Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14207/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2021. Зареєстровано: 02.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2021.
Дата набрання законної сили: 01.07.2021
Номер судового провадження: К/9901/5437/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 640/14207/19
		адміністративне провадження № К/9901/5437/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Тацій Л.В.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Стеценка С.Г., 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №640/14207/19
		за позовом Приватного підприємства "Укрбалтбуд" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПСРБУ № 3 "Київзеленбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укрбуд Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-капітал", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12Г" (далі - ОСББ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 (ухвалене в складі: головуючого судді Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука    В.П., суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.), -
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року Приватне підприємство "Укрбалтбуд" (далі - ПП "Укрбалтбуд", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (далі- Київська міська адміністрація, відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 "Київзеленбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Інвестиційна компанія "Укрбуд Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фінансова компанія "Житло-капітал", у якому позивач просив:
		- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі міста Києва № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 позов ПП "Укрбалтбуд" задоволено частково.
		Визнано протиправними та скасовано абзац 2 пункту 5 "Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі міста Києва № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Визнано протиправним та скасовано абзац 2 пункту 7 "Цільове призначення земельної ділянки" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі міста Києва № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014, виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 оскаржено в апеляційному порядку позивачем і особою, яка не брала участі у справі - ОСББ "Воскресенська 12Г".
		Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.01.2020 залишив без змін рішення суду першої інстанції.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з аналізу вимог до змісту текстової частини містобудівних умов та обмежень. Щодо розділу "Загальні дані" суди дійшли висновку, що зазначення у абзаці 2 пункту 7 розділу "Загальні дані" спірного рішення вимоги відповідача з приведення цільового призначення у відповідності до намірів забудови не відповідають змісту Розділу "Загальні дані", Додатку до Порядку. Також суди встановили обставини, які свідчать про наявність у ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" права користування земельною ділянкою, оформленого належним чином, тому дійшли висновку, що вимога Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР у абзаці 2 пункту 5 "Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов щодо оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку є необґрунтованим.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
		У лютому 2020 року ОСББ "Воскресенська 12Г" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій заявник просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. 
		У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.
		На обґрунтування касаційної скарги ОСББ зазначило, що подає касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Посилається, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2019, 05.06.2019, 15.08.2019, 23.12.2019 та 11.02.2020 по справах №№ 910/6641/18, 522/6069/14-а, 822/450/16, 813/2946/17 та 803/1596/17 відповідно, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Земельного кодексу України.
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Житло-капітал" просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою від 14.04.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12Г".
		Ухвалою Верховного Суду від 31.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 01.07.2021.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено зокрема: оформити ТОВ "ПСРБУ №3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі у зв'язку з переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу (договір купівлі-продажу від 03.05.1994, акт передачі від 29.06.1994 №000075/50), відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 19.01.1988 № 55 "Об отводе земельных участков предприятиям, учреждениям и организациям для строительства объектов"; затвердити проект відведення земельної ділянки ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі; вилучити з користування Державного комунального об'єднання "Київзеленбуд" частину земельної ділянки площею 0,02 га, відведеної згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 14.05.1963 № 662 "Про організацію парку культури і відпочинку в Дарницькому районі м. Києва" (лист-згода 10.04.1998 №02/208); надати ТОВ "ПСРБУ №3 Київзеленбуд" за умови виконання п. 12.1 цього рішення у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки земельну ділянку площею 0,02 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі за рахунок земель, вилучених даним рішенням.
		На підставі зазначеного рішення Київської міської ради 06.04.2001 між Київською міською радою і ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею, у відповідності до п. 1.1 якого Київська міська рада надає, а товариство приймає у тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 1,9506 га з планом землекористування, що додається.
		Цей правочин зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 06.04.2001 за № 66-5-00053.
		Судами також встановлено, що ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" є власником будівель, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Воскресенська 2-а, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2008 у справі № 32/177, реєстраційним посвідченням № 002534, що видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, яке записане в реєстрову книгу № 3з-391 за реєстровим номером 390-з від 22.05.2008, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 62878279 від 06.07.2016.
		14.11.2014 між ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" (сторона-1) і ТОВ "ІК "УКРБУД ІНВЕСТ" (сторона-2) укладено договір № 14/11-14 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-а у Дніпровському районі, згідно умов якого сторона-1 і сторона-2 зобов'язуються збудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Воскресенська 2-а.
