Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/9011/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2021. Зареєстровано: 30.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2021
Результат оскарження 21.09.2021 Донецький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/243/308/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020050000000404

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 243/9011/20
		Провадження № 1-кп/243/308/2021
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 червня 2021 року                            м. Слов`янськ
		 
		Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		 
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_2 ,
		прокурора                         ОСОБА_3 ,
		потерпілої                         ОСОБА_4 ,
		представника потерпілої                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_6 ,
		захисників обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 13 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120200050000000404 від 11.07.2020 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ, Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, раніше не судимого, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, пенсіонера, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		10.07.2020 року приблизно о 22 годин 00 хвилин, в темний час доби, водій ОСОБА_6 , керував на достатніх правових підставах технічно справним автобусом марки "ПАЗ-672 СПГ" р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по проїжджої частині вул. Центральна у бік залізничного вокзалу у м. Слов`янськ Донецької області. На перехресті, ОСОБА_6 , виконуючи маневр повороту ліворуч, в порушення вимог п.п 16.13 та 10.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
		п.16.13. Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
		п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
		легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, діючи необережно, невірно оцінив дорожню обстановку, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку, прямо, не переконавшись у безпеці здійснюваних ним дій, почав виконувати маневр повороту ліворуч у бік вул. Міської, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-2110», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку, прямо. 
		Внаслідок вказаної події водій автомобілю марки «ВАЗ-2110», р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.
		ОСОБА_9 , були спричинені тілесні ушкодження у вигляді розповсюджених субарахноїдальних крововиливів, крововиливів в шлуночки головного мозку, крововиливу у м`які покрови голови та лобної області, множинних закритих переломів ребр справа з ушкодженням пристінкового листка плеври, крововиливи під легеневу плевру та в тканину легень, надриви капсули та тканини правої долі печінки, закриті переломи обох кісток правого передпліччя та правої стегнової кістки, синець та садна обличчя, забійна рана в області правого ліктьового суглобу, садна та ділянки осадження шкіряних покровів верхніх та нижніх кінцівок, які утворились у зазначений термін від дії тупих предметів у салоні автомобіля при дорожньо-транспортної пригоді, та мають ознаки тяжких тілесних ушкодженнь, як небезпечних для життя. Причиною його смерті стала поєднана травма тіла з множинними ушкодженнями кісток скелету та внутрішніх органів, ускладнена внутрішньою крововтратою та розвитком шоку.
		Своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог п.п. 16.13, 10.1 (в) Правил дорожнього руху України, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 .
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення визнав частково та показав суду, що 10.07.2020 року приблизно о 21 год. 40 хв. він виїхав з дому на автобусі ПАЗ на автозаправку. Приблизно о 22 год. 00 хв. рухаючись по вулиці Центральна у бік залізничного вокзалу, не зупиняючись на перехресті зі швидкістю 20 км/год., пропустивши автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку зі сторони залізничного вокзалу, почав здійснювати поворот ліворуч у бік вул. Міської. Здійснюючи поворот, почув сильний удар у свій автобус іншого автомобіля, якого під час маневру він не побачив, оскільки дивився у ліву сторону. Після ДТП вийшов з автобусу та побачив, що удар передньої частини автомобіля ОСОБА_9 відбувся у праве переднє колесо автобусу ОСОБА_6 , навколо транспортних засобів лежало розбите скло від транспортних засобів. Підійшов до автомобіля ОСОБА_9 щоб надати допомогу, люди які були на місті ДТП сказали не робити цього, щоб не зробити гірше. На спідометрі автомобіля ОСОБА_9 стрілка швидкості була в положенні 120 км/год. Виходячи з сили удару автомобіля ОСОБА_9 та характеру механічних пошкоджень транспортних засобів, ОСОБА_6 вважає, що ОСОБА_9 рухався зі швидкість приблизно 100 км/год., у зв`язку з цим вважає, що в цій ДТП є також вина ОСОБА_9 , який перевищив допустиму швидкість руху по місту. В результаті ДТП ОСОБА_6 також зазнав фізичний ушкоджень. У скоєному розкаюється, матеріальну шкоду визнає на половину, моральну шкоду не визнає, оскілки ОСОБА_9 також винуватий у ДТП. Обвинувачений зазначив, що намагався відшкодувати спричинену шкоду, однак потерпіла відмовилася від неї. При призначенні судом покарання, просить не позбавляти його волі.
		 
		Окрім показань обвинуваченого, в яких він частково визнає свою провину, вина обвинуваченого також підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами.
		Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що 10.07.2020 року її син ОСОБА_9 поїхав гуляти на своєму автомобілі ВАЗ 2110, однак не повернувся. Про загибель сина в ДТП дізналася від працівників поліції приблизно о 22 год. 20 хв. Автомобіль сина був справний. Син обережно водив автомобіль, раніше учасником ДТП не був, штрафів за порушення ПДР також не було. Обвинувачений за смерть сина не вибачився, шкоду у зв`язку зі смертю сина не відшкодував. Зі смертю сина погіршився її стан здоров`я. Просить суд задовольнити її цивільний позов, обвинуваченому призначити реальний строк позбавлення волі.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 10.07.2020 року приблизно о 22 год. 00 хв. він їхав на автомобілі Шевролет Авєо, оранжевого кольору, зі швидкістю 70 км/год. з вул. Вокзальної в сторону вул. Центральної у м. Слов`янську. Під часу руху з правої сторони його обігнав автомобіль марки ВАЗ 2110 срібного кольору, який рухався приблизно зі швидкістю більше ніж 100 км/год. Після того, як водій цього автомобіля переїхав залізничне полотно, його занесло спочатку в ліву, потім вправу сторону, водій впорався з керуванням та продовжив рух. Десь приблизно через 30 секунд після обгону автомобіля ОСОБА_10 , водій ВАЗ 2110 врізався в маршрутне таксі, яке рухалося приблизно зі швидкістю 10 км/год. та здійснювало поворот ліворуч. Перед зіткненням, приблизно за 1 секунду, у водія ВАЗ 2110 загорілися задні сигнали гальм, що свідчить про те, що водій гальмував. Після зіткнення автомобілів, ОСОБА_10 зупинився в 5 метрах після ДТП. Водій маршрутного таксі був засмучений та перебував у шоковому стані, допомогу водію, який був за кермом ВАЗ 2110 не надавав, щоб не нашкодити. На місці ДТП він пробув біля години, очікував екстрені служби та не допускав людей, для того, щоб вони не чіпали авто ВАЗ 2110.
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він знає загиблого ОСОБА_9 протягом двох років, останні 3, 4 місяці кожен день зустрічалися. 10.07.2020 року о 21 год. 15 хв. зустрівся з товаришами та Костею біля його будинку, домовилися поїхати в сторону залізничного вокзалу та зустрітися потім у центрі міста, конкретно про місце не домовлялися. Костя поїхав сам на своєму автомобілі ВАЗ 2110, їхали різними дорогами. Потім, коли їхали, приблизно о 22 год. 05 хв., біля автовокзалу по ліву сторону від головного входу, побачили розбитий автомобіль Кості та автобус. Саму ДТП не бачив. На місті ДТП нікого не було, водій автобусу стояв біля автобусу, ОСОБА_12 був у салоні автомобіля. Потім десь через 15-20 хв. під`їхали таксисти, автомобіль Шевролет оранжевого кольору не бачив. Потім біля ДТП було приблизно 10-15 незнайомих людей та 10-15 чоловік з їх компанії, прихали поліція та швидка допомога. Дізналися, що ОСОБА_12 загинув. Потім з поліцією поїхали до ОСОБА_12 матері, повідомити про смерть сина, викликали їй швидку допомогу. Зазначив, що ОСОБА_12 був спокійним водієм, в перегонах на авто не приймав участі, ПДР не порушував. Автомобіль у ОСОБА_13 був не потужний, будь-яких доопрацювань двигуна не було.
		Винуватість ОСОБА_6 підтверджується також письмовими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
		- витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120200050000000404 від 11.07.2020 року, з якого вбачається, що 10.07.2020 року о 22 год. 00 хв. водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автобусом марки «ПАЗ-672СПГ» р/н НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Центральна в м. Слов`янськ Донецької області, в напрямку залізничного вокзалу, в районі автовокзалу м. Словянськ, виконуючи маневр повороту вліво, не надав перевагу в русі автомобілю марки «ВАЗ 2110» р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час рухався по своїй смузі руху вказаної проїжджої частини з боку залізничного вокзалу, скоїв зіткнення з зазначеним автомобілем. В результаті даної ДТП водій автомобіля ВАЗ 2110 ОСОБА_9 загинув на місті ДТП (т. 1 а.с. 188);
		- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.07.2020 року, оглядом трупа, транспортних засобів, схемою, фото таблицею до нього, згідно якого ДТП сталося на проїжджій частині вул. Центральна в районі автовокзалу за участі транспортних засобів: автобусу «ПАЗ-672СПГ» р/н НОМЕР_1 та автомобіля марки «ВАЗ 2110» р/н НОМЕР_2 , зафіксовані характеристики проїжджої частини місця ДТП, розташування транспортних засобів та їх механічні пошкодження, розташування трупа ОСОБА_9 , сліди гальмування автомобіля марки «ВАЗ 2110» р/н НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 189-204); 
