Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/10050/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2021. Зареєстровано: 05.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2021.
Дата набрання законної сили: 27.07.2021
Номер судового провадження: 2/448/370/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер: 466/10050/20 
		Провадження № 2/448/370/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		23.06.2021року м.Мостиська
		 
		Мостиський районний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді Білоуса Ю.Б.,
		за участю секретаря судового засідання Тхір О.Т.,
		сторони:
		позивач ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант»,
		відповідач ОСОБА_1 ,
		суть спору: про стягнення коштів,
		учасники справи:
		представник позивача ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», - не з`явився (заява), 
		відповідач ОСОБА_1 , 
		його представник-адвокат Василишин І.Й., (ордер серії ЛВ №00034), 
		в с т а н о в и в:
		 
		І. Короткий виклад обставин справи:
		На адресу суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі Позивача) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Позов вмотивований тим, що між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 , (надалі Відповідач) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс №АМ/9918011, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Renault Megane Scenic», реєстр.номер НОМЕР_1 .
		Зазначають, що водій ОСОБА_1 , 18 червня 2019 року о 07:26 год., в м. Львові, по вул.Шевченка,199, керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який по інерції в`їхав в автомобіль марки «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який в`їхав в автомобіль марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. При цьому, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 «а, б», п. 31.1, п. 31.6 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
		Згідно постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 11.07.2019 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.
		Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант», до позивача звернувся власник пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_4 .
		Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування розмір страхового відшкодування склав 7262, 04 гривень, яке ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.
		З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Відповідача в користь Позивача 7262, 04 грн., грошових коштів, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2102 грн. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
		ІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову:
		У судове засідання представник позивача не з`явився. До суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
		Відповідач ОСОБА_1 , своїм процесуальним правом на відзив скористався та подав такий. У вказаному відзиві зазначив, що наведені в позовній заяві позивачем обставини не відповідають дійсності, та не підтверджені жодними доказами. Стверджує, що він дійсно 18.06.2019р. в м.Львові здійснив дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем марки «Ауді», реєстр.номер НОМЕР_4 , пошкодивши такий. Вказував, що в подальшому працівники поліції склали на нього протокол про адміністративне правопорушення. Даний протокол він не отримав на місці. Працівник поліції просив дати пояснення, але він не зміг їх дати, оскільки перебував у стресовому стані, і написав в протоколі, що напише пояснення на окремому аркуші. В подальшому побачив, що в протоколі неправдиво написано, нібито з його слів, що його транспортний засіб був в несправному стані. Покликався на те, що Шевченківський районний суд м.Львова розглядав матеріали, які дійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення його до адміністративної відповідальності, і в постанові суду від 11.07. 2019р. зазначено, що він приймав участь у розгляді цієї справи. При цьому зазначив, що його ніхто не повідомляв про розгляд справи, він не був присутній в суді при винесенні постанови, і не давав жодних пояснень з приводу вищевказаної ДТП. Стверджував, що постанова суду, згідно якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є сфальсифікованою. З огляду на наведені ним обставини, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Василишин І.Й., в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, заявлених стороною позивача до його довірителя. Вважає такі вимоги надуманими та належними і допустимими доказами не підтвердженими. Також зазначив, що факт дорожньо-транспортної пригоди ними визнається, однак його довірителем категорично заперечується контекст пояснень долучених до протоколу від 18.02.2019р.,серії ОБ №198386, та постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 11.07.2019року у справі №466/5225/19, оскільки пояснення ОСОБА_1 , не писались власноручно, а під диктовку працівника поліції і написане в кінці протоколу «…пояснення написані мною власноручно, вірно і доповнень не маю, ОСОБА_1 , число і підпис», то такі не слід брати до уваги судом, а постанова Шевченківського районного суду м.Львова від 11.07.2019р. була прийнята без його довірителя, і теж не слід брати до уваги, що в тексті постанови, зазначено-«при розгляді матеріалів адміністративної справи в суді гр. ОСОБА_1 , свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченого ст.124 КУпАП визнав повністю». Просить в позові відмовити.
		ІІІ. Процесуальні дії у справі:
		26.02.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова вказану цивільну справу у зв`язку з порушенням правил підсудності передано на розгляд Мостиському районному суду Львівської області.
		01.04.2021 року прийнято до провадження судді вищевказану цивільну справу та призначено таку до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
		03.06.2021 року задоволено клопотання сторони відповідача про витребування доказів.
		ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:
		Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.
		Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
		У відповідності до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , 18 червня 2019 року о 07.26 год., в м.Львові, по вул.Шевченка, 199, керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який по інерції в`їхав в автомобіль марки «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який в`їхав в автомобіль марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Констатовано, що гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 «а, б», п.31.1, п.31.6 «а» ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
		20.06.2019 року ОСОБА_1 , повідомив ТДВ СК «Альфа-Гарант» про ДТП, яка відбулася 18.06.2019 року.
		11.07.2019 року відповідача ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. 
		Дана обставина підтверджується постановою судді Шевченківського районного суду м.Львова (справа 466/5225/19), та матеріалами адміністративної справи №466/5252/19 Шевченківського районного суду м. Львова, яка досліджувалась судом при розгляді даного спору.
