Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/14307/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 30.06.2021. Зареєстровано: 01.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/643/704/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22020000000000190

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 953/14307/20 
		Провадження № 1-кп/643/704/21 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.06.2021                         м. Харків 
		 
		Московський районнийсуд м.Харкова ускладі головуючогосудді ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020000000000190, за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. 
		Прокурором заявлено письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб. 
		В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у готуванні до вчинення умисного вбивства двох осіб на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб. Ризики, які були враховані судом при обранні ОСОБА_5 та неодноразовому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ході досудового розслідування та судового провадження, на даний час не зменшились та продовжують існувати. ОСОБА_5 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Так, ОСОБА_5 неодноразово перетинав державний кордон. Відповідно до повідомлення ГУ БКОЗ СБ України від 28.01.2020 № 14/3/3-1537, ОСОБА_5 у разі притягнення його до кримінальної відповідальності, вживатиме активні заходи з метою перешкодити здійсненню досудового розслідування. Зокрема, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та підтримку у кримінальному середовищі, ОСОБА_5 планує певний час переховуватись від органів досудового слідства та суду за межами України, у тому числі розглядає можливість залишення України поза межами контрольно-пропускних пунктів. Указане дає підстави вважати, що ОСОБА_5 буде переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з іншими особами, з якими вступив в попередню змову щодо вчинення злочину, в якому він обвинувачується. Досудове розслідування щодо вказаних інших осіб ще не завершено, здійснюється збирання доказів. ОСОБА_5 може координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків. Також на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким обвинувачений може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, що стали відомі йому в ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що унеможливіть притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, тому ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Враховуючи наведене, жоден більш м`який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу  тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконанню завдань кримінального провадження. Також необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину насильницького характеру, що мав призвести до загибелі людей. 
		Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 24.06.2021 заявив письмове клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. 
		В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_5 був затриманий з порушенням вимог КПК України. В подальшому в порушення приписів КПК України ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений. У зв`язку із скасуванням ухвали слідчого судді, ОСОБА_5 незаконно утримувався під вартою як мінімум з 19.05.2020 по 24.06.2020, що в свою чергу виключає законність подальшого продовження тримання під вартою обвинуваченого. На даний час є підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в період доби з 22-00 год. до 07-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки обставини, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, відпали з огляду на таке. Обвинувачений по суті очікує вироку та його подальшого засудження, що не узгоджується з положеннями дійсних та законних потреб кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування здійснювала значна кількість працівників слідчих органів та прокуратури, проведений значний обсяг слідчих дій, вилучені документи зберігаються в правоохоронних органах. З плином часу причинно-наслідковий зв`язок поступово слабшає та з рештою може бути розірваний за умов, коли рішення про відмову у звільненні та повторне ув`язнення, в тому числі продовження запобіжного ув`язнення, буде ґрунтуватись на підставах, не пов`язаних з цілями законодавчого органу або суду або на міркуваннях, які були необґрунтованими з огляду на такі цілі. За таких обставин тримання під вартою, яке було законним спочатку, перетворилось би на свавільне позбавленні волі, несумісне зі ст. 5. Крім того, стороною обвинувачення ОСОБА_5 незаконно обмежується в праві на побачення зі своїми рідними. Також захисник в обґрунтування клопотання посилався на численну практику Європейського суду з прав людини та можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Крім того, в клопотанні зазначено, що матеріали на його обґрунтування були надані в підготовчому судовому засіданні 28.09.2020. 
		В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, та викладені в ньому доводи. Заперечувала проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу. 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5  адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора. Підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та викладені в ньому доводи. Також посилався на презумпцію невинуватості, презумпцію права особи на свободу та на тривалий час перебування обвинуваченого під вартою. Зазначив, що обвинувачений добросовісно виконує свої процесуальні обов`язки. Крім того, обвинувачений має дружину та дитину, яких йому необхідно утримувати та лікувати. Також зазначив, що оскільки вже є протоколи допиту свідків під час досудового розслідування, втрачений сенс впливу на вказаних осіб, які є працівником правоохоронного органу та агентом. 
		Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи, висловлені захисником. Просив надати йому можливість виховувати дитину. 
		Вирішуючи вказані клопотання сторони захисту та сторони обвинувачення, суд керується таким. 
