Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14805/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано судом: 01.07.2021. Зареєстровано: 04.07.2021. Оприлюднено: 05.07.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		30 червня 2021 року                               м. Київ                                        № 640/14805/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка    К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди    Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1 доМіністерства культури та інформаційної політики Українипро визнання відмови у наданні публічної інформації протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:
		01.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач або МКІП), в якому просить суд:
		- визнати протиправним неоприлюднення відповідачем Державного реєстру нерухомих пам`яток України;
		- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України оприлюднити актуальну версію Державного реєстру нерухомих пам`яток України у форматі відкритих даних в структурованому, машиночитаному вигляді (у відкритому машиночитаному форматі) на Державному порталі відкритих даних https://data.gov.ua/ протягом 10 календарних днів з моменту ухвалення рішення у справі.
		В якості підстав позову позивач вказує на протиправність дій відповідача щодо неоприлюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток України у форматі відкритих даних в структурованому, машиночитаному вигляді (у відкритому машиночитаному форматі) на Державному порталі відкритих даних https://data.gov.ua/, чим було порушено його право на доступ до публічної інформації та стало підставою для подачі позову.
		Зокрема, позивач зазначає, що 12.01.2020 через портал «Доступ до правди» направив запит на доступ до публічної інформації до відповідача, в якому попросив оприлюднити актуальну версію Державного реєстру нерухомих пам`яток України у форматі відкритих даних в структурованому, машиночитаному вигляді (у відкритому машиночитаному форматі) на Державному порталі відкритих даних https://data.gov.ua/, проте відповідачем у визначений законом строк відповідь надано не було; 22.01.2020 через портал «Доступ до правди» позивач направив повторний запит на доступ до публічної інформації до відповідача, в якому попросив надати відповідь на запит від 12.01.2020; 29.01.2020 відповідачем через портал «Доступ до правди» було направлено відповідь на запит № 114/ІІ-53/20/6.11.2, в якому зазначено, що Міністерство культури працює над розміщенням Державного реєстру нерухомих пам`яток України на Порталі відкритих даних та останній може знайти необхідну йому інформацію на офіційному сайті МКІП за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1  разом з тим, позивач зазначає, що на момент складання позову на порталі відкритих даних на сторінці  відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2) оприлюднило лише 1 набір даних - Зведену звітність підприємств та організацій, що підпорядковані відповідачу, а Державний реєстр нерухомих пам`яток України на порталі відкритих даних не оприлюднено, чим було порушено право позивача на доступ до публічної інформації; позивач також посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 21.10.2015 № 835, що в свою чергу зобов`язує розпорядників інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», забезпечити оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах наборів даних згідно з Положенням, затвердженим цією постановою, а також забезпечити надання інформації, необхідної для проведення оцінки стану оприлюднення та оновлення відкритих даних відповідно до Порядку;  із вказаного додатку до положення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 в редакції від 17.04.2019, вбачається, що перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню відповідачем у формі відкритих даних включає Державний реєстр нерухомих пам`яток України; отже відповідач зобов`язаний оприлюднити зазначений реєстр у формі відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, що зроблено не було та стало підставою для звернення до суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
		09.08.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/14805/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
		31.07.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву.
		20.08.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва в адміністративній справі № 640/14805/20 було продовжено строк відповідачу для подання відзиву на 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
		01.09.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. 
		Відповідно до  ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору; Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011  № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист та означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення; відповідач не приймав рішення, не вчиняв дію чи бездіяльність стосовно позивача; доводи позивача про порушення його права, свободи чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування та свідчать про незгоду останнього з оскарженим рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу, та є однією із підстав для відмови у задоволенні позову; при цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16 та постанову Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18; крім того, відповідач зазначає, що ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті; на виконання зазначених вимог відповідач публікує Державний реєстр нерухомих пам`яток України на своєму офіційному веб-сайті у режимі доступу: ІНФОРМАЦІЯ_3, таким чином відповідач забезпечує виконання вимог вищезазначених Законів і кожна особа, в т.ч і позивач має відкритий доступ до зазначеної інформації або за бажанням може отримати її у відповідь на звернення; створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування, як це визначено абзацом другим пункту 4 статтею 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; відповідно до  п. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з яким Державний реєстр нерухомих пам`яток України включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», вступає в дію з 1 січня 2021 згідно редакцією Закону від 14.04.2020 № 554-ХІ, відтак враховуючи вищевикладене, Міністерство забезпечує виконання вимог вищезазначених законів, діє відповідно до ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; отже підстави для задоволення позову, - відсутні.
