Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/764/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2021. Зареєстровано: 07.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2021.
Дата набрання законної сили: 01.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  920/764/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пєскова В.Г.,
		суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.
		за участю помічника судді Діденко Ю.В. (за дорученням судді)
		 
		учасники справи:
		позивач - Буринська міська рада,
		представник - Базима Є.В.,
		відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця",
		представник - Сімчук І.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Буринської міської ради за вх. №   4745/2021
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021
		у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Кравчука Г.А., Коробенка Г.П. 
		та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020
		у складі судді Смирнова Ю.М.
		 
		у справі за позовом Буринської міської ради
		до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
		про зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ
		Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		1.          17.01.2019 виконавчий комітет Буринської міської ради Сумської області прийняв рішення №16 "Про перейменування залізничної станції Путивль", яким, зокрема, вирішено підтримати ініціативу міського голови щодо перейменування залізничної станції "Путивль" на залізничну станцію "Буринь", провести громадське обговорення проекту рішення міської ради сьомого скликання "Про перейменування залізничної станції Путивль", та у разі схвалення проекту рішення направити лист Міністерству інфраструктури України для отримання висновку про перейменування.
		2. Відповідно до Звіту про проведення громадського обговорення щодо перейменування залізничної станції "Путивль" на залізничну станцію "Буринь" у період проведення громадського обговорення з 22.01.2019 по 20.03.2019 надійшло 240 листів від жителів громади, з яких за перейменування висловилися 236 осіб, проти - 4 особи, у мережі Фейсбук з підтримкою ініціативи перейменування отримано 53 повідомлення.
		3.          02.04.2019 листом №912 Буринська міська рада просила Міністерство інфраструктури України надати висновок щодо погодження перейменування залізничної станції "Путивль" на залізничну станцію "Буринь".
		4.          23.04.2019 листом №5152/45/10-19 Міністерство інфраструктури України погодило перейменування залізничної станції "Путивль" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на залізничну станцію "Буринь" та пропонувало звернутися до регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця") з метою проведення подальшої роботи з перейменування станції.
		5.          15.05.2019 рішенням Буринської міської ради Сумської області "Про перейменування залізничної станції", зокрема, вирішено звернутися до регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" з пропозицією перейменувати залізничну станцію "Путивль" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на залізничну станцію "Буринь".
		6.          17.05.2019 листом №1206 Буринська міська рада просила регіональну філію "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" перейменувати залізничну станцію "Путивль" на залізничну станцію "Буринь".
		7.          20.08.2019 Буринська міська рада листом №1914 повторно просила регіональну філію "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" перейменувати залізничну станцію "Путивль" на залізничну станцію "Буринь".
		8.          19.09.2019 листом №НЗ-1-4/270 регіональна філія "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" повідомила Буринську міську раду про те, що назва станції "Путивль" не суперечить Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки", а перейменування залізничної станції "Путивль" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на залізничну станцію "Буринь" потребує значних фінансових затрат та внесення відповідних змін до міжнародних угод із залізницями СНД та країн Балтії.
		9.          26.09.2019 листом №2126 Буринська міська рада просила Міністерство інфраструктури України посприяти у вирішенні питання перейменування залізничної станції "Путивль" на залізничну станцію "Буринь".
		10.          09.10.2019 листом №НЗР-5/739, у відповідь на звернення від 26.09.2019 №2126, регіональна філія "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" повідомила Буринську міську раду про те, що перейменування станції "Путивль" на станцію "Буринь" не підпадає під жоден з випадків, визначених частиною одинадцятою статті 5 Закону України "Про географічні назви", а тому повторне звернення Буринської міської ради не може буди вирішено позитивно.
		11.          25.11.2019 листом №13184/45/10-19 Міністерство інфраструктури України повідомило позивачу, що відповідно до частини восьмої статті ст.5 Закону України "Про географічні назви" Закону України "Про географічні назви" назви залізничних станцій, як правило, повинні бути похідними від назв населених пунктів або їхніх частин, у яких або поряд з якими вони розташовані. Крім того, Міністерство інфраструктури України вказало, що листом від 23.04.2019 погодило перейменування станції. 
