Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13945/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2021. Зареєстровано: 04.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2021.
Дата набрання законної сили: 31.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		30 червня 2021 року                               м. Київ                                        № 640/13945/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка   К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди   Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 доНаціонального агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етикипро визнання протиправним та скасування рішенняпредставники  сторін:позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача - Сабадош Т.І. , Хименко О.А. 
		ВСТАНОВИВ:
		22.06.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики за скаргами на порушення академічної доброчесності у дисертаційному дослідженні ОСОБА_1 «Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі». - К., 2015» від 07.05.2020.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що спірне рішення є протиправним, необґрунтованим, таким, що ставить під сумнів та суперечить чинним рішенням відповідних компетентних органів (Спеціалізованих вчених рад, Атестаційної колегії МОН України), прийняте з порушенням процедури, таємно від позивачки та є таким, що порушує права останньої, оскільки безпідставно констатує наявність у роботі ОСОБА_1 академічного плагіату. Більш того оскаржуване рішення оприлюднено на офіційному сайті Національного агентства, що негативно впливає не репутацію ОСОБА_1 як науковця, фактично звинувачуючи її у порушенні академічної доброчесності. Зокрема позивач зазначає, що дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності «Теорія і методика професійної освіти» за темою «Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі» було захищене позивачем 15.10.2015 на засіданні спеціалізованої вченої ради Національного університету біоресурсів і природокористування України; на підставі таємного голосування спеціалізована вчена рада присудила ОСОБА_1 науковий ступінь доктора педагогічних наук зі спеціальності «Теорія і методика професійної освіти»; 15.12.2015 наказом МОН України затверджено рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора наук ОСОБА_1 ; після появи публікацій у ЗМІ щодо можливого плагіату у дисертаційному дослідженні позивача воно було скероване на повторний розгляд до незалежної спеціалізованої вченої ради до Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди; відповідно до висновку експертної комісії було встановлено, що дисертаційне дослідження ОСОБА_1 є самостійним науковим дослідженням, авторство не підлягає сумніву в головній її частині, де викладені результати проведеного педагогічного дослідження; 10.06.2016 відбувся повторний розгляд дисертаційного дослідження ОСОБА_1 , за результатами якого складений висновок, у якому зазначено, що основні наукові результати дисертації ОСОБА_1 отримані автором самостійно, що підтверджується низкою праць дисертанта, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних наукових виданнях; 01.07.2016 відбулося відкрите засідання атестаційної колегії МОН України, з протоколу засідання якого вбачається, що підстав для перегляду рішення про присудження наукового ступеня немає; щодо академічного плагіату, то варто зазначити, що це поняття у законодавстві України було розкрите тільки з 05.09.2017; відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення; отже, до 05.09.2017 було відсутнє поняття «академічного плагіату» у зв`язку з чим такі діяння до 05.09.2017 не були визнані законом як правопорушення. Додаткового позивач акцентував увагу і на процедурних порушеннях, які були допущені відповідачем при прийнятті спірного рішення.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
		07.07.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/13945/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні з викликом учасників справи та проведенням судового засідання. Справа призначена до розгляду у судове засідання на 13.08.2020.
		23.07.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що оскаржуване рішення Комітету не є актом, відповідно до якого позивача притягнуто до академічної відповідальності, а є лише констатуючим документом, який фіксує факт порушення академічної доброчесності у формі академічного плагіату; крім того, законодавство України не визнає Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти як суб`єкта, який має право  притягувати наукового або науково-педагогічного працівника до академічної відповідальності; отже, рішення Комітету з питань етики про наявність чи відсутність академічного плагіату в дисертаційному дослідженні не є актом індивідуальної дії, а є саме організаційним документом, який має констатуюче значення і не породжує для суб`єкта правовідносин будь-яких юридично-значимих наслідків та не впливає на його права, обов`язки чи охоронювані законом інтереси; оскаржуване рішення буде подане до Національного агентства після прийняття КМУ Положення про скасування рішень спеціалізованих вчених рад; отже, оцінку, остаточну кваліфікацію та саме рішення щодо скасування рішення спеціалізованих вчених рад буде здійснювати Національне агентство після ухвалення відповідного Порядку скасування рішень спеціалізованих вчених рад КМУ.