		14.09.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, у якому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на наступне.
		Позивач зазначає, що відносини, які були встановлені з відповідачем відносяться до сфери регулювання Закону України «Про доступ до публічної інформації»; не оприлюднення відповідачем Державного реєстру нерухомих пам`яток України у форматі відкритих даних в структурованому, машиночитаному вигляді (у відкритому машиночитаному форматі) на Державному порталі відкритих даних https://data.gov.ua/ порушує обов`язок відповідача надати йому публічну інформацію у форматі відкритих даних у відповідь на запит про отримання публічної інформації, що базується на прямому приписі Закону України «Про доступ до публічної інформації» і є окремим обов`язком порівняно з його обов`язком оприлюднювати цю інформацію будь-яким іншим способом; виконання відповідачем вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» не звільняє останнього від обов`язку виконувати приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації»; позивач зазначає, що посилання відповідача на Закон України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», який вводиться в дію 01.01.2021, є недоречним оскільки останній був прийнятий 13.04.2020 в той час, як інформаційний запит було подано 12.01.2020, а повторний запит 22.01.2020, відповідь на який було отримано 29.01.2020, тобто на момент подачі запиту вищезазначений закон не був прийнятий, що не звільняло відповідача від виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 (зі змінами).
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		12.01.2020 року   ОСОБА_1  через портал «Доступ до правди» направив запит про доступ до публічної інформації до Міністерства культури, в якому просив оприлюднити актуальну версію Державного реєстру нерухомих пам`яток України у форматі відкритих даних в структурованому, машиночитаному, вигляді на Державному порталі відкритих даних.
		24.01.2020 року відповідачем через портал «Доступ до правди» було направлено відповідь на запит № 114/ІІ-53/20/6.11.2, в якій зазначено, що Міністерство культури працює над розміщенням Державного реєстру нерухомих пам`яток України на Порталі відкритих даних. Разом з тим,  відповідач зазначив, що позивач може отримати необхідну йому інформацію на сторінці МКІП України за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
		Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до відповідача із запитом (12.01.2020), Міністерство культури, молоді та спорту України (МКМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		МКМС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, державної мовної політики, охорони культурної спадщини, фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання, популяризації України в світі, музейної справи, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України та інформаційної безпеки, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, у молодіжній сфері, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні.
		МКМС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), інформаційній та видавничій сфері, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері телебачення і радіомовлення.
		МКМС є суб`єктом протидії корупційним правопорушенням, що впливають на результати офіційних спортивних змагань.
		Відповідно до пп. 91 п. 4 Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до відповідача із запитом (12.01.2020), МКМС відповідно до покладених на нього завдань веде, забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України, вносить об`єкти культурної спадщини місцевого значення до Реєстру та зміни до нього щодо пам`яток місцевого значення, подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та змін до нього щодо пам`яток національного значення.
		В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 231 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо діяльності Міністерства культури та інформаційної політики» Міністерство культури, молоді та спорту України перейменоване на Міністерство культури та інформаційної політики України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185 «Про затвердження положень про деякі центральні органи виконавчої влади у сфері культури та внесення змін до Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України» затверджено Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України та внесено ряд змін до  Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885.
		Так, відповідно до пп. 91 п. 4 Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, у редакції зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, МКМС відповідно до покладених на нього завдань подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та змін до нього щодо пам`яток національного значення.
		Суд акцентує увагу на тому, що у зв`язку зі змінами, які були внесені до Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, з Міністерства культури знято повноваження щодо забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		Як вбачається із тексту постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, зміни до Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, набирають чинності з 01.03.2020.
		Щодо органу державної влади, на який покладено функції із забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України, суд зазначає наступне.
		Як вже зазначалося вище, постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185 «Про затвердження положень про деякі центральні органи виконавчої влади у сфері культури та внесення змін до Положення про Міністерство культури, молоді та спорту України» затверджено Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України.
		Так, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, Державна служба охорони культурної спадщини України (Держкультспадщини) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури, молоді та спорту і який реалізує державну політику у сферах охорони культурної спадщини (крім здійснення контролю у сфері охорони культурної спадщини), музейної справи, вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей.
		Відповідно до пп. пп. 15-19 п. 4 Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, Держкультспадщини відповідно до покладених на неї завдань: веде Державний реєстр нерухомих пам`яток України; забезпечує юридичним і фізичним особам доступ до інформації, що міститься у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України; забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення до нього змін; подає Міністру культури, молоді та спорту пропозиції про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; заносить за погодженням з МКМС об`єкти культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та вносить зміни до нього щодо пам`яток місцевого значення.
