Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1068/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2021. Зареєстровано: 25.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		УХВАЛА
		про відмову у відкритті апеляційного провадження
		 
		"24" червня 2021 р. Справа № 918/1068/20 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: 
		Головуючий суддя Петухов М.Г.
		суддя Мельник О.В. 
		суддя Олексюк Г.Є. 
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
		на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021
		(ухвалене о 10:53 год у м. Рівне, повний текст складено 25.02.2021)
		у справі № 918/1068/20 (суддя Марач В.В.)
		за позовом Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" 
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 
		про визнання незаконними дій
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20 позов Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" задоволено. Визнано незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях щодо відкликання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна (виробничих приміщень адмінбудинку літ. "А-4", загальною площею 1 418,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 7) згідно листа від 21.08.2020 №17-02.2-2559. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" 2 102 грн судового збору.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20, в якій просило скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №918/1068/20 скаргу відповдіача залишено без руху, зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати докази сплати судового збору в розмірі 3 153 грн. 
		В подальшому, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 повернуто скаржнику.
		01.06.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повторно звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20, скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		Від Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у яких позивач вказує, що відповідач вже оскаржував рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20. Зазначає, що РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях при первісному оскарженні не сплатив судовий збір, наслідком чого стало залишення апеляційної скарги без руху з цих відстав, а потім - повернення апеляційної скарги. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 вважає, що відсутні об`єктивні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. За наведеного просить визнати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані відповідачем неповажними та відмовити у відкриті апеляційного провадження.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі № 918/1068/20 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20 залишено без руху. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: докази сплати судового збору у розмірі 3 153 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір"; вказати інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази на підтвердження таких підстав.
		В подальшому, на адресу суду апеляційної інстанції, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої скаржником додано, серед іншого платіжне доручення № 204 від 15.06.2021, як доказ сплати судового збору.
		Також, у вказаній заяві, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20.
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги, заяви про усунення недоліків, викладені в них доводи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Мотивуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник вказує, що Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області на виконання судових наказів у інших справах здійснювалося безспірне списання коштів з рахунків Регіонального відділення, а також було повідомлено про неможливість проведення платежів за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету. Про вказане свідчать листи Казначейської служби від 20.01.2021 № 02-08-1- 06/70 від 20.01.2021 та № 02-08-1-06/516 від 01.06.2021.
		Посилається, що із платіжних доручень №906/357/20 від 28.05.2021, №150200234 від 23.04.2021, №150203956 від 23.04.2021, №150213358 від 23.04.2021 вбачається, що Регіональне відділення здійснювало сплату заборгованості на виконання рішення суддів. 
		Вказує, що Регіональне відділення у період з 20.01.2021 по 28.05.2021 не мало змоги здійснити оплату судового збору, так як була наявна заборона на здійснення платежів за усіма рахунками, а також здійснювалось безспірне списання коштів.
		Зазначає, що Регіональному відділенню відомо про уставлену судову практику щодо звільнення від сплати або зменшенню розміру судового збору для органів державної влади, у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору, а також вичерпний перелік підстав для такого звільнення/зменшення, що визначені у Законі України "Про судовий збір".
		Просить суд не розглядати поведінку Регіонального відділення, як зловживання процесуальними правами, однак в ситуації, що виникла Регіональне відділення не змогло здійснити сплату судового збору при першому зверненні з апеляційною скаргою, тому змушене було повторно подавати апеляційну скаргу. 
		Також, просить взяти до уваги поведінку Регіонального відділення, а саме подання, першої апеляційної скарги у строки визначені ГПК України, що свідчить про бажання здійснити апеляційне оскарженим рішення суду, а також врахувати обставини, які виникли та тривали протягом строку звернення до апеляційного суду, є об`єктивними та не залежать від дій Регіонального виділення і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в цій справі.
		Розглядаючи вказане клопотання, суд зазначає таке.
		З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
		Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
		У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За змістом ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.
		Враховуючи, що повний текст оскаржуваного рішення був складений 25.02.2021, тому відповідно до вищевказаних приписів ст. 256 ГПК України останній день на його оскарження припадає на 17.03.2021.
		Обґрунтовуючи причини неможливості своєчасно сплатити судовий збір за подання скарги, відповідач посилається на те, що у зв`язку із тим, що у період з 20.01.2021 по 28.05.2021 Регіональне відділення не могло здійснити оплату судового збору, так як була наявна заборона на здійснення платежів за усіма рахунками, а також здійснювалось безспірне списання коштів, зокрема, на виконання наказів Господарського суду Житомирської області у справах №906/1190/19 та №906/357/20, однак достатніх доказів на підтвердження цієї обставини, а також неможливості сплати судового збору та відсутності коштів на його сплату, суду не надав.
		Однак, примусове виконання судового рішення в іншій справі не є обставиною, що не залежала від волі заявника - оскільки відповідне є результатом діяльності скаржника та її правового забезпечення і не може бути розцінено як об`єктивна перешкода для своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги в даній справі №918/1065/20.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду 
		Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів .
		Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
		Тобто, виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
		При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в заяві про усунення недоліків скаржник вказує, що у період з 20.01.2021 по 28.05.2021 не мав змоги здійснити оплату судового збору, однак подав повторну апеляційну скаргу 28.05.2021 (датовану 27.05.2021) не зазначаючи про будь-які обставини, що перешкоджають сплаті судового збору, а навпроти вказав, що "Наразі Фондом державного майна України було виділено асигнування для сплати судового збору.". 
		Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
		Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
		У справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").
		Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України", п.47 рішення у справі "Устименко проти України").
		Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в заяві не наведено належного мотивування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
		Станом на 23.06.2021 будь-яких додаткових заяв із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження від відповідача не надійшло.
		Відповідно до частини 4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
		Згідно зі ст.261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Оскільки апеляційний господарський суд визнав неповажними причини пропуску Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20, то наслідком такого є відмова у відкритті апеляційного провадження.
		ЄСПЛ у рішенні від 06.09.2005 у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
		В той же час, норми Господарського процесуального кодексу чітко визначають вимоги до апеляційної скарги, додатків до неї, строки на апеляційне оскарження, порядок дій суб`єктів апеляційного оскарження, повноваження суду апеляційної інстанції у випадку виявлення невідповідності апеляційної скарги вимогам закону.
		З огляду на викладене суд зазначає, що скаржник, подаючи повторну апеляційну скаргу, без доказів сплати судового збору, за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, мав передбачити наслідки таких дій.
		Зважаючи на викладене, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20.
		Керуючись ст. ст. 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20.
		2. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами надіслати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
		3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддя Петухов М.Г. 
		 
		Суддя Мельник О.В. 
		 
		Суддя Олексюк Г.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...