Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/16619/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2021. Зареєстровано: 30.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.

Номер судового провадження: 2/521/361/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/16619/19
		Номер провадження 2/521/361/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 червня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого - судді Лічмана Л.Г.,
		при секретарі - Негара О.В.,
		за участю представника позивача - адвоката Пилипенка В.П., 
		представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лук`яна С.Г., 
		представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кварацхелії М.Г.,
		представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Богатової М.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (Одеська область, Ширяївський район, с. Розкішне), ОСОБА_3 (Одеська область, Ширяївський район, с. Розкішне), Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_5 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і визнання права власності в порядку спадкування, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Описова частина.
		07.10.2019 р. до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_4 , яку було уточнено, у якій вона просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 18.07.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О., за реєстровим № 5113; зобов`язати ОСОБА_1 привести 6/100 частин у вигляді квартири НОМЕР_11 (1 А, 1-а ) домоволодіння АДРЕСА_7 в первісний стан шляхом перебудови; визнати за ОСОБА_4 право власності на 6/100 частин домоволодіння у вигляді квартири АДРЕСА_8 . За заявою позивача, позовну заяву ОСОБА_4 про зобов`язання ОСОБА_1 привести 6/100 частин у вигляді квартири АДРЕСА_8 в первісний стан шляхом перебудови залишено без розгляду.
		В судовому засіданні адвокат Пилипенко В.П. підтримав вказані позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		 
		Стислий виклад позиції позивача.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , якій належала Ѕ частка домоволодіння у АДРЕСА_7 , що складалося з 3 жилих кам`яних будинків, позначених літерами «А», «В», та «Г», загальною площею 102, 9 кв.м., з надвірними спорудами, позначеними літ. «Б», «Д», «Є». Відповідно до довідки № 1065 від 14.03.2002 р. ОСОБА_7 належали: квартира НОМЕР_10 площею 43,4 кв.м., що складало 6/100 частин домоволодіння; квартира НОМЕР_8 , що складало 16/100 частин домоволодіння; квартира НОМЕР_9 , що складало 12/100 частин домоволодіння. ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_4 16/100 частин домоволодіння, а 12/100 частин подарувала ОСОБА_8 21.05.2009 р. ОСОБА_7 склала заповіт на користь позивача. На день смерті ОСОБА_7 їй належала квартира АДРЕСА_9 , що складає 6/100 частин домоволодіння. Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв`язку з наявністю рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру НОМЕР_11 . ОСОБА_4 вважає, що це рішення є підробленим. Після звернення до поліції з`ясовано, що ОСОБА_1 продала квартиру ОСОБА_5 , який продав квартиру ОСОБА_6 , яка продала квартиру ОСОБА_2 . На підставі зазначеного, прокуратурою Малиновського району м. Одеси порушено кримінальну справу. 14.08.2019 р. ОСОБА_4 також звернулася з позовом до ОСОБА_2 про витребування успадкованої квартири, вказана справа знаходиться в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси. Крім того, квартира НОМЕР_11 не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, а перебудована з квартири НОМЕР_10 , що належала ОСОБА_7 .
		 
		Стислий виклад заперечень відповідача (відзив) і пояснень третіх осіб.
		У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала. Спірна квартира АДРЕСА_8 придбана у законний спосіб, на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010 р. вказано, що флігель було знищено і була збудована нова будівля ОСОБА_1 . Після ухвалення судового рішення ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру не набула, а тому спірна квартира не входить до складу спадщини. ОСОБА_6 просила розгляд справи проводити у її відсутність.
		У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Лук`ян С.Г., у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Адвокат Лук`ян С.Г. вказує, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010 р. відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними угод про відчуження майна, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. Представником ОСОБА_7 була ОСОБА_4 , яка знала про зареєстроване право власності ОСОБА_1 з 2006 р. та укладені договори купівлі-продажу. Вказаним рішенням встановлено, що квартира НОМЕР_11 , розташована за зазначеною адресою не належала на праві власності ОСОБА_7 . Також позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з даним позовом. 
		Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кварацхелія М.Г. у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. Адвокат Кварацхелія М.Г. зазначає, що позивачем ініційовано 2 цивільних провадження з тотожними підставами позовів та різним предметом. Позивач намагається з порушенням ст. 1 Протоколу НОМЕР_10 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавити ОСОБА_2 права мирно володіти власною квартирою. Позивачем не враховано рішення апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010 р. у справі № 22-ц-1511/10. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири НОМЕР_11 . Позов подано з пропущенням строку позовної давності. Спосіб захисту права не відповідає вимогам закону. Докази належності ОСОБА_7 квартири НОМЕР_11 матеріали справи не містять. 
		Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву, а також її представник адвокат Богатова М.А. у поясненнях до відзиву на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_3 вказує, що квартира АДРЕСА_9 набута під час шлюбу ОСОБА_2 , а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Вказана квартира на день смерті ОСОБА_7 не перебувала у її власності, що підтверджується рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010 р. Квартира НОМЕР_11 є новим об`єктом нерухомого майна. Якщо позивач вважає, що об`єкт збудований на місці старого (спадкового) майна, то захист її права в порядку, передбаченому ст. 1166 і 1192 ЦК України. Всі істотні умови договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 було виконано, право власності зареєстровано в реєстрі. Позивач не довів, що майно вибуло з володіння позивача не з її волі а також, що 6/100 часток домоволодіння є одним і тим самим об`єктом, що квартира НОМЕР_11 .
		Відповідачі ОСОБА_5 , представники Одеської міської ради, а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - представники Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзиву та (або) пояснень не надали.
		 
		Заяви, клопотання сторін та інших учасників справи.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2019 р. провадження у справі відкрито, а також у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про об`єднання позовних вимог в одне провадження - відмовлено.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.12.2019 р. заяву позивача  ОСОБА_4 про забезпечення доказів задоволено, витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_7 .
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2020 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.04.2020 р., клопотання ОСОБА_4 про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено частково, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу для надання висновків з таких питань:
		1)З яких приміщень складалася належна ОСОБА_7 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_7 станом на 14.03.2002 року?
		2)Чи виконувалася реконструкція (перепланування) приміщень належних ОСОБА_7 у домоволодінні по АДРЕСА_7 після 14.03.2002 року, і якщо виконувалася, то в чому полягала реконструкція (перепланування) приміщень?
		3)Чи входила спірна квартира АДРЕСА_13 відповідно до планів технічних паспортів від 13 вересня 1979 року та 22 лютого 2002 року?
		4)Чи є спірна квартира АДРЕСА_8 новим об`єктом нерухомого майна? Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2020 р. провадження у справі поновлено.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.01.2021 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання представника позивача, адвоката Пилипенка В.П, та представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Кварацхелії М.Г., про виклик та допит експерта ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінської Т.М. задоволено, викликано для роз`яснення і доповнення вказаного висновку судового експерта Скибінську Т.М. 
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02.2021 р. позовну заяву ОСОБА_4 про зобов`язання привести 6/100 частин, у вигляді квартири АДРЕСА_8 в первісний стан шляхом перебудови залишено без розгляду.
		10.02.2021 р. судового експерта Скибінську Т.М. допитано у судовому засіданні. 
		Крім того, 22.02.2021 р. до суду від судового експерта ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінської Т.М. надійшли письмові роз`яснення та доповнення по висновку № 045/2020 від 10.11.2020 р. 
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2021 р. заяву представника позивача адвоката Пилипенка В.П. про витребування доказів задоволено, витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_7 .
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.05.2021 р. у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Пилипенка В.П. про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом.
