Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/213/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2021. Зареєстровано: 01.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                            
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		30 червня 2021 року                                                                   справа № 340/213/21
		 
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі          головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (в письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області                                      (далі - Управління) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,  
		        
		В С Т А Н О В И В:
		 
		          Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління про визнання протиправними дій стосовно зменшення відсоткового співвідношення довічного грошового утримання судді у відставці (далі - утримання) до суддівської винагороди (далі - винагорода) з 90% до 60% під час перерахунку утримання на підставі рішення суду.  
		Водночас просив суд зобов`язати відповідача перерахувати утримання з       19 лютого 2020 року та сплатити додаткові кошти, застосувавши величину згаданого співвідношення, яка встановлена судом на день звільнення у відставку.  
		Стверджує, що дії Управління не ґрунтуються на принципах права, оскільки застосовано закон, який не регулює спірні правовідносини, бо набрав чинності після виникнення права на відставку. 
		Управління заперечило щодо задоволення позову, надіславши відзив на нього (а.с.40-41).
		Пояснило, що, виконуючи рішення суду про перерахунок утримання, застосувало базовий розмір відсоткового співвідношення утримання до винагороди у 50%, а не 80%, оскільки так встановлено діючим законодавством.
		Ухвалою суду від 27 січня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.25-26).
		25 березня 2021 року суд прийняв рішення про розгляд справи у судовому засіданні (а.с.59а).
		23 червня 2021 року суд, керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, зробив висновок про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.71-74).
		Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
		 
		Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
		 
		Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2019 року         №523/0/15-19 суддю апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 звільнено у відставку (а.с.75).
		Перед звільненням не проходив кваліфікаційне оцінювання.
		З 27 лютого 2019 року перебуває на обліку в Управлінні, яке виплачує утримання.
		Управління визначило утримання у 80% розміру винагороди, застосувавши базовий відсоток у 80%.
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від                      10 червня 2019 року у справі №340/1143/19 Управління зобов`язано нараховувати і виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 утримання у розмірі                           90% винагороди судді на відповідній посаді (а.с.56-61).
		Суд зробив висновок, що базовий відсоток співвідношення утримання до винагороди складає 80%.  
		Суд зробив висновок, що до стажу, що дає право на відставку, окрім роботи на посаді судді, зараховується: 11 місяців навчання на денній формі в юридичному закладі освіти; період проходження строкової військової служби              (1 рік 05 місяців 01 день); 3 роки праці адвокатом.
		Стаж роботи на посаді судді склав 19 років 9 місяців 7 днів.
		Загальний стаж, що дає право на відставку, перевищив 25 років.
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від                           01 вересня 2020 року у справі №340/1339/20 Управління зобов`язано перерахувати утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду від 28 лютого 2020 року №07-21/82/2020 та виплатити додаткові кошти (а.с.7-9).
		Суд не зробив висновок про величину відсоткового співвідношення утримання до винагороди, яке має бути застосовано під час перерахунку утримання. 
		Виконуючи рішення суду, відповідач визначив відсоткове співвідношення у розмірі 60%, застосувавши базовий відсоток у 50% (а.с.31).
		Перерахунок утримання здійснено 03 листопада 2020 року.
		 
		          Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.  
		 
