Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/2357/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 08.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2021.
Дата набрання законної сили: 20.07.2021
Номер судового провадження: 2-а/233/54/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		233 № 233/2357/21 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Мішиної А. А., представника позивача Бєляєва В. О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду справу адміністративного судочинства №233/2357/21 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського батальйону УПП роти №3 Головного управління патрульної поліції в Донецькій області капрала поліції Гончара Вячеслава Олександровича, Департаменту патрульної поліції «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі»,
		У С Т А Н О В И В:
		28.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом адміністративної юрисдикції, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4224959 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пославшись на таке:
		18.05.2021 о 15 год. 42 хв. в м. Краматорську, по вул. Танкістів біля б. 2, капрал поліції Гончар Вячеслав Олександрович Батальйону УПП роти № 3 (надалі - «Відповідач») склав відносно нього оскаржувану постанову, якою визнав його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 340,00 грн, з чим він не може погодитися, виходячи з такого:
		1) Поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було. Поліцейський обмежився лише формальним складанням Постанови, без дотримання встановленої процедури, чим порушив ст.ст.276, 277, 277-2, 278, 279, 280, 281 КУпАП.
		2)Із самогопочатку розмовиіз уповноваженоюособою (поліцейським)він оспорював допущене порушення та адміністративне стягнення, але поліцейський у порушення вимог ч.ч.5-7 ст.258 КУпАП склав саме постанову, а не протокол, не роз`яснивши йому у порушення ст.ст. 256 ч.4, 279 ч.2 КУпАП його прав.
		3) Швидкість автомобілю була зафіксована із порушенням діючих норм законодавства.
		Під час фіксації, працівниками поліції було застосовано технічний засіб, який утримувався в руках без належного закріплення та стаціонарного вмонтування, тоді як при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному Законом "Про Національну поліцію" (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 Закону "Про Національну поліцію". При проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу, технічний засіб фіксації не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля та не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Також,контроль швидкостіруху транспортнихзасобів здійснюєтьсялише вмісцях,які облаштованівідповідним знакомпро здійсненнявідеофіксації (дорожнійзнак " 5.70"), що обумовлено ч.2 ст.40 Закону, згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
		Застосування працівником поліції фіксації швидкості транспортного засобу технічним приладом, який не закріплений стаціонарно та тримається у поліцейського в руках, з огляду на положення ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.8 Закону України "Про Національну поліцію", ст.ст.7, 283 ч.ч.2,3 КУпАП, вважає протиправним та незаконним, а відомості про вчинення особою правопорушення, отримані в такий спосіб, не можуть бути покладені в основу притягнення до адміністративної відповідальності.
		4) Коли після зупинки його 18.05.2021 о 15 год. 42 хв. в м. Краматорську, по вул. Танкістів біля б. 2 Відповідач повідомив про порушення ним Правил дорожнього руху, а саме, перевищення встановленого обмеження швидкості руху на 29 км/г в порушення п.12.4 Правил дорожнього руху, він (позивач) зауважив, що не перевищував швидкість і попросив ознайомити його з доказами вчинення адміністративного правопорушення.
		Після ознайомлення з матеріалами відеофіксації йому стало зрозумілим, що на відео неможливо встановити факт вчинення чи не вчинення ним адміністративного правопорушення (на відео був зафіксований суцільний ряд автомобілів, а тому неможливо встановити, який саме транспортний засіб перевищував швидкість).
		Незважаючи на його аргументи стосовно неможливості встановити, який транспортний засіб перевищив швидкість, Відповідач склав на нього Постанову, яка була вручена йому під підпис.
		Вважає цю Постанову такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, та таку, що підлягає скасування, оскільки Відповідачем не було встановлено беззаперечності вчинення ним адміністративного правопорушення. 
		5) Під час складання протоколу про адміністративне затримання посадова особа, що здійснює адміністративне затримання, роз`яснює особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, її права, передбачені ст.ст.55,56,59,63Конституції України та ст.268КУпАП, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
		18.05.2021 він був фактично затриманий за нібито вчинення адміністративного правопорушення та вимушений був залишатися поряд з уповноваженою особою більше ніж 3 години. Ніякого протоколу адміністративного затримання складено не було, права, передбачені ст.268 КУпАП йому роз`яснено не було, що вважає порушенням права на свободу та особисту недоторканість, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.5,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3,29,55 Конституції України, ст.263 КУпАП, ст.37 Закону України «Про Національну поліцію».
		Таким чином, вважає, що Постанова складена з порушенням чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, і, як наслідок, підлягає скасуванню, а адміністративна справа підлягає закриттю.
		Судовою ухвалоювід 31.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті (а.с.17).
		 
		Судовою ухвалою від 10.06.2021 замінено первісного відповідача  Головне управління Національної поліції в Донецькій області належним відповідачем, яким є Департамент патрульної поліції (а.с.26-27).
		Представник позивача Бєляєв В. О. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі за підстав, наведених у позовній заяві.
		Відповідач - поліцейський батальйону УПП роти №3 Головного управління патрульної поліції в Донецькій області капрал поліції Гончар В. О., належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.93), позов не визнав, виклавши підстави невизнання ним позову у відзиві (а.с.66-73), в якому доводи позивача заперечив, пославшись на відповідність оскаржуваної постанови та його (відповідача) дій при притягненні позивача до адміністративної відповідальності вимогам діючого законодавства.
		Відповідач  Департамент патрульної поліції, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку представника у судове засідання не забезпечив, надавши заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.92).
		З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку.
		 