		Спадкодавцю ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 1979 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-6076. (т. 1 а.с. 11)
		Згідно довідки від 14.03.2002 р. № 1065 та довідки-характеристики від 14.03.2002 р. № 1065-доп., виданої КП «ОМБТІ та РОН» про розрахунок ідеальної частки у домоволодінні по АДРЕСА_7 вказано, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_7 належить Ѕ частка домоволодіння. Квартира НОМЕР_10 складається з коридору 1-1 площею 6,1 кв.м., кухні 1-2 площею 11,2 кв.м., житлової 1-3 площею 15,9 кв.м., сараю 1-4 площею 10,2 кв.м. (літ. А вартістю 2180 грн.), що складає 6/100 часток домоволодіння); квартира НОМЕР_8 складається з коридору 2-1 площею 4,7 кв.м., кухні 2-2 площею 13,5 кв.м., житлова 2-3 площею 16,3 кв.м. (літ. В вартістю 5576 грн.), що складає 16/100 часток домоволодіння; квартира НОМЕР_9 : коридор 3-1 площею 8,9 кв.м., кухня 3-2 площею 9,5 кв.м., житлова 3-3 площею 12,6 кв.м. (вартістю 4258 грн.), що складає 12/100 часток домоволодіння. (т. 1 а.с. 17-19). 
		Відповідно до договору дарування від 21.03.2002 р. ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 16/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 , яке в цілому складається з трьох житлових будинків «А,В,Г», загальною площею 101,8 кв.м. та надвірних споруд «Б, Д, Е» - сараїв, «Ж» - вбиральні», № 1,2 огородження, І мостіння, розташовані на земельній ділянці розміром 841 кв.м. Право власності ОСОБА_4 , зареєстровано в КП «ОМБІТ та РОН» на 16/100 частку під № 142 доп.- стор. 140- р № 4376. (т.1. а.с. 20)
		22.11.2006 року у КП «ОМБТІ та РОН» в книзі № 619 пр-12 за № 631 було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру НОМЕР_11 жилою площею 24, АДРЕСА_14 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2006 року. Відповідно до довідок архіву Малиновського районного суду м. Одеси така справа судом не розглядалася і рішення не приймалося. (т. 1 а.с. 27-28, 137-139)
		28 липня 2007 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_5 купив зазначену квартиру НОМЕР_11 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально і зареєстрованого у КП «ОМБТІ та РОН». Саме визнання цього договору недійсним є предметом однієї з позовних вимог ОСОБА_4 
		08 жовтня 2007 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально і зареєстрованого у КП «ОМБТІ та РОН» 13 листопада 2007 року.
		Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.12.2008 р., серед іншого, визнані недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_15 від 14.03.2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , договір дарування цієї квартири між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та за ОСОБА_7 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_15 . (т. 1 а.с. 142-145)
		05.06.2008 року ОСОБА_7 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння квартири АДРЕСА_8 . В обґрунтування позову ОСОБА_7 заначила, що є власником квартир № НОМЕР_10 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_13 в цьому будинку, а з 2006 року власницею у вказаному будинку стала відповідачка ОСОБА_1 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11. 2006 року, яке судом не приймалося. У березні 2009 року ОСОБА_7 остаточно уточнила вимоги і звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє у власних інтересах та в інтересах дітей, про визнання договорів про відчуження нерухомого майна недійсними, визнання за нею права власності на спірну квартиру та усунення перешкод у користуванні власністю - спірною квартирою, шляхом виселення з неї ОСОБА_6  з дітьми без надання іншого житла. Ці вимоги ОСОБА_7 обґрунтовувала тим, що після звернення до суду з позовом їй стало відомо, що відповідачка ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за шахрайське придбання майна 18 липня 2007 року продала квартиру  АДРЕСА_8 відповідачу ОСОБА_5 за 10 435 грн., який в квартиру не вселявся. Через три місяці, 08 жовтня 2007 року, він продав спірну квартиру відповідачці ОСОБА_6 за 422 483 грн., яка вселилася в неї з неповнолітніми дітьми.  Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 215 ч. 2, 216, 386, 392 ЦК України, позивачка ОСОБА_7 просила позов задовольнити.
