Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/9932/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2021. Зареєстровано: 25.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/1966/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 червня 2021 року 
		Київ
		справа №240/9932/20
		адміністративне провадження №К/9901/1966/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Семенюка М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Совгири Д.І., суддів Франовської К.С., Матохнюка Д.Б.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просив:
		визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, оформлене протоколом від 20 травня 2020 року №8, про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
		зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його учасником бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) та прийняти рішення згідно з Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року № 200, та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року, позов задоволено повністю. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, а тому для захисту прав позивача саме відповідача належить зобов`язати прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі відповідач вказує, що в оскаржуваних рішеннях суди неправильно застосували положення статей 2, 6 Закону №3551-XII, Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів" від 11 грудня 1999 року № 2294 (далі - Постанова КМУ № 2294) та спільного наказу Міністерства надзвичайних ситуацій, Міноборони та Держкомкордону від 25 травня 2000 року № 131/155/261 "Про організацію робіт щодо виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів на території України" (далі - Наказ № 131-155/261) у зв`язку з чим дійшли безпідставного висновку про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій.
		Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій при констатації факту наявності у позивача права на отримання статусу УБД не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо умов надання такого статусу), викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 822/3413/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 824/544/16-а, а також у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 21-94а14, які полягають у тому, що обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Касаційна скарга надійшла до суду 18 січня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 2 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №240/9932/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 24 червня 2021 року.
		З касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про розгляд справи за участі представника та клопотання про зупинення виконання рішень судів попередніх інстанцій, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року.
		Позиція інших учасників справи
		16 квітня 2021 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Доводи відзиву на касаційну скаргу відповідають висновкам судів попередніх інстанцій, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що наказом командира ВЧ А 2210 від 20 липня 2000 року № 8 позивача (сапера-розвідника) направлено на виконання завдань у складі миротворчого контингенту Місії ООН у Лівані.
		Наказами командира ВЧ А 2210 від 25 серпня 2000 року № 23, від 28 вересня 2000 року № 42, від 14 грудня 2000 року № 96, від 11 січня 2001 року № 8 ОСОБА_1 наказано вважати таким, що приступив до виконання бойового завдання по розмінуванню позицій.
		18 травня 2020 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про надання статусу учасника бойових дій.
		Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 20 травня 2020 року № 8 у відповідності до пункту 11 частини першої статті 6 Закону №3551-XII ОСОБА_1 відмовлено в надані статусу учасника бойових дій у зв`язку з тим, що виконання робіт по знищенню вибухонебезпечних предметів (розмінування) військовими частинами ЗС України передбачалось лише на території України, а ОСОБА_1 приймав участь в розмінуванні на території Південного Лівану.
		Листом від 22 травня 2020 року № 226/2052 позивача повідомлено про те, що йому відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.
		Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
		Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України  держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Правовий статус учасника бойових дій визначено положеннями Закону №  3551-ХІІ.
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 3551-ХІІ законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
		Відповідно до    статті 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 11  частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що учасниками бойових дій визнаються: особи, які у складі груп піротехнічних робіт (груп розмінування) залучалися до безпосереднього виконання завдань щодо розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів на території України, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
		Таким чином Законом чітко передбачено, що особи які виконують певні роботи щодо розмінування мають їх здійснювати безпосередньо на території України або траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
		Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
		Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
		Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 8 лютого 1994 року №63 з наступними змінами (далі - Постанова №63).
		Так, відповідно до змісту Постанови №63 Ліванська Республіка не відноситься до переліку держав і періодів бойових дій на їх території, в яких проходили службу військовослужбовці України в складі миротворчого континенту, що може бути підставою для надання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону № 3551-ХІІ.
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що дія Постанови №63 поширюється тільки на: 
		- осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;
		- осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17 березня 2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).
		При цьому колегія суддів зазначає, що положення абзацу третього частини другої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, які передбачають, що перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України були чинними як на період перебування позивача в Республіці Ліван, так і на момент виникнення та існування спірних правовідносин.
		Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позову, не врахували позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 травня 2014 року у справі № 21-94а14 та Верховного Суду, викладеній у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 822/3413/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 824/544/16-а, яка полягають у тому, що обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав.
		Суд зазначає, що у позивача були відсутні «законні очікування» щодо отримання статусу учасника бойових дій відповідно до Закону № 3551-ХІІ за участь у виконанні завдань у складі миротворчого контингенту Місії ООН у Лівані, оскільки законодавством України як чинним на момент перебування ОСОБА_1 у Республіці Ліван , так і законодавством, чинним на момент звернення із заявою до відповідача не було передбачено отримання статусу учасника бойових дій за участь у вказаній місії.
		Зазначена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 11 лютого 2014 року у справі  21-481а13.
		Таким чином, відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили положення пункту 11 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, не застосували положення абзацу третього частини другої вказаної статті та положення Постанови №63, у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про задоволення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		Суд зазначає, що під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 2, 6 Закону № 3551-ХІІ, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
		Водночас з приводу доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень Постанови КМУ № 2294 та Наказу № 131-155/261 (стосуються упорядкування робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів), то колегія суддів зазначає, що вказані нормативно-правові акти не врегульовують питання щодо надання статусу учасника бойових дій та з огляду на вищезазначені висновки суду касаційної інстанції не мають значення для вирішення спору у цій справі.
		Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Оскільки судом було установлено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року скасувати.
		Прийняти нову постанову.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          Н.В. Коваленко
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...