Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/1967/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; спори про припинення права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2021. Зареєстровано: 30.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2021.
Дата набрання законної сили: 14.06.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4806/1455/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 305/1967/16-ц
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		    14 червня 2021 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі:
		 
		судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
		суддів Собослоя Г. Г., Мацунича М. В., 
		за участі секретарки судового засідання Мацоли О.Д.-В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державна екологічна інспекція в Закарпатській області про визнання недійсним та скасування наказу про передачу у власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою прокуратури Закарпатської області на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2020 року, ухвалене суддею Бліщ О.Б., повний текст рішення складено 28.02.2020, 
		в с т а н о в и в :
		У листопаді 2016 року прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державна екологічна інспекція в Закарпатській області про визнання недійсним та скасування наказу про передачу у власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння.
		Позов обгрунтовано тим, що прокуратурою Закарпатської області вивчено стан дотримання вимог законодавства при передачі земельних ділянок у власність та встановлено, що земельна ділянка державної форми власності у протиправний спосіб передана у власність ОСОБА_2 .
		Так, наказом Головного управління Держземагентства у Закарпатській області (далі - Головне управління) від 09.09.2014 № 1212-сг ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною орієнтовною площею 0,9556 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту в урочищі Жолоб на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області. У подальшому наказом Головного управління від 11.11.2014 № 2028-сг затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку із кадастровим номером 2123684000:02:001:0020 площею 0,9313 га та земельну ділянку із кадастровим номером 2123684000:02:001:0021 площею 0,0243 га. Згідно з висновком приватного підприємства «Експерт-Центр» ринкова вартість спірної земельної ділянки площею 0,9313 га складає 1 617 854 гривень.
		Проте зазначений наказ, у частині надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020 площею 0,9313 га, суперечить та порушує вимоги чинного законодавства, оскільки ця земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, входила до території кварталу 9 виділу 5 колишнього Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського підприємства та 16.09.1997, на виконанняУказу Президента України «Про розширення території Карпатського біосферного заповідника» від 11.04.1997 № 325/97, передана Карпатському біосферному заповіднику. Зазначеним Указом передбачено розширення Карпатського біосферного заповідника за рахунок земель землекористувачів Виноградівського та Рахівського районів Закарпатської області на 24315 гектарів, з яких 12006 гектарів передаються заповіднику у постійне користування, а 12309 гектарів - включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Згідно з переліком землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Карпатському біосферному заповіднику (Додаток 1 до згаданого Указу) із земель, які перебували в користуванні Великобичківського державного лісомисливського підприємства, на території Костилівської сільської ради планувалось до передачі 467 га. Площі земель, рекомендовані до включення в склад Карпатського біосферного заповідника, були погоджені Великобичківським ДЛП, Костилівською сільською радою та Рахівською районною державною адміністрацією. Спірна земельна ділянка, яка розташована у кварталі 9 виділу 5 колишнього Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, також входила до переліку цих земель. Наведене підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, матеріалами таксаційного опису, актом прийому-передачі, листами колишнього держлісгоспу тощо. 
		Факт передачі спірної земельної ділянки, розташованої у кварталі 9 виділу 5 Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, до складу Карпатського біосферного заповідника підтверджено також і рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17.02.2011, яким задоволено апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника, скасовано рішення Рахівського районного суду від 10.11.2010, яким задоволено змінений позов ОСОБА_3 , визнано частково недійсним та скасовано акт від 16.09.1997, затверджений директорами Великобичківського ДЛМГ та Карпатського біосферного заповідника, про передачу земель Карпатському біосферному заповіднику в частині передачі Великобичківським ДЛМГ біосферному заповіднику земельної ділянки площею 1,2 га у кварталі 9 виділу 5 в урочищі «Жолоб» с. Костилівка Рахівського району, визнано частково недійсною та скасовано геодезичну зйомку встановлених меж в натурі в частині даної земельної ділянки ДП «Закарпатгеоцентр» від 28.12.2007 № 254-1 ДСК в Книзі №8, та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до Карпатського біосферного заповідника відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2011 касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.02.2011 залишено без змін.