		18 серпня 2008 року прокурор Малиновського району м. Одеси звернувся до суду з заявою про вступ у справу в інтересах позивачки ОСОБА_7 , яка є особою похилого віку, учасником війни та не може самостійно захистити свої права та інтереси у суді. Представник прокуратури просив суд первісний позов задовольнити і відмовити у задоволенні зустрічного позову, зазначивши в своїх поясненнях, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 набула права власності на спірну квартиру НОМЕР_11 на підставі підробленого рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року незаконно. Тому вона не мала права розпоряджуватися вказаною квартирою. Права позивачки ОСОБА_7  порушені і підлягають судовому захисту.
		Під час слухання справи, а саме 21.05.2009 р. ОСОБА_7 підписала заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 3-1314 і посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Арабаджи К.Г., яким заповіла ОСОБА_4 все майно і все те, що на день смерті буде їй належати. (т. 1 а.с. 21, т. 2 а.с. 220)
		Рішенням суду від 03.12.2009 року позов  ОСОБА_7  задоволений, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд визнав недійсними договір купівлі-продажу від 18 липня 2007 року, укладений між  ОСОБА_1  та ОСОБА_5 , та договір купівлі-продажу від 18 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , визнав за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_8 та усунув ОСОБА_7 перешкоди в користуванні власністю - вказаною квартирою, шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_6 і членів її сім`ї.
		Відповідно до ч. 4 і 5 ст. ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. 
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010 р., яке набрало законної сили, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року змінено й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання угод про відчуження нерухомого майна недійсними, визнання права власності і усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житла, відмовлено, в іншій частині щодо відмови у задоволенні зустрічних вимог про визнання договорів купівлі-продажу спірної квартири дійсними, рішення суду першої інстанції залишено без змін. (т. 2 а.с. 87-90, 93-102)
		Цим рішенням апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010 р. встановлені наступні обставини.
		ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності належало 34/100 частин будинку АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 1979 року. У її фактичному користуванні знаходилися приміщення в літ. "А" - 1-1 коридору площею 6, 1 кв.м., 1-2 кухні пл. 11, 2 кв.м., 1-3 жилого пл. 15, 9 кв.м., 1-4 сараю пл. 10, 2 кв.м., в літ. "В" - 2-1 коридору пл. 4, 7 кв.м., 2-2 кухні пл. 13, 5 кв.м., 2-3 жилого пл. 16, 3 кв.м., в літ. "Г" - 3-1 коридору пл. 8, 9 кв.м., 3-2 кухні пл. 9, 5 кв.м. та 3-3 жилого пл. 12, 6 кв.м. Співвласниками вказаного будинку були ОСОБА_12 , якій належить 1/2 частка будинку, та ОСОБА_4 , якій належить 16/40 часток будинку. Вказані частки у праві власності співвласників будинку зареєстровані у КП «ОМБТІ та РОН», як ідеальні, а не як квартири. Спірна двокімнатна квартира НОМЕР_11 жилою площею АДРЕСА_17 належала ОСОБА_1 , яка набула право власності на квартиру на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2006 року. Після придбання квартири у ОСОБА_5 . ОСОБА_6 з двома дітьми ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вселилися у вказану квартиру, зареєструвалися й проживають у неї до теперішнього часу. ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народилася дочка ОСОБА_15 .  
		Висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира АДРЕСА_8 загальною площею 52, 7 кв.м. належала на праві власності позивачці ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам справи.   ОСОБА_7 належали в літ. "А" приміщення жилою площею 15, 9 кв.м. і загальною площею 43, 4 кв.м., а спірна квартира НОМЕР_11 складається з двох жилих приміщень площею 24, 6 кв.м. і має загальну площу 52, 7 кв.м.
		Вказаним рішенням апеляційного суду також встановлено, що фактично приміщення в літ. "А" було реконструйовано відповідачкою ОСОБА_1 , що підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема, листом голові Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 липня 2007 року про те, що приміщення будівлі (флігеля) було знищено і була збудована нова будівля. Деякий час позивачка   ОСОБА_7 в будинку не проживала і дозволила тимчасове проживання знайомим.