		За змістом зазначеної постанови ОСОБА_1 , визнав, що не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, та своїм правом на оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Львова у порядку встановленому законом не скористався.
		Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Таким чином, факт винуватості Відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим та не підлягає доказуванню.
		05.06.2019 року між ТОВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 , було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		Строк дії цього договору з 06.05.2019 року до 05.06.2020 року включно, забезпеченим транспортним засобом є «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Згідно розрахунку страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 7262,04 гривень.
		З платіжного доручення №2546 від 08.08.2019 року вбачається, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало 7262,04 гривень страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 
		23.07.2020 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено регресну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, однак будь-яких дій щодо сплати в рахунок страхового відшкодування не вчинив. 
		Оскільки відповідач ОСОБА_1 , не відшкодував страхове відшкодування у розмірі 7262,04 гривень, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.
		Відповідно дост.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ст.1187 ЦК України).
		Відповідно до засад права, а саме: його витоків, тобто Римського права, до позадоговірних зобов`язань належить група деліктних зобов`язань - «ex delicto», тобто зобов`язання, що виникає з правопорушень.
		Приватним правопорушенням (delictium privatum), на відміну від кримінального злочину, вважалось неправомірна дія, яка порушувала інтереси окремої приватної особи, до таких. в свою чергу відносили протиправні дії, які завдали майнової шкоди. 
		Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
		При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред`явлення регресної вимоги передбачене, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто виникає з правовідносин страхування відповідальності.
		Право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов`язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора в деліктному зобов`язанні.
		Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
		Первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
		Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
		Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Особами, відповідальність яких застрахована, відповідно до п.1.4 ч.1 України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
		Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
		За змістом ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. 
		Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		За змістом ч.2 ст.9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
		За правилами статті 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
		Відповідно до підпункту "г" пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
		За приписами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		У відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до ст.81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» від 6.09.2005 року наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Своїми процесуальними правами сторони розпорядились на власний розсуд.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оскільки постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 11 липня 2019 року, яка набрала законної сили, установлено, що причиною ДТП, що сталася 18 серпня 2019 року, було те, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, в результаті чого такий отримав механічні пошкодження, а тому позивач, який сплатив страхове відшкодування за заподіяну забезпеченим транспортним засобом шкоду має право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
		Щодо заперечень проти позову сторони відповідача, поданих у судовому засіданні, а також викладених у відзиві на позов, то суд до таких відноситься критично, оскільки такі заперечення є голослівними, нічим об`єктивно не підтверджені (належними та допустимими доказами), та спрямовані на думку суду. 
		Також слід зазначити, що усі пункти, які сторона Відповідача висловила у письмовому заперечені та в усних поясненнях, спростовано дослідженими у судовому засіданні доказами та більше того, з усних пояснень відповідача чітко проглядається неправдивість, нелогічність його показань, що на стійке переконання суду свідчить про недобросовісність Відповідача і спрямована на уникнення цивільної відповідальності з його боку.
		Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог, враховуючи встановлені і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП., з наведених вище мотивів та підстав.
		V. Розподіл судових витрат:
		Згідно ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Оскільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., позовні вимоги сторони Позивача задоволено в повному обсязі, тому він підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача - ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» .
		Щодо витрат на правову допомогу слід вказати наступне.
		Частиною третьою ст.133 ЦПК передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		За умовами ч.ч. 3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу, стороною Позивача надано витяг з договору про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), акт здачі-прийняття робіт та платіжне доручення про оплату послуг з надання правової допомоги у сумі 3000,00 грн., тому такі витрати з огляду на вищенаведені норми ЦПК України, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274 ЦПК України, суд -
		у х в а л и в:
		 
		Позов ТДВ Страхова Компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , про: стягнення коштів, - задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» ЄДРПОУ: 32382598, місцезнаходження: 01133. м.Київ, б-р Лесі Українки, 26) грошові кошти в розмірі 7262 (сім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 04 коп.
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ: 32382598, місцезнаходження: 01133. м.Київ, б-р Лесі Українки, 26) судові витрати по справі, зокрема судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього судових витрат на загальну суму 5102 (п`ять тисяч сто дві) гривні.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач: ТзОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», ЄДРПОУ: 32382598, місцезнаходження: 01133, м.Київ, б-р Лесі Українки, 26. 
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: с.Дидятичі, Яворівського району Львівської області, проживає у АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 
		 
		Повний текст судового рішення складено 25.06.2021 року
		 
		Суддя Ю.Б. Білоус
		 
		Рішення набрало законної сили «___»___________ 20 р. 
		 
		Суддя          Ю.Б. Білоус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...