		12.          17.06.2020 рішенням Буринської міської ради Сумської області "Про перейменування залізничної станції", зокрема, вирішено перейменувати залізничну станцію "Путивль" на залізничну станцію "Буринь", оприлюднити це рішення, направити його до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця".
		13.          08.07.2020 листом №НГ-08/992 регіональна філія "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" повідомила Буринську міську раду про те, що перейменування станції "Путивль" на станцію "Буринь" не підпадає під жоден з випадків, визначених частиною одинадцятою статті 5 Закону України "Про географічні назви", назва станції пов`язана з видатною історією підприємства, а рішення Буринської міської ради будуть виконуватись, якщо будуть прийняті у відповідності до вимог Конституції України тощо.
		 
		Обґрунтування позовних вимог
		14.          У липні 2020 року Буринська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про зобов`язання відповідача перейменувати залізничну станцію "Путивль", що знаходиться по площі Привокзальна в місті Буринь Буринського району Сумської області, на станцію "Буринь".
		15.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізнична станція, яка розташована в районному центрі - місті Буринь, несе назву іншого міста - Путивль, який є районним центром іншого району, що знаходиться за 22 км від станції, тому позивачем, за результатами проведення громадського обговорення та за погодженням із Міністерством інфраструктури України, були прийняті рішення про перейменування залізничної станції "Путивль" на "Буринь", однак відповідач неодноразово відмовлявся виконувати рішення позивача щодо перейменування станції.
		16.          Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що Законом України "Про географічні назви" визначено вичерпний перелік підстав зміни географічних назв, однак позовна вимога не підпадає під жоден з випадків, визначених цим Законом. Відповідач вказував, що для зміни назви станції необхідно вносити зміни до програмного забезпечення Укрзалізниці, розробником якого є стороння особа, вивісок, стендів, існуючих договорів, керівних документів тощо, що потребує проведення публічних закупівель, витрат робочого часу та значних фінансових витрат, однак позивач не звертався до відповідача щодо визначення обсягу робіт та розміру витрат на перейменування станції, не гарантував відшкодування за рахунок власного бюджету державних коштів, які мали бути витрачені у зв`язку з перейменуванням, в бюджетах міста Буринь на 2019 та 2020 роки та у фінансовому плані відповідача на 2020 рік не передбачені витрати на перейменування станції; всі рішення щодо діяльності відповідача (у тому числі щодо перейменування станцій) повинні були на момент виникнення спору прийматись Кабінетом Міністрів України, у прямому підпорядкуванні якого на той час перебувала залізниця, а не Мінінфраструктури України.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		17.          16.12.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №  920/764/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		18.          Суд першої інстанції виходив з того, що позивач ініціював питання щодо перейменування залізничної станції за процедурою, регламентованою Законом України "Про географічні назви". Як випливає з частини другої статті 12 вказаного Закону, фінансування відповідних заходів має здійснюватися саме за рахунок коштів міського бюджету. Проте, у рішенні позивача від 17.06.2020 про перейменування залізничної станції фінансово-економічного обґрунтування заходів, пов`язаних з реалізацією цього рішення, не визначено, а зазначено лише про направлення рішення до залізниці для його виконання згідно з чинним законодавством. В свою чергу, відповідач вказує, що позивач не звертався до залізниці з пропозиціями щодо визначення обсягу робіт, узгодження розміру витрат на перейменування станції, та їх компенсації, а фінансовим планом відповідача на поточний рік витрати на перейменування залізничної станції Путивль не передбачені. Суд зазначив, що в Законі України "Про географічні назви", на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, відсутні норми, з яких би безпосередньо виникав обов`язок відповідача виконати дії, про зобов`язання вчинення яких просить позивач.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		19.          15.04.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Буринської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 - без змін. Справу повернуто до Господарського суду міста Києва.
		20.          Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність підстав для перейменування станції відповідно до положень частини одинадцятої статті 5 Закону України "Про географічні назви". Також, суд апеляційної інстанції вказав, що з роздруківки бюджетів міського бюджету міста Буринь на 2019 та 2020 роки вбачається, що міською радою не були передбачені видатки, пов`язані з перейменуванням залізничної станції, у рішенні позивача про перейменування залізничної станції не визначено фінансово-економічного обґрунтування заходів, пов`язаних з реалізацією цього рішення та дійшов висновку, в силу частини другої статті 7 Закону України "Про географічні назви" рішення Буринської міської ради від 17.06.2020 "Про перейменування залізничної станції" наразі не набрало чинності, а тому не є обов`язковим для виконання іншими особами, у тому числі - відповідачем. 