		- висновком експерта № 412 від 11.07.2020 року, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_9 були виявлені наступні тілесні ушкодження: розповсюджені субарахноїдальні крововиливи, крововиливи в шлуночки головного мозку, крововиливи у м`які покрови голови та лобної області, множинні закриті переломи ребр справа з ушкодженням пристінкового листка плеври, крововиливи під легеневу плевру та в тканину легень, надриви капсули та тканини правої долі печінки, закриті переломи обох кісток правого передпліччя та правої стегнової кістки, синець та садна обличчя, забійна рана в області правого ліктьового суглобу, садна та ділянки осадження шкіряних покровів верхніх та нижніх кінцівок, які утворились у зазначений термін від дії тупих предметів у салоні автомобіля при дорожньо-транспортної пригоді, та мають ознаки тяжких тілесних ушкодженнь, як небезпечних для життя. Причиною його смерті стала поєднана травма тіла з множинними ушкодженнями кісток скелету та внутрішніх органів, ускладнена внутрішньою крововтратою та розвитком шоку (т. 1 а.с. 208-213);
		- протоколом огляду транспортного засобу від 03.09.2020 року, в якому зафіксовані пошкодження автомобіля «ВАЗ 2110» р/н НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 219-221);
		- висновком експерта № 2/19-335 від 18.09.2020 року, відповідно до якого, рульове управління автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , у момент виникнення події ДТП, знаходилося в працездатному стані і виконувало покладені на нього функції; гальмівна система автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , у момент виникнення події ДТП, знаходилася в працездатному стані і виконувала покладені на неї функції; ходова частина автомобіля ВАЗ-2110, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у момент виникнення події ДТП, знаходилася в працездатному стані і виконувала покладені на неї функції; з технічної точки зору, до виникнення даної дорожньо-транспортної події, технічні системи автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 та їх елементи, які могли вплинути на керованість та курсову автомобіля ВАЗ-2110, знаходилися в працездатному стані і виконували покладені на них функції (т. 1 а.с. 223-233).
		- протоколом огляду транспортного засобу від 03.09.2020 року, в якому зафіксовані пошкодження автомобіля ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 235-237);
		- висновком експерта № 2/19-334 від 18.09.2020 року, відповідно до якого, рульове управління автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 , у момент виникнення події ДТП, знаходилося в працездатному стані і виконувало покладені на нього функції; гальмівна система автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 , у момент виникнення події ДТП, знаходилася в працездатному стані і виконувала покладені на неї функції; ходова частина автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 , у момент виникнення події ДТП, знаходилася в працездатному стані і виконувала покладені на неї функції; з технічної точки зору, до виникнення даної дорожньо-транспортної події, технічні системи автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 та їх елементи які могли вплинути на керованість та курсову автобусу ПАЗ-672 СПГ, знаходилися в працездатному стані і виконували покладені на них функції (т. 1 а.с. 239-247);
		- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 2/19-333 від 18.09.2020 року, відповідно до якого, місце зіткнення автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , розташоване на проїжджій частини дороги вул. Центральної м. Слов`янська, на проїжджій частині дороги, по якій здійснюють рух транспортні засоби зі стороні Залізничного вокзалу, в напрямку центру м. Слов`янська, на відстані близької до координати 64.2 м, за базовою лінією, яка являє собою лінію перпендикуляр до повздовжньої вісі проїжджої частини дороги вул. Центральної, і проходить через найближчий, з боку Залізничного вокзалу м. Слов`янська, в напрямку центра м. Слов`янська, кут будинку № 47 «Автовокзал», що розташований з правого боку проїжджої частини дороги вул. Центральної, та на відстані близької до координати 2.3 - 2.5 м від правого, з    Залізничного вокзалу, в напрямку центра м. Слов`янська, краю проїжджої частини дороги вул. Центральної, тобто, на смузі руху автомобіля ВАЗ- 2110, або на зустрічній, по ходу руху автобусу ПАЗ-672 СПГ, смузі руху транспортних засобів. В момент первинного контакту, автобус ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіль ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , розташовувалися між собою таким чином, що передня права кутова частина кузова автобусу ПАЗ-672 СПГ знаходилася, напроти передньої частини кузова автомобіля ВАЗ-2110. Розташування поздовжніх осей автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент їх первинного контакту, становило кут близький до 149° ± 5 ° (кут розвернуто відносно повздовжньої вісі автобусу ПАЗ-672 СПГ у напрямку проти годинникової стрілки), тобто, транспортні засоби, в момент первинного контактування, розташовувалися між собою таким чином, що їхні поздовжні осі знаходилися під кутом близьким до 149° (з похибкою ± 5°). Значення кута між повздовжньою віссю дороги вул. Центральної м. Слов`янська та повздовжньою віссю автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 визначається близьким до 2° ± 5 °. Значення кута між повздовжньою віссю дороги вул. Центральної м. Слов`янська та повздовжньою віссю автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 визначається близьким до 149° ± 5 ° (т. 2 а.с. 1-10).
		- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 23.09.2020 року, згідно якого ОСОБА_6 , знаходячись на місці ДТП, розказав та показав напрямок руху, швидкість та місце зіткнення з транспортних засобів (т. 2 а.с. 19-24); 
		- висновком судової автотехнічної експертизи № 2/19-419 від 25.09.2020 року, згідно якого, у даній ДТП, швидкість руху автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що була погашена гальмуванням, визначається рівною приблизно 67-70 км/год. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.4; п.12.9.«б» і п.12.3 Правил дорожнього руху, тобто, він повинен був вести автомобіль з такою безпечною швидкістю, щоб була можливість контролювати рух автомобіля, але не більше ніж 50 км/год., а з моменту виникнення небезпеки для руху, водій ОСОБА_9 повинен був застосувати гальмування. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ- 2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , повинен був діяти у відповідності з вимогами п.10.1 і п.16.13 Правил дорожнього руху, тобто, перед виконанням маневру повороту наліво, він повинен був переконатися в безпеці і надати дорогу автомобілю ВАЗ 2110, що рухався в зустрічному напрямку, прямо. З технічної точки зору, в розглянутій дорожній ситуації, водій автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , виконуючи вимоги п.10.1 і п.16.13 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.4; п.12.9.«б» та п.12.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля ВАЗ- 2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 , які не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, перебувати в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, в діях водія автобусу ПАЗ-672 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 та п.16.13 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, дії водія автобусу ПАЗ-672 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , які не відповідали вимогам п.10.1 та п.16.13 Правил дорожнього руху, перебувати в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (т. 2 а.с. 27-32);
		- висновком експерта № 305 від 10.09.2020 року, відповідно до якого, з наданої медичної карти стаціонарного хворого № 353 КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» відомо, що гр. ОСОБА_6 , 1961 р. н., перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з 11.07.2020 року по 17.07.2020 року де йому було встановлено діагноз: «Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку. Забій поперекової області та грудної клітки справа». Крім того в наданій медичній карті стаціонарного хворого № 353 КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» у щоденнику від 15.07.2020 мається наступний запис: «…Гематоми обличчя розсмоктуються, туалет рани гомілки, асептична пов`язка. ...». Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, гематоми обличчя утворились від дії твердих тупих предметів за механізмом удару, можливо в зазначений термін та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, як потребуюча для свого лікування терміну понад 6 діб але не біль 21-ої доби. Рана гомілки могла утворитись в зазначений термін та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, як потребуюча для свого загоєння терміну понад 6 діб але не більше 21-ої доби. Встановити механізм утворення рани гомілки не є можливим, оскільки в наданій медичній карті стаціонарного хворого № 353 КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» відсутній детальний опис її морфологічних властивостей. Будь-які об`єктивні ознаки тілесних ушкоджень області попереку та грудної клітки справа в наданій медичній документації на ім`я гр. ОСОБА_6 не описані, тому діагноз «Забій поперекової області та грудної клітки справа» при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався. (Згідно примітки до пункту 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6). Не виключається можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень при обставинах даної ДТП (т. 2 а.с. 40-42);
		- наданим стороною захисту відеозаписом з вуличної камери відеоспостереження та розміщеним в інтернет-ресурсі Ютуб з назвою «Кровавое ДТП в Славянске попало на видео», а саме на відео зафіксовано, що автобус ПАЗ-672 СПГ, виконує поворот ліворуч, пропускає перший автомобіль, далі другий автомобіль ВАЗ-2110 врізається в автобус (т. 2 а.с. 88).
		Учасники в судовому засіданні підтвердили, що аварія зазначених транспортних засобів є ДТП, яка мала місце 10.07.2020 року за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
		Оцінюючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого доведена повністю, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи. Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_6 , що виразилися в порушенні вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
		При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення (тяжкий злочин, який вчинений з необережності) та особи обвинуваченого, який має постійне місце проживання, перебуває під профілактичним наглядом у лікаря-нарколога з березня 2012 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Зловживання зі шкідливими наслідками», на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в момент ДТП був у тверезому стані, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вдівцем  дружина ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. т. 2 а.с. 43-49).
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_15 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що підтверджено матеріалами кримінального провадження, зокрема, протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 23.09.2020 року.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.
		Вирішуючи питання про міру покарання, суд на підставі ст. 314-1 КПК України, враховує інформацію органу пробаціїї, що була зібрана уповноваженим представником та викладена у досудовій доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до якої ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення низький, виправлення останнього можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) (т. 1 а.с. 163, 164).
