Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-5269/11 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2021.
Дата набрання законної сили: 30.06.2021
Номер судового провадження: 61-13905ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		30 червня 2021 року
		м. Київ
		справа №2-5269/11
		провадження №61-13905св20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 
		2020 року у складі судді Шкоріної О. І.
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт, дії якого оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій Миколайович,
		заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст скарги та судового рішення суду першої інстанції
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив  визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. щодо винесення постанови 
		від 29 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження 
		№ 59672298, та такими, що суперечать вимогам закону, а також скасувати вказану постанову.
		Скарга мотивована тим, що 29 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59672298 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5269/11, виданого 16 січня 2014 року Шевченківський районним судом м. Києва, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 червня 
		2007 року, укладеним між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Унівесал Банк», та ОСОБА_1 в розмірі 
		189 448,72 доларів США, що еквівалентно 1 503 408,21 грн, звернуто стягнення на належну на праві власності ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її реалізації з прилюдних торгів у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. 
		Дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову заявник вважав  неправомірними, оскільки виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, строк пред`явлення до виконання якого пропущено.
		Посилаючись на те, що вказаними діями та рішенням приватного виконавця були порушені права заявника, останній просив скаргу задовольнити.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. 29 липня 2019 року в установленому законом порядку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59672298 щодо боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа № 2-5269/11, строк пред`явлення якого до виконання не пропущений.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року 
		 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва 
		від 31 січня 2020 року не відповідає вимогам ЦПК України                            і протягом зазначеного судом строку недоліки апеляційної скарги заявником усунуті не були, не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження у визначений судом строк.
		Апеляційний суд також указав, що клопотань про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з підстав неможливості вчинення процесуальної дії унаслідок карантинних обмежень в порядку пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від заявника не надходило.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року,  ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив право заявника на апеляційний перегляд судового рішення в апеляційному порядку. 
		У порушення вимог статей 77-80 ЦПК України суд апеляційної інстанції не звернув уваги на повноту і достатність доказів для розгляду справи по суті.
		 
		Доводи інших учасників справи
		У відзиві приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А. М. заперечив проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції законна, постановлена з дотриманням норм процесуального права. 
		Інші учасники справи відзиву щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили. 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті,         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
		Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
		Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,                  а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		У справі, яка переглядається, ухвала суду першої інстанції постановлена 31 січня 2020 року (а. с. 88). 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про видачу копії ухвали суду від 31 січня 2020 року (а. с. 93). Листом суду від 07 лютого 
		2020 року копія ухвали місцевого суду була направлена учасникам справи, в тому числі у ОСОБА_1 (а. с. 92). 13 лютого 2020 року 
		ОСОБА_1 нарочно отримав копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року (а. с. 94).
		28 лютого 2020 року, згідно опису до конверту, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року 
		(а. с. 102).
		У поданій апеляційній скарзі не було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від  10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків скарги. Ухвала суду мотивована тим, що заявником не порушено питання поновлення строку на апеляційне оскарження, не зазначено дату отримання ухвали, апеляційна скарга не містить доводів в чому полягає незаконність або необґрунтованість оскарженої ухвали.
		24 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду апеляційної інстанції, що підтверджено рекомендованим повідомленням ( а. с. 116).
		Тобто, ОСОБА_1 був сповіщений про недоліки апеляційної скарги.
		Визначені ухвалою Київського апеляційного суду від  10 березня 
		2020 року недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 не усунув.
		Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка             її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
		Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Встановивши, що вимоги суду щодо порушення питання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 виконано не було, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
		Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.
		Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме позбавлення заявника права на апеляційний перегляд судового рішення, є безпідставними, оскільки, залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд діяв в межах повноважень, наданих статтею 357 ЦПК України та забезпечив при цьому відповідачу можливість усунути недоліки апеляційної скарги, встановивши для цього строк, протягом якого ОСОБА_1 міг надати заяву про поновлення строку  на апеляційне оскарження, що не є складним у правовому плані.
		Посилання касаційної скарги на те, що повний текст ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року складений 13 лютого 2020 року є припущенням, не основане на фактах.
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року  надіслана судом 07 лютого 2020 року, а оприлюднена 10 лютого 
		2020 року.
		Доводи касаційної скарги в частині незгоди з рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не є предметом касаційного оскарження.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення  - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              В. С. Висоцька
		 
		А. І. Грушицький
		 
		І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...