Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/18635/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Номер судового провадження: 61-5277ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 161/18635/19
		 
		провадження № 61-5277 св 20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач -  ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у складі судді Бовчалюк З. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач, проживаючи у квартирі АДРЕСА_2 в цьому ж будинку, що розташована над її квартирою, протягом восьми років систематично затоплює її житло, в результаті чого останнє фактично стало непридатним для проживання без проведення капітального ремонту. 
		Пошкодження її квартири внаслідок залиття відповідачем зафіксовані у актах комісії об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ліліт» (далі - ОСББ  «Ліліт») від 02 серпня 2018 року та від 02 вересня 2019 року.
		Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 жовтня 2019 року дійсна вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 внаслідок її залиття становить 100 050 грн. 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 100 050 грн у відшкодування майнової шкоди та судові витрати по справі. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року у складі судді Рудської С. М. відкрито провадження у зазначеній справі та призначено справу до розгляду.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява ОСОБА_1 щодо форми та змісту відповідає вимогам статтей 175-177 ЦПК України. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження судом не встановлено.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не усунула недоліки, зазначені в ухвалі Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року про залишення її апеляційної скарги без руху, а саме: не подала у визначений строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали належним чином оформлену апеляційну скаргу із її копіями відповідно до кількості учасників справи та не надала квитанцію про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 384,20 грн або докази про звільнення від його сплати, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявникові.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначала неповне дослідження наявних у справі матеріалів та посилалась на невідповідність висновків суду обставинам справи. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/18635/19 із Луцького міськрайонного суду Волинської області. 
		 
		У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та без з`ясування всіх обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Вказувала, ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху нею виконано, а саме 13 січня 2020 року подано нову апеляційну скаргу з усунутими недоліками та надано копію пенсійного посвідчення, у якому зазначено, що вона є інвалідом ІІ групи. Апеляційним судом не враховано, що вона, як інвалід ІІ групи, на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
		 
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначено справу до розгляду.
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі з підстав порушення судом правил підсудності.
		 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги та сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 384,20 грн протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали апеляційного суду.
		 
		Копія ухвали була отримана ОСОБА_2 особисто 13 січня 2020 року, що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 68).
		 
		На виконання вимог ухвали Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року заявником було подано нову апеляційну скаргу, яку було одержано Волинським апеляційним судом 13 січня 2020 року, та копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , у якому зазначено, що вона є інвалідом ІІ групи загального захворювання (а. с. 69-71, 72).
		 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 357 ЦПК України.
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-п/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		 
		Конституційні гарантії захисту прав особи в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
		 
		Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		 
		За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
		 
		Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
		 
		Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення Шишков проти Росії (SHISHKOV v. RUSSIA) від 20 лютого 2014 року).
		 
		Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
		 
		Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		 
		В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
		 
		Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
		 
		Повертаючи ОСОБА_2 апеляційну скаргу як неподану, апеляційний суд посилався на те, що копію ухвали Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримала 13 січня 2020 року, однак в установлений строк недоліки апеляційної скарги не усунула, належним чином оформлену апеляційну скаргу та копії, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у даній справі, та квитанцію про сплату судового збору або докази про звільнення від його сплати апеляційному суду не надала.
		 
		Разом з тим, повертаючи апеляційну скаргу як неподану, апеляційний суд не перевірив виконання заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, чим фактично позбавив права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення. Судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції. 
		 
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
		 
		Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		 
		Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг юридичною, фізичною-особою підприємцем та фізичною особами на ухвалу суду.
		 
		Водночас, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
		 
		13 січня 2020 року разом із апеляційною скаргою, поданою на виконання ухвали Волинського апеляційного суду від 13 січня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, заявник надала копію пенсійного посвідчення №  НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи загального захворювання (а. с. 69-71, 72).
		 
		Таким чином, ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на підставі вищенаведених положень Закону України «Про судовий збір».
		 
		Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на  ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав її апеляційну скаргу неподаною й повернув її заявнику.
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що «регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то оскаржувана         ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню.
		 
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 050 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири; вирішено питання розподілу судових витрат.  
		 
		За таких обставин, ураховуючи те, що спір у цій справі вирішено по суті, колегія суддів вважає, що підстав для передачі справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції немає.
		 
		Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасувати.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            
		                                                                                                            О. М. Осіян
		 
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                     В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...