Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/2478/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2021. Зареєстровано: 01.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.
Дата набрання законної сили: 30.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/9389/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 червня 2021 року 
		Київ
		справа №460/2478/19
		адміністративне провадження №К/9901/9389/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (суддя Махаринець Д. Є.) та постанову  Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (судді Багрій В. М., Качмар В. Я., Старунський Д. М.) у справі               № 460/2478/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У вересні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - ПАТ «Рівнеазот», позивач) звернулося до суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило:
		- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС) Назаровця А. Т. від 10 вересня           2019 року ВП № 60011143 про відкриття виконавчого провадження;
		- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровця А. Т. від 10 вересня 2019 року ВП № 60011143 про арешт майна боржника;
		- визнати протиправною та скасувати постанову цього ж головного державного виконавця від 16 вересня 2019 року ВП № 60011143 про арешт коштів боржника.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірна постанова головного державного виконавця Назаровця А. Т. від 10 вересня 2019 року ВП № 60011143 про відкриття виконавчого провадження (про примусове виконання постанови ВП                № 57556013 від 30 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору), не відповідає вимогам, установленим частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку із пунктом 8 розділу IІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, а відтак підлягає скасуванню. Позивач уважає, що виконавчий збір підлягає стягненню у пропорційному розмірі до фактично стягнутої суми та вчинених ним (на виконання) дій, а не з усієї суми, що підлягала до стягнення за виконавчим документом. Крім того, на думку позивача, оскільки спірна постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, то прийняті для її забезпечення постанова про арешт майна боржника та постанова про арешт коштів боржника є також протиправними. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено. 
		Визнано протиправними та скасовано: постанову головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровець А. Т. від 10 вересня 2019 року ВП № 60011143 про відкриття виконавчого провадження; постанову головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровець А. Т. від 10 вересня 2019 року ВП № 60011143 про арешт майна боржника; постанову головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровець А. Т. від 16 вересня 2019 року ВП № 60011143 про арешт коштів боржника. Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ПАР «Рівнеазот» судовий збір у сумі 5   763, грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення (постанови Верховного Суду від 19 червня  2019 року у справі            № 824/172/18-а та від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17). Оскільки стягнення заборгованості з боржника у сумі яка визначена у наказі Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1164/15 фактично не відбулось, то у державного виконавця  Назаровець А. Т. не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню (усієї суми).
		Також суд першої інстанції зазначив, що виходячи з положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. З огляду на це суд дійшов висновку, що законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, установив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2020 року змінив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня            2019 року з підстав, викладених у мотивувальній частині своєї постанови, у решті - залишив  без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Рівнеазот».
		Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, що відповідає змісту статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Таке тлумачення судом першої інстанції підстав для стягнення виконавчого збору базується на застосуванні попередньої редакції статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність.
		Суд апеляційної інстанції зауважив, що посилання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на правові позиції Верховного суду, висловлені в постановах від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а та від 28 лютого 2019 року у справі            № 819/1116/17 також є неправильним, оскільки в даних постановах Верховним Судом дано оцінку правовідносинам, які виникли до внесення змін у статтю 27 Закону України «Про виконавче провадження».
		В той же час, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція              № 512/5), у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
		Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки постанова відповідача про стягнення виконавчого збору прийнята 30 жовтня 2018 року в рамках виконавчого провадження ВП № 57556013 про стягнення основного боргу, яке за даними автоматизованої системи виконавчих проваджень зазначене як завершене, то державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу зобов`язаний був прийняти постанову про стягнення частини або повністю виконавчого збору згідно його постанови від 30 жовтня 2018 року, яку мав зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень і тільки після дотримання послідовності цих дій прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору.
		Ураховуючи, що державний виконавець цих вимог законодавства не дотримав, та прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого збору замість постанови про стягнення виконавчого збору, то Восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та скасування спірних рішень саме з цих підстав, а не з інших.
		Щодо інших оскаржуваних постанов, апеляційний суд зазначив, що арешт майна та коштів боржника є похідним від відкриття виконавчого провадження та здійснюється безпосередньо після відкриття виконавчого провадження і випливає з нього. Отже, визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження тягне за собою (автоматично) скасування заходів спрямованих на таке примусове виконання рішення.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи
		Не погодившись із рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постановою  Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року відповідач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог .
		Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди:
		- неправильно застосували норми матеріального права - статтю 27, частину третю статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 (у частині, що стосується винесення постанови про стягнення виконавчого збору);
		- при застосуванні наведених норм права не урахували висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 821/1109/17, від 22 лютого 2018 року у справі                № 816/823/17 та від 12 березня 2020 року у справі № 697/154/17.
		Окрім того, скаржник зазначає, що правомірність постанови державного виконавця Назаровця А. Т. від 30 жовтня 2018  року ВП № 57556013 про стягнення виконавчого збору не є предметом розгляду даної справи і ґрунтується на положеннях частини другої та четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Така постанова є  чинною та не скасована у судовому порядку.
		У зв`язку з цим, скаржник вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом, який підлягає обов`язковому виконанню на рівні рішення суду або іншого виконавчого документа, оскільки така постанова є чинною, відтак у державного виконавця наявний обов`язок з відкриття виконавчого провадження за такою постановою.  
		На думку скаржника, суд апеляційної інстанції задовольняючи позов, застосував до наявних правовідносин надмірний формалізм, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів, які могли бути стягнуті у вигляді виконавчого збору, який фактично (після внесення змін в статтю 27 Закону України «Про виконавче провадження») є санкцією, що застосовується до боржника за невиконання ним рішення до відкриття виконавчого провадження та початку його примусового виконання.
		Ухвалою від 06 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Яковенка М. М., Дашутіна І. В., Шишова О. О. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби. Відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
		02 жовтня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М. М., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Соколов В. М., судді: Єресько Л. О.,                     Загороднюк А. Г.
		Позивач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби, за змістом якого висловив незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		У свою чергу, позивачем до суду подано письмові пояснення, у яких він зазначає, що 17 лютого 2021 року державним виконавцем Назаровцем А. Т. у виконавчому проваджені ВП №60011143 закінчено виконавче провадження, у зв`язку з тим, що           11 січня 2021 року постановою Північно-західного апеляційного господарського суду визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Рівненської області у справі № 918/1164/15 (на підставі якого стягувався виконавчий збір у цій справі). Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Позивач просить урахувати ці обставини при розгляді цієї справи.
		Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		30 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Відділу ДВС Назаровцем А. Т. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57556013 з примусового виконання наказу № 918/1164/15 від 25 вересня 2018 року, виданого Господарським судом Рівненської області, про стягнення з ПАТ «Рівнеазот» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»                            45   902 961,23 доларів США, а також 18 2700,00 грн судового збору.
		Одночасно 30 жовтня 2018 року цим же державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ПАТ «Рівнеазот» виконавчого збору ВП № 57556013 у розмірі                      4 590 296,12 доларів США та 18   270,00 грн (10 відсотків від суми, що підлягала стягненню).
		09 вересня 2019 року головним державним виконавцем Відділу ДВС Назаровцем А. Т. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП                        № 57556013 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з надходженням заяви ПАТ «Промінвестбанк» від 14 серпня 2019 року № 09-2-2/836 про повернення виконавчого документа без виконання.
		Наступного дня (10 вересня 2019 року)  Назаровцем А. Т. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60011143 про примусове виконання постанови № 57556013 від 30 жовтня 2018 року про стягнення із ПАТ «Рівнеазот» на користь держави виконавчого збору у розмірі 4   590 296,12 доларів США та                18   270,00 грн.
		Крім того, Назаровцем А. Т. 10 вересня 2019 року винесено постанову ВП № 60011143 про арешт майна боржника, відповідно до якої, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно у межах суми стягнення.
		Також 16 вересня 2019 року Назаровцем А. Т. винесено постанову ВП № 60011143 про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках у Філіях - Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», ПАТ «Банк «Кліринговий Дім», АТ «Сбербанк», АТ «Банк Альянс», Філія «Волинське головне регіональне управління» АТ КБ «Приватбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення                          4 590 296,12 доларів США та 18 270,00 грн.
		Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд, вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги та надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02   червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Частиною першою, другою та четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це  збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. 
		Згідно зі статтею 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
		У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до Закону № 1404-VIII та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства прийнято наказ    Міністерства    юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію  № 512/5.
		Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII .
		Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
		Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
		Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
		У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
		Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
		Аналізуючи норми Закону № 1404-VIII та положення Інструкції № 512/5, колегія суддів приходить до висновку, що згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі 821/1109/17.
