Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 208/7012/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2021. Зареєстровано: 06.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2021.
Дата набрання законної сили: 26.07.2021
Номер судового провадження: 2/208/630/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 208/7012/20 
		№ провадження 2/208/630/21 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		    23 червня 2021 р. м. Кам`янське
		 
		Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
		Головуючого, судді - Івченко Т.П.
		За участю: секретаря судового засідання  Чорнобривця Р.Є.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», 3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» «визнання кредитного договору припиненим внаслідок його виконання»,
		 
		встановив:
		 
		1.Позиція позивача.
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася із даним позовом, яким заявила позовні вимоги:
		 
		Про визнаннякредитного договору,оформленого увиді заяви(оферти) за №200106136від 15.09.2014р.,укладений між ОСОБА_1  (Паспортсерія НОМЕР_1 ,виданий ДніпровськимРВ ДніпродзержинськогоМУ УМВСУкраїни вДніпропетровській області21.12.1998р.,ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 ) та Публічнимакціонерним товариством«Банк Михайлівський» (Адреса:04053,м.Київ,вул.Артема,буд.19,ЄДРПОУ:20025456), припиненим внаслідок повного виконання проведеного належним чином. Всі судові витрати покласти на відповідача, Публічне акціонерне товариство «Комерційний «Банк Михайлівський».
		В обґрунтування своїх вимоги позивачем зазначене наступне. 
		15.09.2014 р,- між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір №200106136. У відповідності до умов цього договору був оформлений картковий рахунок і видана банківська платіжна картка VISA PLATINUM. У відповідності до домовленостей сторін, була оформлена заява (оферта) №200106136, згідно з якою максимальна ставка по ліміту складала 58,8% річних., реальна процентна ставка по кредиту -84,57%, абсолютне подорожчання кредиту - 23186,55 грн.
		20.5.2016року позивачем від відповідача-1 отримано повідомлення про те, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» був укладений Договір факторингу від 19.05.2016 р. №1905, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №200106136 від 15.09.2014 р.
		Від нового кредитора, - ТОВ «ФК «Плеяда» боржником отримано повідомлення, яке датовано 20.05.2016 року, в якому зазначено, що ТОВ «ФК «Плеяда» відступило право вимоги за кредитним договором №200106136 новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» за договором факторингу від 20.05.2016 р. №1 і новий кредитор має право вимагати погашення заборгованості у боржника.
		В повідомленні від 20.05.2016 р., отриманого від ТОВ «ФК «Плеяда», зазначено, що сума заборгованості, яка має бути сплачена на користь ТОВ «ФК «Фагор» складає 14944,45 грн.
		13.06.2016р. на користь ТОВ «ФК «Фагор» та за його реквізитами, позичальником ОСОБА_1 було сплачено всю суму заборгованості, про що свідчить квитанція №1306 від 13.06.2016 р. (копія квитанції додається. Оригінал квитанції є у позивача).
		Внаслідок виконання позичальником кредитного договору №200106136 від 15.09.2014 р. своєчасно і в повному обсязі, ТОВ «ФК «Фагор» у відповідності до норм ст.545 ЦК України видав довідку про відсутність заборгованості та про те, що зобов`язання по Кредитному договору позичальником виконані в повному обсязі (копія довідки додається. Оригінал довідки є у позивача).
		Незважаючи на ці обставини, позивач в літку 2019 стала отримувати від відповідача-1 SMS- повідомлення з погрозами і необхідністю сплатити заборгованість за кредитним договором. Після отримання цих повідомлень, позивач звернулася до відповідача-1 з листом про видачу їй довідки про припинення кредитних зобов`язань в повному обсязі внаслідок їх виконання.
		Незважаючи на двічі отримані законні вимоги позичальника до відпоівдача-1 видати таку довідку, навпаки, відповідач-1 відступив право вимоги за не існуючою заборгованістю відповідачу-2 - ТОВ «Діджи Фінанс». Будь-яких договорів про відступлення права вимоги та повідомлень про відступлення права вимоги позивач не отримувала. Про відступлення права вимоги відповідачем-1 відповідачу-2 позивач дізналася лише 08.09.2020 р. після отримання першого SMS-повідомлення з наступним змістом: « ОСОБА_1 ТОВ «Діджи фінанс» отримало виключне право грошової вимоги за дог. №200106136 укладеного Вами з ПАТ «Банк Михайлівський»». 
		В другому SMS-повідомленні від 11.09.2020 р. зазначені реквізити відповідача-2 для оплати боргу за кредитним договором (якого не існує з 2016 року).
		Потім, протягом вересня 2020 року і на день звернення до суду з цим позовом, від відповідача-2 постійно позивач отримує SMS-повідомлення погрозливого характеру у випадку не погашення боргу.
		Таким чином, позивач скористався своїм правом на вимогу про дострокове повернення кредиту в позасудовому порядку, яке було виконано позивачем в повному обсязі.
		Відповідно дост.599ЦК України, Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Отже, з наведеного вбачається, що наявність реальноговиконання боржникомзобов`язань завимогою кредитора.ТОВ «ФК«Фагоп»,свідчить проприпинення договірнихзобов`язань, з огляду на що, кредитний договір № 200106136 від 15.09.2014 р. слід вважати припиненим з моменту сплати коштів.
		Доказом того, що Позичальник належним чином виконала вимогу кредитора ТОВ «ФК «Фагор» свідчить повідомлення від 20.05.2016 р., довідка про погашення заборгованості в повному обсязі, квитанція про сплату заборгованості. 
		2.Позиція відповідача № 1  Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
		 