		04.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що спірне рішення відповідача є актом індивідуальної дії, який порушує права позивача, оскільки безпідставно встановлює наявність у роботі позивача академічного плагіату, ставить під сумнів та суперечить чинним рішенням відповідних компетентних органів; до того ж, рішення оприлюднене на сайті відповідача, що негативно впливає на репутацію позивача як науковця, фактично звинувачуючи його у порушенні академічної доброчесності.
		12.08.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначає, що Комітет з питань етики Національного агентства визнає лише факт наявності або відсутності плагіату, не даючи при цьому оцінку та остаточну кваліфікацію щодо необхідності скасування рішення спеціалізованих рад.
		13.08.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 08.10.2020.
		02.10.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення у справі, у яких він акцентував увагу на тому, що позивач не був повідомлений про те, що розглядається питання про наявність академічного плагіату у його дисертації, натомість позивача повідомили тільки про прийняте рішення, що позбавило позивача права надати пояснення та довести свою невинуватість.
		15.10.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення, у яких останній підкреслив на наявності правових підстав щодо задоволення позову.
		08.10.2020 суд ухвалив адміністративну справу відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України розглядати в порядку письмового провадження.
		 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		07.05.2020 Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийняв рішення за скаргами на порушення академічної доброчесності у дисертаційному дослідженні ОСОБА_1 «Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі». - К., 2015, яким було запропоновано Національному агентству прийняти відповідне рішення за наслідками виявлення факту порушення академічної доброчесності у формі академічного плагіату в дисертаційному дослідженні згідно з ч. 6 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» після затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня.
		Підставою для розгляду та ухвалення цього рішення стали скарги від Української федерації вчених від 01.07.2019, від 05.07.2019, а також доручення від Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.07.2019, в яких стверджується про порушення академічної доброчесності у формі академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 «Теоретичні і методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі». - К., 2015.
		Позивач, не погоджуючись із рішенням Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти здійснює свої повноваження відповідно до Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 15.04.2015 № 244.
		Відповідно до п. 1 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 244, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом України «Про вищу освіту» на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.
		Вказані положення кореспондуються і з положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про вищу освіту».
		Пунктом 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 244, передбачено ряд повноважень Національного агентства, серед яких скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Вказані повноваження закріплені і в Законі України «Про вищу освіту».
		Так, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.
		Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.
		Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
		Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону України «Про вищу освіту» у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
		25.02.2019 Національним агентством із забезпечення якості вищої світи було затверджено Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
		Додатком № 2 до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25.02.2019 визначено перелік комітетів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, серед яких Апеляційний комітет, Комітет з питань етики, Комітет з питань акредитації освітніх програм, незалежних установ оцінювання якості та інституційної акредитації, Комітет з питань діяльності та акредитації спеціалізованих вчених рад, Комітет з питань стандартів та економіки вищої освіти, Комітет з питань оцінювання якості вищої освіти.
		Додатком № 2 до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25.02.2019 визначено і повноваження комітетів, зокрема, і Комітету з питань етики (частина 2 розділу ІІ додатку № 2).
		Так, відповідно до ч. 2 розділу ІІ додатку № 2 до Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25.02.2019 Комітет з питань етики розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності; виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.
		Таким чином розгляд питань академічного плагіату належить до виключної компетенції Комітету з питань етики, як структурного підрозділу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
		Як вбачається із абз. 3 ч. 6 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
		Отже суд принагідно звертає увагу на те, що рішення, яке породжує правові наслідки у вигляді скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату приймається саме Національним агентством на підставі подання Комітету етики.
		Саме по собі подання Комітету етики, навіть з констатацією фактів щодо встановлення у дисертаційному дослідженні академічного плагіату, ніяким чином не породжує для позивача прав або обов`язків, оскільки за своїм змістом таке подання (рішення) містить виключно рекомендації Національному агентству щодо вчинення подальших дій. 
		Суд акцентує увагу на тому, що Порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня нині не прийнято і існує він виключно у вигляді проекту.
		Саме затвердження Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня матиме наслідком наявність у Національного агентства повноважень щодо прийняття юридично-значущих рішень, які породжуватимуть для осіб, щодо яких вони виносяться, певні правові наслідки. 