		Вказане узгоджується з пунктами 20, 22 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 відповідно до яких повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
		Таким чином законодавець визначив, що після повернення виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, у якому наводить суму стягнутого та залишок нестягненої суми виконавчого збору задля того, щоб відкоригувати послідуюче стягнення виконавчого збору, у разі повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Водночас, така сума стягнення аж ніяк не впливає на розмір виконавчого збору, який після внесення змін до статті 27 Закону № 1404-VIII стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
		Отже, саме тому у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.
		Колегія суддів не погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції про те, що державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу зобов`язаний був прийняти постанову про стягнення частини або повністю виконавчого збору згідно його постанови від 30 жовтня 2018 року, яку мав зареєструвати в автоматизованій системі виконавчих проваджень і тільки після дотримання послідовності цих дій прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору, оскільки:
		По-перше, постанова про стягнення виконавчого провадження у розумінні Закону           № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.
		Як свідчать обставини справи, 30 жовтня 2018 року державний виконавець виніс постанову про стягнення з ПАТ «Рівнеазот» виконавчого збору ВП № 57556013 у розмірі 4 590 296,12 доларів США та 18 270,00 грн. Правомірність цієї постанова  не є предметом розгляду даної справи і ґрунтується на положеннях частини другої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII . Така постанова є  чинною та не скасована у судовому порядку.
		Постанова про повернення виконавчого документу 09 вересня 2019 року ВП                   № 57556031 прийнята саме на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону             № 1404-VIII у зв`язку з надходженням заяви ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк».
		10 вересня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60011143 з виконання постанови ВП № 57556031 виданої 30 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Назаровець А. Т. щодо стягнення із ПАТ «Рівнеазот» виконавчого збору.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови від 30 жовтня   2019 року про стягнення виконавчого збору у відповідності до вимог чинного законодавства за наслідками повернення виконавчого документа зі стягнення боргу у межах ВП № 57556013.
		Отже, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та винесена для виконання примусового стягнення виконавчого збору.
		По-друге, висновок апеляційного суду про необхідність спочатку зареєструвати постанову про стягнення виконавчого збору в автоматизованій системі виконавчих проваджень, не ураховує того, що постанова про стягнення виконавчого збору вже зареєстрована в даній системі з дати її винесення, тобто з 30 жовтня 2018 року, оскільки всі документи виконавчого провадження виготовляються виключно   відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року                     № 2432/5. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в автоматизованій системі забороняється.
		За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку щодо порушення процедури відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору.
		Щодо правомірності накладення арешту Верховний Суд зазначає наступне.
		Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачені заходи примусового виконання рішень.
		Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону                      № 1404-VIII).
		Так, державним виконавцем 10 вересня 2019 року винесено постанову ВП                          № 60011143 про арешт майна боржника, відповідно до якої, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, окрім майна, що не підлягає державній реєстрації та майна зазначеного у статті 55 Закону № 1404-VIII у межах суми звернення стягнення 4 590 296,12 доларів США та 18 270,00 грн.
		16 вересня 2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника ВП                           № 60011143, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках у Філіях - Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк», ПАТ «Банк «Кліринговий Дім», АТ «Сбербанк», АТ «Банк Альянс», Філія «Волинське головне регіональне управління» АТ КБ «Приватбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення 4   590 296,12 доларів США та           18 270,00 грн.
		Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		З огляду на це можна дійти висновку, що указані постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 60011143 винесені виключно з урахуванням чинних норм законодавства.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів констатує, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення Рівненський окружний адміністративний суд і Восьмий апеляційний адміністративний суд допустили неправильне застосування норм матеріального права, адже неправильно застосували положення частини третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку із пунктом 8 розділу IІІ Інструкції № 512/5 якими визначено алгоритм дій державного виконавця у випадках, зокрема, повернення виконавчого провадження стягувачу. 
		За таких обставин Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Рівнеазот» до Відділу ДВС не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстав для задоволення позову немає.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Однак судові рішення у цій справі не відповідають критеріям законності й обґрунтованості.
		Покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.
		Разом із тим колегія суддів уважає безпідставними посилання позивача у письмових поясненнях на урахування Судом при розгляді цієї справи того, що 17 лютого               2021 року державним виконавцем Назаровцем А. Т. закінчено виконавче провадження  ВП № 60011143 на підставі частини сьомої статті 27 Закону                           № 1404-VIII, оскільки  суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права на час виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених   статтею 341   цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		На підставі викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення у справі - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються. 
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби задовольнити.
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року та постанову  Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 460/2478/19 скасувати.
		Ухвалити у справі № 460/2478/19 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...