		21. Суд апеляційної інстанції також вказав, що в матеріалах справи відсутні докази укладення будь-яких угод між сторонами щодо фінансування перейменування станції,    фінансовим планом відповідача на 2020 рік витрати на перейменування залізничної станції Путивль не були передбачені, а відповідач, як державне підприємство, повинен проводити закупівлю робіт (послуг), пов`язаних з перейменуванням виключно через тендер та за наявності для цього відповідних підстав та коштів.
		22.          Крім того, апеляційний господарський суд зауважив, що передчасний початок судового засідання у суді першої інстанції не призвів до порушення права позивача бути вислуханим у суді та до неправильного вирішення спору по суті, оскільки Жахалов Є. Г. не мав законних повноважень представляти позивача у суді, а неявка повноважного представника позивача не перешкоджала можливості розгляду справи по суті.
		23.          Також, Північним апеляційним господарським судом не було допущено до участі в судовому засіданні в якості представника позивача Ігнатенка Є.В. у зв`язку з відсутністю у останнього статут адвоката, а також відсутністю повноважень представляти Буринську міську ради в порядку самопредставництва.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		24.          07.05.2021 Буринською міською радою подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №  920/764/20, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Буринської міської ради Сумської області до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" у повному обсязі та зобов`язання АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" перейменувати залізничну станцію "Путивль", що знаходиться по площі Привокзальна в місті Буринь Буринського району Сумської області, на станцію "Буринь".
		25.          Скаржник зазначає, що Північним апеляційним господарським судом у своїй постанові від 15.04.2021 у справі № 920/764/20 безпідставно були враховані висновки викладені в ухвалі Великої Палати від 08.09.2020 у справі №  925/756/19, згідно з якими самопредставництво не може бути оформлено довіреністю. Натомість, у справі що розглядається, представник Ігнатенко Є.В. не діяв у порядку самопредставництва, а діяв як представник органу місцевого самоврядування на підставі належним чином оформленої довіреності № 6 від 06.01.2021, яка уповноважувала представника представляти інтереси Буринської міської ради та бути представником в судах усіх інстанцій, а не надавала повноважень здійснювати самопредставництво Буринської міської ради, як зазначив Суд у своїй постанові від 15.04.2021. На думку скаржника, дана позиція позивача узгоджується із положеннями частини третьої статті 131-2 Конституції України та підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України. Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв довіреність № 6 від 06.01.2021, також, у його постанові від 15.04.2021 відсутні будь-які заперечення до її змісту, оформлення та законності видання Буринською міською радою. Виходячи із вищенаведеного, безпідставно врахувавши висновки викладені в ухвалі Великої Палати від 08.09.2020 у справі №  925/756/19, Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 15.04.2021 у справі № 920/764/20 неправильно застосував норми матеріального права, з урахування чого скаржник стверджує, що у даному випадку в повній мірі присутня вмотивована обґрунтованість необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		26. Ще однією підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №  920/764/20, Буринська міська рада вказує неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України)
		27.          Так, на думку скаржника, Північним апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові від 15.04.2021 у справі № 920/764/20 зазначено, що відповідачем надано роздруківки бюджетів міського бюджету міста Буринь на 2019 та 2020 роки, з яких вбачається, що міською радою не були передбачені видатки, пов`язані з перейменуванням залізничної станції, у рішенні позивача про перейменування залізничної станції не визначено фінансово-економічного обґрунтування заходів, пов`язаних з реалізацією цього рішення. Таким чином, в силу наведених положень Закону України "Про географічні назви", апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Буринської міської ради від 17.06.2020 "Про перейменування залізничної станції" наразі не набрало чинності, а тому не є обов`язковим для виконання іншими особами, у тому числі - відповідачем. Натомість, Закон України "Про географічні назви" не містить правових норм, які прямо вказують на набрання чи не набрання чинності нормативними актами органів місцевого самоврядування. Частина п`ята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Рішення Буринської міської ради від 17.06.2020 "Про перейменування залізничної станції" було оприлюднене у встановленому законодавством порядку, отже набрало чинності. Таким чином, як вважає скаржник, твердження Суду щодо не набрання рішенням чинності є наслідком неправильного застосування судом норм матеріального права у зв`язку із відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
		28.          Відзиву на касаційну скаргу до Верховного суду від відповідача не надходило. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ           
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		29.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		30.          Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно були враховані висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №  925/756/19, згідно з якими самопредставництво не може бути оформлено довіреністю та недопущення, у зв`язку з цим, в судове засідання представника позивача Ігнатенка Є.В., Верховний Суд зазначає таке. 
