Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/1380/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2021. Зареєстровано: 01.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.
Дата набрання законної сили: 17.11.2021
Результат оскарження 17.11.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1380/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту рішення від 12.02.2021 року № 33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину",
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - відповідач, ВК ХМР), у якому просить визнати протиправним та нечинним пункт 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 33 від 12 лютого 2021 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів. 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій і відповідно має право на пільги, встановлені законодавством України, зокрема, і на безкоштовний проїзд у міському транспорті. Однак відповідач пунктом 2 спірного рішенням №33 скасував передбачене законом пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину, чим фактично позбавив його права на такий пільговий проїзд в міському транспорті. Крім того, зазначив, що жодним Законом України не передбачено право органів місцевого самоврядування зупиняти дію законів України щодо права не безоплатний проїзд, в тому числі обмежувати їх дію в часі.
		Ухвалою суду від 02.04.2021 провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2021 року.
		Окрім наведеного, в ухвалі судом зазначено, що як вбачається з заявленого позову, предметом розгляду даної справи є, зокрема, рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 33 від 12 лютого 2021 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів. Вказане рішення органу місцевого самоврядування, згідно заявленої мети спрямовано на організацію міського пасажирського транспорту, отже регулює однотипні відносини та розраховане на довгострокове та неодноразове застосування. Згідно визначення нормативно-правового акта, яке міститься в п.18 ч.1 ст. 4 КАС України наведене рішення відповідача є нормативно-правовим актом. 
		З огляду на викладене, визначено, що справа №540/1380/21 підлягає розгляду з урахуванням особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, передбачених ст. 264 КАС України.
		На підставі зазначеного, ухвалою суду від 02.04.2021 року зобов`язано Виконавчий комітет Херсонської міської ради відповідно до ч.4 ст.264 КАС України опублікувати оголошення про оскарження пункту 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 33 від 12 лютого 2021 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів, у виданні, в якому це рішення було або мало бути офіційно оприлюднене не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання.
		06.05.2021 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду відповідачами надано роздруківку з офіційної веб-сторінки Херсонської міської ради та викопіювання з періодичного видання (а.с.34, 60) відповідно якої зазначене оголошення опубліковано на відповідному веб-ресурсі.
		Таким чином, суд вважає, що в даній справі дотримано вимогистаті 264 КАС Українив частині особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів.
		В підготовче засідання, призначене на вказану дату, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений завчасно та належним чином. Наступне підготовче засідання призначено на 06.05.2021 о 10:00 год.
		В підготовче засідання, призначене на вказану дату, представник відповідача не з`явився, надав клопотання про відкладення підготовчого засідання. Наступне підготовче засідання призначено на 13.05.2021 о 14:00 год.
		В підготовче засідання, призначене на вказану дату, сторони з`явились. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву, надано час позивачу для ознайомлення з відзивом відповідача на позов. Наступне підготовче засідання призначено на 25.05.2021 о 09:00 год.
		В підготовче засідання, призначене на вказану дату, сторони з`явились. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 01.06.2021 о 13:30 год.
		В судове засідання 01.06.2021 представник відповідача не з`явився, надав клопотання про відкладення судового засідання, розгляд справи призначено на 29.06.2021 о 10:00 год.
		13.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останні позов не визнає. Зазначає, що спірне рішення було прийнято у зв`язку з карантином, встановленимПостановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020, як адміністративний захід, спрямований на запобігання захворюваності населення. Крім того, представник відповідача стверджує, що оскаржуване рішення приймалося виключно з урахуванням епідемічної ситуації, із забезпеченням балансу приватного та публічного інтересу, і було спрямоване на недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції на території міста Херсона. Певне ж обмеження у вигляді тимчасового скасування на період карантину "пільгового" проїзду всіх категорій і у певні години було прийнято аби мотивувати людей похилого віку, які є найбільш уразливою до гострої респіраторної хвороби COVID-19 категорією населення, перебувати вдома на час карантину. Крім того зазначив, що позивач до матеріалів справи будь-яких доказів того, що він користується послугами міського пасажирського транспорту у м. Херсоні не надав. Відсутній у справі також і квиток, який би підтверджував те, що позивач скористався послугами роботи міського пасажирського транспорту. 
