Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 242/4773/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Номер судового провадження: 61-11841ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		 
		24 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 242/4773/17
		провадження № 61-11841св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. 
		суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Крат - Енерго», 
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження товариства з обмеженою відповідальністю «Крат-Енерго» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 вересня 2019 року в складі судді Капітонова В. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 червня 2020 року в складі колегії суддів: Принцевської В. П., Пономарьової О. М., Зайцевої С. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Крат - Енерго» (далі - ТОВ «Крат - Енерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який в ході розгляду справи уточнило, та остаточно просило:
		- стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства незаконно привласнені грошові кошти у розмірі 3 342 903, 38 грн, 3% річних у розмірі 398 126, 10 грн, пеню у розмірі 4 803 156, 30 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 472 589, 26 грн та 350 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; 
		- стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства незаконно привласнені грошові кошті у розмірі 10 200 грн, 3% річних у розмірі 1 210 грн, пеню у розмірі 14 613, 69 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 595, 70 грн та у 10 000 у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Позов мотивований тим, що відповідачі, перебуваючи на посаді головного бухгалтера та водія у ТОВ «Крат - Енерго», заволоділи та привласнили грошові кошти підприємства у розмірі 3 342 903,38 грн. 
		За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості від 11 грудня 2014 року за № 12014050140000888 за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті                   366 КК України. 
		ТОВ «Крат - Енерго» визнано потерпілим у кримінальному провадженні                     від 11 грудня 2014 року № 12014050140000888.
		Посилаючись на те, що неправомірним заволодінням та присвоєнням чужих грошових коштів завдано шкоду, ТОВ «Крат - Енерго» просило задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 10 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції встановив, що досудове розслідування в кримінальному провадженні від 11 грудня 2014 року № 12014050140000888, в якому позивача визнано потерпілим, триває; вирок суду, яким відповідачів визнано винуватими у вчиненні злочинів, відсутній. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту завдання йому саме злочином майнової шкоди, а тому вважав позовні вимоги є необґрунтованими та передчасними. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Донецького апеляційного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Крат - Енерго» залишено без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 вересня 2019 року залишено без змін.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У серпні 2020 року ТОВ «Крат - Енерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що заяву про кримінальне правопорушення подано 11 грудня 2014 року, станом на 03 листопада                 2019 року винних осіб до кримінальної відповідальності не притягнуто, а тому станом на 2017 рік закінчились би строки пред`явлення цивільного позову про відшкодування шкоди, оскільки права і обов`язки потерпілого виникають з моменту подання відповідної заяви або заяви про залучення до провадження як потерпілої особи. На підтвердження завданої майнової шкоди матеріали справи містять належні докази, а саме: банківські виписки, приходно-касові ордери, розписки відповідачів про добровільне повернення грошових коштів, видаткові касові ордери, висновки експертів тощо. Суди попередніх інстанцій не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду віл 04 вересня 2019 року                            № 2658/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19), відповідно до якого юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 242/4773/17 з суду першої інстанції.
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від                        15 червня 2021 року справу за позовом ТОВ «Крат - Енерго» до                        ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення незаконно привласнених грошових коштів, пені, інфляційних втрат, 3% річних, відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.
		    
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що в провадженні Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження від 12 грудня                            2014 року  № 12014050140000888 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ «Крат - Енерго» у розмірі 863 061 грн. 
		 
		Директор ТОВ «Крат - Енерго» є стороною вищевказаного кримінального провадження та має статус потерпілого у цьому кримінальному провадженні. 
		 
		Досудове розслідування кримінального провадження від 12 грудня                      2014 року № 12014050140000888 не закінчено. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		 
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави  (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02). 
		 
		Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
		Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
		 
		Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
		 
		Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження           № 14-154цс19.
		 
		Частиною другою статті 127 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина перша статті                     128 КПК України). 
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) заначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимогиТОВ «Крат - Енерго» є передчасними та необґрунтованими, оскільки досудове розслідування в кримінальному провадженні від 11 грудня                        2014 року № 12014050140000888 триває, а вирок, яким ОСОБА_3 і ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів, відсутній. 
		 
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позовної заяви, а також основним аргументам позивача, не звернули уваги на те, що позивач звернулася до суду із цим позовом з метою відшкодування завданої шкоди, і саме суд, реалізуючи право особи на ефективний засіб правового захисту, оцінивши надані сторонами докази, має встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який може бути підставою для стягнення шкоди.
		 
		Кримінальне провадження триває з 2014 року, і до моменту звернення позивача до суду із цим позовом досудове розслідування закінчено не було, що фактично позбавляє позивача можливості протягом розумного строку захистити свої права у межах кримінального провадження, а також може свідчити про нездатність держави захистити порушені права.
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що ефективна судова система відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може, а за певних обставин повинна, включати застосування кримінального законодавства (наприклад, рішення у справі «Федіна проти України», заява № 17185/02, від 02 вересня 2010 року,          пункт 62). Проте якщо нещасний випадок стався суто внаслідок недбалості за відсутності обтяжуючих обставин, Суд буде задоволений, якщо правова система забезпечить відшкодування потерпілим у порядку цивільного судочинства, що дасть змогу встановити відповідальність сторін провадження та отримати будь-яке відповідне цивільно-правове відшкодування, наприклад зобов`язання відшкодувати шкоду (рішення у справі «Басюк проти України» від 05 листопада 2015 року, заява                      № 51151/10, пункт 57).
		 
		В той же час у справі «Чумак проти України» від 19 травня 2016 року, заява № 60790/12, Європейський суд з прав людини визнав, що у цій справі тривалість провадження за цивільним позовом заявника про відшкодування матеріальної та моральної шкоди була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не надав належної оцінки вказаним вище обставинам, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, обмеживши право позивача на судовий захист, не надав оцінки доказам, поданим сторонами, а також їхнім доводам, не вирішив спір про відшкодування завданої шкоди по суті.
		 
		До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 199/6521/19 (провадження № 61-17991св20). 
		 
		Таким чином, Верховний Суд вважає, що відмова в задоволенні позовних вимог з формальних підстав не відповідає положенням статей 6,                                    13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому враховуючи, що касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Крім того, при новому розгляді справи суду слід дослідити обставини, за яких ТОВ «Крат - Енерго» було завдано шкоду, визначити характер спірних правовідносин, а також встановити наявність між сторонами деліктних зобов`язань чи матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення працівниками покладених на них трудових обов`язків. 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Крат-Енерго» задовольнити.
		 
		Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 вересня            2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 червня                   2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       М. Є. Червинська
		 
		Судді :                                                                                                 В. С. Жданова
		 
		                                                                                                             А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                             Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                             В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...