		31.          Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження своїх повноважень в якості представника позивача - Буринської міської ради Ігнатенком  Є.В. було надано суду довіреність. Водночас, судом апеляційної інстанції також встановлено відсутність доказів того, що Ігнатенко Є.В. представляє позивача в якості адвоката, як і відсутні відомості про наявність у нього такого статусу у Єдиному реєстрі адвокатів України. Водночас, із наданої суду апеляційної інстанції довіреності на Ігнатенка Є.В., а також із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Північним апеляційним господарським судом встановлено відсутність у Ігнатенка Є.В. повноважень представляти Буринську міську раду в порядку самопредставництва. 
		32.          Верховний Суд звертає увагу, що положеннями частин першої, третьої, четвертої  статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
		33.          Відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
		34.          За змістом підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
		35.          З урахуванням положень Конституції України, з 01.01.2020 представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредставництва не закріплені у нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.
		36.          Отже, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
		37.          Для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право цієї особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. Відповідна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №  9901/39/20.
		38.          Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення приписів частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України приводить до висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Зокрема такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15.
		39.          За таких обставин, враховуючи, що у Ігнатенка Є.В. не було документів на підтвердження того, що він був наділений повноваженнями діяти в порядку самопредставництва від імені позивача або наявності у нього статусу адвоката, Верховний Суд вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про недопущення зазначеної особи в судове засідання. 
		40.          При цьому, Верховний Суд вважає, що Північним апеляційним господарським судом було вірно враховано правові висновки, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду, натомість скаржником не обґрунтовано належним чином наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо  участі у справі представника, як і не доведено в касаційній скарзі порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в цій частині. 
		41.          Щодо суті спору колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання наявності/відсутності підстав для зобов`язання відповідача - АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" перейменувати залізничну станцію "Путивль", що знаходиться на площі Привокзальна в місті Буринь Буринського району Сумської області, на станцію "Буринь". 
		42.          Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла наступних висновків.  
		43.          У відповідності з преамбулою Закону України "Про географічні назви" цей Закон визначає правові основи регулювання відносин та діяльності, пов`язаних із встановленням назв географічних об`єктів, а також унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв. 
		44.          У силу статті 1 Закону України "Про географічні назви" до географічних об`єктів відносяться, зокрема, залізничні станції. 
		45.          Також положення статті 1 названого Закону визначають, що найменування та перейменування географічних об`єктів - це присвоєння назв географічним об`єктам відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		46.          Отже, Закон України "Про географічні назви" надає право присвоєння назв географічним об`єктам, зокрема, органам місцевого самоврядування на відповідній території. 
		47.          Верховний Суд відзначає, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
		48.          Окрім того, Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, що ратифікована Україною 15.07.1997, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
		49.          Спірні правовідносини у цій справі, як встановлено судами попередніх інстанцій, виникли у зв`язку з ініціативою міської ради присвоїти залізничній станції назву, похідну від назви населеного пункту, на території якого вона знаходиться.
		50.          Верховний Суд зауважує, що орган місцевого самоврядування є органом загальної компетенції, тобто органом, що вирішує всі питання діяльності адміністративно-територіальної одиниці за виключенням тих питань, що в силу закону віднесено до компетенції інших органів.  