		17.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ОСОБА_1 не погоджується з позицією відповідача, наполягає на задоволенні позову. 
		В судове засідання, призначене на 29.06.2021 року сторони не з`явились, звернулись до суду з аналогічними за суттю клопотаннями про розгляд справи без їх участі.
		Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Враховуючи приписи ст. 194 КАС України суд вважає, що подання сторонами клопотань про розгляд справи без їх участі є підставою для прийняття судом рішення в порядку письмового провадження.
		Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
		Позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_1 ) та відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту.
		12.02.2021 Виконавчий комітет Херсонської міської ради прийняв рішення №33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину", пунктом 1 якого встановив, що на період дії карантину перевезення автомобільним та електричним транспортом у міському сполученні здійснювати в кількості місць для сидіння, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу і визначеній в реєстраційних документах на таких транспортний засіб.
		Пунктом 2 вищенаведеного рішення встановлено, що на період дії карантинних обмежень, визначених пунктом 1 даного рішення, здійснювати перевезення міським електричним та автомобільним транспортом усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством пільг, у період часу 07:00, з 10:00 до 15:00, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.
		Позивач не погоджуючись з пунктом 2 оскаржуваного рішення, звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Право громадян на "пільговий" проїзд громадським транспортом передбачено чинним законодавством України, зокрема, Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", а такожПостановами Кабінету Міністрів України "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" від 17.05.1993 №354, "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування"від 05.04.1994 №226. 
		Як слідує зі змісту положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, в тому числі, на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (п. 7 ч. 1 ст. 12).
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.05.2018 (а.с. 11), а отже має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в т.ч. і на безкоштовний проїзд у міському транспорті.
		Як свідчать матеріали справи та вказувалося вище, 12.02.2021 Виконавчий комітет Херсонської міської ради прийняв рішення №33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину", пунктом 2 якого встановлено, що на період дії карантинних обмежень, визначених пунктом 1 даного рішення, здійснювати перевезення міським електричним та автомобільним транспортом усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством пільг, у період часу 07:00, з 10:00 до 15:00, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.
		З урахуванням викладеного, оскільки позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій щодо безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 поширюється дія оскаржуваного рішення від 12.02.2021 №33, а тому він, в силу приписів ч.2ст.264 КАС України, має право оскаржити вказаний нормативно-правовий акт до суду.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного нормативного-правового акту, суд дійшов наступних висновків.
		Частиною 2ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначенийКонституцієюта законами України.
		Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначаєЗакон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
		Так, положеннямист.1 вказаного Закону №1645-IIIвизначено, що "карантин" - це: - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню; протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
		Відповідно до вимогст.5 цього ж Закону України, органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт; здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків.
		Як передбачено статтею 10 даного Закону, основними принципами профілактики інфекційних хвороб є: визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності; комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов`язковість їх фінансування; безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоров`я та в державних наукових установах; соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями; державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування інфекційних хвороб.
		Положеннямист.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою, відповідно дост.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України "коронавірусу COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 з 12 березня до 03 квітня 2020 року на всій території України установлено "карантин".
		Далі,Постановою КМУ від 16.03.2020 №215було внесено зміни доПостанови КМУ від 11.03.2020 №211, а саме заборонено, зокрема: 4) з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 03 квітня 2020р.: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо-обласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньо-обласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.
		В подальшому,Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації", з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої "коронавірусом SARS-CoV-2", висновків ВООЗ щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу "пандемією", з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до ст.14та ч.2 ст.78 Кодексу цивільного захисту Україниустановлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України "режим надзвичайної ситуації" до 31.10.2020.
