Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/5534/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2021. Зареєстровано: 08.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/359/66/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018111100000096

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                      
		           08.07.2021
		Справа № 359/5534/18
		Провадження № 1-кп/359/66/2021
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		08 липня 2021 року                      м. Бориспіль
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		за участю прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_15 , його захисника  адвоката ОСОБА_16 , потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №4201811110000096, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
		ОСОБА_15 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, громадянина України, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.171 КК України, 
		ВСТАНОВИВ :
		ОСОБА_15 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст.171 КК України.
		Так, 21.04.2018 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_15 , знаходячись на проїзній частині дороги, розташованій біля будинку № 18-а по вул. Оболонській в с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, зустрів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які використовуючи мобільні телефони «Iphone 5S F973ROGYFFGH» та «Samsung S8 SMG950FPSJ526AKM», знаходячись на території загального користування, керуючись положеннями ст.ст. 5, 7, 24, 25 Закону України «Про інформацію», відкрито проводили відеозйомку сюжету програми «Гроші» телевізійного каналу «1 + 1» групи компаній «1+1 Медіа».
		Під час проведення відеозйомки вказаними особами, ОСОБА_15 почав в усній формі вимагати від ОСОБА_17 та ОСОБА_18 припинити відеозйомку та сперечатись з ними з даного приводу, після чого швидко наблизився до ОСОБА_18 та діючи умисно, застосовуючи насильство, з схопив його правою рукою за шию і почав сильно стискати пальцями з обох боків придушуючи ОСОБА_18 , одночасно притискаючи донизу та намагаючись лівою рукою вихвалити мобільний телефон, примушуючи його припинити відео зйомку, всупереч його волі.
		З метою припинення протиправних дій ОСОБА_15 до нього підбіг ОСОБА_17 та повідомив, що вони є журналістами, які знімають сюжет програми «Гроші» телеканалу «1+1» групи компаній «1 + 1 Медіа», у зв`язку з чим, виконують свої професійні обов`язки.
		В цей час, ОСОБА_18 вирвався з рук ОСОБА_15 та почав відбігати від нього.
		Натомість ОСОБА_15 побачивши, що відеозйомка продовжується, 21.04.2018 року приблизно в період часу з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., знаходячись в місці загального користування, на проїзній частині дороги, розташованій біля будинку АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що ОСОБА_17 представився журналістом і підтвердив це прес картою № 1919 з логотипом групи компаній «1+1 Медіа» в якій зазначена його посада, посягаючи на свободу думки і слова, діючи умисно, застосовуючи насильство, перешкоджаючи здійсненню законній професійній діяльності журналіста, схопив ОСОБА_17 за шию обома руками і почав сильно стискати пальцями придушуючи ОСОБА_17 , одночасно вимагаючи припинити відеозйомку сюжету програми «Гроші» телевізійного каналу «1 + 1» групи компаній «1 + 1 Медіа» та віддати ОСОБА_15 мобільний телефон.
		Внаслідок вищевказаних умисних, протиправних, насильницьких дій ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 були змушені припинити відеозйомку сюжету програми «Гроші» телеканалу «1 + 1» групи компаній «1 + 1 Медіа» та покинути територію с. Вишеньки Бориспільського району Київської області.
		Зазначені дії ОСОБА_15 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1ст. 126 КК України, як умисні насильницькі дії, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та за ч. 1 ст.171 КК України, як умисні дії, які виразилися у перешкоджанні здійсненні журналістом законної професійної діяльності.
		В судовому засіданні, обвинувачений  ОСОБА_15 свою вину у скоєнні зазначених кримінальних правопорушень не визнав.
		Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_15  показав, що він разом із своєю родиною проживає в АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду, що він не проживає в закритому котеджному містечку, як про це зазначав потерпілий ОСОБА_17 . В період часу з 2016 по 2017 роки в них на вулиці відбулося шість грабежів, а за два місяці до цього інцеденту в нього підірвали гранату. 21.04.2018 року ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зайшли на території котеджного містечка «Золоче». Це були сторонні люди, які були одягнені в джинси та майки, тому він зупинив автомобіль біля свого будинку, представився і запитав у них: «хто вони і що тут роблять?». У відповідь ОСОБА_17 представився громадянином України і направив мобільний телефон, яким проводив зйомку, безпосередньо на нього. Після чого на його запитання: «Чому ОСОБА_18 його знімає? Останній відповів, що знімає свого друга». Потім ОСОБА_17 та ОСОБА_18 казали, що знімають сторіс в «Інстаграм», а він їм сказав, щоб вони знімали сторіс біля свого будинку. Далі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 «вели себе по-хамськи». Насильства він до них не застосовував, а також нікого не душив. В своїх показав ОСОБА_18 сказав, що до нього він фізичної сили не застосовував. Під час цієї події були присутні два охоронці, які бачили, що він фізичної сили до ОСОБА_17 і ОСОБА_18 не застосовував. Посвідчень ОСОБА_17 та ОСОБА_18 йому не показували. ОСОБА_17 був одягнений у чорну майку, а логотипу та розпізнавальних знаків каналу «1+1» в нього не було. Журналістами ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не представлялися. Також зазначив, що офіційно він не був працевлаштований на адміністративній посаді в їхньому містечку. Окрім мобільного телефону в руках у ОСОБА_17 нічого не було.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_18 показав, що він працює оператором на каналі «1+1 Продакшн». З обвинуваченим відносин ніяких не підтримує. 21.04.2018 року він з колегою журналістом ОСОБА_21 зустрівся в м. Києві на каналі «1+1 Продакшн», щоб поїхати на зйомку в «Золоче» по редакційному завданню головного редактора ОСОБА_22 . Редакційне завдання полягало в тому, що вони мали поїхати в котедже містечко «Царський Град», яке знаходиться в «Золоче» по вул. Оболонській і відзняти будинок діючого міністра фінансів ОСОБА_23 . Він отримав редакційне завдання в усній формі від ОСОБА_24 . Також перед зйомкою вони обмінялися мобільними телефонами, бо в ОСОБА_17 була краща камера на телефоні. Приблизно о 12 год.00 хв. водій редакції «1+1» на автомобілі «Фольцваген поло» привіз їх до КПП з вивіскою «Золоче». Автомобілем їм не вдалося заїхати на територію, оскільки наявний пропускний режим, тому взявши з собою посвідчення журналістів і мобільні телефони вони вирішили йти пішки. Ідентифікуючих ознак в них не було, бо бачили їх би на відстані і в них не було б таких сюжетів. Камеру і мікрофон з логотипом «1+1» вони залишили в автомобілі, бо транспорт не пустили б з цими предметами на режимний об`єкт. На ОСОБА_25 їх ніхто не запитував і вони нікому не повідомляли, що вони журналісти. Приблизно о 14 год. 00 хв. вони знайшли будинок ОСОБА_26 на