Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/6278/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.07.2021.
Дата набрання законної сили: 30.06.2021
Номер судового провадження: 61-2780ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		30 червня 2021 року
		м. Київ
		справа № 210/6278/18
		провадження № 61-2780ск20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», 
		відповідачка - ОСОБА_1 ,  
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди.
		На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ІНФОРМАЦІЯ_17 о 14:30 год ОСОБА_1 на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_18» у соціальній мережі Fасеbook (користувач - « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу) за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 / розмістиланедостовірну інформацію щодо візиту  ОСОБА_3 на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для отримання грошових коштів від керівництва підприємства. 
		Надалі аналогічне повідомлення було поширено відповідачкою в інших групах соціальної мережі Facebook, а саме:
		- « ІНФОРМАЦІЯ_19 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_20 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_4 »
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_6 »
		ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_21 »  ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_22 »
		ІНФОРМАЦІЯ_23 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_24»  ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
		- «ІНФОРМАЦІЯ_25»
		ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
		- «ІНФОРМАЦІЯ_26»
		ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_27 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
		- «ІНФОРМАЦІЯ_28» 
		ІНФОРМАЦІЯ_13 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_29»
		ІНФОРМАЦІЯ_14 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_30» 
		ІНФОРМАЦІЯ_15;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_31 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_16 .
		У зазначених постах (повідомленнях) відповідачка, на думку позивача, безпідставно стверджувала, що (мовою оригіналу):
		«Завтра пройдёт встреча с 9:00 до 12:00 ОСОБА_15 и ОСОБА_3 . Приехала денег просить на предвыборную и уже не в первый раз, на правах «я же вам продала завод». Вот так - нам 10%, ОСОБА_3 - 10 млн. Делаем перепосты везде, где можно - ОСОБА_3 ДЕНЕГ НЕ ДАВАТЬ! ОТДАЙТЕ ИХ НАМ!!!».
		З урахуванням наведеного ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мотивів захисту свого права на недоторканість ділової репутації, що було, на його думку, публічно порушене відповідачкою внаслідок розповсюдження в мережі Інтернет недостовірної інформації щодо підприємства, просило суд визнати інформацію щодо ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», опубліковану та поширену ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook у вищевказаних тематичних групах недостовірною та такою, що порушує право на повагу до ділової репутації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; зобов`язати ОСОБА_1 у тижневий термін з дня набрання законної сили рішенням суду опублікувати спростування цієї недостовірної інформації; стягнути на користь ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн та покласти на відповідачку обов`язок зі сплати судового збору. 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року позов задоволено частково. 
		Визнано інформацію щодо ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», опубліковану та поширену ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook у вищевказаних тематичних групах недостовірною та такою, що порушує право на повагу до його ділової репутації. Зобов`язано ОСОБА_1 у тижневий термін з дня набрання законної сили рішенням суду опублікувати спростування недостовірної інформації щодо ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення, ухваленого за результатами розгляду цієї позовної заяви, у своєму профілі (сторінці) у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_32, без будь-яких редакційних або інших коментарів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 1 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, 3 171,60 грн - витрати зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався положеннями статей 94, 277, 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 34 Господарського кодексу України, 30 Закону України «Про інформацію» й виходив з того, що викладена відповідачкою на сторінках у соціальній мережі інформація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів на підтвердження достовірності викладеної нею інформації. Поширена відповідачем інформація про позивача є негативною та такою, що не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходив з необхідності урахування вимог розумності, виваженості та справедливості. 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 4 757,40 грн, на користь ОСОБА_1 - судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2 500 грн. У решті вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поширена щодо позивача інформація є оціночним судженням, вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основних, а тому задоволенню також не підлягають. При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 500 грн апеляційний суд керувався критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У лютому 2020 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм частин другої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 32, 68 Конституції України, статті 277 ЦК України, статті 30 Закону України «Про інформацію», дійшов необґрунтованого висновку, що характер розповсюдженої відповідачкою інформації про позивача є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, у зв`язку з чим вона не може бути предметом судового захисту. Крім того, суд в оскаржуваному судовому рішенні дійшов помилкового висновку, що для можливості спростування поширеної недостовірної інформації щодо особи необхідною є умова наявності в поширеній інформації ознак її негативності, вимога щодо якої містилася в нормі частини третьої статті 277 ЦК України та була виключена із неї у 2014 році на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації». Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, не навівши підстав його скасування в частині відшкодування завданої моральної шкоди.
		Заявник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки при вирішенні справи застосована норма частини третьої статті 277 ЦК України, яка втратила чинність на час вирішення справи, що є порушенням частини третьої статті 3 ЦПК України, неврахування при ухваленні рішення доводів позивача, викладених ним у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, що є порушенням норм статей 263-264 ЦПК України. 
		У квітні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мотуз О. В., просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Одночасно клопоче про вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 200 грн. 
