Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/16846/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; здійснення публічних закупівель, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2021. Зареєстровано: 02.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Номер судового провадження: 6335/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2021 р.Справа № 520/16846/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
		Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., 
		представника позивача Фадєєва О.П.,
		представників відповідача Лантушенка С.М., Третьякова О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.02.21 року по справі № 520/16846/2020
		за позовом Комунальної установи " Панютинський психоневрологічний інтернат " 
		до Північно-східного офісу Держаудитслужби 
		про визнання протиправним та скасування висновку,
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021р. позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано висновок Північно-Східного офісу Держаудитслужби (ID моніторингу, UA-M-2020-10-27-000044) від 11.11.2020 за результатами публічної закупівлі Комунальною установою Панютинський психоневрологічний інтернат (ID процедури закупівлі UA-2019-12-02-000468-а) в частині виявлених порушень та зобов`язань щодо усунення порушень.
		Стягнуто з Північно-східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40478572, 61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, 10 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунальної установи Панютинський психоневрологічний інтернат (код ЄДРПОУ 03189647; вул. Івана Середи, 10, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська обл., 64660) сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
		Представник позивача звернувся 16.02.2021 року із заявою до Харківського окружного адміністративного суду, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення по справі №520/16846/2020, вирішивши питання про стягнення на користь позивача судових витрат, які Комунальна установа Панютинський психоневрологічний інтернат поніс при розгляді справи, а саме: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.
		Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення  задоволено. 
		Стягнуто з Північно-східного офісу Держаудитслужби (ЄДРПОУ 40478572) на користь Комунальної установи Панютинський психоневрологічний інтернат (ЄДРПОУ 03189647) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн.
		Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
		Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
		Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).
		Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі  КАС України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, де передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
		Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
		Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
		За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
		Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
		Аналогічна позиція викладена в Верховним Судом в додатковій постанові по справі №820/4280/17 від 24.10.19р.
		Понесені позивачем витрати у відповідності до вимог чинного законодавства є складовою судових витрат і не відносяться до позовних вимог, які є способами захисту прав позивача.
		Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI.
		Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
		Так, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
		У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
		Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Таким чином, за результатами аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону 5076-VI, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача надано докази, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., а саме: акт надання послуг №1 від 15.12.2020 року до договору про надання правової допомоги № 31/20 від 24.11.2020 року; рахунок на оплату №36 від 15.12.2020 року на суму 7000,00 грн., складеного на підставі акту наданих послуг № 1 від 24.12.2020 року за договором № 31/20 від 23.11.2020; платіжне доручення №1168 від 19.12.2020 року на суму сплати послуг в розмірі 7000,00 грн.
		Згідно акту виконаних робіт №1 від 15.12.2020 року, складеного до договору про надання правової допомоги № 31/20 від 23.11.2020 року, адвокатом Фадєєвим О.П. надані наступні послуги: написання та подання позовної заяви по справі до Північно-східного офісу Держаудитслужби до Харківського окружного адміністративного суду, кількість потраченого часу З години 20 хвилин; вивчення документів та матеріалів щодо обставин виникнення підстав для оскарження висновку про результати моніторингу, кількість потраченого часу 2 години 20 хвилин; надання Клієнту усної консультації щодо можливих варіантів захисту його прав, кількість потраченого часу 1 годину. Кількість загального потраченого часу 6 годин 40 хвилин (400 хвилин), сума витрат 7000,00 грн.
		Відповідно до наданих представником позивача документів оплата за договором № 31/20 від 23.11.2020 року за надані послуги під час розгляду справи здійснено 28.12.2020 року №1168 позивачем у розмірі 7000,00 грн.
		Отже матеріалами справи підтверджено, що представником позивача Фадєєвим О.П. підписано позовну заяву, засвідчено додатки до позову, ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях 19.01.2021 р., 10.02.2021 р. як представник позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема, протоколи судових засідань , а також заяви та пояснення по суті справи.
		Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в адміністративній справі № 520/16846/2020 на загальну суму 7000,00 грн.
		Таким чином, судова колегія не бачить правових підстав для обмеження позивача у праві на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
		Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби - залишити без задоволення.
		Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року по справі № 520/16846/2020 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді    Я.В. П`янова   Л.В. Любчич   
		 
		Повний текст постанови складено 01.07.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...