		Судом встановлено, що оскаржуваною постановою «про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» серії ЕАН № 4224959, винесеною поліцейським батальйону УПП роти №3 Головного управління патрульної поліції в Донецькій області капралом поліції Гончаром Вячеславом Олександровичем, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за таких обставин:
		18.05.2021 о 11:40:43 в місті Краматорськ, вул. Танкистів,21, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем Volkswagen Passat, НОМЕР_1 , рухаючись в межах населеного пункту зі швидкістю 79 км/г, перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортним засобом в населеному пункті на 29 км/г (швидкість вимірювалася приладом TruCAM LTI20/20 ТС000747, відео фіксація здійснювалася бодікам ан00072, 00070), чим порушив п.12.4. ПДР України (а.с.7).
		Даючи оцінку оскаржуваній постанові суд прийшов до таких висновків.
		Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		Згідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
		Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову посправі (ч.1). Постанова повиннамістити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;дату розглядусправи; відомостіпро особу,стосовно якоїрозглядається справа(прізвище,ім`я тапо батькові(занаявності),дата народження,місце проживаннячи перебування; описобставин,установлених підчас розглядусправи; зазначеннянормативного акта,що передбачаєвідповідальність затаке адміністративнеправопорушення; прийнятеу справірішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);розмір штрафута порядокйого сплати; правовінаслідки невиконанняадміністративного стягненнята порядокйого оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Справа про адміністративне правопорушення, наслідком розгляду якої стало винесення оскаржуваної постанови, була розглянута без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст.258 КУпАП, згідно з якою протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також - змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).
		Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На підтвердження обставин, викладених в постанові про накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідачем надано фотознімок з відео файлу з приладу TruCаm LTI 20/20 № ТС000747 (а.с.71), на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 79 км/г, та оптичний диск з відповідним відео файлом, відтворений у судовому засіданні.
		Зазначені докази суд визнає допустимими доказами, з огляду на те, що оскаржувана постанова містить посилання на те, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості, що відповідає вимогам ст.283 КУпАП щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення. 
		При цьому суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення через неможливість встановлення з відео файлу такого факту, оскільки цим відеозаписом чітко зафіксований рух керованого позивачем автомобілю і порушення ним швидкісного режиму. Відсутність зазначення додатків у оскаржуваній постанові, за наявності зазначення технічного приладу, який застосовувався при вимірюванні швидкості, не є законодавчо закріпленою підставою для скасування постанови.
		Досліджуючи наявний в матеріалах справи фотознімок та відео файл з приладу TruCam, суд вважає, що зазначені докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування, а саме: містять дату, час, місце, транспортний засіб із номерним знаком та зафіксоване перевищення швидкості. Отже, зазначені фото та відеофайл з засобу TruCam вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
		Посилання позивача на те, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, де зазначено, що фіксація швидкості руху автомобілів повинна здійснюватись лише в автоматичному режимі, є незмістовними, оскільки лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. При цьому, саме вимірювання прилад здійснює автоматично.
		За таких обставин, враховуючи наявні у справі докази у тому числі докази правомірності використання засобу лазерної вимірювальної техніки, суд вважає, що факт порушення позивачем ПДР України є доведеним.
		В обґрунтування доводів щодо неправомірності оскаржуваної постанови позивач послався також на порушення відповідачем порядку розгляду справи, оскільки йому не були роз`яснені його права, не надана можливість скористатися правовою допомогою при притягненні його до адміністративної відповідальності.
		Вищезазначені доводи є безпідставними з таких підстав.
		Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
		Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5 розділу ІІІ Інструкції).
		З досліджених у судовому засіданні відеоматеріалів вбачається, що, по-перше, позивачу працівниками поліції неодноразово були роз`яснені його правва при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. 
		Щодо забезпечення права позивача на правову допомогу, то позивач, як він сам заявив поліцейському, здійснив телефонний дзвінок адвокату, проте через неможливість прибуття адвоката за місцем події, висунув вимогу або відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, або забезпечення його правовою допомогою працівниками поліції. 
		Ці вимоги позивача суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі.
		Так, забезпечення адвокатом покладається на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а не на працівника поліції.
		Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
		Санкція ч.1 ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя. Позивачу була надана можливість отримати консультативну допомогу адвоката у телефонному режимі, і, крім того, позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень.
		Доводи позивача щодо порушення його права на свободу та особисту недоторканість суд не приймає до уваги, оскільки ці обставини не є предметом дослідження у справі про правомірність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України.
		За наведених обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову.
		Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульованіст.286 КАС України: 
		Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Тож оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а позовні вимоги  без задоволення.
		Керуючись ст.ст.271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		Залишити постанову «про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» серії ЕАН № 4224959, винесену поліцейським батальйону УПП роти №3 Головного управління патрульної поліції в Донецькій області капрала поліції Гончаром Вячеславом Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у сумі 340 грн, - без змін,
		а позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до поліцейського батальйону УПП роти №3 Головного управління патрульної поліції в Донецькій області капрала поліції Гончара Вячеслава Олександровича (87157, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86; ЄДРПОУ 40109058), Департамента патрульної поліції (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення,9; ЄДРПОУ 40108646) «про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» - без задоволення.
		 
		На рішення суду до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...