		Станом на 24.06.2021 відсутній склад суду, що розглядає дане кримінальне провадження, у зв`язку із перебування судді ОСОБА_6 у відпустці по 30.06.2021 включно. 
		Згідно ч. 4 ст. 201 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. 
		Таким чином, через відсутність судді - члена колегії суддів ОСОБА_6 суд позбавлений можливості розглянути клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу в строк, визначений КПК України. 
		Вирішуючи питання щодо порядку розгляду клопотання захисника за таких обставин, суд керується таким. 
		У клопотанні про зміну запобіжного заходу захисник фактично просить обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказане клопотання в силу імперативних положень ч. 4 ст. 201 КПК України підлягає розгляду за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. 
		Відповідно до абзацу п`ятого пункту 20.5 Перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленомучастиною третьоюстатті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту. 
		Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 0306/7567/12, коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першоюстатті 7 КПКзагальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства. 
		Враховуючи наведене вище, дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), з метою недопущення порушення права сторони захисту на розгляд вказаного клопотання протягом встановленого КПК триденного строку, головуючий суддя приходить до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для розгляду вказаного клопотання головуючим на підставі абзацу п`ятого пункту 20.5 Перехідних положень КПК України в період відсутності складу суду, що розглядає дане кримінальне провадження. 
		Враховуючи наведене, клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу розглядаються головуючим суддею одноособово на підставі абзацу п`ятого пункту 20.5 Перехідних положень КПК України.
		Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження. 
		Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. 
		Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження. 
		Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. 
		Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені участині третійцієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою. 
		Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
		Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. 
		Оцінюючи доводи та аргументи сторін і їх представників, висловлені під час розгляду вказаних вище клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29). 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 29.09.2020 року. Продовжуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 , а також про доведеність зазначених прокурором ризиків. 
		В подальшому дія вказаного запобіжного заходу також неодноразово продовжувалась. 
		Так, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.09.2020, постановленою в даному судовому провадженні, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , та відмовлено в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який. Вказана ухвала за наслідками її перегляду в апеляційному порядку залишена без змін. 
		В подальшому ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.01.2021 також продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , до 15.03.2021, та відмовлено в клопотанні сторони захисту про зміну вказаного запобіжного заходу на домашній арешт. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08.02.2021 зазначену ухвалу про продовження запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою до 15.03.2021  залишено без змін, апеляційну скаргу захисника  залишено без задоволення. 
		В подальшому ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.03.2021 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , до 30.04.2021 включно, та відмовлено в клопотанні сторони захисту про зміну вказаного запобіжного заходу на домашній арешт. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.04.2021 зазначену ухвалу залишено без змін, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника  залишено без задоволення. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції неодноразово також приходив до висновків щодо наявності передбачених законодавством України підстав для продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		ОСОБА_5 обвинувачується у особливо тяжкому насильницькому злочині, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину з особливими потребами. 
		Станом на даний час судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, свідки не допитані. 
		Оцінюючи доводи захисника та обвинуваченого відносно того, що із спливом певного часу ризики зменшуються, та посилання на відповідну практику Європейського суду з прав людини, а також доводи щодо недоведеності ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує таке. 
		Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019по справі№ 0503/10653/2012,усвідомлення імовірностівизнання виниособи зависунутим їйобвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою. 
		Враховуючи наведене, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисника щодо відсутності ризиків. 
		У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. 
		Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно пред`явленого обвинувачення пов`язаний із готуванням на посягання на життя двох осіб, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи. 
		Наявність у обвинуваченого дружини, дитини з особливим потребами, з урахуванням вищезазначеного, суд не може визнати обставинами, які спростовують доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. 
		Судом вже неодноразово оцінювались доводи сторони захисту щодо незаконності затримання ОСОБА_5 , а також щодо безпідставного тримання ОСОБА_5 під вартою з 19.05.2020 по 24.06.2020. 
		Так, вказані вище обставини не відносяться до предмету доказування під час вирішення питання щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу або продовження його дії. 
		Як вбачається з матеріалів обвинувального акту, останній затверджений прокурором 28.08.2020. 
		Відповідно, затримання ОСОБА_5 28.01.2020 та його тримання під вартою з 19.05.2020 по 24.06.2020 відбувалось на стадії досудового розслідування, в зв`язку з чим контроль за законністю затримання та подальшим триманням обвинуваченого під вартою відносився до компетенції слідчих суддів. 
