Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/2653/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2021. Зареєстровано: 29.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2021.
Дата набрання законної сили: 29.06.2021
Номер судового провадження: 22-ц/803/5278/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5278/21 Справа № 203/2653/20   Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Доповідач - Макаров М. О.
		Категорія 41
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 червня 2021 року                                                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого - судді Макарова М.О.         
		суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
		 
		розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, - 
		В С Т А Н О В И Л А : 
		 
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідач є засновником періодичного друкованого видання - газета «Наше Місто», яке є правонаступником Комунального підприємства «Редакція газети «Наше Місто», а також є власником інтернет-видання «Наше місто головні новини Дніпра» (https://nashemisto.dp.ua). 
		Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у випуску газети «Наше Місто» НОМЕР_1 вийшла стаття «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій було розповсюджено недостовірні відомості, які порушують честь і гідність позивача: - «Заразившиеся коронавирусом глава облсовета ОСОБА_1 и близкий к нему «слуга» - депутат ОСОБА_4 мстят медикам за поставленный им диагноз. Первый удар чиновник и нардеп от ОСОБА_7 нанесли по областному лабораторному центру, надолго заблокировав его роботу...»; - «От Президента ОСОБА_7 требуют остановить своих депутатов и обнаглевшего председателя облсовета, передает «Наше місто»; - « В мае он и его покровитель - глава облсовета ОСОБА_1 узнали о своем заражении Covid-19.»; - «Люди просят у главы государства остановить беспредел областных чиновников во главе с ОСОБА_1...»; - «Более того, глава облсовета ОСОБА_1 , близкий к олигарху ОСОБА_6 , решил разобраться с врачами Днепра по-своему - в худших традициях времен ОСОБА_8»; - «Впрочем, сам ОСОБА_1 , поняв серьезный прокол, вскоре написал на личном ресурсе в Телеграм целую статью (правда, без подписи). В ней он попытался задобрить медиков, выразив готовность лично прийти на встречу и даже красочно расписал, какие подарки и звания областная власть вручает областным медикам. Все это отдает цинизмом: сначала натравливать на врачей полицию, а потом обещать им защиту и питаться подкупить мелкими подачками.»; - «... глава облсовета ОСОБА_1 пытается вызвать врачей на ковер, как во времена ОСОБА_8 и регионалов». Аналогічна інформація була розміщена в інтернет-виданні «Наше місто головні новини Дніпра» (https://nashemisto.dp.ua). Поширення відповідачем неправдивої та недостовірної інформації свідчить про втручання в особисте і сімейне життя позивача, посягає на його честь та гідність, ділову репутацію та не відповідає як вимогам законодавства, так і стандартам журналістської етики. Поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку позивачу в очах суспільства, оскільки його посада є суспільною та соціально важливою. Викладена в статті інформація, яка розповсюджена невизначеному колу осіб, є недостовірною та образливою, складається як з оціночних суджень і допустимих критичних зауважень, так і з неправдивої інформації, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача не тільки як посадової особи, але і як громадянина України. Вказаними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 20 000,00 грн.
		Враховуючи викладене, позивач просив: - визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену відповідачем в газеті газети «Наше Місто» НОМЕР_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» і таку ж публікацію на офіційному веб-сайті https://nashemisto.dp.ua; - зобов`язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію в друкованому виданні та на сторінці інтернет-видання; - стягнути з відповідача моральну шкоду за розповсюджену недостовірну інформацію в сумі 20 000,00 грн..
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною інформації в друкованому та інтернет- виданнях відповідача та зобов`язання її спростувати, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та не недоведеності. В зв`язку із відмовою в задоволенні вказаних вище вимог, суд вважав, що не підлягає задоволенню і похідна вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлена до стягнення з підстав порушення немайнових прав позивача, факт порушення яких судом не встановлено.
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що публічний статус особи не є підставою для поширення про неї недостовірних відомостей. Крім того, апелянт зазначає, що обов`язок доказування достовірності покладається на відповідача. 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
		Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
		Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Частиною другою ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).
		Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
		Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Частинами 1, 4, 5, 6, 7 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Згідно термінів, наведених в ст. 1 ЗУ «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Статтею 22 ЗУ «Про інформацію» визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
		Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
		Статтями 27, 28 ЗУ «Про інформацію» встановлено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України, а також визначено, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
		Як роз`яснено судам в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова № 1 від 27.02.2009 року) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Згідно п.1 вказаної Постанови належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Відповідно до п.15 Постанови під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд зазначив, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, §188, ЄСПЛ, 06.10.2015 року).
		Застосовуючи положення ст. 10 Конвенції в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У ст. ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо наданої інформації, у тому числі щодо діяльності політиків, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а отже важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо ЗМІ або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого боку була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		Встановлено, що на момент публікації вказаної статті та на день звернення до суду з позовом позивач обіймав посаду голови Дніпропетровської обласної ради, тобто є публічною особою, а отже, межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.
		Зі змісту поширеної в статті інформації, яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач, вбачається, що остання не містить образливих висловів, звинувачень, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, а є інформацію про діяльність позивача, як посадової особи, містить оціночні судження та допустиму критику його дій, як публічної особи, а тому не підлягає спростуванню.
		Що ж стосується тверджень у статті про можливе захворювання позивача на коронавірус SARS-CoV-2 суд вірно зауважив, на відсутність доказів, які б дозволяли перевірити достовірність чи навпаки недостовірність цих тверджень: спірна публікація в друкованому видання та на інтернет-сторінці, що вийшли у червні 2020 року, в ній не зазначено про який саме період часу йдеться, а наданий позивачем результат аналізу № 1991 датований 11 травня 2020 року, тобто він не виключає достовірність тверджень у статті.
		При цьому, суд першої інстанції вірно врахував, що зазначена публікація спрямована не на поширення інформації про стан здоров`я позивача, а стосується суспільно-значимої інформації - дотримання останнім вимог карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України.
		Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною інформації в друкованому та інтернет- виданнях відповідача та зобов`язання її спростувати, є безпідставними, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
		При цьому, відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд вірно виходив з наступного.
		Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		В зв`язку із відмовою в задоволенні вказаних вище вимог, суд першої інстанції вірно вказав, що не підлягає задоволенню і похідна вимога про відшкодування моральної шкоди, заявлена до стягнення з підстав порушення немайнових прав позивача, факт порушення яких судом не встановлено.
		Доводи апелянта в скарзі про те, що публічний статус особи не є підставою для поширення про неї недостовірних відомостей, - колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
		Твердження апелянта про те, що обов`язок доказування достовірності покладається на відповідача, колегія суддів також вважає необґрунтованими, так як згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
		Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
		В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - 
		 
		                                                 П О С Т А Н О В И Л А : 
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий суддя М.О. Макаров
		 
		Судді Е.Л. Демченко
		 
		Т.Р. Куценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...