		Відмовляючи у позовних вимогах про визнання угод купівлі-продажу спірної квартири недійсними, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.  У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
		Згідно договору дарування від 29.08.2012 р. ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_8 12/100 часток домоволодіння під АДРЕСА_7 ( т. 5 а.с. 208)
		28.01.2016 р. ОСОБА_6 продала квартиру АДРЕСА_8 ОСОБА_2 , який зареєстрував своє право власності на неї (№ запису 13043238). (т. 1 а.с. 31-32, 211-212)
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 92 років померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . (актовий запис № 8104). (т. 1 а.с. 22, т. 2 а.с. 202)
		З заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 та 27.02.2017 р. № 211 в Другу одеську державну нотаріальну контору звернулась ОСОБА_4 , внаслідок чого заведено спадкову справу № 351/2014. (т. 2 а.с. 194-195, 208)
		Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.06.2017 р. відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на кв. АДРЕСА_8 з причин ненадання правовстановлюючих документів про належність вказаної квартири спадкодавцеві. (т. 2 а.с. 199)
		28.0.2017 р. ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину, квартири АДРЕСА_15 , яка складається з житлової кімнати загальною площею - 32,2 кв.м. (т. 3 а.с. 239)
		З Витягу з ЄРДР № 12018161470001544 від 21.07.2018 р. видно, що заявником ОСОБА_4 подано заяву за фактом використання завідомо підробленого документу невстановленою особою, правова кваліфікація правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України. 05.03.2019 р. вищевказані діяння перекваліфіковано на ч. 3 ст. 190 КК України. (т. 1 а.с. 25-26) Йдеться про рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2006 року, яким за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_8 . 
		Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 045/2020 від 10.11.2020 р., виконаного судовим експертом ОСОБА_16 та додаткових пояснень від 15.02.2021 р. № 028 судового експерта Скибінської Т.М., після її допиту у судовому засіданні, частково надано відповідь на питання НОМЕР_10, надати відповіді на питання НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_13 не надалося можливим. (т.5 а.с. 85-87)
		Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_17 , яка тривалий час проживає по сусідству зі спірною квартирою та ОСОБА_18 , яка працювала майстром ЖЕК № 1, показали, що ОСОБА_7 в будинку АДРЕСА_7 постійно не проживала, здаючи належні їй квартири різним наймачам. З часом квартира НОМЕР_10 була фактично зіпсована та зруйнована.
		 
		Мотивувальна частина рішення.
		Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
		Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
		Згідно ст. 77 ЦПК України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.  Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Згідно ст. 80 ЦПК України  достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.  Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково і тому є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, усіх договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18)».
		У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. 
		       Таким чином, суд вважає, що задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 18.07.2007 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , визнання права власності на 6/100 частин домоволодіння у вигляді квартири АДРЕСА_8 не буде належним та ефективним способом захисту - заходом примусового характеру, за допомогою якого проводиться поновлення порушеного права та вплив на правопорушника. Таке рішення суду буде суперечити завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч.ч. 1 і 2 ст. 2 ЦПК України)
		       У разі порушення речового права ОСОБА_4 , як спадкоємця ОСОБА_7 , воно може бути поновлено лише у справі за її позовом про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння, який перебуває в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси. Саме такий спосіб захисту є належним та ефективним, про що також вказував суд апеляційної інстанції в зазначеному рішенні. 
		Тому, суд відмовляє ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності з означених вище підстав.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено суд відмовляє ОСОБА_4 у розподілі на її користь судових витрат.
		Адвокат Кварацхелія М.Г. зробив заяву про подання доказів про розмір судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
		З огляду на викладене суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів, вказують на відсутність підстав для задоволення позову.
		Керуючись ст.ст. 76, 223, 263-265 ЦПК України, -
		 
		С У Д
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 (Одеська область, Ширяївський район, с. Розкішне, РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_3 (Одеська область, Ширяївський район, с. Розкішне, РНОКПП НОМЕР_7 ), Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і визнання права власності в порядку спадкування,ністю.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 25 червня 2021 року.
		Повне рішення складено 25 червня 2021 року.
		 
		С У Д Д Я:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...