		Як вбачається із тексту постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України набирає чинності з 01.03.2020.
		В цій частині варто звернути увагу і на те, що відповідно до Переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, у редакції на момент звернення позивача із запитом до Міністерства культури (12.01.2020), Мінкультури оприлюднює у форматі відкритих даних Державний реєстр нерухомих пам`яток України.
		Відтак, в контексті визначення можливості Міністерства культури здійснити функцію щодо публікації Державного реєстру нерухомих пам`яток України у форматі відкритих даних в структурованому, машиночитаному вигляді (у відкритому машиночитаному форматі) на Державному порталі відкритих даних https://data.gov.ua/, суд принагідно зазначає, що на момент надсилання запиту (12.01.2020) така функція, дійсно, була всластива Міністерству культури. Проте, з 01.03.2020 з Міністерства культури знято зазначену функцію та створено Державну службу охорони культурної спадщини України, яка і має здійснювати публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та вносити до нього зміни, а отже саме зазначена служба веде реєстр та підтримує його в актуальному стані.
		Відповідно до Переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, у редакції на момент розгляду справи, МКІП оприлюднює Державний реєстр нерухомих пам`яток України.
		Отже, існує певна колізія норм щодо віднесення обов`язку оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток України: Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1185, відносить такі повноваження до компетенції Державної служби охорони культурної спадщини України (без деталізації порталу або веб - сайту, на якому здійснюється публікація), а Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, - відносить цю функцію до компетенції МКІП.
		В цьому аспекті суд зазначає, що норми Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України є спеціальними відносно норм Переліку та визначають функцію служби щодо оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток України без деталізації порталу, на якому здійснюється така публікація (чи то власний сайт, чи то Єдиний веб - портал відкритих даних), а тому при визначенні повноважень у конкретного органу на здійснення дій щодо оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток України варто керуватися спеціальними нормами, які покликані встановити чіткий перелік повноважень конкретного органу.
		З огляду на викладене, в задоволенні зобов`язальної вимоги відносно Міністерства культури суд відмовляє, оскільки на момент розгляду цієї справи у Міністерства культури відсутні будь-які повноваження здійснювати оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, в т.ч. і на Єдиному веб - порталі відкритих даних.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправним неоприлюднення відповідачем Державного реєстру нерухомих пам`яток України, то суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача із запитом до Міністерства культури (12.01.2020), об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» було доповнено частиною 4 наступного змісту: «Державний реєстр нерухомих пам`яток України включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».
		Зазначену ч. 4 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» введено в дію з 01.01.2021.
		Питання доступу до геопросторових даних та метаданих регламентовано ст. 6 Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».
		Отже, публікація Державного реєстру нерухомих пам`яток України в світлі застосування Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» має здійснюватися з 01.01.2021.
		Що тверджень позивача про те, що Державний реєстр нерухомих пам`яток України мав бути опублікований на порталі відкритих даних https://data.gov.ua/ відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», то суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
		Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
		Згідно з ч. 2 до ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.
		Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
		Згідно п. 2 ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.
		Згідно з ч.  4 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
		Вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних визначено Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835.
		Відповідно до п. 1 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних здійснюється за такими принципами: відкритість за замовчуванням; оперативність і чіткість; доступність і використання; порівнянність та інтероперабельність; покращене урядування і залучення громадян; інклюзивний розвиток та інновації.
		Відповідно до п. 3 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, у редакції чинній на момент звернення позивача із запитом (12.01.2020), розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком, та будь-які інші наявні дані, що відповідають визначенню публічної інформації у формі відкритих даних.
		Відповідно до п. 4 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, набори даних завантажуються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
		У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у тримісячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх завантаження та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
		Відповідно до п. 5 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, для забезпечення оприлюднення та регулярного оновлення публічної інформації у формі відкритих даних розпорядник інформації: завантажує та регулярно оновлює на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних набори даних, що перебувають у його володінні; може здійснювати завантаження наборів даних, які не включені до переліку, якщо інше не передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації», у разі високого суспільного інтересу до таких даних (високої частоти їх запитування; за результатами опитування громадської думки; антикорупційного ефекту та/або економічного ефекту від оприлюднення наборів даних; наявності інших обставин).
