Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 689/471/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Номер судового провадження: 51-1056км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240000000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2021 року
		м. Київ
		справа № 689/471/20
		провадження № 51-1056 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі  КК) 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 135 КК .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області 31 грудня 2019 року, близько 18 год ОСОБА_6 прийшов до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де його мати ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 спільно вживали спиртні напої у приміщенні кухні. ОСОБА_6 приєднався до них та у ході вживання алкогольних напоїв між ним та ОСОБА_8 виникла суперечка, яка переросла в конфлікт, під час якого ОСОБА_6 за допомогою дерев`яного стільця, ударами кулаками рук та ногами наніс ОСОБА_8 не менше 10 ударів в ділянки голови, не менше 12 ударів в ділянки тулуба, не менше 6 ударів в ділянки нижніх кінцівок, не менше 21 удару в ділянки правої верхньої кінцівки та не менше 6 ударів в ділянки верхньої кінцівки. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та легкі тілесні ушкодження. 
		Після нанесення тілесних ушкоджень, внаслідок яких потерпіла перебувала в безпорадному стані, обвинувачений облив її холодною водою і залишив на підлозі неопалювального будинку, за несприятливих погодних умов, пов`язаних з низькою температурою навколишнього середовища, тобто залишив потерпілу у небезпечному для життя стані, при цьому, маючи таку можливість, не надав їй допомогу, не повідомив нікого про подію, не доставив матір до найближчого лікувального закладу, не звернувся за кваліфікованою, спеціалізованою медичною допомогою та не вжив інших заходів, спрямованих на врятування життя, що й спричинило смерть потерпілої, яка наступила від загального переохолодження тіла.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник не погоджується з оскарженими судовими рішеннями, вимагає їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		В обґрунтування своєї позиції адвокат зазначає, що за доказами, наданими стороною обвинувачення, судом не встановлено склад злочину, інкримінованого ОСОБА_6 та передбаченого частиною 3 статті 135 КК, а саме, об`єктивна та суб`єктивна сторони, адже, на думку адвоката, склад злочину, що передбачає залишення у небезпеці за своєю законодавчою конструкцією є формальним і вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває завідомо для обвинуваченого у небезпечному для життя стані, а обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є причинний зв`язок між залишенням у небезпеці та смертю особи, що й не було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій. Адвокат наполягає на тому, що судом не встановлено жодного доказу, який би дозволяв дійти висновку про те, що потерпіла ОСОБА_8 на момент залишення приміщення засудженим ОСОБА_6 знаходилась у безпорадному стані, тобто не встановлено, з якого моменту виникла небезпека для життя потерпілої та момент настання її безпорадності. На думку захисника, судом також не встановлено наявність умислу щодо вчинення бездіяльності, яка полягала у залишенні в небезпеці. 
		Крім того, захисник посилається на незаконність оскаржених судових рішень у частині розподілу судових витрат, адже, на його думку, стягнення з засудженого судових витрат на проведення судової експертизи № 81 від 02 липня 2020 року, на відміну від інших експертиз у зазначеному кримінальному провадженні, витрати на проведення яких було віднесено на рахунок держави, не відповідає приписам закону, адже висновки зазначеної експертизи підтверджені показаннями самого засудженого, який визнав свою вину та співпрацював із слідством, та не мають жодного відношення до предмета доказування за інкримінованим ОСОБА_6 злочином.
		За умови недоведення стороною обвинувачення у діях засудженого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення захисник убачає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував всіх обставин щодо можливості його призначення в межах мінімальної санкції частини 3 статті 135 КК, а тому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог касаційної скарги захисника засудженого, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що правильність кваліфікації дій засудженого та покладення на нього вироком суду процесуальних витрат не оспорювалися в суді апеляційної інстанції та не були предметом апеляційної перевірки, а, отже, суд касаційної інстанції має виходити з обставин, встановлених судом першої інстанції. 
		Захисник ОСОБА_7 висловив бажання щодо розгляду касаційної скарги за його відсутності. Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від інших учасників не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. 
		Згідно з положеннями статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких небуло встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Частинами 1, 2 статті 438 КПК встановлено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Стосовно доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 135 КК
		Кваліфікація злочинів виступає обов`язковою і важливою структурною компонентою у системі елементів механізму реалізації кримінальної відповідальності. Тому складові елементи останньої - «суспільно небезпечне діяння» і «склад злочину» набувають значення обов`язкових елементів кваліфікації злочинів як підстави до висновку про наявність (чи відсутність) у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні певного злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК і потребують детального аналізу.