		Враховуючи наведене, захисник не був позбавлений права оскаржувати законність тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 206 КПК України до компетентних судів. 
		Як вбачається з матеріалів справи, захисник неодноразово звертався до слідчих суддів із скаргами в порядку ст. 206 КПК України. Відповідно, вказані питання були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування. 
		Посилання захисника на неналежний, за його доводами, розгляд скарг слідчими суддями, не спростовує висновків суду, що вказані питання були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування. 
		Посилання захисника на те, що незаконне, за його доводами, тримання ОСОБА_5 під вартою в період з 19.05.2020 по 24.06.2020 виключає законність подальшого тримання обвинуваченого під вартою та є підставою для скасування запобіжного заходу, судом не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.
		В даний час обвинувачений утримується під вартою на підставі ухвали суду від 27.04.2021, тобто на законних підставах, а саме на підставі відповідного судового рішення. 
		Оцінюючи доводи захисника відносно того, що факт допиту та належної фіксації показань свідків під час досудового розслідування, зменшує ризик впливу на них, суд керується таким. 
		Кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема ст. 23 КПК України, передбачено безпосередність отримання показань, зокрема обов`язок суду безпосередньо отримати усні показання свідків. 
		Положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України встановлено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Враховуючи наведене, факт допиту та фіксації показань свідків під час досудового розслідування, не впливає на необхідність безпосереднього отримання судом усних показань свідків. 
		Доводи захисника відносно того, що ОСОБА_5 в разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, буде позбавлений можливості впливати на свідків та буде належним чином виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі з`являтись до суду, суд не може визнати підставою для зміни запобіжного заходу з огляду на таке. 
		Домашній арешт сам по собі не здатний запобігти можливості переховування від суду, впливу на свідків, оскільки, перебуваючи в умовах домашнього арешту, обвинувачений не буде позбавлений можливості залишити житло та пересуватись на власний розсуд. 
		Оцінюючи доводи захисника, висловлені під час судового засідання, щодо ігнорування судом принципу презумпції невинуватості та презумпції права особи на свободу, суд керується таким. 
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених уцього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується. 
		Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 210/4600/15, суть презумпції невинуватості не в тому, що особа є невинуватою, а в тому, що існує припущення щодо її невинуватості. Презумпція невинуватості не може бути виправдана одним лише прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи, і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним. Відповідно до принципу презумпції невинуватості на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов`язку доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов`язокпокладається на органи, що висунули звинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним на свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.
		Крім того, з постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19,від 27.02.2019по справі№ 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірностівизнання виниособи зависунутим їйобвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою. 
		За таких обставин врахування тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, само по собі не порушує презумпцію невинуватості. 
		Оцінюючи доводи захисника відносно того, що обвинувачений не визнає вину, суд керується таким. 
		Виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 . 
		Відповідно, оцінку доводам сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_5 , судом може бути надано виключно під час ухвалення вироку. 
		Доводи захисника відносно того, що  ОСОБА_5 обмежується в праві на побачення зі своїми рідними, не відносяться до предмету доказування під час розгляду питання щодо продовження або зміни запобіжного заходу. Разом з тим суд зауважує, що протягом судового провадження жодна особа не зверталась до суду з клопотанням про надання дозволу на побачення з обвинуваченим. 
		Оцінюючи посилання захисника на можливість застосування застави, суд керується таким. 
		Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. 
		В даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у готуванні до вчинення особливо тяжкого насильницького злочину, а саме у готуванні до умисного протиправного заподіяння смерті двох осіб, вчиненого на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб. 
		Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визначення застави, оскільки на даній стадії судового провадження застава не здатна запобігти ризикам вчинення обвинуваченим вказаних вище дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. 
		За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи та аргументи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу. 
		З урахуванням наведеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти. 
		Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 20.08.2021. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, на домашній арешт, а також на інші більш м`які запобіжні заходи, в зв`язку з чим відмовляє у вказаному клопотанні сторони захисту. 
		Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. 
		Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_5 , що він має право оскаржити ухвалу в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Харківського апеляційного суду. 
		Керуючись ст. 2, 181, 183, 369-372, 392, 395 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на домашній арешт - відмовити. 
		Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5  задовольнити. 
		Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 20 серпня 2021 року включно. 
		Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів здня їїоголошення.Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюст. 392 Кримінального процесуального кодексу України. 
		Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. 
		Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є) 29.06.2021 о 15-15 год. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...