вул. Оболонській і почали за редакційним завданням знімати будинок з ОСОБА_17 . Близько 14 год.05 хв.  14 год. 10 хв. до них підійшли двоє людей, які були одягнені в чорний одяг та представилися місцевою охороною, але ніяких посвідчень вони не пред`являли. Він та ОСОБА_27 сказали охороні, що знімають відео для «Інстаргам». Через п`ять хвилин охоронці підійшли вдруге до них з проханням піти з території містечка. В цей момент один з охоронців почав комусь телефонувати. О 14 год. 15 хв. під`їхав джип за кермом якого сидів ОСОБА_15 та в машині перебував пасажир - жінка літнього віку. ОСОБА_15 розпитував, що вони тут роблять і що знімають. ОСОБА_17 запитував в ОСОБА_15 його ім`я та яку він займає посаду. ОСОБА_17 сказав ОСОБА_15 : «Якщо ви покажете своє посвідчення особи, то ми покажемо свої». Малося на увазі редакційне завдання. О 14 год. 10 хв. ОСОБА_15 побачив, що він стоїть біля автомобіля та знімає його разом із ОСОБА_17 . Після чого ОСОБА_15 виліз із автомобіля та почав агресивно рухатися в його бік з погрозами, що забере телефон. При цьому ОСОБА_15 взяв правою рукою за шию та душив його притискаючи до землі. Таким чином, намагався забрати мобільний телефон. Він боявся за своє життя і за телефон, який належав ОСОБА_17 . Потім ОСОБА_15 штовхнув його легенько в бік і він користуючись моментом втік. При цьому він продовжував знімати, тому ОСОБА_15 почав бігти за ним, але він встиг далеко втекти. В той момент він кричав, щоб ОСОБА_15 відпустив його колегу, але ОСОБА_15 сказав, щоб двоє охоронців перешкодили ОСОБА_17 вести зйомку. Коли він відбіг, то побачив, що його колегу утримують троє чоловіків, які раніше представлялися охоронцями. Далі, він відбігши на безпечне місце побачив, що до них іде ОСОБА_15 , який притиснув ОСОБА_17 до дерева, душив його і намагався відібрати телефон, який був у нього в руці. Він точно бачив на відстані 20-150 метрів посвідчення журналіста і мобільний телефон в руці ОСОБА_17 . У зв`язку з агресивною поведінкою ОСОБА_15 у нього не було часу дістати посвідчення чи щось проговорити. О 14 год. 20 хв.  14 год. 30 хв. ОСОБА_15 сів в автомобіль і сказав у грубій формі «забиратися геть», але вони продовжували знімати. Тоді ОСОБА_15 будучи за кермом автомобіля намагався переїхати, але на жаль цього відео немає. О 14 год. 40 хв. їм вдалося вийти, але ОСОБА_15 їхав за ними до самого виходу. Він особисто не казав охоронцям, що він є оператором «1+1» і знімає сюжет по редакційному завданню. ОСОБА_17 перший раз охоронцям сказав, що знімаємо відео для соціальної мережі, а наступного разу сказав, що ми журналісти. Він не бачив чи показував ОСОБА_17 посвідчення охороні. Йому завдано моральну і психологічну шкоду. Своє редакційне завдання він виконав на момент приїзду ОСОБА_15 . На його думку ОСОБА_17 не виконав завдання редакційне. Також зазначив, що охоронці знаходилися на відстані 1-2 метрів від сутечки. ОСОБА_15 заподіяв йому фізичний біль в області шиї. На медичне освідування він не звертався. Також в той день після конфлікту вони запускали дрон на територію «Золоче». До початку конфлікту редакційне завдання він виконав 50/50.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_28 показав, що ніяких відносин з обвинуваченим не підтримує. 21.04.2018 року він відправився в с. Вишеньки виконувати редакційне завдання, яке полягало у фіксуванні будинку діючого міністра фінансів Данилюка. Разом із ним був оператор, який є співробітником «1+1 Продакшн». В с. Вишеньки вони приїхали на автомобілі з водієм, який працює офіційно на каналі 1+1 Продакшн». Перед зйомкою він з оператором обмінялися мобільними телефонами. В с. Вишеньки дуже заплутана система котеджних містечок і на карті вулиця не була відображена, тому вони були змушені залишити автомобіль на в`їзді в село і почати шукати будинок міністра. Була сонячна погода, тому вирішили пройтися пішки. Також в котеджі важко було переміщатися автомобілем, бо там багато тупиків і розворотів. Коли знайшли будинок, який за їхніми даними належав міністру фінансів, то почали все фіксувати на камеру мобільного телефону. Професійна камера залишилася в автомобілі. В процесі зйомки до них підійшли невідомі люди у чорній, брудній формі, які представилися охороною, але жодних документів не пред`явили. При цьому сказали, що знімати тут не можна. Він охоронцям сказав, що займається власною справою, якою має право займатися. В цей момент він стояв перед будинком на проїзній частині, а оператор знімав його, що не заборонена законом. Після чого охоронці пішли на своє робоче місце. Коли охоронці підходили до нього перший чи другий раз, то він їм повідомляв, що він журналіст. Після чого під`їхав автомобіль джип «Хонда», в якому перебував ОСОБА_15 і його теща. На запитання ОСОБА_15 , який сидів в автомобілі, повідомили, що проводимо зйомку та представилися журналістами каналу «1+». Після чого ОСОБА_15 сказав «швидко звідси пішли», але він відмовився виконувати наказ ОСОБА_15 . Далі ОСОБА_15 зрозумів, що його наказ не виконали, тому він вийшов з автомобіля. При цьому відштовхнувши його дверима, підбіг до оператора ОСОБА_18 , який також проводив фіксування на камеру, схопив його за шию та почав душити, притискаючи руками до землі. Поведінка ОСОБА_15 зафіксована на відео. Охоронці, які стояли поруч, заважали йому знімати, як ОСОБА_15 душить його напарника, а потім намагалися у нього з рук вибити мобільний телефон, щоб він не знімав. Охороні не вдалося вибити мобільний телефон з рук, але йому довелося на деякий час вимкнути камеру і тримати телефон в руках, щоб його не забрали. Також заначив, що він знімав подію постійно, але час від часу вимикав камеру, оскільки йому відомо, що як тільки починається якась паніка чи штурханина і вчасно не вимкнути відеофайл, то цей відеофайл може зникнути. Вважає, що охоронці були підпорядковані ОСОБА_15 , оскільки він був головою цього містечка. Потім ОСОБА_15 з охоронцями підійшли до нього. В нього телефон був в руці разом із посвідченням і він намагався сховати його в кишеню, бо зрозумів, що ОСОБА_15 масивна людина і мабуть втричі більший від нього. В цей момент ОСОБА_15 взяв рукою його за шию та притиснув до дерева. Почав його душити і вимагати, щоб він віддав йому телефон, щоб знищити відеоматеріал. Після чого ОСОБА_15 сказав стерти відео, але він категорично відмовився. В цей час до них ближче підбіг ОСОБА_18 і ОСОБА_15 його відпустив. Тоді вони втекли, оскільки зрозуміли, що їхньому життю загрожує суттєва небезпека і ніхто їм не допоможе. ОСОБА_15 сівши в автомобіль намагався наїхати на них, що було небезпечним враховуючи тормозний шлях цього автомобіля, але він їх не зачепив, а тільки лякав. Тоді вони сказали, що йдуть, але ОСОБА_15 не заспокоївся і переслідував їх до КПП. Він про подію, яка сталася негайно повідомив поліцію і прокуратуру. В них при собі були посвідчення і перепустка, а також в нього на джинсах була фірмова, кольорова лєнточка «1+1. Він демонстрував обвинуваченому та двом охоронцям посвідчення журналіста в процесі спілкування. Візуально і усно продемонстрував, що він є журналістом. Суть його редакційного завдання полягало в зйомці матеріалу, який стосується політичної ситуації і жодним чином не стосувався ОСОБА_15 . Йому були завдані фізичні ушкодження. В нього боліла шия і досі проблеми з хребтом, але слідству не надавав висновок про отримані тілесні ушкодження.
		Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_19 показав, що з обвинуваченим та потерпілими відносин ніяких не підтримує. Він працює охоронцем. Весною 2018 року він перебував на роботі разом з ОСОБА_29 в с. Вишеньки по вул. Оболонській. В їхні обов`язки входить нагляд за громадським порядком. Вони побачили, що прийшли двоє чоловіків та почали проводити зйомку місцевості і будинків на мобільні телефони. До них підійшов ОСОБА_30 та запитав «Що вони роблять?». У відповідь чоловіки сказали, що знімають сторіс для « ОСОБА_31 ». Він також до них підходив і запитував, яка ціль їхнього перебування на території котеджного містечка, але у відповідь вони не представлялися, а сміялися. Потім під`їхав на автомобілі ОСОБА_15 , який зупинився, представився жителем і запитував у них « ОСОБА_32 вони такі?». Чоловіки вели себе по-хамськи по відношенню до ОСОБА_15 . Вони не представлялися журналістами. Професійної камери, бейджиків, форми і ознак каналу «1+1» в них при собі не було, а вони були одягнені в цивільний одяг. ОСОБА_15 та двоє чоловіків говорили на підвищених тонах, а потім він пішов на пост. Він не бачив, щоб до чоловіків застосовували фізичне насилля.
		Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_20 показав, що з обвинуваченим та потерпілими відносин ніяких не підтримує. Він працює охоронцем. Весною 2018 року він був на роботі разом з ОСОБА_19 в с. Вишеньки. Прийшли двоє чоловіків і почали проводити зйомку на мобільний телефон. Він підійшов до них та запитав: «Хто вони такі і для чого знімають будинки на мобільний телефон?». Чоловіки сказали, що знімають друг друга в сторіс для «Інстаграм» та заперечили, що знімають будинки, тому він їм повірив та відійшов. Далі він побачив, що чоловіки знову проводять зйомку житлових будинків, що на його думку є незаконним. Тому він до них повернувся та словесно заборонив проводити зйомку, але останні знову заперечували, що знімають житлові будинки. ОСОБА_15 просив їх не проводити зйомку чужих будинків. В його присутності ОСОБА_15 фізичної сили до них не застосовував. Вони не знали хто ці люди, тому зробили припущення, що це могли бути злочинці, які фотографують будинки, щоб здійснити грабіж. Чоловіки, які проводили зйомку не представлялися журналістами та документів не показували. Розпізнавальних знаків на них не було. 
		Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , однак надалі прокурор, у судовому засіданні відмовився від клопотання щодо допиту вказаних свідків. Сторона захисту не наполягала на виклику вказаних свідків. Указані обставини, на думку суду, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.
		Судом також досліджені інші зібрані органом досудового розслідування докази. Доказів захисту в суді не подано.
		У судовому засіданні безпосередньо досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення:
		-супровідний лист №34-5893вих18 від 24.04.2018 року (том 2 а.с.8);
		-рапорт прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_11 від 24.04.2018 року (том 2 а.с.9);
		-лист першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_39 №34-5706вих18 від 23.04.2018 року (том 2 а.с.10);
		-супровідний лист №7561/109/1002/04 від 23.04.2018 року (том 2 а.с.11);
		-лист заступника начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_40 про передачу матеріалів до іншого підрозділу (том 2 а.с.12);
		-витяг з бази АРМ 102 про вчинення злочину, з якого вбачається, що по телефону о 15 год. 20 хв. 21.04.2018 року надійшла інформація від ОСОБА_17 про те, що в с. Золоче Котежне містечко «Царський Град» на знімальну групу напав голова Вишеньківської сільської ради Бориспільського району. Схопив заявника за шию та почав душити. Потім схопив оператора, кинув на землю та також намагався душити після чого сів за кермо автомобіля Джип «Хонда» та намагався наїхати та розчавити оператора. На місце події прибула місцева охорона, яка нічого не робила. Наряд поліції не потрібен. Для фіксації інформації. Заявник звернеться до швидкої медичної допомоги в м.Київ. На місце події викликано СРПП Бориспільського ВП старший групи ОСОБА_41 . Дана подія була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області за №8940 від 21.04.2018 року (том 2 а.с.13);
		-рапорт начальника СРПП №3 Бориспільського ВП майора поліції ОСОБА_42 від 21.042018 року, з якого вбачається, що по факту виклику громадянином ОСОБА_17 з приводу нападу на знімальну групу, був здійснений телефонний дзвінок за номером НОМЕР_1 . В бесіді із ОСОБА_17 стало відомо, що вказана подія мала місце біля 14.00 год. На момент виклику він перебував в м.Київ. Чи буде звертатися до лікувальних закладів ще не вирішив. Точної адреси знаходження в м. Києві не повідомив. Вказав, що остаточне рішення ним буде прийняте 23.04.2018 року після спілкування із своїм керівництвом (том 2 а.с.14);
		-пояснення ОСОБА_20 (том 2 а.с.15);
		-пояснення ОСОБА_38 (том 2 а.с.16);
		-заява ОСОБА_17 про залучення його у якості потерпілого від 25.04.2018 року (том 2 а.с.17);
		-заява ОСОБА_18 про залучення його у якості потерпілого 03.05.2018 року (том 2 а.с.18);
		-заява керівника редакційного відділу програми «Гроші» телеканалу «1+1» виробничого департаменту «1+1» Продакшн» медіахолдингу «1+1» Медія» ОСОБА_17 про вчинення кримінального правопорушення від 05.06.2018 року (том 2 а.с.19);
		-заява оператора програми «Гроші» телеканалу «1+1» виробничого департаменту «1+1» Продакшн» медіахолдингу «1+1» Медія» ОСОБА_18 про вчинення кримінального правопорушення від 05.06.2018 року (том 2 а.с.20);
		-постанова прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_11 від 07.06.2018 року про об`єднання кримінальних проваджень, якою об`єднано кримінальні провадження №4201811110000096 від 24.04.2018 року за ч.1 ст171 КК України, №42018111100000132 від 07.06.2018 року за ч.1 ст.126 КК України, №42018111100000133 від 07.06.2018 року за ч.1 ст.126 КК України в одне провадження. Об`єднаним кримінальним провадженням присвоєно номер №4201811110000096 (том 2 а.с.21-22);