		51.          Згідно зі статтею 5 Закону України "Про географічні назви" назви залізничних станцій, портів, пристаней, аеропортів та інших об`єктів транспорту, як правило, повинні бути похідними від назв населених пунктів або їхніх частин, у яких або поряд з якими вони розташовані. Зазначені об`єкти транспорту, розташовані поза населеними пунктами, як правило, найменовуються з урахуванням назв найближчих значних географічних об`єктів.
		52.          Частиною одинадцятою статті 5 Закону України "Про географічні назви" передбачено, що перейменування географічних об`єктів здійснюється у випадку: повторення назв однорідних географічних об`єктів у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці; необхідності повернення окремим географічним об`єктам їхніх історичних назв; істотної зміни функції або призначення географічного об`єкта; необхідності приведення назви географічного об`єкта у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
		53.          Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що рішення Буринської міської ради про перейменування станції "Путивль" у станцію "Буринь" не підпадає під перелік визначених частиною одинадцятою статті 5 Закону України "Про географічні назви" обов`язкових підстав для перейменування географічного об`єкту.
		54.          Крім того, положення частини дванадцятої статті 5 Закону України "Про географічні назви" визначають, що перейменування географічних об`єктів здійснюється з урахуванням думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці об`єкти, відповідно до закону про референдуми. 
		55.          При цьому, Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" втратив чинність згідно із Законом України   від 06.11.2012 № 5475-VI. 
		56.          Водночас, Верховний Суд вважає, що у випадках, які формально не підпадають під дію положень Закону України "Про географічні назви", а також навіть за відсутності законодавчого регулювання проведення місцевого референдуму, право органу місцевого самоврядування перейменовувати географічні об`єкти на відповідній території не суперечить змісту Європейської хартії місцевого самоврядування.
		57.          Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 7 Закону України "Про географічні назви" найменування та перейменування географічних об`єктів у межах визначених законом повноважень та відповідно до вимог цього Закону здійснюють сільські, селищні, міські ради - щодо географічних об`єктів, розташованих відповідно на території села, селища, міста.
		58.          При цьому, положеннями частини другої статті 12 Закону України "Про географічні назви" визначено, що найменування або перейменування географічних об`єктів за пропозицією органу місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
		59.          Відповідно до статті 7 Закону України "Про залізничний транспорт" відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування взаємодіють з підприємствами залізничного транспорту з метою поліпшення використання транспортних засобів власниками вантажів, злагодженої роботи з іншими видами транспорту, розвитку (в тому числі на пайових засадах) транспортної і соціальної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів та економіки регіонів. 
		60. Таким чином метою створення та експлуатації залізничних станцій є задоволення потреб населення, юридичних осіб з метою розвитку, зокрема, економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
		61.          У цьому розрізі, на думку Верховного Суду, загальний інтерес органу місцевого самоврядування щодо перейменування залізничної станції, що знаходиться на відповідній території, є законним, підлягає захисту та відповідає концепції Європейської хартії місцевого самоврядування. 
		62.          Зазначені вище норми кореспондуються з підпунктом 12 пункту а) статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким до власних самоврядних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, серед іншого, залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.
		63.          Водночас статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування здійснюють свою діяльність на основі поєднання принципів державного регулювання та ринкових відносин.
		64.          Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
		65.          З огляду на викладене, слід зауважити, що діяльність органу місцевого самоврядування на власній території повинна бути обмежена усвідомленням органом місцевого самоврядування оплатності послуг АТ "Укрзалізниця", у тому числі й щодо перейменування залізничних станцій, що збалансує інтереси органу місцевого самоврядування у царині самостійності вирішення питання на власній території та майнові інтереси АТ "Укрзалізниця" при обслуговуванні споживачів на тій же території.
		66.          При цьому Верховний Суд дійшов висновку про те, що комплексне тлумачення норм статей 1, 7 Закону України "Про географічні назви", статей 7, 10 Закону України "Про залізничний транспорт" дає підстави стверджувати про те, що позивач вправі зажадати від відповідача укладення відповідного договору щодо виконання робіт по перейменуванню залізничної станції, що знаходиться на території відповідного органу місцевого самоврядування у силу закону на компенсаційній основі.
