Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/493/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2021.
Дата набрання законної сили: 06.07.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 756/493/20 Провадження № 11-кп/824/2526/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1  Доповідач: ОСОБА_2 ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 липня 2021 року місто Київ 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 головуючого  судді ОСОБА_2 ,
		 суддів ОСОБА_3 ,
		 ОСОБА_4 ,
		 секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019100000000931 щодо 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцяс. Іркліїв Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		 25 листопада 2019 року вироком Обухівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, 
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		за участю прокурораОСОБА_7 ,обвинуваченогоОСОБА_6 ,захисникаОСОБА_8 ,потерпілоїОСОБА_9 представника потерпілогоОСОБА_10 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. 
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року більш суворим за даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки.
		Відповідно до вимог ст. 76 КК України ОСОБА_6 зобов`язано періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов ОСОБА_9 та її представника  адвоката ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,  задоволено частково.
		Стягнено на користь ОСОБА_9 з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» моральну шкоду, спричинену смертю матері під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16 692,00 грн. та процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
		Стягнено на користь ОСОБА_9 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. (триста тисяч) та процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. 
		Стягнено на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_6 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн. 
		Вироком також скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року.
		Також цим вироком вирішене питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2019 року, близько 11 год. 50 хв., ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Krasz-LMSFX1», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Р-69 «Київ-Чернігів», зі сторони міста Києва в напрямку міста Вишгорода, на ділянці, яка відноситься до адміністративної території міста Києва, в першій смузі при наявності двох смуг попутного напрямку.
		У цей час попереду, в першій смузі проїзної частини автодороги Р-69 «Київ-Чернігів», зі сторони міста Києва в напрямку міста Вишгорода, рухався автомобіль «Skoda-Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , в якому перебувала пасажир ОСОБА_12 .
		Під час руху ОСОБА_6 допустив порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.3, 13.1 та 31.4.5 підпункт «а» Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що він, керуючи автомобілем «Krasz-LMSFX1», д.н.з. НОМЕР_1 , на шинах переднього лівого, заднього лівого та заднього правого коліс якого був присутній граничний знос малюнку протектора, за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів, та які водій міг виявити перед початком експлуатації автомобіля, рухаючись по проїзній частині автодороги Р-69 «Київ-Чернігів», зі сторони міста Києва в напрямку міста Вишгорода, в першій смузі при наявності двох смуг попутного напрямку, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміні, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. При виникненні перешкоди для руху, чим для нього був автомобіль «Skoda-Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався попереду, в попутному напрямку, в межах смуги руху автомобіля «Krasz-LMSFX1», д.н.з. НОМЕР_1 , та якого він об`єктивно спроможній був завчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, або безпечного для інших учасників руху об`їзду даної перешкоди, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «Skoda-Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , в наслідок чого пасажир автомобіля «Skoda-Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , від множинних переломів кісток скелету, з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою і шоком, померла на місці пригоди. Порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.3, 13.1 та 31.4.5 підпункт «а» Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_13 просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. 
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року ухвалити виконувати самостійно.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		 
		В доводах апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, вважає, що судом було невірно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.
		Апелянт, посилаючись на положення статей 65, 75 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишились дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого. 
		Прокурор вважає, що судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що вже притягнутий до кримінальної відповідальності, позбавлений права керування транспортними засобами строком на три роки за ч. 2 ст. 286 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене 21 вересня 2018 року, за яке останнього засуджено вироком Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2019, вчиняє новий злочин 15 серпня 2019 року. 
		Апелянт вказує, що ці обставини дають обґрунтований привід вважати, що призначення покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування не призведе до бажаних наслідків у виді виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Як зазначає прокурор, виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства становить високу небезпеку вчинення нових злочинів. При цьому застосування соціально-виховних заходів, необхідних для впливу на поведінку обвинуваченого з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
		Апелянт вказує, що під час судового розгляду не здобуто даних, які дозволяють обґрунтовано застосувати до обвинуваченого інститут звільнення від відбування покарання, а посилання суду на щире каяття обвинуваченого, його вік, матір пенсіонерку, свідчить лише про те, що ОСОБА_6 прагне уникнути відповідальності за вчинення тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання до восьми років позбавлення волі. 
		При цьому, як вважає прокурор, поведінка ОСОБА_14 свідчить про відсутність критичної оцінки ним своїх дій, оскільки будучи судимим за аналогічний злочин, належних висновків обвинувачений для себе не зробив, а свідомо продовжив протиправне перебування за кермом, позбавивши життя людини.
		Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого  щире каяття, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, та визнання вини обвинуваченим.
		Таким чином, підсумовує прокурор, висновки суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
		 
		Під час апеляційного розгляду прокурор, потерпіла ОСОБА_9 та представник потерпілої ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги. 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого  ОСОБА_6 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.
		Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого прокурором не оскаржуються, тому законність і обґрунтованість вироку суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
		Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_6 покарання, не в повній мірі дотримався наведених вимог закону.
		Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинилакримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим із необережності, обставину, яка пом`якшує покарання  щире каяття обвинуваченого та обставину, що обтяжує покарання  вчинення злочину повторно. 
		Також суд врахував дані про особу обвинуваченого, який одружений, офіційно працевлаштований у ТОВ «Перший столичний хлібозавод», має матір пенсіонерку 1935 року народження, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		На підставі цього суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.Одночасно судом прийнято рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
		Відповідно до вимог ст. 75 КК України, суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як вбачається з вироку суду першої інстанції, він не містить належного мотивування прийнятого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки судом враховано фактично одні й ті ж самі обставини як при призначенні покарання, так і при прийнятті рішення про звільнення від його відбування.
		Судом не наведено жодних обставин, які б свідчили про можливе виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання. 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене  ОСОБА_6 покарання з одночасним звільненням від його відбування, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
		Допущена судом помилка, яка полягає у невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого може бути виправлена шляхом скасування в цій частині вироку суду першої інстанції та ухвалення вироку апеляційним судом.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		Відповідно до встановлених обставин,  ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 висловив жаль з приводу смерті ОСОБА_12 , що свідчить про щире каяття обвинуваченого, а тому колегія суддів визнає це обставиною, що пом`якшує покарання.
		Обставиною, що обтяжує покарання суд апеляційної інстанції визнає вчинення кримінального правопорушення особою повторно. 
		Відповідно до даних про особу обвинуваченого, ОСОБА_6 одружений, офіційно працевлаштований у ТОВ «Перший столичний хлібзавод», має матір пенсіонерку 1935 року народження, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		В той же час, колегія суддів бере до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, яке єнеобережним тяжким злочином, та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_6 порушень вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких наступили суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Також колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_6 , вчинивши 21 вересня 2018 року кримінальне правопорушення, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, належних висновків для себе не зробив, та знову 15 серпня 2019 року керуючи транспортним засобом допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, який грубо нехтує правилами дорожнього руху України.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк в межах, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, але ближче до мінімального, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, яке він повинен відбувати реально.
		Колегія суддів вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, справедливим та сприятиме меті, визначеній ст. 50 КК України.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 25 листопада 2019 року був засуджений вироком Обухівського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на два роки.
		Таким чином, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 рокуслід виконувати самостійно.
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 420 КПК України колегія суддів,  
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати частині призначеного покарання.
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. 
		Вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року ухвалений щодо ОСОБА_6 виконувати самостійно.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_6  для виконання вироку.
		У решті вирок суду залишити без змін. 
		Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається засудженому та прокурору. 
		Судді:
		 
		 
		 
		 ОСОБА_2   ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...