		Відповідач не скористався своїм правом, відзиву на позову не подав. Будучи належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду, заяв та клопотань не подав. Причину неявки не повідомив.
		 
		3.Позиція відповідача № 2  Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс».
		Відповідач відзив на позов не подав, заявив клопотання від 30.03.2021 року яке надійшло на адресу суду 27.04.2021 року, виклав свою позицію щодо наявності у позивача перед кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» як новим кредитором ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року, яка згідно Реєстрів кредитних договорів до Договору № 7_БМ про відступлення права вимоги обліковується у розмірі 43348,53 гривні, та складається із суми заборгованості за основною сумою боргу по кредиту, у валюти договору  14041 гривні 14 копійок; суми заборгованості за відсотками у валюті договору 29307,39 гривень.
		А тому щодо заявлених вимог ОСОБА_1 , вважає їх не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
		4.Позиція 3-ої особи без самостійних вимог щодо предмету спору  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор».
		 
		Сторона відзив на позову не подала. Будучи належним чином сповіщеною про дату, час та місце судового розгляду, заяв та клопотань не подано. Причину неявки не повідомлено.
		 
		5.Заяви, клопотання, процесуальні питання.
		15.10.2020 року позивачкою ОСОБА_1 подано позов до суду. 
		19.10.2020 року відкрито провадження за позовом, в порядку спрощеного позовного провадження.
		27.04.2021 року представником відповідача № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанси» подано клопотання про зупинення провадження у справі.
		28.04.2021 року у задоволені клопотання відповідача № 2 про зупинення провадження у справі відмовлено.
		 
		6. Фактичні обставини встановлені судом.
		15.09.2014 р,- між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір №200106136. (а.с. 6  заява (оферта)).
		У відповідності до умов цього договору був оформлений картковий рахунок і видана банківська платіжна картка VISA PLATINUM. У відповідності до домовленостей сторін, була оформлена заява (оферта) № 200106136 від 15.09.2014 року, згідно з якою максимальна ставка по ліміту складала 58,8% річних., що підтверджено тарифами по продукту банку (а.с. 7).
		реальна процентна ставка по кредиту -84,57%, абсолютне подорожчання кредиту - 23186,55 грн.
		19.05.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» було укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року переходить до ТОВ «ФК «Плеяда» (а.с. 8), що підтверджено повідомленням ПАТ «Банк Михайлівський» від 20.05.2016 року.
		В свою чергу, 20.05.2016 р. між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року переходить до ТОВ «ФК «Фагор» (а.с. 9), та зазначено що розмір поточної заборгованості станом на 20.05.2016 рік складає 14944,45 гривень, даних щодо розміру та існування за іншими складовими на підставі даного договору (відсотків, пені, тощо) даний лист повідомлення не містить.
		13.06.2016 року, згідно до квитанції № 1306 позивачем ОСОБА_1 сплачено суму 1600 гривень у погашення заборгованості за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року на ім`я ТОВ «ФК «Фагор» (а.с. 10).
		Як вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення ТОВ «ФК «Фагор», без дати та реєстраційного номеру зазначено, що ОСОБА_1 виконала перед ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» зобов`язання за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року, в повному обсязі, але дане повідомлення не містить даний про закриття кредитного договору, внаслідок його повного погашення, та дати такого погашення (а.с. 11). 
		У подальшому, 27.08.2019 року (а.с. 12) ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Михайлівський» з заявою про припинення зобов`язань внаслідок їх виконання в повному обсязі за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року та 27.11.2020 року (а.с. 13), ОСОБА_1 зверталася із заявами на ім`я ПАТ «Банк Михайлівський» про видачу довідки за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року, але відповідь не отримувала. 
		 