		При цьому суд погоджується і з твердженнями сторони захисту та вважає їх слушними та підтвердженими, зокрема, й експертним висновком судової автотехнічної експертизи № 2/19-419 від 25.09.2020 року, про те, що настання ДТП було також зумовлено й порушеннями загиблим ОСОБА_9 під час керуванням ним автомобілем ВАЗ- 2110, вимог п.п. 12.3, 12.4, та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
		В дослідницькій частині цього висновку експерта зазначено: «… протокол огляду місця ДТП від 10.07.2020 року та схему до нього, на проїжджій частині дороги зафіксовано: «…сліди гальмування а/м «ВАЗ-2110», р/н НОМЕР_2  правий 25,5 м, лівий  24,0 м»… Таким чином, в умовах даної дорожньо-транспортної події, швидкість руху автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що була погашена гальмуванням, визначається рівною, приблизно, 67 -70 км/год… Отримане розрахунковим шляхом, значення швидкості руху автомобіля ВАЗ- 2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 є мінімальним, оскільки в розрахунку не враховані витрати кінетичної енергії що витрачена на деформацію і руйнування деталей та частин транспортних засобів при зіткненні. Врахувати останнє не представляється можливим через відсутність науково обґрунтованої і досить апробованої методики подібних досліджень. Вказане у постанові про призначення цієї експертизи, значення швидкості руху автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з пояснень свідка ОСОБА_6 , що дорівнює, 100 км/год., з технічної точки зору, треба вважати як технічно спроможне значення, оскільки воно не суперечить механізму даної дорожньо-транспортної події. При проведенні подальшого дослідження, буде використана швидкість руху автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що вказана свідком ОСОБА_6 - 100 км/год., як максимально наближена швидкість до ідеальної.
		Враховуючи зазначений висновок експерта, покази свідка ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_6 , які суд визнає достовірними, оскільки узгоджуються з вищенаведеними доказами по справі, виходячи з того, що ОСОБА_9 в умовах місця події рухався зі швидкістю 67-70 км/год., яка була погашена гальмуванням (гальмівний шлях становить: правий 25,5 м, лівий  24,0 м), значні пошкодження транспортних засобів, що зафіксовані в протоколах огляду транспортних засобів та відображені у висновках експертиз, суд допускає, що швидкість руху автомобіля ВАЗ-2110 реєстраційний номер НОМЕР_2 перед гальмуванням була більше ніж 70 км/год.
		Однак, вказані обставини, не виключають наявності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Враховуючи, вищенаведені пом`якшуючі обставини, відсутність у справі обтяжуючих обставин, а також те, що обвинувачений ОСОБА_16 вчинив злочин з необережності та перебував за кермом у тверезому стані, має на утриманні неповнолітню дитину, встановлену судовим розглядом вини як обвинуваченого, так і загиблого ОСОБА_9 , наслідки скоєного кримінального правопорушення у вигляді смерті людини, поведінку обвинуваченого, який після вчинення кримінального правопорушення сприяв його розкриттю, приводять суд до висновку, що обвинувачений ОСОБА_16 має бути засудженим за ч. 2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами, в межах санкції, передбаченої вказаною статтею, однак із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.
		Призначаючи зазначене покарання та вважаючи за можливе призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК України, суд враховує вимоги положень п.1.4 ПДР, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники руху виконують ці Правила.
		Натомість, загиблий ОСОБА_9 , під час ДТП, що відбулося, значно перевищив максимально допустиму у населеному пункті швидкість руху керованого ним автомобілю, та допустився порушення Правил дорожнього руху, яке також перебувало в причинному зв`язку з настанням ДТП та його наслідками.
		Посилання сторони захисту на те, що загиблий ОСОБА_9 був учасником вуличних перегонів на автомобілях судом не приймається до уваги, оскільки прямо не підтверджені належними та допустимими доказами, та не знайшло свого підтвердження в наданих стороною захисту доказах.
		Думка потерпілої щодо виду та міри покарання обвинуваченому (реальний строк позбавлення волі) враховується судом, однак не є визначальною. З урахуванням особи обвинуваченого, встановлених судом пом`якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих обставин, встановлення в судовому засіданні вини обох учасників ДТП по цій справі, на думку суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. 
		Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.
		В рамках цього кримінального провадження ОСОБА_4 подала цивільний позов до ОСОБА_6 та Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі МТСБУ), в якому просить стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 443324,00 грн., витрати на поминальний обід після похорон у розмірі 20625,00 грн., відшкодувати витрати на отримання правової допомоги у розмірі 25000,00 грн.; стягнути з МТСБУ страхове відшкодування: за моральну шкоду в розмірі 56676,00 грн., витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 30308,90 грн., шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 49208,23 грн., витрат на проведення оцінки вартості пошкоджень транспортного засобу у розмірі 2000,00 грн.
		Позов обґрунтовує тим, що в результаті скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинена моральна та матеріальна шкода, яких вона зазнала у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_9 . Враховуючи те, що ОСОБА_6 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність в жодній страховій компанії, обов`язок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну протиправними діями ОСОБА_6 лежить не тільки на ньому, а також на МТСБУ.
