Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-112/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД
		вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
		факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Унікальний номер справи № 2-112/11 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9157/2021Головуючий у суді першої інстанції - Клочко І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		23 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
		суддя-доповідач                                      Оніщук М.І.,
		судді                                                           Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
		секретар                                                    Ющенко Я.М.,
		за участю:
		представника стягувача                        Могилян Л.В. ,         
		боржника                                                  ОСОБА_2 ,
		представника заінтересованої
		особи                                                         ОСОБА_3 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року у цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, прийнятого у рамках виконавчого провадження № 62313783, боржник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_4 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 без отримання відповідної згоди органів опіки та піклування.
		В обґрунтування вимог скарги вказувало, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. знаходиться зведене виконавче провадження 62313783 з примусового виконання виконавчого листа № 202258/10, виданого 18.04.2011 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь АТ "ОТП Банк" по кредиту у розмірі 1 433 764,27 грн., та виконавчого листа № 2-112/11, виданого 10.06.2020 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суми боргу по кредиту та відсоткам у розмірі 483 414 грн. 71 коп.
		29.12.2020 року на адресу стягувача надійшов лист від приватного виконавця у відповідь на заяву про передачу іпотечного майна на реалізацію, яким було повідомлено стягувача про те, що приватний виконавець позбавлений права передати на реалізацію нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, через реєстрацію місця проживання за вказаною адресою неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Разом з тим, заявник вказував що він не погоджується з рішенням приватного виконавця, вважає його таким, що не грунтується на вимогах законодавства та таким, що порушує його права, як стягувача.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2021 року у задоволенні скарги відмовлено (т. 2, 120-125).
		В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.
		Так, в обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що приписами Інструкції з примусового виконання рішень не врегульовані питання реалізації іпотечного майна взагалі, оскільки зазначені питання врегульовано виключно положеннями Закону України "Про іпотеку".
		При цьому, зазначає, що факт реєстрації дітей в квартирі не може використовуватися для позбавлення кредитора права отримати задоволення своїх вимог за рахунок конкретного переданого в іпотеку нерухомого майна, що у свою чергу перешкоджає виконанню законного і справедливого судового рішення (т. 4, 4-8).
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.05.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (т. 4, а.с. 40, 41).
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.05.2021 року справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 42).
		Представник стягувача та представник заінтересованої особи у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
		Боржник у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
		Приватний виконавець у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
		Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності приватного виконавця, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.06.2020 року до приватного виконавця Телявського А.М. надійшла заява представника АТ «ОТП Банк» Могилян Л.В. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданим Деснянським районним судом м. Києва №2-2258/10 від 18.04.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» по кредиту в розмірі 1433764,27грн.
		04.06.2020 року приватний виконавець Телявський А.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62264177, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику.
		09.06.2020 року до приватного виконавця Телявського А.М. надійшла заява представника АТ «ОТП Факторинг Україна» Могилян Л.В. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом виданим Деснянським районним судом м. Києва №2-2-112/11 від 24.04.2014 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 483414,71 грн.
		10.06.2020 року приватний виконавець Телявський А.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62288202, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
		Крім того, 10.06.2020 року приватний виконавець Телявський А.М. виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження №62264177 та №62288202 у зведене виконавче провадження №62313783.
		Відповідно до листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.06.2020 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано чотири особи: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.06.2020 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 22.03.2007 року.
		Відповідно до договору іпотеки №PCL-002/590/2006 від 01.06.2006 року та договору іпотеки №PCL-002/892/2007 від 16.07.2007 року, квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки.
		Відповідно до копії розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №702 від 18.11.2020 року, Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація відмовила приватному виконавцю Телявському А.М. у реалізації квартири АДРЕСА_1 , право користування якою мають малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки даний правочин призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей.
		09.12.2020 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулась з заявою про передачу на реалізацію іпотечної квартири.
		Враховуючи наявне розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.11.2020 року, приватний виконавець Телявський А.М. 23.12.2020 року направив представнику ТОВ «ОТП Факторинг Україна» лист в якому зазначено, що заява про передачу квартири на реалізацію від 09.12.2020 року не підлягає виконанню.
		Так, ст. 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		Згідно зі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Відповідно до ч.ч. 1-2, 5-8 статті 48 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення з виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
		Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
		Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
		Статтею 50 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
		Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
		У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
		Згідно ч.7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
		Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
		Відповідно до п.28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
		Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності відповідного дозволу органу опіки та піклування приватний виконавець не мав права вчиняти будь-яких дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Разом з тим, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
		За змістом цієї норми закону, а також ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
		До осіб, що замінюють батьків та мають обов`язки щодо дитини, відповідно до положень СК України належать: 1) опікун (частина четверта статті 249 СК України); 2) піклувальник (частина четверта статті 249 СК України); 3) особа, що усиновила чи удочерила (частина четверта статті 232 СК України); 4) патронатний вихователь (стаття 255 СК України); 5) прийомні батьки (частина друга статті 256-2 СК України); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (частина друга статті 256-6 СК України);  7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (стаття 261 СК України).
		Відповідно до частини другою статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
		Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
		Відповідно до ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
		Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену ст. 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
		При цьому, системне тлумачення вказаних вище норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуженння здійснюється батьками або особами, які їх замінюють.
		Аналогічний правовий висновок викладено й в постанові Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі № 385/1598/18.
		Крім того, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №910/856/18, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів.
		Таким чином, враховуючи те, що у даному випадку продавцем предмету іпотеки є приватний виконавець, попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження даної квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, не потрібен.
		Більш того, незважаючи на те, що Договором іпотеки заборонено іпотекадавцю вчиняти будь-які дії щодо реєстрації у іпотечній квартирі місця проживання інших осіб без дозволу банку, матеріали справи не містить жодних доказів, які б підтверджували факт звернення боржника до банку з відповідною заявою. 
		Натомість, як вбачається, реєстрація у даній квартирі малолітньої дитини відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки.
		Відтак, боржник, діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку, зареєстрував в іпотечній квартирі неповнолітніх дітей.
		Отже, з огляду на викладене, приватним виконавцем було безпідставно відмовлено стягувачу у передачі предмета іпотеки для реалізації, з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а отже підлягає обов'язковому виконанню. При цьому, у даному випадку факт реєстрації (неправомірної) у квартирі дітей боржника не є перешкодою примусової реалізації предмета іпотеки, враховуючи також відсутність порушення прав неповнолітніх дітей.
		Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		Таким чином, постановлена судом ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги шляхом зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. провести у зведеному виконавчому провадженні № 62313783 усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 без отримання відповідної згоди органів опіки та піклування.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити.
		Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року - скасувати.
		Ухвалити нове судове рішення.
		Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити.
		Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича провести у зведеному виконавчому провадженні № 62313783 усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 без отримання відповідної згоди органів опіки та піклування.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
		Повний текст постанови складений 05 липня 2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                      М.І. Оніщук
		 
		Судді                                                                                 В.А. Шебуєва 
		                                                                                            
		                                                                                            Г.В. Крижанівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...