		Аналізуючи проект Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, який направлено Національним агентством на затвердження, суд бажає наголосити на п. 3.11, відповідно до якого Національне агентство за результатами розгляду подання Комітету з питань етики приймає рішення або сукупність рішень: 1) затвердити (не затвердити) подання Комітету з питань етики та скасувати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у зв`язку із виявленням порушень академічної доброчесності у дисертації (науковій доповіді, монографії) та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації; залишити без змін рішення спеціалізованої вченої ради; 2) затвердити (не затвердити) подання Комітету з питань етики та скасувати рішення спеціалізованої вченої ради про відмову в присудженні наукового ступеня у зв`язку із відсутністю порушень академічної доброчесності у дисертації (науковій доповіді, монографії) та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації; залишити без змін рішення спеціалізованої вченої ради; 3) затвердити (не затвердити) подання Комітету з питань етики та позбавити наукового керівника (консультанта), та/або офіційних опонентів, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та/або голову відповідної спеціалізованої вченої ради права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукову установу) акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік у випадку виявлення порушень академічної доброчесності у дисертації (науковій доповіді, монографії) та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, якщо захист відбувся у постійно діючій спеціалізованій вченій раді; 4) затвердити (не затвердити) подання Комітету з питань етики та позбавити наукового керівника, та/або офіційних опонентів, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та/або членів разової спеціалізованої вченої ради права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукову установу) права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один ріку випадку виявлення порушень академічної доброчесності у дисертації (науковій доповіді, монографії) та/або наукових публікаціях, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, якщо захист відбувся у разовій спеціалізованій вченій раді; 5) затвердити (не затвердити) подання Комітету з питань етики та встановити (не встановити) факт наявності у конкретній дисертації (науковій доповіді, монографії) та/або наукових публікаціях, що подавалися для присудження наукового ступеня, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, порушень академічної доброчесності.
		Так, як вбачається з проекту Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, який направлено Національним агентством на затвердження, то у Національного агентства у зв`язку з надходженням подання Комітету з питань етики не виникає обов`язку дотриматися рекомендацій, які сформовані Комітетом, а Національне агентство самостійно приймає рішення за результатами розгляду такого подання.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження  надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням  необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. 
		Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у його постановах від 10.04.2019 у справі № 822/190/18 (провадження № 11-1396апп18), від 31.10.2018 у справі № 820/5416/16 (К/9901 /17535/18) (провадження № 11-873апп18), від 20.03.2019 у справі № 826/1781/17 (провадження № 11-1320апп18).
		Однак, позовні вимоги про скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах, оскільки такі рішення не породжують для особи, стосовно якої складені, певних правових наслідків, не спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і не мають обов`язкового характеру для суб`єктів цих відносин. Натомість, такі рішення виключно містять в собі документування певних досліджених під час розгляду скарг фактів та сформовані рекомендації Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти щодо прийняття юридично-значущого рішення, яке і підлягатиме в подальшому судовому оскарженню.
		Також суд зазначає, що важливим в контексті цієї справи є дослідження порушеного права позивача.
		Так, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
		 
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.
		Натомість, рішення Комітету з питань етики не є юридично значимим, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.
		Винесення Комітетом з питань етики спірного рішення ніяким чином не побавило позивача наукового ступеня вищої освіти і тільки при винесенні рішення Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, можливо, відбудеться порушення прав позивача.
		У свою чергу, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. 
		Аналогічний висновок викладено і Верховним Судом у його ухвалі від 12.07.2019 у справі № 620/4300/18 (адміністративне провадження № К/9901/18673/19).
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
		Враховуючи той факт, що рішенням Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не порушено прав позивача, а тому у суду відсутня можливість здійснити ефективний захист порушеного права з метою відновлення стану позивача у його правах, оскільки зміна стану прав та обов`язків позивача у зв`язку з винесенням спірного рішення не відбулась.
		З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається із квитанції № ПН8646 від 17.06.2020, позивач за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		Керуючись ст. ст.   1,   2,   9,   72-78,   241-246,   250   КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		          У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
		          
		          Рішення, відповідно до   ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп.      15.5 п.      1 Розділу   VII   Перехідні положення КАС України   до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		 
		Суддя                                                                                                     К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...