Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2539/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2021. Зареєстровано: 01.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2021.
Дата набрання законної сили: 30.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/49027/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 806/2539/17
		адміністративне провадження № К/9901/49027/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Шарапи В.М.,
		суддів: Єзерова А.А.,  Чиркіна С.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у складі колегії суддів: Шидловського В.Б. (суддя-доповідач), Мацького Є.М., Шевчук С.М. у справі №806/2539/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним ненадання дозволу та зобов`язання вчинити дії 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1.           ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до   Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому просив:
		1.1.          визнати протиправним ненадання відповідачем дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 9,0 га на території Брусилівської селищної об`єднаної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 24.04.2017;
		1.2.          зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 9,0 га на території Брусилівської селищної об`єднаної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 24.04.2017.
		2.          Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 позов задоволено повністю. 
		2.1.          Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 для сінокосіння орієнтовною площею 9,0 га на території Брусилівської селищної об`єднаної громади (бувшої         Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017, оформлену листом №31-6-0.334-7715/2-17 від 31.07.2017.
		2.2.          Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 9,0 га на території Брусилівської селищної об`єднаної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017.
		3.          Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. 
		4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини: 
		4.1.           ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням від 24.04.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 9,0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) з наступною передачею в оренду терміном на 49 років на підставі вимог частини 4 статті 122, частини 3 статті 134, статті 123, статті 34 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
		4.2.          За результатами розгляду даного клопотання, на адресу ОСОБА_2 надійшов лист ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 23.05.2017 №Г-6128/0-4924/6-17, яким позивача повідомлено, що бажана земельна ділянка перебуває у приватній власності суміжних землекористувачів власників земельних часток (паїв).
		4.3.          Позивач, не погоджуючись із відмовою відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, звернувся до суду. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі №806/1464/17 визнано неправомірними дії    ГУ  Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного надання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 24.04.2017, оформленої листом ГУ  Держгеокадастру у Житомирській області від 23.05.2017 №Г-6128/0-4924/6-17 і зобов`язано ГУ  Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання позивача від 24.04.2017 та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України.
		4.4.          На виконання даної постанови суду, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 24.04.2017 та листом від 31.07.2017 №31-6-0.334-7715/2-17 повідомлено, що Держгеокадастр може передати землю в оренду  лише після звернення позивача з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 № 413 (далі - Постанова №413, Стратегія).
		5.          Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що покладені в основу відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою підстави суперечили вимогам частини 7 статті 118 ЗК України, а норми Стратегії, затвердженої Постановою №413, не могли братися до уваги при розгляді заяви позивача.
		6.          Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав на те, що ненадання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці такого проекту землеустрою щодо її відведення, оскільки особа має право замовити розробку цього проекту землеустрою самостійно. Звертаючись до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач, фактично, намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає. Натомість, відповідно до частини 10 статті 118 ЗК України, рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення уповноваженого органу про відмову у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду. При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2018 у справі №814/741/16 та від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		7.          Позивач подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017.
		7.1.          Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми статті 118 ЗК України, які регулюють порядок надання дозволу на виготовлення проектної документації з метою відведення земельних ділянок в межах безоплатної приватизації та, у зв`язку з цим, здійснили покликання на нерелевантну практику Верховного Суду. Крім того, позивач вказує, що пряма норма статті 122 ЗК України надає йому право на оскарження відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення запитуваного проекту землеустрою.
		8.          Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		8.1.          На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
		9.          Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд   касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові   докази або додатково перевіряти докази.
		10.          Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		11.          Згідно з частиною 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування   громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства  (пункт "а").
		12.          Частиною 1 статті 34 ЗК України передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. 
		13.          Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		14.          За змістом частини 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
		15.          Частинами 1-3, 14 статті 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової       земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). 
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.   До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні                 земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		16.          Тобто, відповідно до статті 123 ЗК України порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
		1)          подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або         органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування;
		2)          отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
		3)          після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;
		4)          здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
		5)          подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. 
		17.          Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що всі дії відповідних суб`єктів цієї правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними та спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.
		18.          Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. 
		19.          За такого правового регулювання слід зауважити, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження. 
		20.          У свою чергу, завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 2 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення). 
		21.          Тому, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу.
		22.          Вказаного правового висновку у подібних правовідносинах Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі  Верховного Суду дійшла у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, відступивши від правового висновку, викладеного у постанові цього суду від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.
		23.          Норма частини 14 статті 123 ЗК України у її системному взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційною гарантією особи на забезпечення права судовий захист, свідчать про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює заінтересованій особі перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на її користь. Отже, у випадку звернення заінтересованої особи з позовом до суду, він повинен надати правову оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його на відповідність критеріям правомірності, закріпленим у статті 2 КАС України.
		24.          Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 123 ЗК України, особа має право замовити розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
		25.          Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №806/3095/17). 
		26.          Аналіз положень абзацу 3 частини 3 статті 123 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання уповноваженим органом.   Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у     цей строк призводить до припинення цього права. 
		27.          Водночас, використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє уповноважений орган обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення. Тобто, у разі якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона при цьому не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
		28.          Частина 2 статті 123 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, а саме: клопотання про надання дозволу на його розробку; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). 
		29.          Частиною 3 цієї статті визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		30.          Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 
		31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відмовив унаданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки позивачу, з посиланням на Постанову №413, якою затверджено Стратегія. 
		32.          У першу чергу, варто зауважити, що Постанова №413 була прийнята після звернення позивача до відповідача із клопотанням від 24.04.2017 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки  для сінокосіння.
		33.          Крім того, за змістом Стратегії, затвердженої Постановою №413, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами земельних торгів.
		34.          Разом з тим, Постанова №413 не врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а лише затверджує Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.            Будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого ЗК України, у зв`язку із затвердженням вказаної Стратегії, внесено не було.
		35.          Верховний Суд враховує також і те, що Стратегія не є нормативно-правовим актом, що містить обов`язкові до виконання норми права. Вона лише визначає напрямки  удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними на майбутнє.
		36. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №817/1347/17, від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.
		37.          Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 №8-р/2019 Постанову №413 зі змінами визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та визначено, що така втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		38.          У свою чергу, відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.
		39. Центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
		40. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
		41. Пунктом 8 даного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області   у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
		42. Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. Тому, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися Головним управлінням Держгеокадастру в області розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу.
		43.          У межах даного спору позивач звернувся до відповідача із клопотанням, за наслідками розгляду якої останній повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як ГУ Держгеокадастру у Житомирській області протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
		44.          Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з питань надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою чи про відмову у його наданні у формі наказу,  свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які повинен був ухвалити  згідно з нормами законодавства.
		45. Таким чином, наданий відповідачем лист не може сприйматися як належна відмова у наданні цього дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
		46.          Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №822/89/18, від 29.10.2020 у справі №0640/3541/18, від 15.09.2020 у справі №802/2321/17-а.
		47.          За приписами статті 352 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		48.          З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване       судове рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		49.          Правові висновки аналогічного характеру щодо правовідносин за участі тих самих сторін вже були викладені Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі №806/2978/17 та від 24.06.2020 у справі №806/3100/17.
		50.          Судові витрати на користь скаржника не присуджуються, оскільки останній звільнений від сплати судового збору. А доказів понесення інших судових витрат не надав.
		Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №806/2539/17 - скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		 
		СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров   С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...