		За умовами цього правочину: об'єкт (об'єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: вул. Воскресенська 2-а в Дніпровському районі м. Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди безпосередньо з ним пов'язані; земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Воскресенська 2-а, площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005); фінансування будівництва здійснюється стороною-2; ТОВ "ІК "УКРБУД ІНВЕСТ" приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва щодо отримання дозвільних документів на будівництво об'єкту.
		19.12.2014 Департаментом містобудування та архітектури ВО КМР видано Містобудівні умови.
		В подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" Дозвіл на виконання будівельних робіт: "Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-а в Дніпровському районі м. Києва" № ІУ115153072151 від 03.11.2015.
		Поряд із цим, 17.03.2015 між ТОВ "ФК "Житло-Капітал" (управитель) і ТОВ "ІК "УКРБУД ІНВЕСТ" (забудовник) укладено договір № 17/03/15-1, за умовами пункту 1.1. якого забудовник зобов'язується за замовленням управителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об'єкта будівництва на підставі цієї проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям в порядку та у строки, встановлені цим договором та Правилами ФФБ, а управитель зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів довірителів на умовах, визначених цим договором та Правилами ФФБ.
		Наказом директора ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" №6 від 17.03.2015 затверджено правила Фонду фінансування будівництва виду А "ПЕРЕМОЖЕЦЬ".
		31.03.2015 між ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" (управитель) та ПП "Укрбалтбуд" (довіритель) укладено договір № 42-3103/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, за умов якого довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором, Правилами Фонду фінансування будівництва виду А ЖК "ПЕРЕМОЖЕЦЬ" у об'єкті будівництва - Житловому комплексі по вул. Воскресенська, 2-а у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005).
		У червні 2019 року ПП "Укрбалтбуд" звернулось до ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" з листом № 093-1/19, в якому зауважило на протиправності дозвільних документів на будівництво. Листом № 09-01/07/19 від 01.07.2019 ТОВ "ФК "ЖИТЛО-КАПІТАЛ" повідомило ПП "Укрбалтбуд" про наявність отримання всіх дозвільних документів, а саме - Містобудівних умов, копію яких долучено в додаток до листа.
		Приватне підприємство "Укрбалтбуд" посилаючись на протиправність Містобудівних умов та обмежень, звернулось до суду з цим позовом. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з положенням частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
		В касаційній скарзі заявник покликався на підстави касаційного оскарження на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а також на те, що судами допущено неповноту дослідження осбставин у справі. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Щодо підстав оскарження, які заявник касаційної скарги обґрунтовує неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
		- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
		- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
		Так, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Земельного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня, 05 червня, 15 серпня, 23 грудня 2019 року та 11 лютого 2020 року по справах №№ 910/6641/18, 522/6069/14-а, 822/450/16, 813/2946/17 та 803/1596/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		У цій справі суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позов, виходили з того, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 земельна ділянка площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005) за адресою: вул. Воскресенська, 2-А у Дніпровському районі міста Києва віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.
		Наведене знайшло своє відображення у пункті 9 Містобудівних умов, в якому вказано, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 ділянка на якій заплановано будівництво відноситься до території житлової забудови багатоповерхової (перспективної).
		З огляду на вищевикладене, суди дійшли висновку про те, що окреслені у оскаржуваному рішенні наміри забудови - будівництво житлового комплексу відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.
		Як слідує зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 по справі № 522/6069/14-а, на яку посилається ОСББ, предметом спору у цій справі була правомірність прийняття рішення органом архітектури та містобудування про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		У цій справі Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду по справам №№   822/450/16, 813/2946/17 та 803/1596/17.
		Отже, доводи ОСББ про неврахування висновків Верховного Суду, висловлених у судових рішеннях по справах №№   522/6069/14-а, 822/450/16, 813/2946/17 та 803/1596/17 є безпідставними, позаяк висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд у цій справі, узгоджуються із практикою, в тому числі, Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 05.06.2019 по справі № 522/6069/147-а висловила правову позицію з приводу того, що єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Фактично доводи заявника касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду.
		Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій відсутності права на забудову земельної ділянки житловим комплексом, колегія суддів виходить з наступного.
		Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і надалі - Закон №3038 у редакції, що діяла на момент видачі містобудівних умов) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		У пункті 8 частини 1 статті 1 Закону №3038 визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Верховний Суд наголошує, що неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому за частиною 2   статті 5 Закону № 3038    вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Згідно з частиною 1 статті 25 Закону №3038-VІ режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
		За приписами статті 8 Закону 3038-VI, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
		Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
		Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		В межах правових питань регулювання забудови територій, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначається, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
		Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
		Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
		Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування (стаття 26 Закону).