		Перш за все, вирішуючи спір, суд має дати відповідь на такі запитання: коли у судді ОСОБА_1 виникло право на відставку?; яка правова природа утримання?
		Згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року стаж судді, що дає право на відставку, склав 25 років                  1 місяць 17 днів.
		Вперше позивач призначений суддею Знам`янского міськрайонного суду Кіровоградської області 20 травня 1999 року, а з 10 вересня 2003 року обіймав посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області (а.с.56-61).  
		До стажу роботи на посаді судом зараховано половину періоду навчання, строк проходження строкової військової служби і 3 роки праці адвокатом.
		Суд проаналізує, на підставі яких нормативно-правових актів і коли згадані періоди часу включено до стажу, що дає право на відставку.
		Приписами пункту 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року №584/95 (діяв на час призначення позивача на посаду судді) встановлено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.  
		Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, зараховано 11 місяців навчання і 1 рік 05 місяців 01 день проходження строкової військової служби з 20 травня 2009 року, бо у цей день відпрацював 10 років на посаді судді.
		Приписами частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року (далі - Закон) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. 
		Ця норма права прийнята 12 липня 2018 року, а набрала чинності                            05 серпня того ж року. 
		Нею керувався Кіровоградський окружний адміністративний суд, приймаючи рішення про включення 3 років праці адвокатом до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку. 
		Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, зараховано 3 роки праці адвокатом (до 1999 року) з 05 серпня             2018 року.
		Приписами частини 1 статті 120 Закону встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до  статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		Приписами пункту 34 Розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
		Таким чином, у судді ОСОБА_1 право на відставку виникло, коли відпрацював на посаді судді 17 років 7 місяців 29 днів (20 років - 11 місяців -              1 рік 5 місяців 1 день). 
		Така подія настала 18 січня 2017 року.
		На день виникнення права на відставку і реалізації приписами пункту           25 Розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить                     80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		Призначаючи виплату утримання, Управління керувалось приписами абзацу 2 цієї норми Закону, так як суддя ОСОБА_1 не завершив проходження кваліфікаційного оцінювання. 
		Отже, відповідач встановив, що базове відсоткове співвідношення утримання до винагороди становить 80%.   
		З таким висновком погодився і Кіровоградський окружний адміністративний суд, вирішуючи спір між сторонами стосовно стажу роботи на посаді судді, який дає права на відставку (суд включив до стажу половину періоду навчання, строк проходження строкової військової служби, 3 роки праці адвокатом і збільшив відсоткове співвідношення (додатковий відсоток до базового співвідношення)). 
		Таким чином, Управління застосувало приписи пункту 25 Розділу                  12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону до правовідносин, що склалися з суддею ОСОБА_1 з 27 лютого 2019 року.   
		Станом на день набуття права на відставку і його реалізації приписами частини 4 статті 142 Закону встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
		Тому позивач мав право на перерахунок утримання у разі зміни розміру складових винагороди судді апеляційного суду Кіровоградської області.
		Норма Закону про перерахунок утримання не допускає зменшення  відсоткового співвідношення (у тому числі базової величини), яке встановлено при його призначенні.
		Отже, єдиною умовою перерахунку утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди. 
		На час виходу у відставку судді апеляційного суду Кіровоградської області отримували різну винагороду, що пояснювалось проходженням і не проходженням кваліфікаційного оцінювання. 
		Судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, отримували більшу винагороду, ніж ті, що не пройшли (приписи пунктів 22-23 і 24  Розділу                  12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).
		Позивач на день звільнення не пройшов кваліфікаційне оцінювання і відносився до групи суддів, які отримували меншу винагороду. 
		16 жовтня 2019 року прийнято Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування» (далі - Закон 2).
		Приписами підпункту 16 пункту 1 Розділу I Закону 2 виключено пункти 22 і 23 Розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
		Зміни набрали чинності з 01 січня 2020 року.
		Отже, з цієї дати змінилася винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання (усі суддям незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання виплачувалась винагорода за однаковими правилами).
		Тому виникла підстава для перерахунку утримання судді ОСОБА_1 , однак на заваді стали приписи пункту 25 Розділу 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
		У них мова йшла про перерахунок утримання суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання.    
		18 лютого 2020 року Конституційний Суд України прийняв рішення                    №2-р/2020, яким визнав неконституційними приписи пункту 25 Розділу                  12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
		Конституційний Суд України зазначив, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року  зі змінами, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  
		Керуючись рішенням Конституційного Суду України, Кіровоградський окружний адміністративний суд зобов`язав Управління перерахувати утримання судді ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року.  
		Виконуючи рішення суду, Управління змінило базове відсоткове співвідношення утримання до винагороди з 80% до 50%.
		Відповідач порушив припис частини 4 статті 142 Закону, яка діяла і на день призначення утримання, бо не допускає зміни (зменшення) відсоткового співвідношення (у тому числі і базового) під час його перерахунку. 
		Управління, здійснюючи перерахунок утримання, повернулося, фактично,   в минуле (27 лютого 2019 року) і застосувало зміни до Закону, які набрали чинності на підставі рішення Конституційного Суду України (18 лютого                    2020 року), обмеживши право позивача на виплату утримання у розмірі                     30% (90-60) грошового забезпечення.  
