).
		Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
		Однак, апелянтом, а ні до позовної заяви, а ні до апеляційної скарги, не надано жодного доказу щодо введення позичальника в оману.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. 
		Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - залишити без задоволення. 
		Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від01 лютого 2021 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року. 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...