		Після цього, Постановами КМ України № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, Розпорядженням КМ України № 1355-р від 28.10.2020, Постановами КМ України № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року кінцева дата режиму надзвичайної ситуації продовжувалась (наразі до 31.08.2021 року).
		З системного аналізу наведених норм слідує, що до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення "карантину" на території держави, а до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься вжиття комплексу профілактичних і протиепідемічних заходів, у т.ч. адміністративного характеру, спрямованих для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
		При цьому суд зазначає, щоЗакон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001. №2344-IIIне врегульовує роботу громадського автомобільного транспорту в умовах введеного "карантину", зокрема, щодо можливості та необхідності проведення протиепідемічних та санітарно-профілактичних заходів, нормативів наповнюваності транспортних засобів, вимоги до водіїв та пасажирів щодо забезпечення засобами індивідуального захисту, тощо.
		Усі зазначені вище вимоги визначаються окремими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, рекомендаціями Головного санітарного лікаря України тощо.
		Так, відповідно до приписівст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, до відання виконавчих органів міських рад належить: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.
		Повноваження ж місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування саме в умовах "карантину" визначеност.30 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
		Так, зі змісту нормст.30 вказаного Законувбачається, що на територіях, де встановлено "карантин", місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням; установлювати особливий режим в`їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в`їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.
		Отже, відповідними нормами права дійсно передбачена можливість місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування запровадження на відповідних територіях чи об`єктах особливих умов пересування і перевезення, проте не надано повноважень на скасування визначених чинним законодавством пільг.
		Конституцією Українивстановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч.2 ст.3).
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права;Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй (ч.ч.1,2 ст.8).
		Відповідно до положеньрозділу II Конституції України, зокрема: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.1 ст.33); кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ч.1,2 ст.43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46).
		Крім того,ст.64 Конституції України чітко визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст.24, 25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.
		Як вже зазначалося вище, право громадян на "пільговий проїзд" громадським транспортом передбачено чинним законодавством України.
		При цьому, будь-яке звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не передбачено та не допускається.
		У відповідності до правової позиції Конституційного Суду України, висловленої в абз.2,3 п.5 мотивувальної частини рішення КСУ від 18.12.2018р. №12-р/2018, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинністьЗакону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинністьЗакону №3551, підриває довіру до держави.
		При цьому, Конституційний Суд України у даному рішенні підкреслив, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинністьЗакону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинністьЗакону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту.
		Як встановлено судом, оспорюване в межах даної справи рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33, зокрема, стосувалося обсягу прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд в міському пасажирському транспорті загального користування на території м. Херсон.
		Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскільки спірним рішенням виконкому фактично було тимчасово скасовано у певні часи доби "пільговий проїзд" як такий, то фактично цим рішенням суттєво звужено зміст та обсяг передбачених Законом прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд, зокрема, і права позивача, як учасника бойових дій, що має право на пільги, встановлені законодавством України.
		Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
		Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, щоПостанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", дія якої продовжувалась: Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" не містить будь-яких положень, які регулюють порядок перевезення осіб пільгових категорій в міському пасажирському транспорті загального користування.
		Вирішуючи даний спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд, відповідно до приписівст.6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		При цьому, суд зазначає, що принцип "пропорційності" є складовою принципу верховенства права. Сам же принцип пропорційності має також 3 (три) підпринципи: 1) адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); 2) необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); 3) пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).
		Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні "Handyside v. the United Kingdom" від 07.12.1976, кожна "спеціальна процедура", "умова", "обмеження" чи "покарання", які покладені, "повинні бути пропорційні легітимній меті", що переслідується.
		Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що приймаючи рішення щодо часткового скасування "пільгового" проїзду, відповідачем не було дотримано принципу пропорційності, т.б. балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів громадян та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
		Відповідно до ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідност.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно ч.2ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своїх дій, тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		вирішив:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправним та нечинним пункт 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 33 від 12 лютого 2021 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		Суддя О.В. Ковбій 
		 
		кат. 113070200

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...