		Такі дії суперечать приписам частини 1 статті 58 Конституції України.
		Цією нормою права встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.          
		Відповідно до приписів статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Таке право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Отже, право на пенсію - конституційне право людини.
		Згідно приписів пунктів 8 та 11 частини 5 статті 48 Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням та правом на відставку.
		Конституційний Суд України у рішенні від 08 червня 2016 року                            №4-рп/2016 зробив висновок, що матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.
		          Тому суд зробив висновок, що утримання за сутнісним змістом ширше поняття, ніж пенсія, оскільки є і гарантією незалежності судді під час здійснення правосуддя (ширше поняття включає вужче).
		         На підтвердження висновку суд проаналізує дві норми права.
		               Приписами частини 1 статті 142 Закону встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками -   пенсійного віку, встановленого  статтею 26   Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. 
		         Отже, суддя має право вибору між утриманням та пенсією.
		              Приписами частин 2-3 статті 145 Закону передбачено, що припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховано у зв`язку з відставкою.
		               У разі припинення відставки судді з підстави, визначеної пунктом 2 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.
		               Отже, після втрати права на відставку за колишнім суддею у відставці зберігається право на пенсію. 
		               Таким чином, втрата або відмова від більшого не позбавляє права на менше, що узгоджується зі законами формальної логіки. 
		Приписами частин 2 та 3 статті 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Отже, Основний Закон держави забороняє звужувати зміст та обсяг існуючих конституційних прав та свобод і на підставі рішення Конституційного Суду України, оскільки останній відповідно до приписів частини 1                      статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» забезпечує верховенство Основного Закону.
		          Під поняттям «існуючі» треба розуміти права, які особа вже набула (реальне право, а не право, котре може виникнути в майбутньому у зв`язку з наявністю певних обставин).
		        Право судді на відставку виникає у день, коли стаж, що надає таке право, досягає певної кількості років, і не залежить від часу реалізації.
		          Здійснюючи перерахунок утримання на виконання рішення суду, Управління керувалось приписами частини 3 статті 142 Закону, котру правомірно не застосувало на час його призначення, з чим погодився Кіровоградський окружний адміністративний суд, приймаючи рішення                            10 червня 2019 року.
		          Цією нормою права встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		         Відповідач визначив відсоткове співвідношення утримання до винагороди на рівні 60% (зменшив на 30%).
		          Отже, звузив обсяг набутого конституційного права судді у відставці ОСОБА_1 , керуючись рішенням Конституційного Суду України, за яким норма права, на підставі котрої 27 лютого 2019 року встановлено розмір утримання у 90%, втратила чинність 18 лютого 2020 року.     
		            Правовий висновок суду щодо заборони змінювати відсоткове співвідношення утримання до винагороди під час перерахунку утримання  поділяє і Велика Палата Верховного Суду, що доводить зміст постанови від        16 жовтня 2019 року у справі 240/5401/18 стосовно подібних правовідносин (перерахунок пенсії військовослужбовців).
		        Касаційний суд зробив висновок, що під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. 
		           Висновок Верховного Суду узгоджується з приписами                                          статті 22 Конституції України. 
		      Управління стверджує, що зменшило базове відсоткове співвідношення утримання до винагороди під час перерахунку, щоб не допустити дискримінації суддів, які вийдуть у відставку після рішення Конституційного Суду України, оскільки у всіх суддів має бути єдиний правовий статус.
		    Таким чином, захищаючи когось у майбутньому від  дискримінації, відповідач порушив приписи статті 22 Конституції України.  
		        Такий мотив суперечить законам формальної логіки, бо законодавець має право змінювати конституційні соціальні стандарти, однак дія норми права у разі зменшення не буде поширюватися на правовідносини з особою, яка набула право (реальне право, а не право, котре може виникнути в майбутньому у зв`язку з наявністю певних обставин) на час набрання нею чинності.
		       Приписи статті 22 Конституції України захищають осіб, які набули право на час набрання чинності новою нормою права, що стосується реалізації конституційного права, і не можуть породити дискримінації щодо тих, хто не набув право, бо не можна забрати у когось щось, що ще не отримав.
		      Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність дій Управління щодо перерахунку утримання.
		Захист порушеного права полягає у зобов`язанні перерахувати утримання з 19 лютого 2020 року у розмірі 90% винагороди, яка зазначена у довідці Кропивницького апеляційного суду від 28 лютого 2020 року  №07-21/82/2020.
		Таким чином, позов належить задовільнити.
		Позивач поніс витрати у виді сплати судового збору у сумі 908 грн. (а.с.6). 
		Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті  139 КАС України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		          Позов задовільнити.
		    Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого                  2020 року у розмірі 60% суддівської винагороди. 
		            Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року у розмірі                   90% винагороди судді, сума якої зазначена у довідці Кропивницького апеляційного суду від 28 лютого 2020 року №07-21/82/2020, та виплатити додаткові кошти.  
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 грн.   
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості з виплати пенсії за один місяць.
		             Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		          У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		                 Суддя Кіровоградського 
		            окружного адміністративного суду                                            Р.І. Брегей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...