		У квітні 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у 07 лютого 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив на касаційну скаргу Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_17 о 14:30 год ОСОБА_1 на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_18» у соціальній мережі Fасеbook(користувач « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу) за посиланням в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1була поширено повідомлення наступного змісту: «Завтра пройдёт встреча с 9:00 до 12:00 ОСОБА_15 и ОСОБА_3 . Приехала денег просить на предвыборную и уже не в первый раз, на правах «я же вам продала завод». Вот так - нам 10%, ОСОБА_3 - 10 млн. Делаем перепосты везде, где можно - ОСОБА_3 ДЕНЕГ НЕ ДАВАТЬ! ОТДАЙТЕ ИХ НАМ!!!».
		Також аналогічне повідомлення у подальшому поширено в інших групах соціальної мережі Facebook, а саме:
		- « ІНФОРМАЦІЯ_19 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_20 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_4 »
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_6 »
		ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_21 »  ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_22 »
		ІНФОРМАЦІЯ_23 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_24»  ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
		- «ІНФОРМАЦІЯ_25»
		ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
		- «ІНФОРМАЦІЯ_26»
		ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_27 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_12 ;
		- «ІНФОРМАЦІЯ_28» 
		ІНФОРМАЦІЯ_13 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_29»
		ІНФОРМАЦІЯ_14 ;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_30» 
		ІНФОРМАЦІЯ_15;
		- « ІНФОРМАЦІЯ_31 » 
		ІНФОРМАЦІЯ_16 .
		Вислови відповідачки позивачем розцінено як такі, що завдають шкоди діловій репутації.
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. 
		Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Встановивши, що наведені слова відповідачки не є викладенням фактів, а лише виражають її особисті прогнози щодо майбутньої зустрічі двох фізичних осіб, а також щодо мети, яку прагне досягти один з учасників такої зустрічі, та заклик до невизначеного кола осіб щодо ненадання грошових коштів певній особі і надання їх іншим особам, коло яких не визначено, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі висловлювання відповідачки мають ознаки оціночного судження, право позивача не може бути порушено через повідомлення, в якому не згадується назва підприємства, а мова йде про можливу у майбутньому зустріч фізичних осіб без зазначення їхнього посадового становища, приналежності та зв`язку з певними юридичними особами, а отже, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		Крім того, позивач має враховувати, що особа, щодо якої йшлося в публікації є публічною, межа допустимої критики якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
		Вимога позивача у цій справі про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про визнання інформації недостовірною та її спростування, а тому, відмовивши у задоволенні основної вимоги, апеляційний суд правильно по суті відмовив і у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
		Отже, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про невмотивованість рішення апеляційного суду в частині відмови у позові про відшкодування моральної шкоди.
		Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.
		Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував частину третю статті 277 ЦК України, яка виключена із кодексу у 2014 році. Проте зазначене не призвело до неправильного вирішення справи та не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
		Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно достатті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що вказані у касаційній скарзі порушення не призвели до неправильного вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Щодо витрат на правову допомогу 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мотуз О. В., просить стягнути з позивача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200 грн. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, відповідачка надала розрахунок суми та акт прийому-передачі послуг за договором про надання адвокатських послуг від 31 травня 2019 року на суму 5 200 грн. Позивачем не надано суду заперечень з цього приводу. 
		Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Так, відповідачка зазначила, що під час розгляду справи користувалася правничою допомогою Адвокатського об`єднання «Фаворит» на підставі укладеного між сторонами договору від 31 травня 2019 року. Згідно з актом приймання - передачі наданих послуг від 13 квітня 2020 року (далі - акт від 13 квітня 2020 року) до вказаного договору отримала наступну правничу допомогу: надання правової консультації щодо порядку касаційного оскарження судового рішення та порядку розгляду справи судом касаційної інстанції - вартість 700 грн; вивчення документів у справі № 210/6278/18 - вартість 1 000 грн; підготовка відзиву на касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі № 210/6278/18 - вартість 3 500 грн. Усього на суму 5 200 грн.
		У матеріалах справи наявний додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 31 травня 2019 року, в якому визначені розміри оплати для здійснення адвокатським об`єднанням певних видів робіт у Дзержинському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (або в іншому суді, якщо справу буде передано, суді апеляційної інстанції). Розміри оплати для здійснення адвокатським об`єднанням певних видів робіт у суді касаційної інстанції матеріали справи не містять. Таким чином, суду не відомо з чого виходив заявник, визначаючи вартість послуг, зазначених в акті від 13 квітня 2019 року.
		Верховний Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачкою на професійну правничу допомогу на стадії касаційного розгляду, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 31 травня 2019 року, додаток № 1 до договору від 31 травня 2019 року, згідно з яким вартість складання процесуального документа варіюється в діапазоні від 800 грн до 4 000 грн, а вартість надання правової консультації, зазначеної в акті, як надана, взагалі не передбачена, дійшов висновку про те, що визначений відповідачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції (5 200 грн) є завищеним. Витрати у зазначеному сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги. 
		Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідачки послуг під час розгляду справи в суді касаційної інстанції за касаційною скаргою позивача та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги розрахунок витрат, викладений у додатку № 1 від 31 травня 2019 року та застосований на стадії розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також враховуючи фінансовий стан сторін, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Керуючись статтями 137, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                             В. В. Яремко
		 
		                                                                                                                        І. Ю. Гулейков 
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...