		Аналогічну правову оцінку надано судом при розгляді цивільної справи№ 2-38/11, а також під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку адміністративного судочинства (справа № 2н-0770/291/12). А тому, відповідно до ч. 3ст. 61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
		Отже, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17.02.2011 вже надано оцінку вищенаведеним обставинам, які доказуванню не підлягають. А тому, в силу положень ст.ст.19,57,84 Земельного кодексу Українитаст. 5 Лісового кодексу Україниспірна земельна ділянка до фактичної передачі з лісгоспу до Карпатського біосферного заповідника відносилась до земель лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеномуЛісовим кодексом України.
		Згідно з п.5 розділу У111 «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон) - заповідні зони біосферних заповідників є власністю Українського народу. Біосферні заповідники належать до природно-заповідного фонду України. 
		Згідно з ч.1 ст.53 Закону рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. 
		За положеннями ст.54 Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться, відповідно до статей 51-53 цього Закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.20 ЗК України).
		Землі природно-заповідного фонду віднесено до категорії особливо цінних земель (ч.1 ст.150 ЗК України). 
		Порядок вилучення земельних ділянок цієї категорії врегульовано ч.9 ст.149 ЗК України та віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Припинення права постійного користування земельних ділянок особливо цінних земель шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (ч.2 ст.150 ЗК України). Однак земельна ділянка з постійного користування Карпатського біосферного заповідника не вилучалась, її цільове призначення не змінювалось та погодження проекту землеустрою з природоохоронним органом не здійснювалось. До прийняття оскаржуваного наказу, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника. Головне управління Держземагенства у Закарпатській області не наділено повноваженнями щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, а тому спірний наказ, відповідно до ст.21 ЦК України, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
		Також прокурор указував на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 334 від 25.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула право власності на спірну земельну ділянку площею 0,9313 га з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А тому ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.
		Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза його волею, оскільки спірний наказ Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області був прийнятий з перевищенням повноважень, так як ця земельна ділянка належить до категорії земель лісового та природно-заповідного фондів і дозвіл на її вилучення не надавався, тому прокурор просив : - визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянки» від 11.11.2014 № 2028-сг у частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,9313 га з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, - витребувати вказану земельну ділянку від ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів судовий збір.
		Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19.02.2020 у задоволенні позову прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державна екологічна інспекція в Закарпатській області про визнання недійсним та скасування наказу про передачу у власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння - відмовлено.
		В апеляційнійскарзі прокуратураЗакарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Карпатського біосферного заповідника просила скасувати рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, які містяться у позовній заяві.
		У відзиві на апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє представниця  адвокатеса Ковальчук О.В., просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказували на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
		Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відзиві на апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області також просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Вказували на те, що прокурором не надано планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 9 кварталу виділу 5 Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, де розташована спірна земельна ділянка, а саме планшет лісовпорядкування. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка, яка розташована в урочищі Жолоб на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, не відноситься до земель лісогосподарського призначення та не перебувала в постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника. Також матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка, яка межує з територією Карпатського біосферного заповідника ніколи не входила до складу земель цього заповідника, а тому передача спірної земельної ділянки ОСОБА_2 у приватну власність не стосується заповідника. 
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу №440 Офісу генерального прокурора від 3 вересня 2020 року «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема юридичну особу «Прокуратуру Закарпатської області» в «Закарпатську обласну прокуратуру». Днем початку роботи обласних прокуратур, згідно з наказом №414 Офісу генерального прокурора від 8 вересня 2020 року, визначено 11 вересня 2020 року. Відповідні зміни щодо перейменування вказаної юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /т.3 а.с.55-61/.
		У судовому засіданні прокурор Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М. та представник Кабінету Міністрів України Строган М.М. апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з підстав наведених у ній.