		Відповідно до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
		Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
		Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
		Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
		Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Процедура надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі міста Києва № 643/14/12/009-14 для будівництва житлового комплексу (19.12.2014) були врегульовані Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим Наказом Мінрегіону від 07.07.2011 № 109 (далі - Порядок №109).
		Порядком №109 передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
		Розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		З огляду на наведені приписи Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №109, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Судами у цій справі встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 №    110/831 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено, зокрема оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі.
		Відповідно до пункту 12.1.3. зазначеного рішення, у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови м. Києва.
		Пунктом 1.2. Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001 передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва.
		У пункті 3.2. цього договору визначено, що землекористувач має право: самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки; переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов; зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.
		Тобто, за умовами договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001 землекористувач має право на зведення будівель та споруд у відповідності до проекту та генерального плану будівництва, затвердженого в установленому законодавством порядку, а також при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.
		Положеннями статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено обов'язковість дотримання вимог містобудівної документації та відзначено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.
		Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
		Згідно з правилами статті 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.
		Статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності та визначено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
		У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
		Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
		Пунктом 6 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до 01.01.2015 рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.
		За пунктом 61 вказаного розділу, дія частин 3 та 4 статті 24 цього Закону до 01.01.2015 не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.
		Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що, визначаючи відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, відповідач мав керуватись даними Генерального плану міста Києва.
		Я вже було зазначено вище, відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 земельна ділянка площею 1,9506 га (кадастровий номер 8000000000:66:134:0005) за адресою: вул. Воскресенська, 2-А у Дніпровському районі міста Києва віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.
		У пункті 9 Містобудівних умов вказано, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 ділянка на якій заплановано будівництво відноситься до території житлової забудови багатоповерхової (перспективної).
		Тобто, наміри забудови, зазначені в оскаржуваному рішенні, - будівництво житлового комплексу, відповідають містобудівній документації на місцевому рівні.
		За наведених підстав, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, передбачених статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для прийняття спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, через те, що наміри забудови земельної ділянки відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
		Крім того, стаття 2 Земельного кодексу України 1990 року визначала склад земель України, віднесення їх до категорій і переведення з однієї категорії до іншої за змістом якої відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 1) землі сільськогосподарського призначення; 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5) землі лісового фонду; 6) землі водного фонду; 7) землі запасу.
		Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення.
		Земельний кодекс України 1990 року не містив такої категорії земель, як землі житлової та громадської забудови, а передбачав категорію землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів).
		Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (набув чинності 01.01.2002) встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		За приписами статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч. 5 ст. ст. 20 Земельного кодексу України).
		Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Частиною 1 статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується учасниками справи, що рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 110/831 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" право тимчасового довгострокового користування строком на 24 роки земельною ділянкою площею 1,92 га для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі у зв'язку із переходом права власності на майно цілісного майнового комплексу.
		Тобто, категорію земель зазначеним рішенням не окреслено, а зазначено вид такого використання.
		За змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000769142018 від 22.06.2018 категорія земель, до яких віднесено земельну ділянку, площею 1,9506 га, кадастровий номер 8000000000:66:134:0005 не визначена.
		Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста, і територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:134:0005 віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, обставини чого, в контексті функціонального призначення земельної ділянки відображено у п. 9 Містобудівних умов.
		Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		За таких підстав, землекористувач може самостійно визначити вид використання земельної ділянки в межах категорії землі житлової та громадської забудови, в тому числі, і використовувати під будівництво житлового комплексу.
		Крім того, судами встановлено, що після надання земельної ділянки ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 "Київзеленбуд" у користування в 2000 році, тим же органом місцевого самоврядування рішенням від 28.03.2002 № 370/1804 територію земельної ділянки віднесено саме під здійснення житлової забудови, що свідчить про відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні.
		Виходячи з наведеного, оскільки вищенаведені норми Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 109 пов'язують визначення відповідності намірів забудови земельної ділянки, виходячи із положень містобудівної документації на місцевому рівні, то викладення вимог щодо приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідності до намірів забудови у абзаці 2 пункту 7 "Цільове призначення земельної ділянки" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов не відповідають приписам Закону та Порядку.
		Також, за частиною 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт, що надає право на виконання будівельних робіт, є чинним до завершення будівництва.
		Відповідно до "Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.
		Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
		До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту чи технічного переоснащення діючих підприємств; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.
		Підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
		Як вірно установлено судами попередніх інстанцій, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд", як замовнику будівництва Дозвіл на виконання будівельних робіт: "Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-а в Дніпровському районі м. Києва" № ІУ115153072151 від 03.11.2015, що свідчить про обставини реалізації Містобудівних умов в площині питань здійснення нового будівництва за зазначеною адресою, та згідно розробленої проектної документації, затвердженої ТОВ "ІК "УКРБУД ІНВЕСТ".
		Окрім того, зважаючи на наявність у ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд" права користування земельною ділянкою, оформленого належним чином, розміщення вимоги Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) у абзаці 2 пункту 5 "Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов щодо оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку є обґрунтованим, виходячи з положень розділу ІІІ "Склад та зміст містобудівних умов та обмежень" Порядку.
		За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправними та скасування: абзацу 2 пункту 5 "Документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою" Розділу "Загальні дані" та абзацу 2 пункту 7 "Цільове призначення земельної ділянки" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація).
		З приводу доводів касаційної скарги ОСББ "Воскресенська 12Г" про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2019 у справі № 910/6641/18, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, предметом господарського спору у справі № 910/6641/18 за позовом ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" до Київської міської ради була вимога про визнання за ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" права на використання земельної ділянки загальною площею 1,9506 га за адресою: вул. Воскресенська, 2-А у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер: 8000000000:66:134:0005) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.
		Звертаючись з таким позовом до суду, ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" покликався на те, що Київська міська рада ухиляється від виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі № 826/10788/17, про часткове задоволення позовуТОВ    "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд", якою:
		- визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо незатвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" № ПЗВ-1992 від 12.06.2017 року (кадастрова справа № Д-7681);
		- зобов`язано Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати та подати на розгляд до Київської міської ради проект рішення "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва", розробленого на підставі "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" № ПЗВ-1992 від 12.06.2017 року (кадастрова справа № Д-7681);
		- зобов`язано Київську міську раду розглянути "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" № ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа № Д-7681) та прийняти відповідне рішення.
		Наведені правовідносини, які були предметом розгляду справи у господарських судах, пов'язані з реалізацією ТОВ "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 "Київзеленбуд" вимог Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), визначених у абзаці 2 пункту 7 "Цільове призначення земельної ділянки" Розділу "Загальні дані" Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі міста Києва №    643/14/12/009-14 від 19.12.2014 -привести цільове призначення у відповідність до намірів забудови.
		Тоді як у цій справі спірним є питання законності та правомірності самих Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі міста Києва № 643/14/12/009-14 від 19.12.2014 та зокрема, вимоги абзацу 2 пункту 7 "Цільове призначення земельної ділянки" Розділу "Загальні дані" щодо необхідності приведення цільового призначення у відповідність до намірів забудови.
		Отже, висновки судів у справі № 910/6641/18 щодо питання реалізації зазначеної вимоги не є преюдиційними для вирішення цієї справи, предметом дослідження у якій є правомірність самої вимоги, а тому доводи ОСББ "Воскресенська 12Г" в цій частині також є безпідставними.
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, ретельно дослідили докази справи та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
		Також Верховний Суд зазначає про необґрунтованість клопотання позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Так, в обґрунтування зазначеного клопотання заявник вказує, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі не враховані висновки Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2019 по справі № 910/6641/18, які мають преюдиційне значенні при вирішенні цієї справи.
		Враховуючи викладене, для формування єдиної правозастосовчої практики, ОСББ, посилаючись на частину п'яту статті 346 КАС України, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Вирішуючи зазначене клопотання, Верховний Суд зазначає наступне.
		Згідно з положеннями статей 37 та 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Положеннями частини п`ятої статті 346 КАС України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з частинами 1-3 статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26.03.2019 у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:
		- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
		- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
		- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
		- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
		- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
		- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
		- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
		- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
		В ухвалі від 30.10.2018 у справі №757/172/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
		Кількісний вимір ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 346 КАС України, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		В свою чергу, Верховний Суд, аналізуючи судову практику та обставини цієї справи, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного питання з урахуванням кількісного та якісного вимірів, глибоких та довгострокових розходжень у відповідній судовій практиці.
		Таким чином, наведене у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи, а інші підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачені статтею 346 КАС України, не охоплюються доводами заявленого скаржником (відповідачем) клопотання.
		У зв'язку з викладеним клопотання ОСББ про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
		У касаційній скарзі заявник не наводить обґрунтованих доказів, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
		Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції вимогам положень статті 242 КАС України відповідають.
		Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Відмовити у задоволенні клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12Г" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12Г"- залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі №640/14207/19 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                    Л.В. Тацій
		Судді                                                                                                               Т.Г. Стрелець
		                                                                                                              С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...