		Термін «кваліфікація злочинів» досить широко використовується як у Законі України про кримінальну відповідальність, так і у кримінальному процесуальному законі, проте, легального (нормативно-правового) визначення поняття «кваліфікація злочинів» чинне законодавство не містить. 
		У доктрині кримінального права кваліфікація злочинів - це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам складу злочину, визначеному у кримінально-правовій нормі і закріпленої в законі про кримінальну відповідальність, поєднане з розмежуванням злочинів та відмежуванням їх від діянь, що не є злочинами.
		За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінальними процесуальними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		За змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як підстава до спеціального обов`язку надати допомогу особі, яка поставлена винним у небезпечний стан.
		Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.
		Бездіяльність  це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. 
		Кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:
		а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;
		б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.
		Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною 3 статті 135 КК визначається психічним ставленням особи до наслідків діяння у формі необережності (злочинної недбалості чи злочинної самовпевненості).
		Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційних скаргах засудженого та його захисника не оспорювалися фактичні дані, які надали можливість суду першої інстанції зробити висновок про доведеність винуватості за частиною 3 статті 135 КК. Проте, саме суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК). Суд же касаційної інстанції при касаційному розгляді кримінального провадження виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
		Отже, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_6 розуміючи, що ОСОБА_8 знаходиться на підлозі неопалювального будинку в безпорадному стані, викликаному спричиненими тілесними ушкодженнями, алкогольним сп`янінням, облита водою, при несприятливих погодних умовах, пов`язаних з низькою температурою навколишнього середовища, залишив потерпілу у непристосованому для проживання приміщенні вищевказаного будинку, внаслідок чого поставив потерпілу у небезпечний для життя стан, при цьому маючи таку можливість, не надав їй допомогу, не повідомив нікому про вказане, не доставив матір до найближчого лікувального закладу, не звернувся за кваліфікованою, спеціалізованою медичною допомогою, не вжив інших заходів спрямованих на врятування життя, що спричинило її смерть, яка наступила від загального переохолодження тіла. 
		Таким чином, доводи захисника не спростовують висновки суду про наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 135 КК. Так, матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги не містять обґрунтування казусу щодо заподіяння шкоди потерпілій особі, що надавало б підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, як і відсутні підстави для твердження про умисне ставлення засудженого до наслідків злочину за відсутності касаційного приводу до погіршення становища засудженого.
		Стосовно розподілу процесуальних витрат
		Процесуальні витрати  це визначені у законі грошові витрати, які понесли сторони та інші учасники кримінального провадження у зв`язку із здійсненням провадження, які можуть бути стягнуті з обвинуваченого, на розслідування справи якого були затрачені, або звернені на рахунок держави.
		Відповідно до частини 2 статті 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Довід захисника про те, що витрати, пов`язані із залученням експертів, можуть бути покладені на обвинуваченого лише у випадках коли їх висновки мають доказове значення є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.
		Згідно із частиною 2 статті 9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Дотримання вимог зазначеної вище загальної засади кримінального провадження покладає обов`язок на сторону обвинувачення висунути і перевірити усі можливі версії щодо вчиненого кримінального правопорушення. У зв`язку з цим ними самостійно обираються засоби доказування (як якісно, так і кількісно) за допомогою яких будуть встановлені обставини, зазначені у статті 91 КПК, та які не залежать від позиції сторони захисту та використання чи невикористання їх у подальшому під час судового розгляду.
		Стосовно невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
		Посилання захисника ОСОБА_10 на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого не знайшло свого підтвердження під час касаційної перевірки. 
		Відповідно до вимог статті 50 КК метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд врахував, що злочин, передбачений частиною 3 статті 135 КК України є тяжким злочином. Крім того, враховуючи дані про особу винного, суд зазначив, що ОСОБА_6 раніше несудимий на підставі статті 89 КК, за місцем проживання характеризується посередньо, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, проте, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Так, на підставі вищезазначених обставин, та, враховуючи, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вирішив за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у межах санкції частини 3 статті 135 КК у виді позбавлення волі; можливості призначити покарання на мінімальний строк у межах санкції зазначеної статті суд не вбачав, оскільки даний злочин вчинений у стані алкогольного сп`яніння, щодо власної матері. Крім того, при визначенні строку покарання, суд також врахував кількість та характер нанесених обвинуваченим своїй матері ударів та кількість тілесних ушкоджень внаслідок цих ударів. 
		Таким чином, за результатами касаційної перевірки колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів адвоката ОСОБА_7 щодо незаконності та необґрунтованості вироку Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2020 року та ухвали Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 135 КК.
		Керуючись статтями433,434,436, 441,442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 липня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...