		Цивільний відповідач ОСОБА_6 позов визнав в частині матеріальної шкоди на 50 відсотків, у зв`язку з тим, що в цій ДТП наявна обопільна вина ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , цивільний позов в частині моральної шкоди не визнає, оскільки в результаті ДТП ОСОБА_6 також отримав фізичні ушкодження та поніс моральні страждання. 
		Цивільний відповідач МТСБУ у відзиві на позов зазначає наступне.
		Щодо витрат на поховання, МТСБУ вважає, що заявлені позивачем вимоги у розмірі 56766,00 грн. є завищеними, оскільки, з посиланням на п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування від 03.10.2008 року № 45, граничний розмір витрат на поховання в Донецькій області встановлено у розмірі 8622,00 грн.
		Також МТСБУ вважає, що цивільний позов в частині стягнення витрат на поминальний обід є необґрунтованим, оскільки проведення поминального обіду не охоплюється поняттям поховання в розумінні положень діючого законодавства.
		Щодо стягнення моральної шкоди, МТСБУ вважає ці вимоги безпідставними, оскільки моральна шкода МТСБУ не відшкодовується у разі звернення потерпілої на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV.
		Щодо відшкодування шкоди за пошкоджений транспортний засіб, МТСБУ визнає половину розміру відшкодування , тобто у розмірі 24604,12 грн., у зв`язку з тим, що в цій ДТП наявна обопільна вина ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
		Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Як зазначено в ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
		Суд вважає, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 керував на достатніх правових підставах автобусом марки "ПАЗ-672 СПГ" р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_17 (а.с. 37), його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП не була застрахована (а.с. 38), а тому ОСОБА_6 та МТСБУ є належними відповідачами по справі.
		Позивач надсилала на адресу МТСБУ повідомлення про ДТП та заяву про виплату моральної шкоди у розмірі 56676,00 грн. та витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 30308,90 грн., до заяви додані необхідні документи для виплати страхового відшкодування (т. 1 а.с. 68, 69).
		Згідно листів МТСБУ від 19.01.2021 року та від 24.02.2021 року, позивачу зазначені суми не виплачені, у зв`язку з тим, що заявницею не надано рішення суду, яким визнано винним учасника ДТП та фіскальні чеки або розрахункові квитанції, які підтверджують витрати на поховання (т. 2 а.с. 123-126).
		Стосовно позовних вимог в частині стягнення з МТСБУ шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 49208,23 грн. та витрат на проведення оцінки вартості пошкоджень транспортного засобу у розмірі 2000,00 грн., суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
		Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі
		Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент ДТП не була застрахована, а тому МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих повинно відшкодувати матеріальну шкоду по цій справі в межах суми страхового відшкодування.
		Згідно Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (із змінами та доповненнями), розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 гривень на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 260000 гривень на одного потерпілого.
		Зі звіту експертного автотоварознавчого дослідження № 138/20 від 05.09.2020 року вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля ВАЗ-2110, р/н НОМЕР_2 складає 232093,57 грн., ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складає 54830,00 грн., вартість матеріального збитку на момент ДТП складає 54830,00 грн. (т. 1 а.с. 24-38).
		Відповідно до положень статті 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Згідно зі ст. 30 Закону № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
		Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Як вбачається зі звіту № 138/20-1 від 05.09.2020 року, утилізаційна вартість пошкодженого автомобіля ВАЗ-2110, р/н НОМЕР_2 на дату оцінки склала 5621,77 грн. (т. 1 а.с. 39-42).
		Таким чином, враховуючи те, що розмір відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу, тому транспортний засіб вважається фізично зношеним, у зв`язку з цим вартість страхового відшкодування на яке має право позивач становить 49208,23 грн. (54830,00 грн. - ринкова вартість автомобіля до ДТП  5621,77 грн. - вартість автомобіля в пошкодженому стані після ДТП (утилізаційна вартість)).
		Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
		1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
		2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
		3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
		Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.
		Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду від 18.10.2019 року по справі № 328/2750/18.
		Судовим розглядом встановлена обопільна вина обох учасників ДТП, яка мала місце 10.07.2020 року, як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_9 .
		Вирішуючи ступень вини кожного з учасників ДТП, суд виходить з того, що за встановлених обставин, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушень ПДР в першу чергу ОСОБА_6 , оскільки останній виконуючи поворот ліворуч не пересвідчився в безпеці такого маневру.
		У зв`язку з цим, суд визначає ступінь вини ОСОБА_6 у вчиненні ДТП в 60%, а ступінь вини ОСОБА_9 - в 40%.
		Тому, зважаючи на викладене, розмір відшкодування матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з МТСБУ на користь ОСОБА_4 складає 29524,94 грн. ( 49208,23 грн. х 60%).