		Відповідач ОСОБА_2 , його представниця, яка також представляє інтереси відповідачки ОСОБА_2 , адвокатеса Ковальчук О.В., та представники Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали, просили таку залишити без задоволення, а рішення суду без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідачки, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з пунктом 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин 1, 2 і 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення та не перебувала в постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника. При цьому, суд посилався на висновок судового експерта при проведенні земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні та висновок експерта №5298 від 25.09.2018, а також, що рішення судів, на які посилався прокурор як на доказ того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, не є преюдиційними при розгляді цієї справи, оскільки однією із сторін у зазначених справах була ОСОБА_4 , а у цій справі відповідачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		Проте колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки таких суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
		НаказомГоловного управлінняДержземагенства уЗакарпатській області  від 09.09.2014 № 1212 - сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною орієнтовною площею 0,9556 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в ур. «Жолоб» на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області /т.1 а.с.108/. 
		На замовлення ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства /т.1 а.с.101-147/. 
		Наказом Головного управління від 11.11.2014 № 2028 - сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки» затверджено вказаний проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,9556 га (кадастровий номер 2123684000:02:001:0020 та 2123684000:02:001:0021), розташовані за межами населеного пункту на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства /т.1 а.с.148/.
		Відповідно до висновку приватного підприємства «Експерт-Центр» ринкова вартість спірної земельної ділянки площею 0,9313 га складає 1 617 854 гривень (т. 1 а.с. 54).
		Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.10.2016, земельна ділянка з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, площею 0,9313 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою : Закарпатська область, Рахівський район, Костилівська сільська рада, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, серія та номер 334, виданого 25.02.2015 приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу Небогою М.П./т.1 а.с.52-53/. Отже, власником спірної земельної ділянки на час розгляду спору судами, є ОСОБА_1 . 
		Прокурор спірний наказ від 11.11.2014 №2028-сг в частині надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020 площею 0,9313 га, вважає таким, що суперечить та порушує вимоги чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, входила до території кварталу 9 виділу 5 колишнього Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського підприємства та 16.09.1997, на виконанняУказу Президента України «Про розширення території Карпатського біосферного заповідника» від 11.04.1997 № 325/97, передана Карпатському біосферному заповіднику. Зазначеним Указом передбачено розширення Карпатського біосферного заповідника за рахунок земель землекористувачів Виноградівського та Рахівського районів Закарпатської області на 24315 гектарів, з яких 12006 гектарів передаються заповіднику у постійне користування, а 12309 гектарів - включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Згідно з переліком землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Карпатському біосферному заповіднику (Додаток 1 до згаданого Указу) із земель, які перебували в користуванні Великобичківського державного лісомисливського підприємства, на території Костилівської сільської ради планувалось до передачі 467 га. Площі земель, рекомендовані до включення в склад Карпатського біосферного заповідника, були погоджені Великобичківським ДЛП, Костилівською сільською радою та Рахівською районною державною адміністрацією. Спірна земельна ділянка, яка розташована у кварталі 9 виділу 5 колишнього Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, також входила до переліку цих земель.