		-протокол огляду від 04.05.2018 року з схемою до даного протоколу, за участю понятих ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , спеціаліста  землевпорядника Вишеньківської сільської ради ОСОБА_37 , свідка ОСОБА_19 , заст. нач. ІІ відділення СВ Бориспільського ВП ОСОБА_45 , слідчого ОСОБА_46 , прокурора ОСОБА_11 , яким встановлено: місцем огляду являється частина асфальтованого покриття по вулиці Оболонській, с. Вишеньки, Бориспільський район, Київська область, а саме відстань (частина ділянки) від хвіртки до подвір`я будинку АДРЕСА_3 , загальна відстань ділянки біля 30м. Вказана частина земельної ділянки відноситься до земель загального користування комунальної власності Вишеньківської сільської ради Бориспільського району, згідно Генерального плану затвердженого в 2014 році. (місце 1). Ширина проїзної частини складає близько 6 м.; по бокам від проїзної частини маються газононасадження з травою, квітами та деревами. Місце напроти хвіртки до будинку АДРЕСА_4 являється частиною асфальтованого покриття, далі бетонний бордюр, за ним газононасадження шириною близько 3 м., далі паркан домоволодіння АДРЕСА_1 . Проходячи далі до будинку АДРЕСА_5 , помічаємо, що домоволодіння АДРЕСА_4 огороджено парканом, відстань якого до наступного домоволодіння (№16) складає близько 10 м.; під парканом на узбіччі (шириною близько 3 м.) маються зелені насадження (дерева, трава, квіти). На відстані 20 м. від домоволодіння АДРЕСА_4 та близько 6 м. від хвіртки до домоволодіння АДРЕСА_5 мається насадження, а саме дерево- вишня (місце №2). Як помітив ОСОБА_19 (свідок) 21.04.2018 близько 14 год. на вищевказаному місці напроти хвіртки до домоволодіння АДРЕСА_4 (раніше місце -1) знаходились двоє невідомих йому молодих чоловіків. Один з них знаходився на фоні будинку АДРЕСА_4 , а інший проводив відеозйомку на мобільний телефон іншого (чоловік №1 та чоловік №2 відповідно). Через близько 2 хв. до вказаного місця №1 під`їхав наглядно знайомий місцевий житель (анкетні дані не відомі) на автомобілі. Через деякий час місцевий житель вийшов з авто та відійшов з чоловіком, який здійснював відеозйомку на мобільний телефон (чоловік №2) на відстань близько 30 м. від місця №1, до домоволодіння АДРЕСА_6 . Один з чоловіків №1 залишився на попередньому місці, ОСОБА_19 залишився також на місці №1, до місця №2 він не підходив. Подій, що відбувались на місці №2 ОСОБА_19 не бачив. Через деякий час ОСОБА_19 повернувся на пост охорони, який розташований на перехресті вулиць Оболонської та Лугової в с. Вишеньки, Бориспільського району. На цьому огляд завершено. Протокол зачитано слідчим вголос. Під час огляду також був присутній дільничний офіцер Бориспільського ВП ОСОБА_47 . Згідно протоколу нічого не вилучалось. Під час огляду застосовано технічні засоби: фотографування цифровою фото-відео камерою мобільного телефону «Somesung j5». Огляд проводився: природне денне освітлення. Заяв, зауважень та доповнень від понятих та учасників не надійшло (том 2 а.с.23-69);
		-протокол пред`явлення особи для впізнання від 07.05.2018 року та відеозапис даної слідчої дії, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_17 з осіб, які пред`явлені для впізнання, заявив, що серед пред`явлених йому для впізнання осіб, він впізнає особу під №2, яка перешкодила проведенню відеозйомки 21.04.2018 близько 14 год. по АДРЕСА_1 (том 2 а.с.28-30); 
		-протокол пред`явлення особи для впізнання від 07.05.2018 року та відеозапис даної слідчої дії, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_18 з осіб, які пред`явлені для впізнання, заявив, що серед пред`явлених йому для впізнання осіб, він впізнає особу під №2, яка перешкоджала зйомці сюжету 21.04.2018 близько 14 год. по АДРЕСА_1 (том 2 а.с.31-33); 
		-дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 року та відеозапис даної слідчої дії за участю потерпілого ОСОБА_17 , оператора ОСОБА_48 , статиста ОСОБА_49 , прокурора ОСОБА_11 переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, потерпілий ОСОБА_17 , розповів про обставини, які сталися 21.04.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.34-37);
		-дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.05.2018 року та відеозапис даної слідчої дії за участю потерпілого ОСОБА_18 , оператора ОСОБА_48 , статиста ОСОБА_49 , прокурора ОСОБА_11 переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, потерпілий ОСОБА_18 , розповів про обставини, які сталися 21.04.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.38-41);
		-ухвала слідчого судді від 17.05.2018 року, якою надано старшому слідчому другого відділення з розслідування злочинів середньої тяжкості слідчого відділу Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітану поліції ОСОБА_50 тимчасовий доступ та дозвіл зробити копію і вилучення (виїмку) відеозапису, що міститься у: мобільному телефоні ТМ «Samsung S8» модель «SM-G-950F PSJ526AKM», який перебуває у володінні потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_2 та мобільному телефоні ТМ «IPHONE 5 S» модель «F973ROGYFFGH», який перебуває у володінні потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_3, на яких зафіксовано факт вчинення перешкоджання журналістській діяльності 21.04.2018 за адресою АДРЕСА_1 (том 2 а.с.42-45);
		-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 31.05.2018 року, опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (том 2 а.с.46-48);
		-протокол перегляду відеозапису від 31.05.2018 року (том 2 а.с.49);
		-відеозапис від 31.05.2018 року (том 2 а.с.50);
		-постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_51 про визнання документів та приєднання його до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 31.05.2018 року, якою відеозапис отриманий шляхом доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді від 17.05.2018 року №359/3799/18 з мобільного телефону «Iphone5SF973ROGYFFGH» та містить зображення, які можуть бути використані, як доказ, визнано документом і приєднані до матеріалів кримінального провадження (том 2 а.с.51);
		-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 31.05.2018 року, опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (том 2 а.с.52-54);
		-протокол перегляду відеозапису від 31.05.2018 року (том 2 а.с.55-57);
		-відеозапис від 31.05.2018 року (том 2 а.с.58);
		-постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_51 про визнання документів та приєднання його до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 31.05.2018 року, якою відеозапис отриманий шляхом доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді від 17.05.2018 року №359/3799/18 з мобільного телефону «Samsung S8 SMG950FPSJ526AKM» та містить зображення, які можуть бути використані, як доказ, визнано документом і приєднані до матеріалів кримінального провадження (том 2 а.с.59);
		-лист старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_51 №7910/109/1002/05 від 26.04.2018 року (том 2 а.с.60);
		-супровідний лист №119782 від 01.06.2018 року з додатком (віделматеріал за 21.04.2018 року) (том 2 а.с.138-139);
		-постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_51 про визнання документів та приєднання його до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 06.06.2018 року, якою відеоматеріали витребувані в порядку ст.93 КПК України відеоматеріали у ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», які містяться на компакт-диску для лазерних систем зчитування CD-R 700 мв і можуть бути використані, як доказ, визнано документом і приєднані до матеріалів кримінального провадження (том 2 а.с.63);