		В такій же пропорції підлягають стягненню з МТСБУ витрати на проведення оцінки вартості пошкоджень транспортного засобу, а саме, у розмірі 1200,00 грн. (2000,00 грн. (сплачена позивачем вартість за проведення оцінки матеріального збитку та утилізаційної вартості автомобіля (т. 1 а.с. 23)) х 60%).
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з МТСБУ витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 30308,90 грн., суд виходить з наступного.
		Згідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальними послугами є послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
		Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника позивачем надані наступні докази:
		- договір на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_9 № 204 від 11.07.2020 року, укладеного між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Контора похоронного обслуговування», відповідно до якого загальна вартість організації та проведення поховання становить 3558,09 грн. (т. 1 а.с. 43);
		- товарні чеки № 3158/59 та № 3160 від 13.07.2020 року, видані Комунальним підприємством «Контора похоронного обслуговування», з сумою оплати 255,10 грн. та 3302,99 грн. відповідно (т.1 а.с. 44).
		Суд зазначає, що найменування послуг, їх вартість та кількість, зазначених у договорі, відповідають позиціям, викладеним у вищезазначених товарних чеках, а тому суд визнає зазначені докази належними та допустимими, які підтверджують факт надання та оплати відповідних послуг;
		- товарний чек № б/н від 12.07.2020 року на оплату автотранспортних послуг на суму 1400,00 грн. (т. 1 а.с. 47). Відповідно до товарного чека, послугу надав ОСОБА_18 , який є фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якого є організація поховань і надання суміжних послуг (т. 1 а.с. 48, 49);
		- товарний чек № 41 від 10.07.2020 року на оплату автотранспортних послуг на суму 350,00 грн. (т. 1 а.с. 50). Відповідно до товарного чека, послугу надав ОСОБА_19 , який є фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якого є організація поховань і надання суміжних послуг (т. 1 а.с. 51);
		- товарний чек № 234 від 05.10.2020 року на придбання гранітного надгробного пам`ятника вартістю 25000,00 грн. (т. 1 а.с. 52). Відповідно до товарного чека, товар відпустив ОСОБА_20 , який є фізичною особою-підприємцем, одним із видів діяльності якого є організація поховань і надання суміжних послуг, різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (т. 1 а.с. 53-55).
		- фотокопія, на якій зображений надгробний пам`ятник ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 127, 128).
		Як встановлено судом, позивач зверталася до МТСБУ з заявою та необхідними документами 13.10.2020 року (т. 1 а.с. 69), однак зазначена сума на момент розгляду справи МТСБУ ОСОБА_4 не виплачена (т. 2 а.с. 123-126).
		Надані позивачем товарні чеки відповідають вимогам первинного документа в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є достатнім доказом здійснених позивачем витрат на поховання.
		Таким чином, суд вважає підтвердженим понесення позивачем витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_9 на суму 30308,90 грн., а тому ця сума підлягає стягненню з МТСБУ.
		Доводи МТСБУ про те, що заявлені позивачем витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника є завищеними, з посиланням на п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та постанову правління Фонду соціального страхування від 03.10.2008 року № 45, відповідно до якої, граничний розмір витрат на поховання в Донецькій області встановлено у розмірі 8622,00 грн., суд не приймає до уваги, оскільки граничний розмір таких витрат по регіонам України Законом № 1961-IV не визначений, натомість, зазначеним законом визначена максимальна сума відшкодування, яка не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», мінімальна заробітна плата станом на 10.07.2020 року становила 4723,00 грн.
		В розглядуваній справі, заявлена позивачем сума відшкодування підтверджена належними та допустимими доказами, та не перевищує встановленого п. 27.4. ст. 27 Закону № 1961-IV граничного розміру 56676,00 грн. (12 х 4723,00 грн.).
		Стосовно позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_6 витрат на поминальний обід після похорон у розмірі 20265,00 грн., суд виходить з наступного.
		Частиною 1 статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
		Отже, в даному випадку важливим є визначення, що є витратами на поховання.
		Як зазначалося вище, поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству (ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).