		Відповідно до п. 6 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, на сторінці кожного набору даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних розміщується: паспорт набору даних шляхом відображення на веб-сторінці (для перегляду за допомогою веб-браузера) та шляхом розміщення файла у відкритому машиночитаному форматі, який може бути завантажений або доступний за допомогою інтерфейсу прикладного програмування; структура набору даних у відкритому машиночитаному форматі (електронний файл, який може бути завантажений, або інтерфейс прикладного програмування); набір даних в одному чи кількох форматах, визначених цим Положенням; форма для зворотного зв`язку користувачів; інформація про подальше використання набору даних; інформація про умови використання відкритої ліцензії.
		Відповідно до п. 7 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, паспорт набору даних повинен містити такі елементи: ідентифікаційний номер набору даних; найменування набору даних (до 254 символів); стислий опис змісту набору даних (до 4000 символів) із зазначенням інформації, що є частиною набору даних, проте не оприлюднюється через обмежений доступ до неї (із зазначенням виду інформації з обмеженим доступом щодо кожного елементу); підстава та призначення збору інформації, що міститься в наборі даних; відомості про мову інформації, яка міститься у наборі даних; формат (формати), в якому доступний набір даних; формат стиснення набору даних (за наявності такого стиснення); дату і час першого оприлюднення набору даних; дату і час внесення останніх змін до набору даних; дату актуальності даних у наборі даних; періодичність оновлення набору даних; ключові слова, які відображають основний зміст набору даних; гіперпосилання на набір даних (електронний файл для завантаження або інтерфейс прикладного програмування); гіперпосилання на структуру набору даних (електронний файл для завантаження або інтерфейс прикладного програмування); відомості про розпорядника інформації, у володінні якого перебуває набір даних; відомості про відповідальну особу розпорядника інформації, яка відповідає за оприлюднення інформації згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», та адресу її електронної пошти.
		Паспорт набору даних може також містити гіперпосилання на попередні версії набору даних, номери версій набору даних, а також інші елементи.
		Пунктом 10 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835, передбачено, що доступ для завантаження/вивантаження наборів розпорядниками інформації може бути налаштований за допомогою інтерфейсу прикладного програмування.
		Для користувачів порталу інтерфейс прикладного програмування повинен забезпечити можливість автоматизованого доступу до інформації оприлюднення набору даних шляхом їх перегляду та читання (без можливості внесення змін) за запитом у цілодобовому режимі без вихідних і достовірність такої інформації на момент її запиту.
		Вимоги до інтерфейсу прикладного програмування визначаються держателем Єдиного державного веб-порталу відкритих даних.
		До Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних затверджено Додадок «Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних».
		Так, згідно із вказаним Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, у редакції на момент звернення позивача із запитом до Міністерства культури (12.01.2020), Мінкультури оприлюднює у форматі відкритих даних Державний реєстр нерухомих пам`яток України.
		Отже, з сукупного аналізу норм, які викладені вище, суд робить висновок про те, що Міністерство культури на момент звернення позивача із запитом (12.01.2020) мав обов`язок оприлюднювати у формі відкритих даних на Єдиному веб - порталі відкритих даних Державний реєстр нерухомих пам`яток України.
		Оскільки таке оприлюднення саме на Єдиному веб - порталі відкритих даних здійснено не було, то Міністерство культури у своїй діяльності допустило протиправну бездіяльність у формі неопридюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток України на Єдиному веб - порталі відкритих даних.
		Відтак, суд переконаний, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Додатково суд акцентує увагу на тому, що оприлюднення Міністерством культури Державного реєстру нерухомих пам`яток України на власному сайті не є належним виконанням обов`язку з оприлюднення вказаного реєстру у формі відкритих даних на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки оприлюднення Державного реєстру нерухомих пам`яток на власному сайті та на Єдиному веб - порталі відкритих даних є різними процедурами оприлюднення, які регламентуються різними Законами України.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
		З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з квитанції про сплату № 56265 від 26.06.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		Беручи до уваги висновок суду про часткове задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 420,40 грн.
		Керуючись ст. ст.    1,    2,    9,    72-78,    241-246,    250    КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправним неоприлюднення на Єдиному державному веб - порталі відкритих даних https://data.gov.ua/ Міністерством культури, молоді та спорту України, правонаступником якого є Міністерство культури та інформаційної політики України, (адреса: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19, ідентифікаційний код 43220275) Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		4.          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України (адреса: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19, ідентифікаційний код 43220275) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
		 
		Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України    до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		 
		Суддя                                                                                                     К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...