		-лист старшого прокурора групи прокурорів ОСОБА_11 №34-7126вих18 від 25.05.2018 року (том 2 а.с.64);
		-лист представника ІП «1+1 Продакшн» ОСОБА_52 №120736 від 13.06.2018 року (том 2 а.с.65);
		-довідка Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» №410 від 13.06.2018 року, в якій зазначено, що співробітник ОСОБА_17 дійсно постійно працює в компанії ІП «1+1 Продакшн» на штатній посаді редактор з 18.12.2013 року по теперішній час (том 2 а.с.66);
		-довідка Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» №413 від 13.06.2018 року, в якій зазначено, що співробітник ОСОБА_18 дійсно постійно працює в компанії ІП «1+1 Продакшн» на штатній посаді оператор з 20.08.2014 року по теперішній час (том 2 а.с.67);
		-постанова старшого прокурора групи прокурорів ОСОБА_11 про визнання документом та приєднання його до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 20.06.2018 року, якою довідки №410 та №413 від 13.06.2018 року витребувані в порядку ст.93 КПК України у Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» і можуть бути використані, як доказ, визнано документом і приєднані до матеріалів кримінального провадження (том 2 а.с.68);
		-лист представника ІП «1+1 Продакшн» ОСОБА_52 №120911 від 16.06.2018 року з додатком (том 2 а.с.69-72);
		-постанова старшого прокурора групи прокурорів ОСОБА_11 про визнання документом та приєднання його до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 20.06.2018 року, якою редакційне завдання для програми «Гроші» канал 1+1 та прес карти №1919 ОСОБА_17 та №1443 ОСОБА_53 групи компаній 1+1 Медіа, витребувані в порядку ст.93 КПК України у Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» і можуть бути використані, як доказ, визнано документом і приєднані до матеріалів кримінального провадження (том 2 а.с.73). 
		Також всудовому засіданнісудом булидослідженні докази,що свідчатьпро особуобвинуваченого, та процесуальні витрати у справі.
		Суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а також на інших матеріалах кримінального провадження, які були надані прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення.
		При цьому,приєднані стороноюобвинувачення доматеріалів провадження письмові пояснення ОСОБА_20 та ОСОБА_38 , з огляду на те, що в цих поясненнях містяться показання свідків, які суд безпосередньо не сприймав під час судового засідання, ці письмові пояснення були надані слідчому під час досудового розслідування, враховуючи положення ч. 4ст. 95 КПК України, про те, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, тому судом дані докази оцінюються критично та не приймаються до уваги.
		Допитавши обвинуваченого ОСОБА_15 , потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , свідків обвинувачення, дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, керуючисьст.129 Конституції України, ст.ст.17,22,23 КПК Українищодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимогст. 321 КПК Україниздійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимогст. 337 КПК Українилише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_15 за висунутим йому обвинуваченням за ч.1 ст.126, ч.1 ст.171 КК України з наступних підстав.
		Згідно з ч. 5ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі " Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").
		Уст. 91 КПК Українивстановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Згідно ч. 2ст. 91 КПК Українидоказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 1ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		В частині 2ст. 17 КПК Українизакріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		В свою чергу,згідно положеньст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно дост.92 КПК України, обов`язок доказування обставин передбаченихст.91 цього Кодексупокладається на прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
		Відповідно дост. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченихКПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Так, відповідно до ч. 1ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Встатті 85 КПК Українизакріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ч. 1ст. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2ст. 84 КПКмістить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормамиКПКмають на це право); належна процесуальна форма (встановленийКПКпорядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
		Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно вимогст. 89 КПК Українисуд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
		З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимогКримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Згідно приписівст. 87 КПКнедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбаченихКПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Даючи оцінку, наданим прокурором доказам винуватості ОСОБА_15 у інкримінованих йому проступків за ч.1 ст.126, ч.1 ст.171 КК України, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
		Так, показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані в ході безпосереднього допиту в суді за участю потерпілих, обвинуваченого та захисника. 
		Допитані в судовому засіданні свідки-очевидці події ОСОБА_20 та ОСОБА_19 (працівники охорони) повідомили, що обвинувачений ОСОБА_15 насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не застосовував. 
		Тобто, показаннями свідків не підтверджуються показання потерпілих стосовно обставин застосування до них насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Разом з тим, суд не враховує незначні розбіжності у даних показаннях свідків по не істотних питаннях, а саме щодо дати вчинення злочину, оскільки з моменту події до їх допиту пройшов певний проміжок часу, а отже їх показання можуть містити неточності, які обумовлюються особливостями пам`яті людини.
		Суд також враховує те, що показання потерпілих у відповідності до положеньГлави 4 КПК Україниє самостійним джерелом доказів і потребують оцінці в цій частині у сукупності з іншими.
		Так, окремі розбіжності у показаннях потерпілих та обвинувачених з приводу обставин конфлікту між ними пояснюються особливостями людської пам`яті, власним суб`єктивним сприйняттям обставин, намаганням показати правильність власної позиції у конфлікті, що є звичайною ситуацією при наявності конфлікту між особами, що відповідно також свідчить про дійсність існування такого між ними.