		7. Норми права застосовані судом.
		 
		Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		З урахуванням вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі ст. 264ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
		Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		   Ч. 1 ст. 509 ЦК України - Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Ст. 526 ЦК України:
		1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		2. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
		Ст. 527 ЦК України:
		1. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		2. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
		Ч. 1 ст. 545 ЦК України, - Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
		Ч. 1 ст. 598 ЦК України, - Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Ч. 1 ст. 599 ЦК України, - Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		8. Висновки та мотиви прийнятого рішення. 
		З огляду на викладене, позивачка, як на підставу для задоволення позовних вимог зазначає, що вона виконала кредитне зобов`язання в повному обсязі перед новим кредитором ТОВ «ФК «Фагор», а тому вважає, що на підставі вимог ст.599ЦК України кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 є припиненими.
		 
		Факт належного виконання заявлених зобов`язань позивачем підтверджується повідомленням від 20.05.2016 р. про перехід права вимоги за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року до ТОВ «ФК «Фагор» (а.с. 9), де відображено розмір поточної заборгованості станом на 20.05.2016 рік складає 14944,45 гривень, даних щодо розміру та існування за іншими складовими на підставі даного договору (відсотків, пені, тощо) даний лист повідомлення не містить.
		В той же час з боку позивача не долучено до позову належного та допустимого доказу виконання хоча б відображеної поточної заборгованості на ім`я ТОВ «ФК « Фагор», як вказано у позові.
		Натомість единим доказом сплати сум на погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем подано єдину квитанцію № 1306 від 13.06.2016 року за якою позивачем ОСОБА_1 сплачено суму 1600 гривень у погашення заборгованості за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року на ім`я ТОВ «ФК «Фагор», а не заявлена сума у розмірі 14944,45 гривень (а.с. 10).
		Посилання позивачки, як на доказ підтвердження виконання нею зобов`язань за кредитним договором за № 200106136 від 15.09.2014 року, на повідомлення ТОВ «ФК «Фагор», не може бути прийнято судом, так як зазначене повідомлення оформлене без дати та реєстраційного номеру, і містить лише посилання на те, що ОСОБА_1 виконала перед ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» зобов`язання за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року, в повному обсязі, але дане повідомлення не містить даний про припинення (закриття) кредитного договору № 200106136 від 15.09.2014 року, внаслідок його повного погашення, та дати і розміру зарахованої суми у таке погашення (а.с. 11). 
		Всі інші заяви та претензії долучені позивачем ОСОБА_1 на ім`я ПАТ «Банк Михайлівський», підтверджують відсутність у позивача належного доказу виконання нею зобов`язань перед кредитором у повному обсязі за договором № 200106136 від 15.09.2014 року.
		А тому, з врахуванням ст.ст. 526, 598, 599 ЦПК України, суд стверджує на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачем обставин, а саме відсутність у позивача будь-яких зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року, на час розгляду справи по суті.
		Крім того, позивач не була обмежена у праві на звернення із клопотаннями про витребування доказів, у разі їх відсутності у позивача, але таких клопотань позивачка не подавала, а натомість подала заяву про прийняття рішення по справі, з врахуванням поданих та долучених нею до позову доказів.
		А тому, суд звертає увагу на ст. 263 ЦПК України, згідно до якоїсудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Таким чином, судове рішення не може ґрунтуватися на припущенням, а відсутність доказів виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року робить позицію позивача не обґрунтованою.
		Крім того, судом встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12.07.2015 р. № 124- рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», за яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський». 
		21.06.2018 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» строком до 12 липня 2020 року включно. 
		На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 р. № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк Михайлівський». 
		30.05.2016 р. згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 р. № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 р. № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності. 
		09.06.2016 р. ПАТ «Банк Михайлівський» направило ТОВ «ФК «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 р. № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 р. № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи. 