		Колегія суддів доводи позовної заяви вважає обгрунтованими, оскільки факт передачі спірної земельної ділянки, розташованої у кварталі 9 виділу 5 Костилівського лісництва Великобичківського державного лісомисливського господарства, до складу Карпатського біосферного заповідника підтверджено актом передачі земель в Карпатський біосферний заповідник від 16.09.1997, планом лісонасаджень Трибушанського лісництва Карпатського біосферного заповідника Закарпатської області; оглядовим планом господарських заходів Трибушанського лісництва Карпатського біосферного заповідника Закарпатської області; планом ділянки лісу в кварталі № 9 виділ 5 пл. 1,2 га; планом Рахівського лісництва; викопіюванням зі схеми землекористувань Костилівської сільської ради; листом Карпатського біосферного заповідника від 11.11.2014 № 758, а також встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17.02.2011 у справі №2-103/10, що набрало законної сили, яким задоволено апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника, скасовано рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.11.2010, яким задоволено змінений позов ОСОБА_3 , визнано частково недійсним та скасовано акт від 16.09.1997, затверджений директорами Великобичківського ДЛМГ та Карпатського біосферного заповідника, про передачу земель Карпатському біосферному заповіднику в частині передачі землекористувачем Великобичківським ДЛМГ біосферному заповіднику земельної ділянки площею 1,2 га у кварталі 9 виділу 5 в урочищі «Жолоб» с. Костилівка Рахівського району, визнано частково недійсною та скасовано геодезичну зйомку встановлених меж в натурі в частині даної земельної ділянки ДП «Закарпатгеоцентр» від 28.12.2007 № 254-1 ДСК в Книзі №8, та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до Карпатського біосферного заповідника відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2011 касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.02.2011 залишено без змін /т.1 а.с. 16-39/.
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2011 року у справі №2-38/11, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року /т.1 а.с.43-48/, встановлено належність спірної земельної ділянки до земель Карпатського біосферного заповідника.
		Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. законом.
		Аналогічні положення містилися також і у ч. 3ст. 61 ЦПК України, яка діяла на час звернення прокурора до суду із цим позовом.
		Отже, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17.02.2011, що набрало законної сили, встановлено факт передачі спірної земельної ділянки Карпатському біосферному заповіднику, а ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21.12.2011, що набрала законної сили, встановлено належність цієї спірної земельної ділянки Карпатському біосферному заповіднику, а тому ця обставина не підлягає доказуванню при розгляді цієї цивільної справи, в якій бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини, а саме Карпатський біосферний заповідник.
		Проте, в порушення зазначених норм закону, суд першої інстанції вважав, що вказаними судовими рішеннями не встановлені преюдиційні факти, так як однією із сторін у зазначених справах була ОСОБА_4 . При цьому, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 сторонами у цих справах не були.
		Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів уважає помилковими, оскільки як неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх судових рішеннях преюдиціальність  це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який уступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (стороною), на що в даному випадку не звернув уваги суд першої інстанції. 
		Зважаючи на те, що відповідачем у цивільній справі №2-103/10 за позовом ОСОБА_4 був Карпатський біосферний заповідник, а у цивільній справі №2-38/11 позов до ОСОБА_4 був пред`явлений прокурором Рахівського району в інтересах держави в особі Карпатського біосферного заповідника про знесення самочинного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці, а тому відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК Україниобставини, встановлені цими судовими рішеннями, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді цієї цивільної справи, у якій бере участь та сама особа  Карпатський біосферний заповідник, щодо якої і були встановлені ці обставини.
		Відповідно достатті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі і землі лісогосподарського призначення.
		За положеннямистатті 20 ЗК України(в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. 
		Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.20 ЗК України).
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).
		Згідно зістаттею 55 ЗК Українидо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
		Відповідно до ч.1 ст.56 ЗК Україниземлі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ч.1 ст.57 ЗК України).
		За положеннями ч.1, ч.4 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. 
		А тому, в силу положень ст.ст.19,57,84 Земельного кодексу Українитаст. 5 Лісового кодексу Україниспірна земельна ділянка до фактичної передачі з лісгоспу до Карпатського біосферного заповідника відносилась до земель лісогосподарського призначення та використовувалась для ведення лісового господарства у порядку, визначеномуЛісовим кодексом України.
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон) - заповідні зони біосферних заповідників є власністю Українського народу. Біосферні заповідники належать до природно-заповідного фонду України. 
		Згідно з ч.1 ст.53 Закону рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. 
		Частиною 4 статті 7 Закону визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. 
		За положеннями ст.54 Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться, відповідно до статей 51-53 цього Закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.