		Показання потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 також є суперечливими в частині спричинення їм тілесних ушкодження ( а саме вони зазначили, що в ході подій, що мали місце біля будинку їм спричинено біль у шиї, хоча об`єктивного підтвердження даного факту лікарем-експертом не встановлено) і їх покази не можуть бути прийняті судом як єдиний і прямий доказ вини обвинуваченого ОСОБА_15 , так як вони є особами зацікавленими.
		Отже, усі показання в частині причетності ОСОБА_15 до спричинення фізичного болю потерпілим, є суперечливими, сумнівними, які неможливо усунути і тлумачаться судом на користь обвинуваченого, який заперечує свою винуватість.
		Крім того, суд не приймає до уваги посилання потерпілого ОСОБА_17 на те, що обвинуваченому ОСОБА_15 підпорядковані свідки обвинувачення, оскільки це твердження є хибним та жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує та не доводить цього.
		Так, згідно вимогст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
		 Відповідно до правової кваліфікації дій ОСОБА_15 , викладеної в обвинувальному акті, його дії кваліфіковано за ч.1ст. 126 КК України, якнасильницькі дії, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Частиною першоюстатті 126 Кримінального кодексу Україникримінальну відповідальність встановлено за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Побої - це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії - це інші, крім удару та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати, зокрема, у: щипанні, викручуванні кінцівок, защемленні тієї чи іншої частини тіла за допомогою будь-яких пристроїв, здушування шиї, виривання волосся тощо.
		Суб`єктивна сторона аналізованого складу злочину може характеризуватись лише виною у формі умислу, оскільки конструкція диспозиції ч.1ст.126 КК Українивказує на те, що кримінальна відповідальність за цією статтею настає лише за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій.
		У свою чергу, з об`єктивної сторони зазначений злочин характеризується тим, що ним охоплюються дії, які полягають у завданні удару, побоїв, вчиненні інших насильницьких дій. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1ст.126 КК, Україниє настання суспільно небезпечного наслідку - фізичного болю. При цьому, відповідальність за ч.1ст.126 КК Українинастає, якщо згадані вище насильницькі дії не спричинили тілесних ушкоджень, оскільки у протилежному випадку кримінальна відповідальність наставатиме за іншими статтямиКК України.
		В якості насильницьких дій, що спричинили фізичну біль потерпілому, які становлять об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 1ст. 126 КК Україниорганом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні визначається, як схоплення особи за шию обома руками та стискання пальцями. У свою чергу, в якості наслідку таких дій державним обвинувачем пропонується розцінювати фізичний біль в області шиї.
		Під фізичним болем розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло. Разом із тим, незважаючи на істотне значення психічної складової для встановлення ознаки фізичного болю, яка значною мірою залежить від сприйняття певних дій особою, щодо якої вони вчиняються, для встановлення ознак, передбаченихст. 126 КК України, недостатньо лише оцінювати таке сприйняття потерпілим. Фізичний біль, як ознака, із якою закон пов`язує підставу кримінальної відповідальності має суб`єктивно-об`єктивний характер. Попри надання переваги першій (суб`єктивній складовій, як відчуття болю потерпілим), ця ознака має оцінюватись у сукупності із іншими ознаками та доказами, які можуть дати змогу оцінити ознаку фізичного болю з об`єктивної (незалежної) точки зору.
		Таким чином, лише саме твердження потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про наявність у них фізичного болю має знаходити свою «перевірку» з позицій того, чи могли певні насильницькі дії, з урахуванням усіх обставин, спричинити фізичний біль, наявність якого уможливлює притягнення особи до кримінальної відповідальності. 
		 Об`єктивних даних про те, що потерпілі від таких дій обвинуваченого ОСОБА_15 відчували фізичний біль, судом не встановлено. Саме твердження потерпілих про відчуття ними фізичного болю внаслідок того, що обвинувачений схопив їх за шию і нібито здавлював, не може беззаперечно свідчити про те, що вони дійсно від цих дій відчували фізичний біль, враховуючи: в матеріалах провадження відсутня судово-медична експертиза, яка була проведена на наступний день після вказаних вище подій, в ході якої експерт провів медичний огляд потерпілих; відсутність будь-яких медичних даних про те, що потерпілі скаржились лікарям 21.04.2018 року на біль в області шиї; показання потерпілого ОСОБА_17 в суді щодо обставин події, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_15 схопив потерпілого ОСОБА_54 за шию, та притиснув до дерева, після чого почав його душити, які об`єктивно іншими доказами не підтверджуються, а навпаки, спростовуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з місця події; показання потерпілого ОСОБА_18 в суді щодо обставин події, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_15 схопив потерпілого за шию та почав його душити, які об`єктивно іншими доказами не підтверджуються, а навпаки, спростовуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з місця події; показання свідків в суді, які були попереджені про кримінальну відповідальність, щодо обставин події, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_15 не вчиняв по відношенню до потерпілих насильницьких дій; стать обвинуваченого (як і потерпілі є чоловіком).
		Крім того, в судовому засіданні 11.04.2019 року потерпілий ОСОБА_18 погодився та не оспорював, що на відеозаписі не зафіксовано, як ОСОБА_15 здійснює насильницькі дії по відношенню до нього.
		Вчинення насильницьких дій, з огляду на умисну форму вини аналізованого діяння, має передбачати усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків та бажання (або свідоме припущення) їх настання.
		Під час розгляду справи, судом беззаперечно встановлено, що характер дій обвинуваченого ОСОБА_15 не свідчить про наявність в нього прямого умислу на вчинення насильницьких дій.
		Наведене ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1ст. 2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Як зазначалось вище, окремі з ознак, які в сукупності становлять склад злочину, передбаченийст. 126 КК Україниє оціночними. У свою чергу, від наявності обох цих ознак у фактичних обставинах, залежить вирішення питання про наявність в діях обвинуваченого відповідного складу злочину.
		    Також суд керується ч.3ст.373 КПК України, за якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.Сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення обвинуваченою ОСОБА_15 злочину, передбаченого ч.1ст. 126 КК України. В ході судового розгляду не було встановлено належних і допустимих доказів на доведення вини ОСОБА_15 у вчиненні даного кримінального правопорушення
		     За встановлених фактичних обставин, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 126 КК України, оскільки в його діях відсутні ознаки вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим вважає за необхідне його виправдати.
		Щодо обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні ікримінованого кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.171 КК України, суд вважає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушення - злочину передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України з наступних підстав.
		Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
		Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".
		У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 р. та рішенні Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
		Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися надоказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		Суспільна небезпечність злочину передбаченого ч.1 ст. 171 КК України виявляється в тому, що внаслідок дій, які перешкоджають законній професійній діяльності шляхом створення перепон, обмежень, заборони одержання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом або засобом масової інформації порушується встановлений порядок здійснення законної професійної діяльності журналістів.