		При цьому, ТОВ «ФК «Плеяда» не погодилась з рішенням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», щодо визнання нікчемним договору факторингу від 19.05.2016 р. № 1905, а тому звернулась з позовом про його оскарження в порядку адміністративного судочинства.
		Постановою від 27.02.2019 р. Велика Палата Верховного Суду ухвалила остаточне рішення щодо вимог ТОВ «ФК «Плеяда» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю. П., треті особи: ПАТ «Банк Михайлівський», про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження, про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2016 р., ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 р. та Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 р., а провадження у справі закрито.
		Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 р., ухваленої у справі № 826/8273/16, наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 30.05.2016 р. № 37 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», та розпорядження Уповноваженої особи від 01.06.2016 р. № 9 «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку» встановлено нікчемність договору факторингу, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда».
		При цьому, позивачка посилається у своєму позові, щорішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/11298/16, за позов ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор» про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, встановлено законність передачі прав вимог за кредитним договором № 200070323 від 22.07.2014 р. до ТОВ «ФК «Плеяда», а в подальшому до ТОВ «ФК «Фагор».
		Проте, судом встановлено, що наразі вищевказана справа перебуває на новому розгляді у Північному апеляційному господарському суді, тобто між уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» тривають судові процеси щодо оскарження права банку на кредитний портфель переданий ТОВ «ФК «Плеяда» 19.05.2016 р..
		Таким чином, посилання позивачки на те, що вона виконала зобов`язання за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року на користь ТОВ «ФК «Фагор», не може слугувати доказом виконання зобов`язання у розумінні статті 599 ЦК України, оскільки на теперішній час тривають судові процеси щодо оскарження договору факторингу від 19.05.2016 р. № 1905, за умовами якого право вимоги за кредитним договорам позивачки перейшло до ТОВ «ФК «Плеяда», а в подальшому до ТОВ «ФК «Фагор», а тому на день розгляду позовних вимог банк залишається кредитором для ОСОБА_1 , а отже і зобов`язання за кредитним договором повинно виконуватися на користь банку.
		Крім того, в процесі ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банку укладений з ТОВ «ФК «Плеяда» договір факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. визнано нікчемним, що у свою чергу, має наслідок у вигляді нікчемності договору факторингу № 1 від 20.05.2016 р. укладеного останнім з ТОВ «ФК «Фагор».
		З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що позивачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 200106136 від 15.09.2014 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
		Суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
		 
		9. Судові витрати.
		 
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч.1, ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		Відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
		Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц, уст. 5 Закону України «Про судовий збір»визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте, системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22Закону України «Про захист прав споживачів»дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальнимзаконом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
		За основу приймається те, щост. 5 Закону України «Про судовий збір»не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальнийзакон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору відповідно до вимогст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		 
		Інші учасники справи, заяв та клопотань щодо понесених судових витрат не заявляли.
		Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265 ЦПК України, суд,  
		 
		ухвалив:
		 
		У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», 3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» «визнання кредитного договору припиненим внаслідок його виконання», - відмовити повністю.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції  Дніпровського апеляційного суду.
		   Згідно до п.п.15.5 РозділуXIIIПерехідних положень ЦПК Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
		 
		Сторони:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
		 
		Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», код ЄДРПОУ 38619024, 01001, м. Київ, провулом Рильський будинок № 10-12/3.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8, поверх 6, офіс 32.
		 
		Товариство «Фінансова компанія «Фагор», код ЄДРПОУ 40202955, 01103, м. Київ, вулиця Німанська, будинок № 3.
		 
		 Суддя                                   Івченко Т. П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...