		Частиною 8 статті 122 ЗК України встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
		Землі природно-заповідного фонду віднесено до категорії особливо цінних земель (ч.1 ст.150 ЗК України). 
		Порядок вилучення земельних ділянок цієї категорії врегульовано ч.9 ст.149 ЗК України та віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Припинення права постійного користування земельних ділянок особливо цінних земель шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (ч.2 ст.150 ЗК України). 
		Однак спірна земельна ділянка в установленому законом порядку з постійного користування Карпатського біосферного заповідника не вилучалась, її цільове призначення не змінювалось та погодження проекту землеустрою з природоохоронним органом не здійснювалось. До прийняття оскарженого наказу від 11.11.2014, ця земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника, що також стверджується і листом Карпатського біосферного заповідника, за підписом першого заступника директора ОСОБА_8 від 11.11.2014 №758, яким повідомлено Управління держземагенства у Рахівському районі про належність Карпатському біосферному заповіднику земельних ділянок з кадастровими номерами 2123684000:02:001:0020 та 2123684000:02:001:0021, межі яких ним були помилково погоджені, у зв`язку з чим ОСОБА_8 відкликав свій підпис скріплений печаткою заповідника в плані (проекті) землеустрою на ці земельні ділянки (т.1 а.с.28, 135-136).
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_5 ствердив, що спірна земельна ділянка дійсно на виконання Указу Президента України «Про розширення території Карпатського біосферного заповідника» від 11.04.1997 №325/97 була передана Карпатському біосферному заповіднику, але в процесі виготовлення державних актів на земельні ділянки, де були сіножаті, житлові будинки або земельні ділянки перебували в оренді, було прийнято рішення замінити ці земельні ділянки іншими. Проте ким і коли було прийнято таке рішення ОСОБА_5 пояснити суду не зміг. А тому спірна земельна ділянка і не входить до складу земель Карпатського біосферного заповідника, що також підтверджується копією державного акту 1-ЗК №001675, картографічними матеріали проекту землеустрою (1999), витягом з протоколу №12 засідання бюро Науково-технічної ради заповідника від 15.11.2016 тощо. 
		Зважаючи на те, що Головне управління Держземагенства у Закарпатській області не наділено повноваженнями щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, а тому спірний наказ, відповідно до ст.21 ЦК України, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
		Також колегією суддів установлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 334 від 25.02.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула право власності на спірну земельну ділянку площею 0,9313 га з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		Апеляційним судом установлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза його волею, оскільки спірний наказ Головного управління Держземагенства у Закарпатській області був прийнятий з перевищенням повноважень, так як ця земельна ділянка належить до категорії земель лісового та природно-заповідного фондів і дозвіл на її вилучення власником не надавався, а тому колегія судів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора слід задовольнити і визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянки» від 11.11.2014 № 2028-сг у частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,9313 га з кадастровим номером 2123684000:02:001:0020, та витребувати вказану земельну ділянку від ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України на підставі ч.3 ст.388 ЦК України, відповідно до якої, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що прокурор довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає слушними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та спростовують висновки суду першої інстанції. 
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої має суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справи «Серявин проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
		З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким позовну заяву та апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити.
		Відповіднодо ст.141ЦПК Українислід стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Закарпатської області по 21945,67 грн судових витрат по сплаті судового збору з кожного, які документально підтверджені /т.1 а.с.1, т.3 а.с.34/.
		Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задовольнити.
		Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2020 року скасувати.
		Позов прокуратури Закарпатської області задовольнити.
		Визнати недійсним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність земельних ділянок» від 11.11.2004 № 2028-сг у частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки загальною площею 0,9313 га, кадастровий номер 2123684000:02:001:0020, вартістю 1617854 грн, розташованої за межами населеного пункту в урочищі «Жолоб» на території Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, та витребувати її із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
		Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Закарпатської області по 21945,67 грн судових витрат по сплаті судового збору з кожного.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року.
		 
		 Суддя-доповідачка 
		 
		 
		 
		 Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...