		Об`єктивна сторона злочину відповідно до ч.1 статті 171 КК України виявляється в діях, які перешкоджають законній професійній діяльності шляхом вилучення, створення перепон, обмежень, заборони одержання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом або засобом масової інформації. Також воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інформації.Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу, зловживання владою або службовим становищем тощо.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачає суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажає їх вчинити.
		Законною - є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом.
		Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - це протиправне створення будь-яких перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необґрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо. Таке перешкоджання може виразитися також у здійсненні цензури або втручанні у професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Цензурою визнається вимога, спрямована до засобу масової інформації, журналіста, головного редактора, організації, що здійснює випуск засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати інформацію, що поширюється (крім випадків, коли така вимога йде від автора цієї інформації чи іншого суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї), та/або накладення заборони (крім випадків, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
		Будь яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності  це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації журналістом.
		Склад цього злочину - формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій, передбачених ст. 171 КК України.
		Потерпілим від злочинів, передбачених статтею 171 КК, є журналіст.
		Преса відіграє суттєву роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема щодо репутації та прав інших осіб, тим не менш її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань загального інтересу (пункт 37 рішення Європейського суду з прав людини від 24 лютого 1997 року у справі "Де Гаєс і Ґійзелс проти Бельгії" (De Haes and Gijsels v. Belgium)).
		Відповідно до Роз`яснень Міністерства Юстиції України від 04.10.2011 року «Правові засади діяльності журналістів в Україні», які є чинним на сьогоднішній день  належність журналіста до відповідного засобу масової інформації - підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.
		Відповідно до п.п. 5,7 ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні» - журналіст зобов`язанийпредставлятися та пред`являти редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації.Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов`язків.
		Визначення поняття «журналіст» міститься в низці нормативно-правових актів, серед яких закони України «Про друковані засоби масової інформації в Україні, «Про інформаційні агентства», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
		Журналіст - це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов`язки в засобі масової інформації (у штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначено в державному класифікаторі професій України.
		Згідно з приміткою до статті 345-1 КК під професійною діяльністю журналіста у статтях171, 345-1, 347-1, 348-1 КК слід розуміти систематичну діяльність особи, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
		У частині 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» зазначено: Засоби масової інформації  засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації».
		Юридична особа  телеканал «1+1» групи компаній «1+1 Медіа» відноситься саме до засобів масової інформації, а не журналістів.
		Судом встановлено, що фактично обвинуваченим ОСОБА_15 не було вчиненоумисного перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, оскільки стороною обвинувачення не надано переконливих та беззаперечних доказів, що обвинувачений мав на метіперешкоджання законній професійній діяльності журналістів, та такого не було встановлено в суді.
		Вчинення активних дій ОСОБА_15 направлених наперешкоджання законній професійній діяльності журналістів в ході судового розгляду також не встановлено.
		Частина 1 статті 1 КПК України зазначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
		Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до статей 85, 99 КПК України доказами у кримінальному процесі, які мають відношення до справи, є, зокрема, документи, що підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, отже - документи, що підтверджують законність збирання інших доказів.
		Європейський Суд з прав людини у рішенні «Яременко проти України» від 12.09.2008 р., зазначив: «Хоча стаття 6 (Конвенції)гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких норм стосовно прийнятності доказів як таких, що передусім є питанням, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 р. та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 9.06.1998 р.) Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства").
		З огляду на вказані обставини, враховуючи засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України), що полягають у тому, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч. 4 ст. 17 КПК України),в ході оцінки допустимості наданих доказів, суд зобов`язаний перевірити підстави та умови проведення огляду, за результатами проведення якого отримано фактичні дані, що є змістом наданих доказів.
		Відтак, неналежна перевірка судом доказів на предмет їх допустимості є порушенням вимог ч.2 ст.370 КПК України, якою закріплено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
		Згідно переглянутого відеозапису в судовому засіданні, наданого стороною обвинувачення, встановлено: перебування ОСОБА_15 , ОСОБА_55 , ОСОБА_18 та одного із свідків обвинувачення в АДРЕСА_1 . Потерпілий ОСОБА_17 погодився пред`явити посвідчення журналіста ОСОБА_15 , який перебував в транспортному засобі, тільки за однієї умови, а саме після пред`явлення посвідчення особи ОСОБА_15 . Однак на відеозаписі, докази про умисні, активні дії ОСОБА_15 , які спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - відсутні, а також не вбачається жодних протиправних дій ОСОБА_15 щодо його наближення до потерпілих, відібрання мобільних телефонів, на які проводилась відео зйомка, а тим більш, застосування до журналістів фізичного впливу, а саме схоплення рукою за шию та придушування спочатку ОСОБА_18 , а потім ОСОБА_17 . 
		Таким чином, з електронного носія інформації, який містить відеоматеріал, знятий під час подій 21.04.2018 року, не вбачається, що потерпілий ОСОБА_17 пред`явив посвідчення журналіста, на вимогу обвинуваченого ОСОБА_15 , з яким останній ознайомився, що спростовує посилання потерпілих про його обізнаність щодо виконання потерпілим своїх професійних обов`язків, пов`язаних із журналістською діяльністю.
		Судом встановлено, що сам відеозапис та протокол перегляду відеозапису від 31.05.2018 року (том 2 а.с.55-58),  суперечать один одному, так як роздрукований текст досліджуваних подій різниться з фактичними подіями, які були зафіксовані потерпілими на відеозапис. 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що протокол перегляду відеозапису від 31.05.2018 року (том 2 а.с.55-57) є неналежним доказом по справі, який був складений з грубими процесуальними порушеннями і тому, судом до уваги не приймається, як належний і допустимий доказ.
		Суд також звертає увагу на те, щов матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія редакційного завдання від 21.04.2018 року, згідно якого, головний редактор програми «Гроші» ОСОБА_56 доручає знімальній групі у складі ОСОБА_57 та оператора ОСОБА_58 виїхати за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки і провести аудіо та відео зйомку будинку, в якому проживає міністр фінансів ОСОБА_59 .
		Натомість в матеріалах справи міститься редакційне завдання за підписом головного редактора програми «Гроші» ОСОБА_22 , в якому відсутня дата видачі документа та вихідний реєстраційний номер, що породжує сумніви у його автентичності та відповідності оригіналу.
		Також, із даного редакційного завдання виданого знімальній групі у склад якої входили ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вбачається, що їм пропонувалося відзняти будинок за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, де проживає міністр фінансів ОСОБА_59 . Водночас, органом досудового розслідування та стороною обвинувачення не було надано даних, що повноваження ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на виконання журналістських дій дозволяли ОСОБА_17 та ОСОБА_18 проводити відеофіксацію самого ОСОБА_15 , як фізичної особи.