		67.          Натомість, досліджуючи предмет спору, Верховний Суд звертається до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18, згідно з якою належним способом захисту було б укладення договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції.
		68.          Отже, враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій відсутність визначеного Законом України "Про географічні назви" обов`язку відповідача у цій справі здійснити перейменування залізничної станції без відповідної компенсації, а також відсутність узгодженого фінансування такого перейменування з боку позивача, Верховний Суд погоджується із прийнятим у даній справі судами попередніх інстанцій рішенням про відмову в задоволенні позовних вимог Буринської міської ради про зобов`язання АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" перейменувати залізничну станцію "Путивль" на станцію "Буринь".  
		69.          При цьому, Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що в силу положень частини другої статті 7 Закону України "Про географічні назви" рішення Буринської міської ради від 17.06.2020 "Про перейменування залізничної станції" не набрало чинності, а тому не є обов`язковим для виконання іншими особами, у тому числі - відповідачем, оскільки з наданих   роздруківок бюджетів міського бюджету міста Буринь на 2019 та 2020 роки вбачається, що міською радою не були передбачені видатки, пов`язані з перейменуванням залізничної станції, у рішенні позивача про перейменування залізничної станції не визначено фінансово-економічного обґрунтування заходів, пов`язаних з реалізацією цього рішення, з огляду на таке.
		70.          Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
		71.          Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про географічні назви" Найменування та перейменування географічних об`єктів у межах визначених законом повноважень та відповідно до вимог цього Закону здійснюють: 
		-          Верховна Рада України - щодо найменування та перейменування одиниць адміністративно-територіального устрою України (шляхом внесення змін до Конституції України), населених пунктів і районів, а також географічних об`єктів, створених за рішеннями Верховної Ради України; 
		-          Кабінет Міністрів України - щодо географічних об`єктів, створених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, географічних об`єктів, розташованих на територіях декількох одиниць адміністративно-територіального устрою України, а також географічних об`єктів Землі, відкритих або досліджених українськими дослідниками і вченими за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань географічних назв; 
		-          Київська та Севастопольська міські ради - щодо географічних об`єктів, розташованих на території міста, у випадках та в порядку, встановлених відповідними законами; 
		-          Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради - щодо географічних об`єктів, розташованих на території кількох районів у межах відповідно Автономної Республіки Крим чи області; 
		-          районні ради - щодо географічних об`єктів, розташованих на території кількох сіл, селищ чи міст у межах відповідного району; 
		-          сільські, селищні, міські ради - щодо географічних об`єктів, розташованих відповідно на території села, селища, міста.
		72.          Тобто, відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування  присвоює назви географічним об`єктам, що знаходяться на тій території, на яку поширюється повноваження цього органу. 
		73.          Частиною другою статті 7 Закону України "Про географічні назви" визначено, що рішення щодо найменування та перейменування географічних об`єктів набирають чинності одночасно з набранням чинності відповідно законом про Державний бюджет України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад про бюджети на відповідний рік, якими передбачаються видатки, пов`язані з таким найменуванням та перейменуванням.
		74.          При цьому, зазначена норма частини другої статті 7 Закону України "Про географічні назви" не ставить набрання чинності рішення міської ради міста, окрім міст Києва та Севастополя, про найменування та перейменування географічних об`єктів, розташованих відповідно на території міста, в залежність від набранням чинності законом про Державний бюджет України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад про бюджети на відповідний рік.
		75.          Таким чином, Верховний Суд вважає висновок апеляційного господарського суду про не набрання рішенням Буринської міської ради чинності, у зв`язку з відсутністю передбачених місцевим бюджетом видатків на перейменування географічного об`єкту, необґрунтованим. 
		76.          Водночас, зазначений висновок суду апеляційної інстанції не вплинув на правомірне по суті прийняте у справі рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		77.          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		78.          Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Буринської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 - залишенню без змін.
		 
		В. Розподіл судових витрат
		79.          У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308,  статтею 309,   315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1.          Касаційну скаргу Буринської міської ради Сумської області залишити без задоволення. 
		2.          Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі № 920/764/20 залишити без змін. 
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 В. Пєсков
		 
		Судді                                                                                                    О. Банасько 
		                                                                                                    
		                                                                                                    В. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...