		Отже, виходячи із положень чинного законодавства, поховання, як процес завершується після поміщення труни з тілом у могилу, тоді як і право на відшкодування втрат особа має лише на поховання. Решта витрат, зокрема і поминальні обіди, в силу положень діючого законодавства не можуть бути відшкодовані винними особами, оскільки право на це не передбачено діючим законодавством. Крім того, такі витрати особа може нести, а може і не нести, залежно, зокрема, і від віросповідання, оскільки звичай проводити поминальні обіди не є характерним для всіх видів віросповідання.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року по справі № 554/1793/15-ц.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог в частині відшкодування витрат на проведення поминального обіду після похорон у розмірі 25265 грн.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн.: з ОСОБА_6 у розмірі 443324,00 грн., з МТСБУ  56676,00 грн., суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Статтею 23 Цивільного кодексу України, передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Виходячи із засад розумності та справедливості, у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо потерпілого та враховуючи необережну форму вини обвинуваченого, обопільну вину у вчинені ДТП, як ОСОБА_6 , який також отримав в результаті ДТП легкі тілесні ушкодження, так і ОСОБА_9 , дії якого також перебували в причинному зв`язку з настанням ДТП, та наслідками, які призвели до смерті ОСОБА_9 , який є людиною молодого віку (24 роки), єдиною дитиною в сім`ї, і дана втрата для потерпілої ОСОБА_4 є не відновлювальною та постійною, суд враховує той обсяг і глибину моральних страждань що несе потерпіла в результаті втрати її сина, необхідність нею вживати додаткових зусиль щодо організації свого життя та побуту, у зв`язку з цим, суд оцінює спричинену маральну шкоду, яку ОСОБА_4 зазнала внаслідок смерті сина, у розмірі 90000,00 грн.
		Вирішуючи питання хто повинен відшкодувати позивачу маральну шкоду, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на дату ДТП не була застрахована.
		Статтею 27 Закону № 1961-ІУ регулюються питання відшкодування шкоди, пов`язаною із смертю потерпілого.
		Зокрема, передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.п.27.1- 27.3).
		Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону № 1961-IV, МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV встановлює, що МТСБУ має ряд важливих завдань, до яких належить, у тому числі, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом.
		Згідно з підпунктом 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим законом.
		Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закон № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
		За положеннями підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону (учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом) ; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: в) транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а" та "в" цього пункту, розподіляються рівними частками між повними членами МТСБУ.
		Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що право на відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_9 внаслідок ДТП за рахунок МТСБУ не є абсолютним. 
		Обов`язок МТСБУ відшкодувати позивачу моральну шкоду на підставі п. 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV можливий лише за наявності певних умов, які за матеріалами справи відсутні, у зв`язку з чим, не має підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про стягнення з МТСБУ на її користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина у розмірі 56676,00 грн.
		З огляду на викладене, визначена судом моральна шкода у розмірі 90000,00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_6 .
		Щодо стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_6 у розмірі 25000,00 грн., суд виходить з наступного.
		На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).
		Як вбачається з матеріалів справи, між потерпілою ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги № 11.07.20 від 11.07.2020 року (т. 1 а.с. 90-92).
		Також ОСОБА_4 подано до суду попередній розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого орієнтована сума витрат на надання правової допомоги становить 25000,00 грн. (т. 1 а.с. 93).
		Враховуючи те, що позивачем не надано детальний опис (акт) виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, не надано доказів оплати коштів за фактично надані послуги адвоката, суд вважає, що витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню за недоведеністю.
		Витрати, пов`язані з проведенням експертизи по кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого в повному обсязі.
		Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Враховуючи те, що з обвинуваченого ОСОБА_6 стягнуто 90000,00 грн. в якості компенсації завданої потерпілій моральної шкоди, суд не знаходить підстав для скасування арешту з майна обвинуваченого і такий арешт майна повинен бути залишений з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди, що відповідає п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
		На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк на три роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , Моторного (транспорного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
		Стягнути з Моторного (транспорного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 29524,94 грн. (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні 94 копійки), витрат на проведення оцінки вартості пошкоджень транспортного засобу у розмірі 1200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 копійок), витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 30308,90 грн. (тридцять тисяч триста вісім гривень 90 копійок).
		Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 90000,00 грн. (дев`яносто тисяч гривень 00 копійок).
		В задоволенні іншої частини цивільного позову - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз:
		-за висновком № 2/19-334 від 18.09.2020 року у розмірі 980,70 грн. (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок);
		-за висновком № 2/19-333 від 18.09.2020 року у розмірі 980,70 грн. (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок);
		-за висновком № 2/19-384 від 22.09.2020 року у розмірі 980,70 грн. (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок);
		-за висновком № 2/19-419 від 25.09.2020 року у розмірі 980,70 грн. (дев`ятсот вісімдесят гривень 70 копійок);
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17.07.2020, на автобус марки «ПАЗ-672СПГ», р/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_17 , - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17.07.2020, на автомобіль марки «ВАЗ-2110» р/н НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_9 , - скасувати.
		Речові докази:
		- автобус марки «ПАЗ-672СПГ», р/н НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_5 , який зберігається на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м.Слов`янськ, вул.Сучасна, б.19-а, - повернути ОСОБА_17 ;
		- автомобіль марки «ВАЗ-2110» р/н НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами)  НОМЕР_6 , який зберігається на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м.Слов`янськ, вул.Сучасна, б.19-а, - повернути ОСОБА_4 . 
		Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 не застосовувались.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
		 
		Суддя Слов`янського 
		міськрайонного суду                             ОСОБА_1 
		Донецької області

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...