		Копії посвідчень ОСОБА_54 та ОСОБА_18 знаходиться в матеріалах судового провадження (том 2 а.с. 71-72), але не засвідчені відповідальним працівником телеканалу «1+1 Продакшн» з відміткою «З оригіналом вірно» та підписом останнього, нескріплені печаткою відділу кадрів. Поряд з тим, з даних посвідчень вбачається, що строк їх дії - до 31.12.2018 року.
		Із показань обвинуваченого слідує, що він не був проінформований про професійну належність потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
		Із показань потерпілого ОСОБА_18 , встановлено, що зовнішніх ознак того, що вони є журналістами, у нього та ОСОБА_54 не було.
		При цьому твердження потерпілого ОСОБА_17 з приводу того, що в нього була на джинсах фірмова, кольорова лєнточка «1+1», безпосередньо суперечать показам потерпілого ОСОБА_18 , який в свої показах підтвердив, що ідентифікуючих ознак на них не було, бо їх би виявили раніше ніж вони змогли б відзняти сюжет. Це свідчить про те, що на одязі журналістів  потерпілих у справі не було зовнішніх ознак ідентифікації, які б давали можливість кожному охочому однозначно визначити їх професійну приналежність.
		Що стосується поінформування обвинуваченого з боку ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , про професійну належність останніх, то цей факт, крім потерпілих, ні ким не підтверджується та заперечується обвинуваченим та свідками, які були допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення.
		Отже, потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , як журналісти не були зовнішньо забезпечений документами, знаковими, сигнальними та іншими засобами позначення особи представника преси, як то передбачено Законом України від 23.09.1997 року «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», крім того, вони не пред`являли посвідчення журналіста, а тому у ОСОБА_15 , не було ні яких підстав вважати, що потерпілі являються журналістами. 
		Судзвертає увагу на те, щопотерпілими неодноразово стверджувалося, що відеозапис, який був наданий прокурору і який було визнано доказом по справі і переглядався в судовому засіданні, як один із доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_15 , який нібито викриває його протиправні дії був оприлюднений під час виходу новин на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та є у вільному доступі в соціальній мережі. 
		Таким чином, відповідно до вимог ст. 222 КПК України, якою встановлено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування  тягне за собою кримінальну відповідальність, встановленому законом. Тобто в даному випадку мається факт незаконного розголошення потерпілими відомостей досудового розслідування без відповідного дозволу слідчого або прокурора.
		Не підтвердилися за наслідками даного судового розгляду після дослідження усіх наданих доказів у порядкуст. 94 КПКі аргументи захисту щодо того, що відео викликають сумнів у їх достовірності через імовірність монтажу (фальсифікації, сторона захисту не навела конкретних аргументів на обґрунтування наявності ознак монтажу, а обмежились тільки самим повідомленням про це).
		Так, за змістом положень статей358,359 КПКсумніви щодо достовірності звуко- чи відеозапису, що дають підстави для призначення експертизи, мають ґрунтуватись на відтворенні таких записів.
		Термін «достовірний» тлумачиться в українській мові як такий, що не викликає сумніву, цілком вірний, точний та є синонімом прикметника «вірогідний» - який не викликає сумніву.
		Вірогідність - це суб`єктивна впевненість особи, яка оцінює докази, в існуванні чи відсутності певних фактів.
		Однак, під час дослідження файлів у судовому засіданні стороною захисту не було наведено обставин, що підтверджували б твердження про недостовірність цих документів.
		В тому числі, захист не вказав на певні фрагменти відеозапису, що свідчили б про застосування монтажу, вилучення з відео певних фрагментів, що мають істотне значення для встановлення обставин цього провадження, тощо, обмежуючись лише загальними посиланням на невідповідність вказаних записів, тобто висловлюючи свої припущення щодо наявності можливих (гіпотетичних) ознак монтажу.
		Під час дослідження інформації, що міститься на зазначених магнітних носіях, судом не установлено даних про те, що відео- та аудіо-інформація є непослідовною, містить неприродні паузи, також захист не вказував на невідповідність міміки осіб, звукового ряду чи на існування інших невідповідностей, які б могли свідчити про монтаж аудіо-, відео- файлів.
		Отже, ознаки монтажу не підтверджені будь-якими іншими доказами у справі, не обґрунтовуються відповідними технічними висновками спеціалістів. Об`єктивних даних про такі факти судом не установлено.
		Суд приходить до висновку, що ОСОБА_15 , за тієї обстановки, не усвідомлював, що своїми діями перешкоджає законній професійній діяльності журналістів, та не передбачав суспільно небезпечні наслідки таких дій та не бажав їх настання.
		Водночас, стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що знімальна група телеканалу «1+1» в особі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не виконали редакційне завдання. 
		Крім того, ч. 1 ст. 171 КК України містить декілька самостійних складів злочину, а саме:
		- незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв`язку із своєю професійною діяльністю,
		- незаконна відмова у доступі журналіста до інформації,
		- незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб`єкта владних повноважень,
		- будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності
		Слід також зазначити, що будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності повинно бути конкретизовано.
		За таких обставин, суд доходить висновку, що обвинувачення ОСОБА_15 не конкретизовано, кваліфікуючих ознак злочину не зазначено.
		У зв`язку з встановленими за результатами судового провадження обставинами, суд приходить до висновку, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення недостатньо для доведення вини обвинуваченого "поза розумним сумнівом», а тому ОСОБА_15 підлягає виправданню за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1ст. 171 КК України.
		Відповідно дост.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 129 Конституції Українивстановлено, що серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.
		Відповідно до роз`яснень ч.2 п.19постанови Пленуму Верховного Суду України, від 01.11.1996 року, за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід враховувати, що відповідно дост.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 17 КПК Українипередбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно дост.9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України Законом від 17.07.1997 року за №457/97/ВР, встановлено, що кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, та застосування презумпції невинуватості. Відповідно до ч.2 цієї Конвенції, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно з законом.
		Уст.7 КПК Українизакріплено найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Статтею 8 цього Кодексувстановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно дост.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першоїстатті 284 цього Кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Суд, дослідивши та проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, використав усі можливі правові механізми для встановлення істини у справі, дійшов обґрунтованого висновку, щостороною обвинувачення не здобуто і не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у їх взаємозв`язку, що в діянні обвинуваченого є склад інкримінованих йому кримінальних проступків.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено. 
		Керуючись ст.ст.318,322,342-353,358,368-371,373,374,376КПК України,ч.1ст.126,ч.1ст.171 КК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_15 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених ч. 1ст. 126, ч.1 ст.171 КК України, та виправдати на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даних кримінальних правопорушень.
		Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
		Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку  після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...